вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" березня 2025 р. Справа №911/2634/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончаренко Інни Володимирівни
на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024
у справі №911/2634/24 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Броваритепловодоенергія"
до Фізичної особи-підприємця Гончаренко Інни Володимирівни
про стягнення 21 783,22 грн
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області "Броваритепловодоенергія" (далі - КП "Броваритепловодоенергія") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гончаренко Інни Володимирівни 21 783,22 грн боргу за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.
В обґрунтування позовних вимог КП "Броваритепловодоенергія" посилається на те, що ФОП Гончаренко І.В., яка є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1, всупереч умовам публічного договору приєднання №1608 про надання послуг з постачання теплової енергії, який вважається акцептованим споживачем за фактом надання відповідної послуги, не здійснювала у період з 01.11.2021 до 30.04.2024 оплату теплової енергії та абонентського обслуговування у встановлені строки.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2634/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з ФОП Гончаренко І.В. на користь КП "Броваритепловодоенергія" 21 473,94 грн боргу за послуги з постачання теплової енергії, 309,18 грн боргу за абонентське обслуговування, а також 2 422,39 грн судового збору.
Відмовлено у задоволенні вимог в частині стягнення 0,10 грн боргу за абонентське обслуговування.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, прийняв до уваги надання позивачем відповідних послуг з постачання теплової енергії до будинку, у якому знаходиться нежитлове приміщення №399, що належить на праві власності відповідачу, направлення відповідачу актів про надання послуг з постачання теплової енергії, а також враховував, що розрахунок обсягу теплової енергії та її вартості позивачем здійснений вірно, з урахуванням тарифів встановлених рішеннями Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 29.09.2021 №775 та 10.10.2023 №813. Враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача боргу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року до квітня 2024 року у розмірі 21 473,94 грн, а також вимоги в частині стягнення абонентської плати за період з квітня 2023 року до квітня 2024 року. В задоволенні вимог в частині стягнення 0,10 грн плати за абонентське обслуговування відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП Гончаренко І.В. звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2634/24 та закрити провадження у справі, як спору, який не підлягає вирішенню у господарських судах.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено правила юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), чим порушено норми процесуального права.
Так, скаржниця, зокрема зазначає, що спір у справі виник з правочинів, однією із стороною яких є фізична особа - Гончаренко І.В як громадянин, а не як фізична особа-підприємець. Отже, розглядаючи справу №911/2634/24 суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків, що спірні правочини стосуються зобов'язань відповідачки, як фізичної особи-підприємця, тобто суб'єкта господарювання, однак доказів даного твердження матеріали справи не містять та суду, в порядку встановленому ГПК України, не надано.
Таким чином, на переконання відповідачки, вказаний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 підлягає скасуванню, у зв'язку з порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 ГПК України, що є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги, а провадження підлягає закриттю.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 апеляційну скаргу ФОП Гончаренко І.В. у справі №911/2634/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Гончаренко І.В. на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2634/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2634/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 13.02.2025.
22.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2634/24.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач, у порядку статті 263 ГПК України, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ФОП Гончаренко І.В. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2634/24 - без змін.
Так у відзиві позивач зазначає про те, що судом першої інстанції повністю встановлені обставини справи та прийнято обґрунтовані та правомірні висновки про вирішення цього спору у порядку господарського судочинства, оскільки усі наявні у справі докази свідчать про використання нежитлового приміщення Гончаренко І.В. як фізичною особою-підприємцем у своїй господарській діяльності.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
КП "Броваритепловодоенергія", відповідно до ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.06.2011 №1168 (переоформлене рішенням від 12.04.2016 №595) здійснює ліцензійну діяльність щодо транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та виконує функції з постачання теплової енергії.
Згідно з інформаційною довідкою від 17.04.2024 №387115936 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за Гончаренко І.В. 16.08.2017 (номер запису 21985166) зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 50,5 м2 - магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
02.11.2017 директором КП "Броваритепловодоенергія" видано технічні умови №734-17пр на проектування квартирного вузла обліку теплової енергії в квартирі АДРЕСА_2 .
09.11.2017 між відповідачем та ФОП Назаренко Юлією Сергіївною укладено договір №51922 на проведення проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт предметом якого, є влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії - лічильника "MULTICAL" 302.
Відповідно до акта виконаних робіт, який складено за вищезазначеним договором, виконані роботи з встановлення індивідуального теплового лічильника марка: "MULTICAL" 302, №67580419 (пломби: №№17397775, 17397728; початкові показники 0,00ГДж) за адресою: АДРЕСА_1 .
Робочий проект квартирного вузла обліку теплової енергії на опалення за відповідною адресою розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Т-Облік" та погоджений позивачем 24.11.2017 №3687.
Зі змісту даного проекту вбачається, що встановленню підлягає лічильник теплової енергії "MULTICAL" 302, тип №302Т-30-2Q9-10-4-56, серійний номер 67580419-2017, код конфігурації №32-610-13302000.
30.11.2017 в складі комісії з представників теплопостачальної організації - позивача та в присутності представника абонента - Гончаренко І.В. складено акт вводу в експлуатацію комерційного вузла обліку теплової енергії - теплолічильника типу: "MULTICAL" 302, заводський №67580419, місце встановлення - загальний коридор поверху, пломба №17397775, останні показники - Е-0,0ГДж.
11.12.2017 між ФОП Гончаренко І.В. (споживач) та КП "Броваритепловодоенергія" (виконавець) укладено договір №306 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Згідно з пунктом 1.1 договору №306 виконавець зобов'язується своєчасно надати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (теплопостачання), а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Тариф на теплову енергію, як визначено пунктом 2.1 договору №306, на момент укладення договору, становив 1 493,83грн/Гкал; у разі зміни тарифів, що діяли на час укладення договору, оплата наданих послуг споживачем здійснюється за новими тарифами з моменту їх введення в дію без зміни умов договору з письмовим повідомленням про це споживача (пункт 2.2 договору №306).
Плата за надані послуги, за наявності засобів обліку води і теплової енергії, справляється за їх показниками (пункту 2.1 договору №306).
Договір набирає чинності з дня його підписання, скріплення печатками сторін та поширює свою дію на взаємовідносини, що склалися між сторонами з 19.10.2017 та діє до 31.12.2017, а в частині фінансових зобов'язань - до повного розрахунку. Договір вважається щороку продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду; кількість пролонгацій необмежена (пункт 9.1 договору №306).
Додатком №1 до договору №306 є довідка про будівлі та споруди Гончаренко І.В., де вказана найменування об'єкта, до якого здійснюється постачання відповідної послуги, - нежитлове приміщення №399 (магазин) в житловому будинку по АДРЕСА_1.
До позовної заяви позивач долучив не підписані відповідачем, складені за затвердженою формою до публічного договору приєднання, заяву-приєднання №1608, додатки до такого договору - тарифи на послуги (додаток №4), характеристики об'єктів, вузлів обліку Гончаренко І.В. (додаток №2), перелік послуг, ліміти та договірні навантаження Гончаренко І.В. (додаток №1), межа балансової відповідальності сторін (схема приєднання до мереж КП "Броваритепловодоенергія") (додаток №3). Зазначені заява та додатки підписані лише позивачем.
В якості доказів направлення заяви-приєднання №1608 до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу, позивачем до матеріалів справи долучено опис вкладення у цінний лист №0740031201504 та поштову накладну щодо прийняття його для відправлення відповідачу 09.05.2024.
Також, рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 24.11.2020 №877 КП "Броваритепловодоенергія" визначено виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для об'єктів усіх форм власності.
Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 29.09.2021 №775 "Про встановлення тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, релігійних організацій, бюджетних установ та інших споживачів для комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Броваритепловодоенергія" вирішено установити КП "Броваритепловодоенергія" тариф на послугу з постачання теплової енергії, з урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без врахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для категорії споживачів - "для потреб інших споживачів" на рівні 3 254,57грн/Гкал.
Згідно з наказом КП "Броваритепловодоенергія" від 01.11.2021 №353/1 "Про встановлення плати за абонентське обслуговування" вирішено встановити з 01.11.2021 плату за абонентське обслуговування з розрахунку на одного абонента на послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23,79 грн з ПДВ.
Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 10.10.2023 №813 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії для потреб споживачів комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Броваритепловодоенергія" вирішено встановити КП "Броваритепловодоенергія" тариф на послугу з постачання теплової енергії з урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без врахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для категорії споживачів - "для потреб інших споживачів" на рівні 3 321,70 грн/Гкал.
Наказом КП "Броваритепловодоенергія" від 31.12.2023 №507 "Про внесення змін до наказу №353/1 від 01.11.2021 "Про встановлення плати за абонентське обслуговування" внесено зміни щодо розміру оплати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на послуги з постачання теплової енергії з 01.02.2024 шляхом встановлення її на рівні 23,76 грн з ПДВ.
За період з листопада 2021 року до березня 2024 року позивачем складено акти, що не підписані відповідачем, якими зафіксовані показники лічильника тепла "MULTICAL" 302 завод. №67580419, що у визначений період становили - Е-6,37ГДж, а саме: від 22.11.2021, 21.12.2021, 24.01.2022, 21.02.2022, 23.03.2022, 06.04.2022, 30.10.2022, 23.11.2022, 20.12.2022, 19.01.2023; 15.02.2023, 23.03.2023, 10.04.2023, 31.10.2023, 29.11.2023, 29.12.2023, 29.01.2024, 28.02.2024, 27.03.2024.
На підтвердження постачання теплової енергії та абонентського обслуговування відповідача за період з листопада 2021 року до квітня 2024 року позивач надав акти надання послуг, які відповідачем не підписані, на загальну суму 21 783,22 грн, а саме: від 30.11.2021 №2963/1608 на суму 2 012,10 грн; від 31.12.2021 №1759/1608 на суму 2 584,60 грн; від 31.01.2022 №1631/1608 на суму 3 010,38 грн; від 28.02.2022 №2660/1608 на суму 1 128,92 грн; від 31.03.2022 №3537/1608 на суму 1 081,86 грн; від 30.04.2022 №5580/1608 на суму 54,95 грн; від 30.11.2022 №15855/1608 на суму 905,17 грн; від 31.12.2022 №18353/1608 на суму 985,74 грн; від 31.01.2023 №2159/1608 на суму 1 208,17 грн; від 28.02.2023 №4643/1608 на суму 1 214,14 грн; від 31.03.2023 №1011/1608 на суму 920,06 грн; від 30.04.2023 №1012/1608 на суму 183,01 грн; від 30.04.2023 №1101/1608 на суму 23,80 грн; від 03.05.2023 №1102/1608 на суму 23,80 грн; від 30.06.2023 №1103/1608 на суму 23,80 грн; від 31.07.2023 №1104/1608 на суму 23,80 грн; від 23.08.2023 №1105/1608 на суму 23,80 грн; від 15.09.2023 №1106/1608 на суму 23,80 грн; від 31.10.2023 №1013/1608 на суму 429,63 грн; від 30.11.2023 №1014/1608 на суму 1 314,40 грн; від 31.12.2023 №1015/1608 на суму 1 729,96 грн; від 31.01.2024 №1630/1608 на суму 821,93 грн; від 29.02.2024 №3732/1608 на суму 1 099,06 грн; від 31.03.2024 №5895/1608 на суму 932,58 грн; від 30.04.2024 №29637/1608 на суму 23,76 грн.
На оплату відповідних послуг позивачем відповідачу виставлені рахунки на загальну суму 21 783,22 грн, а саме: від 30.11.2021 №2963/1608; від 31.12.2021 №1759/1608; від 31.01.2022 №1631/1608; від 28.02.2022 №2660/1608; від 31.03.2022 №3537/1608; від 30.04.2022 №5580/1608; від 30.11.2022 №15855/1608; від 31.12.2022 №18353/1608; від 31.01.2023 №2159/1608; від 28.02.2023 №1010/1608; від 31.03.2023 №1011/1608; від 30.04.2023 №1012/1608; від 30.04.2023 №1101/1608; від 03.05.2023 №1102/1608; від 30.06.2023 №1103/1608; від 31.07.2023 №1104/1608; від 23.08.2023 №1105/1608; від 15.09.2023 №1106/1608; від 31.10.2023 №1013/1608; від 30.11.2023 №1014/1608; від 31.12.2023 №1015/1608; від 31.01.2024 №1630/1608; від 29.02.2024 №3732/1608; від 31.03.2024 №5895/1608; від 30.04.2024 №29637/1608.
В якості доказів направлення таких актів та рахунків відповідачу, позивачем до матеріалів справи долучено: описи вкладення у цінні листи та поштові накладні щодо прийняття для відправлення відповідачу поштових відправлень №№0740031201504, 0740031138039.
Також, КП "Броваритепловодоенергія" здійснено перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії та гарячої води для категорії споживачів "інші споживачі" у зв'язку зі зміною ціни природного газу у грудні 2021 року - квітні 2022 року, жовтні 2023 року - березні 2024 року.
Листом від 26.01.2022 №03-212, на звернення відповідача від 11.01.2022, відповідачу надано роз'яснення щодо застосування положень Методики №315 та повідомлено про безпідставність відмови від підписання акта надання послуг та відсутність підстав для проведення перерахунку за послугу з постачання теплової енергії в листопаді 2021 року.
Відповідач відмовився оплачувати послуги з абонентського обслуговування на послуги з постачання теплової енергії з посиланням на відсутність правових підстав для оплати таких послуг та вказуючи, що платежі здійснюються, відповідно до показників теплового лічильника заявами: від 10.04.2023, отримано позивачем 10.04.2023 №3В-439; від 12.05.2023, отримано позивачем 12.05.2023 №3В-624; від 22.01.2024, отримано позивачем 22.01.2024 №3В-97; від 22.01.2024, отримано позивачем 22.01.2024 №3В-94; б/д, отримана позивачем 28.11.2023 №3В-2057.
Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, КП "Броваритепловодоенергія" стверджує, що відповідач не здійснює оплату наданих йому у спірний період послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, внаслідок чого борг за такі послуги становить 21 783,22 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини з приводу постачання теплової енергії, у тому числі порядок визначення втрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачам, врегульовані Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - Правила №630), наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 "Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" (далі - Методика №315) та іншими нормативними актами, що діяли у спірний період.
Відповідно до пункту частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №2189-VIII) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (пункт 2 частини 1 статті 1, пункт 3 частини 2 статті 6 Закону №2189-VIII).
Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2189-VIII).
Частиною 1 статті 12 Закону №2189-VIII встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За приписами пунктів 1, 5 частини 2 статті 7 індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 8 Закону №2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема, готувати та укладати з споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
За змістом частини 1 статті 13 Закону №2189-VIII договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з абзацом 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання (частина 5 статті 13 Закону №2189-VIII).
Вказаною нормою установлено, що такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів, з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги; при цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг (абзац 2 частини 5 статті 13 Закону №2189-VIII).
29.12.2020, на виконання вимог закону, позивач на своєму офіційному вебсайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У даній справі сторонами не доведено того факту, що співвласники багатоквартирного будинку, де розташоване нежитлове приміщення відповідача, прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
За таких обставин, місцевий господарський суд вірно встановив, що враховуючи вищевказані норми законодавства, опублікування типового договору на офіційному вебсайті виконавця послуг - позивача, станом на 29.01.2021, раніше укладений сторонами договір №306 припинив свою дію, а публічний договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії у належне відповідачу нежитлове приміщення №399 (магазин) у будинку АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем вважається укладеним з 29.01.2021.
Так, багатоквартирний будинок, у якому розташоване нерухоме майно, що належіть відповідачу на праві власності, оснащений системою централізованого опалення і внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку; спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Пунктами 1, 2, 5, 6 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі - Закон №417-VIII) визначено, що:
- багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; у багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
- співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
- спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
За приписами частин 1, 2 статті 5 Закону №417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників; спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Таким чином, відповідач як власник відповідного нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, є співвласником спільного майна такого будинку, у т.ч. конструкцій будинку, допоміжних приміщень багатоквартирного будинку (колясочних, комор, сміттєкамер, горищ, підвалів, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних і технічних приміщень), обладнання будинку тощо, яке не може бути виділено в натурі тощо, навіть у випадку, якщо відповідач фактично не користується ними. Разом із тим, як співвласник такого майна, відповідач має нести витрати на утримання відповідного майна, у т.ч. опалення місць загального користування, втрат тепла пропорційно до його частки.
Пунктами 1, 10 частини 1 статті 7 Закону №417-VIII встановлено, що до обов'язків співвласників багатоквартирного будинку належать, зокрема, забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги тощо.
Частинами 2, 3 статті 7 Закону №417-VIII передбачено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника; у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов'язків попереднього власника як співвласника.
Отже, саме на власника майна покладається обов'язок утримувати та належно експлуатувати спільне майно у багатоквартирному будинку.
Водночас. згідно з пунктом 3 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (далі - Закон №2119-VIII) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Абзацом 2 пункту 3 частини 2 статті 10 Закону №2119-VIII закріплено, що споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі, відповідно до пункту 5 частини 2 цієї статті.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 10 Закону №2119-VIII для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Пунктом 1 Методики №315 передбачено, що ця методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Визначення та розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, а так само визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється відповідно до розділів ІІІ, IV цієї Методики №315.
Пунктом 6 Розділу III Методики №315 встановлено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється відповідно до розділу IV Методики №315.
Поряд з цим, пунктом 1 розділу VI Методики №315 встановлено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії; мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії; цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 C від нормативної температури внутрішнього повітря; якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
Отже, при незмінних показниках приладу обліку теплової енергії, що мало місце у спірний період у відповідача, позивач правомірно визначав обсяг споживання з урахуванням мінімальної частки середнього питомого споживання у відповідному місячному періоді, враховуючи розмір приміщення відповідача, що перебуває у його власності.
Крім того, згідно з пунктом 12 розділу IV Методики №315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до пункту 38 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - Правила №830) споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, навіть у випадку, якщо відповідач отримує дозвіл та від'єднається від системи централізованого опалення (теплопостачання) відповідного багатоквартирного будинку (у даній справі такого факту не встановлено), він буде зобов'язаний відшкодовувати витрати на частину теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Враховуючи положення наведених норм, власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (у даному випадку відповідач) повинен брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі приміщення, у тому числі витратах на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, тому позивачем правомірно визначався спожитий обсяг теплової енергії з урахування таких витрат тепла.
У даній справі суду не надано доказів того, що відповідач не погоджувався з розрахунками обсягу послуги за спірний період з урахуванням наведених положень, який надано позивачем, а фактично вважав, що обсяг мав визначатись виключно за показниками індивідуального лічильника тепла, який встановлений у його приміщенні та дорівнював "0", що є безпідставним.
З огляду на наведене, колегія суддів, приймаючи до уваги надання позивачем відповідних послуг з постачання теплової енергії до будинку, у якому знаходиться нежитлове приміщення №399, що належить на праві власності відповідачу, направлення відповідачу актів про надання послуг з постачання теплової енергії, а також враховуючи, що розрахунок обсягу теплову енергії та її вартості позивачем здійснений вірно, з урахуванням тарифів, встановлених рішеннями Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 29.09.2021 №775, від 10.10.2023 №813, відсутність доказів оплати відповідачем таких послуг, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача боргу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року до квітня 2024 року у розмірі 21 473,94грн є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, розмір плати за абонентське обслуговування за спірний період встановлений позивачем невірно.
Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 публічного договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, текст якого опубліковано офіційно на вебсайті постачальника, що вважається укладеним з відповідачем в силу наведених вище положень законодавчих актів, споживач вносить плату виконавцю, яка складається, зокрема, з плати за абонентське обслуговування, яка на дату публікації договору, становить 18,41 грн на місяць.
Відповідно до абзацу 3 пункту 6.2 публічного договору, у разі зміни тарифу на абонентське обслуговування у період дії цього договору, новий розмір застосовується з моменту його введення в дію без внесення додаткових змін до договору.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (абзаци 2, 3 пункту 6.3 публічного договору).
Підпунктом 3 пункту 7.2 публічного договору встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Пунктом 33 Правил №830 передбачено, що плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається, серед іншого, з плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором; при цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за період з квітня 2023 року до січня 2024 року здійснив нарахування абонентської плати за постачання теплової енергії у розмірі 238,00 грн за тарифом 23,80 грн на одного абонента та за період з лютого до квітня 2024 року у розмірі 71,28 грн за тарифом 23,76 грн на одного абонента.
Разом з цим, колегія суддів, як і суд першої інстанції, частково погоджується з заявленими в цій частині вимогами, враховуючи наступне.
Як вбачається з актів про надання послуг від 30.04.2023 №1101/1608, від 03.05.2023 №1102/1608, від 30.06.2023 №1103/1608, від 31.07.2023 №1104/1608, від 23.08.2023 №1105/1608, від 15.09.2023 №1106/1608, від 31.10.2023 №1013/1608, від 30.11.2023 №1014/1608, від 31.12.2023 №1015/1608, від 31.01.2024 №1630/1608, тариф, який застосований позивачем під час складання таких актів та визначення розміру плати, не відповідає встановленому тарифу, наказом КП "Броваритепловодоенергія" від 01.11.2021 №353/1.
Так, відповідним наказом плата за абонентське обслуговування з розрахунку на одного абонента на послугу з постачання теплової енергії визначена на рівні 23,79 грн з ПДВ.
Місцевим господарським судом розраховано вартість абонентського обслуговування у вищевказаних періодах, виходячи з встановленого тарифу, який затверджений наказом КП "Броваритепловодоенергія" від 01.11.2021 №353/1 - у розмірі 23,79 грн з ПДВ з розрахунку на одного абонента, що у загальному розмірі складає 237, 90 грн, а саме за актами: від 30.04.2023 №1101/1608 - 23,79 грн з ПДВ; від 03.05.2023 №1102/1608 - 23 79 грн з ПДВ; від 30.06.2023 №1103/1608 - 23,79 грн з ПДВ; від 31.07.2023 №1104/1608 - 23 79 грн з ПДВ; від 23.08.2023 №1105/1608 - 23,79 грн з ПДВ; від 15.09.2023 №1106/1608 - 23,79 грн з ПДВ; від 31.10.2023 №1013/1608 - 23,79 грн з ПДВ; від 30.11.2023 №1014/1608 - 23,79 грн з ПДВ; від 31.12.2023 №1015/1608 - 23,79 грн з ПДВ; від 31.01.2024 №1630/1608 - 23,79 грн з ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги в частині стягнення абонентської плати за період з квітня 2023 року до квітня 2024 року підлягають задоволенню у розмірі 309,18 грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення 0,10 грн плати за абонентського обслуговування слід відмовити.
Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розгляд даної справи віднесений до компетенції господарського суду, а доводи відповідача щодо необхідності закриття провадження у справі, оскільки розгляд такої справи не може здійснюватися за правилами господарського судочинства, є помилковими з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ, є підставою вважати справу такою, що підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
За приписами частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України).
Це право закріплено й у частині 1 статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Частиною 2 цієї статті визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває нових прав, що належать підприємцю. При цьому правовий статус підприємця сам по собі не змінює виду особи, така особа залишається фізичною особою.
Відповідно до частини 1 статті 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, та набула статусу підприємця, з урахуванням цільового призначення відповідного майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, приміщення, до якого здійснюється постачання відповідної послуги має статус нежитлового та є магазином, що підтверджується інформацією з реєстру прав на нерухоме майно, до якого внесена інформація щодо типу об'єкту - нежитлове приміщення (магазин) на підставі технічного паспорту, виготовленого 19.10.2016.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон №755-IV) визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.
В силу пункту 6 частини 4 статті 9 Закону №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про види діяльності фізичної особу-підприємця.
За приписами частин 1, 3, 4 статті 10 Закону №755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №755-IV відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних).
Таким чином, інформація про види діяльності фізичної особи-підприємця, яка внесена до вказаного реєстру, для третіх осіб вважається достовірною.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача - Гончаренко І.В. зареєстрована як фізична особа-підприємець з 16.10.2013, номер запису 23550000000015921; відомостей про припинення підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає; до основного виду діяльності ФОП Гончаренко І.В. віднесено - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, код КВЕД 47.11, інший вид діяльності - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, код КВЕД 47.19.
Довідка про будівлі та споруди Гончаренко І.В., яка є додатком №1 до договору від 11.12.2017 №306, що підписана обома сторонами, свідчить про те, що приміщення, яке належить відповідачу і в яке здійснюється постачання послуги, за типом є нежитловим приміщення (магазином), який розташований у житловому будинку.
Відповідачем не надано доказів того, що змінився тип відповідного майна, яке з урахуванням видів діяльності відповідача, що є суб'єктом підприємницької діяльності, може використовуватись останнім у підприємницькій діяльності з метою отримання відповідного прибутку.
Не зазначення у підписаному Гончаренко І.В. договорі від 11.12.2017 №306 про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що відповідна особа є суб'єктом підприємницької діяльності не змінює тієї обставини, що нежитлове приміщення, до якого здійснюється теплопостачання, може використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, а його умовами врегульовані саме господарські відносини.
Судом першої інстанції також враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, що спір про стягнення вартості спожитої теплової енергії у приміщенні, власником якого є фізична особа, яка здійснює у такому приміщенні підприємницьку діяльність, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розгляд спору у цій справі за суб'єктним складом учасників та характером спірних правовідносин підлягає вирішенню господарським судом в порядку господарського судочинства, тому підстави для закриття провадження відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2634/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП Гончаренко І.В. задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2634/24, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончаренко Інни Володимирівни на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2634/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2024 у справі №911/2634/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Гончаренко Інну Володимирівну.
4. Матеріали справи №911/2634/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко