Ширяївський районний суд Одеської області
17.03.2025 Справа №: 518/2369/24 Провадження № 2/518/121/2025
17 березня 2025 року селище Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Гуржій А.В.,
секретаря судового засідання Майнич В.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Встановив:
17 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше, як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, просить стягнути з відповідача на її користь витрати на отримання професійної правничої допомоги у сумі 1000 гривень.
Представник позивача надав заяву в якій позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі, справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з заявою про відкладення розгляду справи не звертався, відзив на позовну заяву не надав.
Оскільки у судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження відповідач - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Згідно з довідкою Старомаяківської сільської радиБерезівського району Одеської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю (а.с. 9).
Батько дитини матеріальної допомоги на її утримання не надає.
Застосовуючи норми матеріального права суд виходить з такого.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради УРСР від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набрала чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Ст. 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Ч. 1 ст. 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Водночас, згідно із ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Оскільки дитина сторін проживає разом з матір'ю, а відповідач є її батьком то на нього покладено однаковий з позивачкою обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто. Відповідач на даний час є працездатним, відомостей про наявність на утриманні інших дітей чи непрацездатних дружини, батьків до суду не надійшло, не утримує дитину, суд дійшов висновку про доцільність визначення розміру аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх доходів відповідача з урахуванням потреб дитини і можливостей батька.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті, оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитини повноліття.
Отже, стягненню підлягають аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення повноліття дитиною.
Від відповідача не надходило до суду будь-яких документів, що свідчать про наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на утримання дитини та на підставі ст. 183 СК України вважає за можливе визначити розмір аліментів на законодавчо встановлених загальних підставах у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову - з 17.12.2024 року і до досягнення повноліття дитиною.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень, на підтвердження чого надав квитанцію №16-12/24ОД про надання юридичної допомоги від 16.12.2024 року.
Ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи особливості предмета спору, виходячи з критеріїв виправданості витрат, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень.
Також, оскільки позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, такий в дохід держави, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача у справі в розмірі 1211,20 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 180, 182, 183 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 17 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 1000 гривень.
Копію рішення направити сторонам.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.В. Гуржій