Справа № 523/14794/24
Провадження №2-о/523/76/25
"11" березня 2025 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,
присяжних Шурдов С.М., Гаєва О.В.
з участю секретаря судових засідань Павлова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 24 в м. Одесі в порядку окремого провадження цивільну справу № 523/14794/24 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Пересипського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення фізичної особи померлою, -
ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Пересипського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.
Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви вказує на те, що заявниця ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 1993 року не проживає за адресою, де був зареєстрований: АДРЕСА_1 . У 1994 році засобами поштового зв'язку заявниця отримала сповіщення № 1094 від установи МХ 324/31 (ДУ «Ізяславська виправна колонія № 31») про те, що її син ОСОБА_2 13.03.1994 року прибув для відбування покарання до цієї колонії. 31.08.1995 року ОСОБА_2 був звільнений на підставі ст. 52 КК України (в редакції 1960 року). З того часу, вже близько 30 років, жодних відомостей про його місцезнаходження заявниці невідомо. Заявниця неодноразово зверталася до органів поліції щодо розшуку її сина, проте кожного разу отримувала інформацію, що у Національній поліції відсутня будь - яка інформація про можливе місце перебування ОСОБА_2 . Оскільки заявниця має намір оформити спадкові права, просить суд задовольнити дану заяву, та ухвалити рішення, яким оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.
Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Однак, надала суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд проводити розгляд справи за її відсутності.
Представник заінтересованої особи Пересипського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, сповіщався судом про час та місце слухання справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеса було вчинено актовий запис № 1913. Батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією Довідки № 721-67 від 17.11.2005 року, виданою Другим ВРАЦС Суворовського районного управління юстиції м. Одеса.
Згідно сповіщення № 1094 від установи МХ 324/31 (ДУ «Ізяславська виправна колонія № 31») ОСОБА_2 13.03.1994 року прибув для відбування покарання до цієї колонії.
Судом встановлено, що 31.08.1995 року ОСОБА_2 був звільнений на підставі ст. 52 КК України (в редакції 1960 року) на виправні роботи з відрахуванням 20% в дохід держави заробітної плати на невідбутий строк 11 місяців 11 днів. Вибув за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи листом № 1735/07-24м від 17.05.2024 року.
Проте, суд зазначає, що ОСОБА_2 не повернувся до місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, згідно Акту № 17 від 06.03.2024 року, складеного ОСОН КМ «Балтський», ОСОБА_2 , 1970 року народження, з 1993 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Місце знаходження невідомо з 1993 року.
Згідно листа № 60.7/2515 від 21.05.2024 року Одеського РУП № 1 ВП № 2 ГУНП в Одеській області, за результатами перевірки на даний період часу органи Національної поліції не володіють інформацією щодо можливого місцеперебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.11.2024 року до суду надійшла відповідь, надана на судовий запит за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУДМС України в Одеській області про реєстрацію місця проживання відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться зареєстрованим по місцю проживання у м. Одесі та Одеській області.
Згідно листа Департаменту інформаційно - аналітичної підтримки НПУ № 155148-2024 від 12.11.2024 року, за даними ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» наявні відомості щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, а саме 27.07.1989 року ВП № (м. Одеса) Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 11 та вказану особу поставлено на облік за категорією «причетний до НОН (виключена)». 12.11.2012 року останнього було знято з обліку.
Згідно листа Департаменту інформаційно - аналітичної підтримки НПУ № 158808-2024 від 19.11.2024 року, станом на 18.11.2024 року за даними ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ЄІС МВС відомості стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
Як вбачається із листа ГУ ДПС в Одеській області № 23461/5/15-32-12-02-05 від 06.11.2024 року, за результатами пошуку реєстрації особи в Державному реєстрі, станом на 06.11.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державному реєстру не зареєстрований.
Як вбачається із листа Державної прикордонної служби України № 19-79858/18/24 від 15.11.2024 року, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією гр. України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 07.11.2017 по 01.10.2024 не виявлено.
Відповідно до листа Державної міграційної служби України № 6.3-14317/6.01-24 від 11.12.2024 року, за даними інформаційно - комунікаційної системи ДМС, відомості щодо оформлення паспорта гр. України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
Відповідно до листа ВДРАЦ у м. Одесі Південного МУМЮ (м. Одеса) № 11581/24.23-19 від 20.11.2024 року, за результатами проведеної перевірки по архіву підпорядкованого відділу та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян за період з дати народження по теперішній час не виявлено актових записів про державну реєстрацію шлюбу, зміну імені та смерть відносно гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа Одеського обласного центру зайнятості № 4705/08.01-01-33/4224 від 15.11.2024 року, за даними ЄІАС ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) раніше не перебував і станом на 01.11.2024 року не перебуває на обліку як зареєстрований безробітний у філіях Одеського обласного центру зайнятості. Відповідно до переданий центрами зайнятості Одеської області до архіву Одеського обласного центру зайнятості на зберігання справ без робітних, вказана особа на обліку як зареєстрований безробітний з 01.09.1995 року по 01.10.2024 року, також не значиться.
Також, згідно листа Міністерства оборони України № 116/2/1/6/79831 від 31.12.2024 року, за результатами опрацювання у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, станом на 30.12.2024 року обліковий запис на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній.
Таким чином, останньою відомою подією відносно особи ОСОБА_2 є звільнення його з місць позбавлення волі ще 31.08.1995 року. З того часу відсутні будь - які відомості щодо вказаної особи: РНОКПП не присвоював, не працював, у центрі зайнятості як безробітний не значиться, територію України не залишав, паспорт гр. України для виїзду за кордон не отримував, інформація у органів Національної поліції та у Міністерства оборони України відносно даної особи відсутня, будь - які відомості щодо вчинення актових записів з дати народження у органах РАЦСу відсутні.
З огляду на вище викладене, у суду наявні обґрунтовані підстави для висновку про те, що близько 30-ти років, а саме після звільнення з місць позбавлення волі 31.08.1995 року, відносно гр. ОСОБА_2 не має жодних відомостей щодо місця його перебування. З того часу будь-який зв'язок з ним втрачено. Він жодного разу не зателефонував, не написав листа, не повідомив іншим способом про місце свого перебування.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).
При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з'ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №226/3053/18, та від 30.03.2022 року у справі №295/4293/21, яку суд в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме: на майно такої особи відкривається спадщина. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК України, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.
Заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість в зміні правового статусу особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини, матеріально-правовий зв'язок або за відсутності такого зв'язку - дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб'єктивних прав або виконання обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши наведені заявником обставини та мету, з якою їй необхідно оголосити особу померлою, є підстави для висновку про наявність між заявником та особою, яку вона просить оголосити померлою, матеріально-правового зв'язку, а саме, з метою реалізації спадкового права.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.
Матеріалами справи підтверджується, що місце знаходження ОСОБА_2 протягом 30-ти років невідоме, він не виходить на зв'язок з рідними, а отже ймовірно є особою, що померла, але юридично це не оформлено.
Таким чином, з урахуванням того, що відомості про місце перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.08.1995 року відсутні, проведені заходи щодо його розшуку правоохоронними органами не дали позитивних результатів, суд вважає, що викладені обставини у заяві доведені заявником та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а відтак, заява підлягає задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місце перебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 258 259, 264, 265, 293, 305 - 308, 354 ЦПК України, ст.ст. 46, 47 ЦК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Пересипського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.
Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, останнє місце проживання: АДРЕСА_1 .
Датою оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим вважати день набрання рішенням суду законної сили.
Дане рішення є підставою для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .
Після набрання законної сили рішення суду про оголошення померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України надіслати рішення суду відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Повний текст рішення суду складено 14 березня 2025 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер
Присяжні: С.М. Шурдов
О.В. Гаєва