вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2025 р. Справа№ 920/1476/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 04.03.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
на рішення Господарського суду Сумської області
від 11.06.2024 (повний текст складено та підписано 24.06.2024)
у справі №920/1476/23 (суддя Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
до Фізичної особи підприємця Пащетника Віктора Івановича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації
про стягнення 4165 грн 72 коп. та зобов'язання повернути державне майно
Короткий зміст позовних вимог
19.10.2022 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд: 1) стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 4165 грн 72 коп., в тому числі: 1613 грн 82 коп. борг зі сплати орендної плати за договором оренди державного майна № 2313 від 27.10.2016, 1331 грн 60 коп. пеня, 1220 грн 30 коп. неустойка; 2) зобов'язати відповідача повернути державне нерухоме майно нежитлове прибудоване приміщення площею 29,3 кв. м. (на плані поз. літ. "П"), розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2 балансоутримувачу Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000) за актом приймання-передавання майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за період жовтень 2021 року вересень 2023 року; відповідачу нарахована пеня за період з 16.11.2021 року до 21.11.2023 року в сумі 1331 грн 60 коп.; договір оренди розірваний в односторонньому порядку з 27.09.2023, однак відповідач орендоване майно за актом приймання-передавання не повернув, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути балансоутримувачу державне нерухоме майно за актом приймання-передавання та стягнути з відповідача 1220 грн 30 коп. неустойки відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 10.12 договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.06.2024 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи підприємця Пащетника Віктора Івановича до державного бюджету України 1 613 грн 82 коп. заборгованості з орендної плати, 472 грн 80 коп. пені.
Стягнуто з Фізичної особи підприємця Пащетника Віктора Івановича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 2 684 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що оскільки не встановлено факт припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку його дії (зокрема договір є автоматично продовженим в силу прямої норми закону), та враховуючи неможливість розірвання договору оренди державного майна в порядку односторонньої відмови від договору, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу за актом приймання-передавання державне нерухоме майно нежитлове прибудоване приміщення площею 29,3 кв. м., розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, а також відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 220 грн 30 коп. неустойки, нарахованої на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення майна.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати орендної плати за період жовтень 2021 року вересень 2023 року та підтвердження наявності заборгованості відповідача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 613 грн. 82 коп. заборгованості зі сплати орендної плати.
Стосовно вимог про стягнення з відповідач пені, суд враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати, вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 472 грн 80 коп., нарахованої в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 11.06.2024 у справі №920/1476/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що:
- 25 жовтня 2019 року сторони при укладанні змін до договору оренди державного майна від 27.10.2016 №2313 погодили спеціальний порядок дострокового розірвання договору на вимогу орендодавця (п. 10.7 договору);
- помилковим є посилання суду на частину першу 291 статті Господарського кодексу України, оскільки відповідно до частини 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу;
- правова позиція щодо дострокового припинення договору внаслідок надіслання орендарю повідомлення про відмову, викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19;
- оскільки у ФОП Пащетника В.І. існувала заборгованість зі сплати орендної плати, то відповідно до умов договору Регіональне відділення мало всі правові підстави для нарахування пені за кожен день прострочення понад 6 місяців.
Узагальнені доводи третьої особи
02.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі, в яких остання підтримала позицію апелянта, наведену в апеляційній скарзі, просила скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити повністю.
Третя особа зазначає, що на момент внесення змін до договору оренди сторони керуючись частиною 3 статті 10 Закону № 2269-ХІІ погодили спеціальний, достроковий порядок розірвання договору на вимогу орендодавця та визначили підстави для застосування такого спеціального порядку (Пункт 10.7. Договору).
01 лютого 2020 року набув чинності Закон України № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 157-IX), який частиною 2 статті 24 визначає, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Таким чином одностороння відмова від договору відбулася з урахуванням чинних положень Закону № 157-ІХ та пункту 10.7 договору станом на 27 вересня 2023 року - дату припинення договору в односторонньому порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 апеляційну скаргу у справі №920/1476/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
01.08.2024 матеріали справи №920/1476/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1476/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.08.2024, справу №920/1476/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Шаптала Є.Ю.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024, у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1476/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.08.2024, справу №920/1476/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2024 у справі №920/1476/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
30.08.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2024 у справі №920/1476/23. Судове засідання призначено на 15.10.2024.
27.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Судове засідання призначене на 15.10.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1476/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.10.2024, справу №920/1476/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2024 у справі №920/1476/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Скрипка І.М., Тарасенко К.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.12.2024.
Судове засідання призначене на 26.12.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025, у зв'язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Скрипки І.М. у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1476/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.01.2025, справу №920/1476/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Владимиренко С.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2024 у справі №920/1476/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) суддів Сибіга О.М. та Владимиренко С.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.02.2025.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. на лікарняному з 28.01.2025 по 07.02.2025, судове засідання призначене на 06.02.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1476/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.03.2025, справу №920/1476/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
У судовому засіданні 04.03.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
В судове засідання 04.03.2025 з'явився представник позивача, який надав пояснення по справі. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, та шляхом направлення поштової кореспонденції.
Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
27.10.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець), та відповідачем Фізичною особою підприємцем Пащетником Віктором Івановичем (орендар) укладено договір оренди державного майна за № 2313, відповідно до умов якого, РВ Фонду державного майна України по Сумській області передає, а відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлове прибудинкове приміщення площею 29,3 кв. м. (на плані позн. літ. "П"), розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.08.2016 і становить за незалежною оцінкою 33910,00 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1.2 договору).
Факт передачі нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 27.10.2016.
Договір укладено строком на 2 роки і 360 днів, що діє з 27 жовтня 2016 року до 21 жовтня 2019 року включно (п. 10.1 договору).
Договором про внесення змін від 14.06.2019 до договору оренди державного майна № 2313 від 23.10.2016 було змінено орендодавця на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (позивач), у зв'язку з реорганізацією, на підставі наказу Фонду державного майна України № 40 від 17.01.2019 "Про реорганізацію регіональних відділень", утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях шляхом злиття Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області.
Договором про внесення змін від 25.10.2019 до договору оренди державного майна № 2313 від 23.10.2016 викладено в новій редакції розділи 1-11.
Відповідно до п. 1.1 договору в редакції 25.10.2019, позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлове приміщення (на плані позн. літ. "П") площею 29,3 кв. м., розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.06.2019 і становить за незалежною оцінкою 34440,00 грн.
Згідно з розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна від 25.10.2019, вартість державного нерухомого майна нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, площею 29,3 кв. м. за незалежною оцінкою станом на 30.06.2019 становить 34440 грн 00 коп., орендна плата без ПДВ 427 грн 00 коп. (50% - 213,50 грн.).
Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2019 року 427 грн 00 коп. Розмір орендної плати за перший місяць оренди жовтень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляцій за жовтень місяць 2019 року.
Відповідно до пункту 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7 договору).
Згідно з п. 10.1 договору, в редакції 25.10.2019, цей договір діє з 22 жовтня 2019 року до 16.10.2022 року включно.
Згідно з п. 10.3 договору, в редакції 25.10.2019, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни та доповнення до цього договору вносяться в тій самій формі, що й цей договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п. 10.6 договору, в редакції 25.10.2019, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря; відмови орендаря від перегляду розміру орендної ставки на вимогу орендодавця або порушення орендарем строку розгляду проекту змін та доповнень, передбачених п.п. 3.5,10.3 договору.
Сторони погоджуються, що цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов цього договору; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд (повністю або частково); не робить згідно з умовами цього договору поточний ремонт майна; перешкоджає співробітникам орендодавця та/або уповноваженого органу управління здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору (п. 10.7).
У разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець)(п. 10.9).
Згідно листа № 18-212-01096 від 26.06.2023 про продовження договору оренди державного майна, позивач повідомив відповідача, що станом на 26.06.2023 заборгованість за договором оренди від 27.10.2016 № 2313 становить 2472 грн., по пені 357 грн 49 коп., у зв'язку з чим, відповідач має погасити існуючу заборгованість в термін до 14.07.2023. Крім того, позивач повідомив, що в разі непогашення заборгованості, договір оренди буде розірваний в односторонньому порядку.
04.07.2023 позивач направив відповідачу претензію № 18-125-01112 від 28.06.2023 про стягнення заборгованості та сплату штрафних санкцій, згідно якої просить терміново сплатити заборгованість з орендної плати в сумі 2472 грн 73 коп., та заборгованість по пені 360 грн 88 коп. Відповідача попереджено про наслідки несплати існуючого боргу.
05.09.2023 позивач направив відповідачу повідомлення № 18-212-01445 від 04.09.2023 про відмову від договору оренди № 2313 від 27.10.2016, яким повідомлено, що станом на 04.09.2023 за відповідачем по вказаному договору оренди обліковується заборгованість з орендної плати до державного бюджету понад три місяці підряд в сумі 2800 грн 21 коп. (за період з жовтня 2021 року до липня 2023 року включно). У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, Регіональне відділення повідомляє про відмову від договору оренди від 27.10.2016 № 2313. При цьому позивач зауважує, що згідно ч. 2 ст. 782 ЦК України, у разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Вказане повідомлення отримане 27.09.2023, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
10.10.2023 позивач направив відповідачу лист № 18-212-01674 від 05.10.2023 про повернення майна за договором оренди № 2313 від 05.10.2023.
Відповідно до п. 10.9 договору, в редакції 25.10.2019, у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець).
Відповідно до п. 10.10 договору в редакції 25.10.2019, майно вважається поверненим балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець) з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складення акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Пунктом 10.11 договору, в редакції 25.10.2019, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11613 грн 82 коп., пені в сумі 1331 грн 60 коп., неустойки в сумі 1220 грн 30 коп., та зобов'язання відповідача повернути державне нерухоме майно балансоутримувачу за актом приймання-передавання майна.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем від 25.10.2019 в новій редакції не містить умов щодо його розірвання в односторонньому порядку. Стосовно нарахованої пені, відповідач вказує на те, що розрахунок позивачем здійснено без урахування шестимісячного строку нарахування пені, встановленого ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України. Вимога про стягнення неустойки є похідною вимогою у разі дострокового розірвання договору оренди державного майна, тому відповідач вважає її безпідставною, оскільки спірний договір не припинив дію і є дійсним.
Третя особа зазначає, що відповідачем не спростовано відсутність належного виконання договірних зобов'язань щодо перерахування орендної плати за об'єкт оренди; приміщення балансоутримувачу не повернуто, тому вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Щодо вимог про повернення державного нерухомого майна та стягнення неустойки
За приписами ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.
Як вище зазначено судом, згідно листа № 18-212-01096 від 26.06.2023 про продовження договору оренди державного майна, позивач повідомив відповідача, що станом на 26.06.2023 заборгованість за договором оренди від 27.10.2016 № 2313 становить 2472 грн, по пені 357 грн 49 коп, у зв'язку з чим, відповідач має погасити існуючу заборгованість в термін до 14.07.2023. У вказаному листі позивач зазначає, що балансоутримувач не повідомив орендаря за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про припинення договору оренди, тому договір вважається таким, що продовжився на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Крім того, позивач повідомив, що в разі непогашення заборгованості, договір оренди буде розірваний в односторонньому порядку.
05.09.2023 позивач направив відповідачу повідомлення № 18-212-01445 від 04.09.2023 про відмову від договору оренди № 2313 від 27.10.2016, яким повідомлено, що станом на 04.09.2023 за відповідачем по вказаному договору оренди обліковується заборгованість з орендної плати до державного бюджету понад три місяці підряд в сумі 2800 грн 21 коп. (за період з жовтня 2021 року до липня 2023 року включно). У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, Регіональне відділення повідомляє про відмову від договору оренди від 27.10.2016 № 2313. При цьому позивач зауважує, що згідно ч. 2 ст. 782 ЦК України, у разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
10.10.2023 позивач направив відповідачу лист № 18-212-01674 від 05.10.2023 про повернення майна за договором оренди № 2313 від 27.10.2016.
Згідно п. 10.7 договору, в редакції 25.10.2019, сторони погоджуються, що цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов цього договору; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд (повністю або частково); не робить згідно з умовами цього договору поточний ремонт майна; перешкоджає співробітникам орендодавця та/або уповноваженого органу управління здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору.
Разом з цим, згідно з п. 10.3 договору, в редакції 25.10.2019, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни та доповнення до цього договору вносяться в тій самій формі, що й цей договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п. 10.6 договору, в редакції 25.10.2019, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря; відмови орендаря від перегляду розміру орендної ставки на вимогу орендодавця або порушення орендарем строку розгляду проекту змін та доповнень, передбачених п.п. 3.5,10.3 договору.
Аналізуючи наведені вище умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідний договір оренди, в редакції 25.10.2019 не містить умов щодо його розірвання в односторонньому порядку.
Поряд з цим колегія суддів зазначає, що умови пункту 10.7 договору, на який посилається апелянт в обґрунтування своїх доводів стосовно одностороннього розірвання договору, не вказують на безумовне право сторін на одностороннє розірвання такого договору, а лише вказують про можливість дострокового розірвання договору на вимогу орендодавця. Натомість умовами пункту 10.6 договору чітко передбачено, що чинність договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін.
Протилежні доводи апелянта, в даному випадку свідчать лише про невірне трактування позивачем умов договору оренди в редакції 25.10.2019.
Разом з цим, статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ (в редакції, чинній на момент внесення змін до договору), передбачено, що відносини щодо оренди державного майна, або майна, що перебуває у державній чи комунальній власності, регулюються договором оренди, цим законом та іншими нормативно-правовими актами.
Так статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ (в редакції, чинній на момент внесення змін до договору), визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Зважаючи на викладене, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що в силу приписів частини 3 статті 651 ЦК України, імперативні норми частини 1 статті 26 Закону України № 2269-ХІІ як такі, що встановлюють особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин оренди державного та комунального майна, підлягають переважному застосуванню перед нормою статтю 782 ЦК України, яка містить відповідне загальне регулювання.
Оскільки у спірних правовідносинах припинення договору оренди державного майна у співвідношенні із загальним законом (стаття 782 ЦК України), спеціальним законом є чинний на той час Закон України № 2269-ХІІ, статтею 26 якого одностороння відмова від договору оренди не допускається, а умовами договору № 2313 відповідне право (на односторонню відмову від договору) також орендодавцю не надано та лише передбачено право на розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін (пункт 10.3 договору № 2313 в редакції від 25.10.2019), то саме вказаний спеціальний закон підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, та, як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність дострокового припинення договору № 2313 з 27.10.2016, у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від цього договору згідно з листом-повідомленням.
При цьому в контексті посилань апелянта на положення статті 782 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, колегія суддів зазначає, що відповідна норма закону не містить способу реалізації такого права розірвання договору саме в односторонньому порядку, з огляду на що суд звертається до умов договору № 2313 пунктом 10.6 якого визначено, що чинність договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін.
За наведених обставин посилання апелянта на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки зроблені за інших, ніж у цій справі, обставин та доказів. Позаяк, в межах справи №910/4319/19 судами не застосовувалась спеціальна норма закону (ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»), оскільки правовідносини сторін виникли не щодо оренди державного або комунального майна. Натомість в межах даної справи №920/1476/23 правовідносини сторін підпадають під регулювання ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», оскільки стосуються оренди державного майна.
Крім цього, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.05.2024, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Згідно п. 5 Постанови № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", затвердженої КМУ від 27.05.2022, договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Пунктом 16 Постанови КМУ № 634 визначено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Враховуючи п. 5 Постанови № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", та лист позивача № 18-212-01096 від 26.06.2023, договір № 2313 від 27.10.2016 (зі змінами 25.10.2019) є продовженим на період дії воєнного стану, та оскільки договір не може бути розірваним внаслідок односторонньої відмови, його дія не припинена і договір є чинним.
Отже, за змістом наведених положень Постанови КМУ № 634, встановлений автоматичний порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна з початку введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, за наступних умов:
- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;
- відсутність повідомлення балансоутримувачем орендаря з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Оскільки, як вище встановлено судом, строк дії договору оренди згідно з п. 10.1 (в редакції 25.10.2019) закінчується 16.10.2022, тобто в період дії воєнного стану, визначальним є з'ясування наявності виключного випадку згідно із п. 5 Постанови КМУ № 634, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавця та орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону "Про оренду державного та комунального майна", а також питання зворотної дії в часі приписів Постанови КМУ № 634.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження повідомлення балоансоутримувачем відповідача, як орендаря про припинення дії договору оренди чи відмову у продовженні його дії, згідно вимог законодавства.
Таким чином, за відсутності доказів обґрунтованого письмового звернення третьої особи до відповідача за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про відмову у продовженні договору оренди, відсутні підстави для застосування виключного випадку згідно із п. 5 Постанови КМУ № 634, про що обґрунтованого зазначив суд першої інстанції.
За наведених обставин, оскільки суд не встановив факту припинення договору оренди, у зв'язку із закінченням строку його дії (зокрема договір є автоматично продовженим в силу прямої норми закону), та враховуючи неможливість розірвання договору оренди державного майна в порядку односторонньої відмови від договору, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу за актом приймання-передавання державне нерухоме майно нежитлове прибудоване приміщення площею 29,3 кв. м., розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, а також у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 220 грн 30 коп. неустойки, нарахованої на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення майна.
Щодо вимог про стягнення орендної плати, то враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати орендної плати за період жовтень 2021 року вересень 2023 року та підтвердження наявності заборгованості відповідача, місцевий суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 613 грн 82 коп. заборгованості зі сплати орендної плати.
Враховуючи що рішення суду в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Щодо вимог стягнення пені, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 3.7 договору №2313 в редакції 25.10.2019 року, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що останній є невірним, оскільки позивачем не враховано строкові обмеження нарахування відповідно до приписів статті 232 Господарського кодексу України.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 472 грн 80 коп., нарахована в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Щодо доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі про те, що оскільки у ФОП Пащетника В.І. існувала заборгованість зі сплати орендної плати, то відповідно до умов договору Регіональне відділення мало всі правові підстави для нарахування пені за кожен день прострочення понад 6 місяців, колегія суддів зазначає, що за відсутності узгодженого сторонами врегулювання порядку нарахування пені понад 6 місяців, сторона позбавлена можливості здійснювати та нарахування в силу закону. У свою чергу, умовами п. 3.7 договору сторони обмежились нарахуванням пені "за кожний день просторочення перерахування орендної плати", що не є передбаченою договором можливістю здійснювати нарахування пені понад 6 місяців.
Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 11.06.2024 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 11.06.2024 у справі №920/1476/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.
Матеріали справи №920/1476/23 повернути Господарському суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 12.03.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук