ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/519/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2024 року м. Миколаїв, суддя першої інстанції Семенчук Н.О.
у справі №915/519/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро
до відповідачка: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", м. Миколаїв
про стягнення 287 857 грн. 60 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", м. Миколаїв грошових коштів в розмірі 287 857грн. 60 коп., з яких: 201 600 грн. - основна заборгованість, 69 882 грн.11 коп. - інфляційні втрати, 16 375 грн. 49 коп. - 3% річних.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №74А-21 від 26.02.2021 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2024 року у справі №915/519/24 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро заборгованість за договором поставки № 74А-21 від 26.02.2021 в розмірі 201 600 грн., 3% річних в розмірі 8 975 грн. 39 коп., інфляційні в розмірі 15 813 грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 3 395 грн. 98 коп., в решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції в частині задоволених позовних вимог послався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №74А-21 від 26.02.2021 щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанцій виходив з того, що позивачем було невірно визначено дату, з якої почалося прострочення виконання зобов'язання відповідачем з оплати поставленого товару.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/519/24 від 13.11.2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а саме, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро 69882 грн. 11 коп. інфляційних втрат та 16375 грн. 49 коп. 3% річних, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 74А-21 від 26.02.2021 в розмірі 201 600 грн. залишити в силі, здійснити перерозподіл судових витрат та судові витрати, пов'язані з апеляційним провадженням, стягнути з відповідача у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Апелянт вважає, що вказане рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з чисельними порушеннями норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок неповного та неправильного встановлення фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, невідповідності висновків суду реальним обставинам справи, без урахування правових позицій Верховного суду.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи та прийнятті оскаржуваного рішення не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, викладені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають встановленим обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставами згідно ст. 277 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області у даній справі.
Так, апелянт вказує, що фактично, суд першої інстанції здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку із тим, що позивачем не було надано доказів проходження вхідного контролю поставленого товару, відповідно, суд обрахував інфляційні втрати та 3% річних на всю суму боргу з наступного дня після дати реєстрації податкової накладної. Тому з такими мотивами суду апелянт категорично не погоджується.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2024 року у справі № 915/519/24 та справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
14.01.2025 року через підсистему Електронного суду до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", м. Миколаїв надійшов відзив (вх. №4506/24), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/519/24 від 13.11.2024 року без змін та судові витрати покласти на апелянта.
В обґрунтування даного відзиву позивач зазначає, що, в свою чергу, апелянтом не зазначено обставин та доказів про проходження вхідного контролю (дата проходження) за видатковою накладною № 0000171 від 05.04.2021, як то визначено умовами договору та специфікації.
Так, відповідно до розділу 5 договору №74А-21 від 26.02.2021 року, що регулює порядок оплати, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар лише після його постачання та проходження вхідного контролю. Факт проведення та проходження вхідного контролю підтверджується відповідними документами, які позивач повинен був подати до суду у якості доказів, що підтверджують його правову позицію щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних саме із зазначеної позивачем у своїй позовній заяві дати.
Натоміть, виходячи із доводів позивача, які викладені у апеляційній скарзі, позивач вважає, що сам факт підписання покупцем видаткової накладної, свідчить про доведення останнім відсутності заперечень відповідача. Відповідач вважає, що вказана позиція позивача є помилковою, оскільки підписання видаткової накладної покупцем свідчить про факт отримання товару від продавця, а не про факт проведення ним вхідного контролю та прийняття такого товару по якості і кількості, оскільки це є два окремих етапи, які не є тотожними.
Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного року (що станом на момент подання позову у даній справі складає 3028 грн.).
В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку, єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.
Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 915/519/24 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 287 857 грн. 60 коп.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2024 року у справі № 915/519/24 в оскаржуваній частині є таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Так, 26.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» (постачальник) та Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП") (покупець) було укладено договір поставки № 74А-21.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується згідно заявок покупця поставити продукцію (згідно до ДК 021:2015-32352100-6), частини радіо та радіолокаційного обладнання, (№ категорії-2), а покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною у кількості й в асортименті, зазначених у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до п. 2.4 договору приймання продукції по кількості, асортименту, якості здійснюється покупцем відповідно до діючого законодавства України.
Відповідно до п. 3.1 договору відвантаження продукції здійснюється у строки узгоджені сторонами, які зазначаються в специфікаціях, після чого постачальник отримує оплату на розрахунковий рахунок.
Відповідно до п. 3.2 договору покупець має право зменшити обсяги закупівлі продукції у зв'язку зі зменшенням виробничої потреби або фінансування.
Відповідно до п. 3.5 договору право власності переходить від постачальника до покупця після прийомки продукції на склад покупця, що оформлюється відповідними документами.
Відповідно до п. 4.1 договору поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування і інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою продукції.
Відповідно до п. 4.2 договору вартість продукції, що поставляється заданим договором, не повинна перевищувати 366 000 (триста шістдесят шість тисяч) грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 договору порядок оплати:
- 80 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15 банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю;
- 20 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової (-их) накладної (-их).
Відповідно до п. 5.2 договору датою оплат продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.
Відповідно до п. 6.1 договору при порушенні термінів поставки та якості продукції (п. 2.1., 3.1 даного договору), постачальник несе відповідальність згідно ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 6.5 договору сплата неустойки (пені, штрафу), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторону від необхідності виконання зобов'язань за договором в натурі.
Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.
Відповідно до п. 9.3 договору усі зміни й доповнення до даного договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені додатковою угодою та підписані сторонами й скріплені печатками сторін.
Сторонами складено специфікацію № 1 до договору № 74А-21 від 26.02.2021, якою вони погодили перелік і ціну товару, що буде поставлятись за договором, а саме: Вузол СБ2-Б1Жл в кількості 1 шт. вартістю 42 000 грн. з ПДВ; Вузол СБ3-Б1Жл в кількості 1 шт. вартістю 42 000 грн. з ПДВ; Вузол СБ4-Б1Жл в кількості 1 шт. вартістю 42 000 грн. з ПДВ; Вузол СБ5-Б1Жл в кількості 1 шт. вартістю 42 000 грн. з ПДВ; Вузол СБ1-Б5Жл в кількості 1 шт. вартістю 40 000 грн. з ПДВ; Вузол СБ2-Б5Жл в кількості 1 шт. вартістю 40 000 грн. з ПДВ; Вузол СБ1М-Б14Жл в кількості 1 шт. вартістю 19 000 грн. з ПДВ; Вузол СБ2М-Б14Жл в кількості 1 шт. вартістю 19 000 грн. з ПДВ; Вузол СБ3М-Б14Жл в кількості 1 шт. вартістю 19 000 грн. з ПДВ. Всього до сплати найменувань 9 на суму 366 000 грн. з урахуванням ПДВ 61 000 грн.
Відповідно до п. 1 специфікації порядок оплати: 80 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15 банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю; 20 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової (-их) накладної (їх).
Відповідно до п. 2 специфікації термін поставки - 15 календарних днів з моменту підписання договору.
Договір та специфікацію підписано сторонами в добровільному порядку, належним чином, без заперечень та зауважень та скріплено їх печатками.
На виконання умов договору поставки № 74А-21 від 26.02.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 201 600 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0000171 від 05.04.2021, яка підписана та скріплена печатками сторін, при цьому відомостей про проходження вхідного контролю, як то визначено умовами договору не зазначено.
Згідно матеріалів справи, за фактом здійснення поставки товару за вказаною видатковою накладною позивач виписав податкову накладну № 5 від 05.04.2021, яка була зареєстрована в реєстрі податкових накладних 04.11.2022, про що свідчить квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості в сумі 201 600 грн. за поставлений товар.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів, а підставою позову є невиконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.
Оскільки у даному разі рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", м. Миколаїв, сума основного боргу в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в апеляційному порядку не переглядаються.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» (постачальник) та Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП") (покупець) було укладено договір поставки № 74А-21
Отже, між сторонами склалися правовідносини у сфері поставки.
На виконання умов договору поставки № 74А-21 від 26.02.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 201 600 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0000171 від 05.04.2021, яка підписана та скріплена печатками сторін, при цьому відомостей про проходження вхідного контролю, як то визначено умовами договору, не зазначено.
Водночас, ані позивачем, ані відповідачем по справі факт постачання товару за договором не заперечується.
Відповідно до розділу 5 договору №74А-21 від 26.02.2021 року, що регулює порядок оплати, сторони встановили:
- 80% вартості продукції покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) протягом 15 банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю.
- 20% вартості продукції покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) після реєстрації податкової (-их) накладної (-их).
Зазначений порядок оплати дублюється й в специфікації №1 до договору №74А-21 від 26.02.2021 року, що є його невід'ємною його частиною, як визначено у п. 1.
Отже, сторони спору погодили в добровільному порядку, що оплата 80% вартості продукції пов'язана не тільки з фактичною поставкою товару, а й з проходженням вхідного контролю. Тобто, тільки за наявності у сукупності двох фактів: поставки товару (підписання акту приймання передачі/видаткової накладної - приймання за кількістю) та проходження вхідного контролю (приймання за якістю), у покупця виникає обов'язок оплати 80% вартості товару.
Тобто, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар, лише після його постачання та проходження вхідного контролю. Факт проведення та проходження вхідного контролю, підтверджуються відповідними документами, які позивач повинен був подати до суду у якості доказів, що підтверджує його правову позицію, щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних саме із зазначеної позивачем у своїй позовній заяві дати.
Як було встановлено вище, позивачем відповідачу було поставлено товар, про що свідчить вказана вище видаткова накладна № 0000171 від 05.04.2021.
В той же час, позивачем не зазначено обставин та доказів проходження вхідного контролю (дата його проходження) товару за видатковою накладною № 0000171 від 05.04.2021, як то визначено умовами договору та специфікації.
Крім того, відповідно до матеріалів справи дата реєстрації податкової накладної № 5 від 05.04.2021 є 04.11.2022, що підтверджується квитанцією № 9101479710 про реєстрацію податкової накладної.
Отже, за таких обставин обов'язок оплатити всю суму боргу за отриманий товар, як вірно виснував суд першої інстанції, настав 05.11.2022 (після реєстрації податкової накладної) та з 06.11.2022 у відповідача виникло прострочення виконання його договірного грошового зобов'язання.
В той же час, позивач вважає, що сам факт підписання покупцем видаткової накладної свідчить про факт прийняття товару без зауважень щодо його кількості та якості.
Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки сторони в добровільному порядку обумовили певний порядок оплати отриманого товару і ствердження позивача про те, що прострочка оплати виникла після підписання видаткової накладної покупцем спростовується умовами укладеного сторонами договору, бо для вирішення питання саме щодо початку періоду прострочки повинно бути одночасно всі умови, визначені сторонами в договорі, який був укладений без заперечень та зауважень в цій частині, тобто і факт отримання товару, і факт проведення вхідного контролю, і факт реєстрації податкової накладної. Оскільки в даному випадку сторони не заперечують факт наявності боргу і це не переглядається судом апеляційної інстанції, щодо початку періоду нарахування позивачем відповідальності за невиконання грошового договірного зобов'язання за нормами ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції правомірність зробленого ним розрахунку інфляційних та 3% річних.
Також, у своїй апеляційній скарзі позивач посилається на затверджену Інструкцію П- 7 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю». Однак, даний порядок не може поширюватися на правовідносини у цій справі оскільки сторони договору не передбачили можливість її застосування за умовами договору №74А-21 від 26.02.2021 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
При цьому нарахування 3% річних прямо передбачено Цивільним кодексом України та не вимагає додаткового зазначення про можливість такого нарахуванням в господарському договорі, а мод бути нараховано та стягнуто безпосередньо на підставі вищевказаної норми права, з огляду на що доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині судовою колегією до уваги не приймаються.
Проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов'язань.
Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс.
При зверненні до суду з такими вимогами саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і період нарахування інфляційних (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову, і ці суми та дати можуть не співпадати з повною сумою боргу та повним періодом прострочки. Це є правом кредитора, а суд тільки перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи.
Так, позивачем в даному випадку було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних на суму ) 69 882 грн.11 коп. та інфляційні втрати 16 375 грн. 49 грн.
Так, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні в загальному розмірі 69 882 грн. 11 коп., нараховані:
- на заборгованість 161 280 грн. за період з травня 2021 року по березень 2024 року в сумі 66 719 грн. 46 коп.;
- на заборгованість 40 320 грн. за період з листопада 2022 року по березень 2024 року в сумі 3 162 грн. 65 коп.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних в загальному розмірі 16 375 грн. 49 коп., нараховані:
- на заборгованість 161 280 грн. за період з 27.04.2021 по 30.04.2024 в сумі 14577 грн. 10 коп.;
- на заборгованість 40 320 грн. за період з 05.11.2022 по 30.04.2024 в сумі 1 798 грн. 39 коп.
В той же час, як було встановлено вище за текстом постанови, строк оплати за поставлення товару у сукупності за умовами договору був 05.11.2022, тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід було здійснити саме з 06.11.2022 (перший день прострочення) по 30.04.2024., як вірно визначив суд першої інстанції, який здійснив перерахунок заявлених сум та встановив його арифметичну невірність, за результатами чого визначив, що належними до стягнення є 3 % річних у розмірі 8 975 грн. 39 коп. та інфляційні в розмірі 15 813 грн. 23 коп., з чим апеляційний господарський суд погоджується.
Отже, враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на що воно скасування або зміни не потребує.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З норми ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судова колегія зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.
Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19, а також у постанові від 18.02.2021 року у справі №916/376/19.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим висновок, викладений місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, в оскаржуваній частині є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2024 року у справі № 915/519/24 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2024 року у справі № 915/519/24 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", м. Дніпро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2024 року у справі № 915/519/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2024 року у справі № 915/519/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді С.І. Колоколов
Я.Ф. Савицький