ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
18 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1735/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злагода»
на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2024 (суддя Волков Р.В.)
у справі №916/1735/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злагода»
про стягнення 139 223,84 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інфокс» в особі філії “Інфоксводоканал» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Злагода» в якому, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь 139 223,84 грн заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4016/1 від 22.11.2004 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг в період з 01.08.2023 по 01.04.2024.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2024 по справі №916/1735/24 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 139 223,84 грн заборгованості, 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Інфокс» в особі філії “Інфоксводоканал» надавало відповідачу послуги водопостачання та водовідведення, однак відповідач послуги з водопостачання та водовідведення в повному обсязі не сплачував, у зв'язку з чим у нього за період з 01.08.2023 по 01.04.2024 виникла заборгованість, яка сплачена відповідачем лише частково.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської від 04 листопада 2024 року у справі № 916/1735/24 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи з огляду на наступне:
- під час розгляду справи акт звірки між сторонами не складався та судом не витребовувався;
- фактично, суд прийняв рішення по суті справи виходячи з розрахунку позивача, складеного в односторонньому порядку;
- за таких обставин, апелянт вважає, що складений позивачем в односторонньому порядку розрахунок не є достатнім доказом щодо наявності у відповідача заборгованості.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає про помилковість доводів апелянта про те, що суд прийняв рішення по суті справи виходячи лише з розрахунку позивача, складеного в односторонньому порядку, оскільки судом встановлено, що нарахування заборгованості здійснено відповідно до умов договору укладеного між сторонами та згідно з діючим законодавством. Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, або здійсненого ним іншого розрахунку за отримані послуги апелянтом до суду надано не було.
Позивач стверджує, що об'єми наданих послуг і нараховані суми на оплату наданих послуг не спростовувались у ході розгляду справи відповідачем, а навпаки надавалися докази часткового погашення боргу, що утворився за період з 01.08.2023 по 01.04.24 та підтверджувався розмір наявної заборгованості.
Відносно посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що складений в односторонньому порядку розрахунок не є достатнім доказом щодо наявності у апелянта заборгованості за відсутності акту звірки, позивач зазначає, що діючим законодавством не передбачено обов'язковість складення акту звірки між сторонами. При цьому, як вважає позивач, ним було надано первинні документи, які підтверджують нарахування та розмір заборгованості ОСББ «Злагода».
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 22.11.2004 між ТОВ “Інфокс» в особі філії “Інфоксводоканал» (водоканал) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Злагода» (абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) № 4016/1, згідно п. 1.1, 1.2 якого водоканал надає послуги з постачання питної води по ДСТУ 2874-82 “Вода питна» (далі-води) та приймання стічних вод (далі - стоків) на об'єкти абонента у відповідності з дислокацією об'єктів (додаток № 1). Абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку, відповідно до встановлених Правил, перерахованих у п. 2.1. даного договору та діючого законодавства.
Відповідно до дислокації (додаток №1 до договору) об'єкт водоспоживання відповідача за цим договором - це будинок 3/1 по вулиці Інглезі у м. Одеса.
У відповідності до п. 2.1 вказаного договору його сторони зобов'язуються керуватися діючими: Законом України “Про питну воду та питне водопостачання», “Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України», затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, “Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення», затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; “Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 р., чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законодавством порядку.
Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору передбачено, що водоканал зобов'язується подавати абоненту воду і приймати стоки у відповідності до станів мереж та споруд; доводити до відома абонента про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за одну добу до відключення у зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних систем.
Згідно з п. 2.4.9 договору абонент зобов'язується щомісячно, за встановленою формою з 25-го по 30-те число у письмовій формі, надавати відомості про водоспоживання абонента і про фактичну оплату наданих послуг водокористування за попередній місяць. При їх ненаданні у строк Водоканал проводить розрахунок у відповідності із Правилами водокористування.
Відповідно до п. 2.4.10 договору абонент зобов'язується до 12-го числа поточного місяця оформлювати акт бухгалтерської звірки по розрахункам за надані йому послуги.
Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об'єктах абонента, відповідно до додатку № 1. При відсутності приладу обліку води, тимчасово до його установлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених в установленому законі порядку нормативів водоспоживання.
За умовами п. 3.4 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок “Водоканалу». Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку (п. 3.5 договору).
В п. 3.8 договору визначено, що перераховані абонентом платежі зараховуються в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованість по оплаті, після - поточних платежів.
Відповідно до п. 3.9 договору об'єм скинутих абонентом в каналізацію стічних вод застосовується рівним спожитому об'єму води або встановлюється за приладами обліку стоків.
Згідно з п. 5.3 договору, строк дії договору становить з 22.11.2004 р. до 31.12.2007 р. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про зміну або припинення його дії.
30.11.2004 між ТОВ “Інфокс» в особі філії “Інфоксводоканал» та ОСББ “Злагода» була укладена додаткова угода до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4016/1 від 30.11.2004, згідно п. 1 якої сторони погодили п. 1.2. доповнити другим абзацом, відповідно до якого при відсутності акта розмежування відповідальності абонента та водоканалу, границю відповідальністю водоканалу визначати згідно Правил користування.
Пунктом 2 додаткової угоди до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4016/1 від 22.11.2004 сторони погодили вказаний договір змінити, виклавши у наступній редакції:
Відповідно до п. 2.2 договору в новій редакції, Водоканал зобов'язаний:
2.2.1. подавати абоненту воду по графіку, затвердженому місцевими органами державної влади;
2.2.2. повідомляти абонента через засоби масової інформації про припинення водопостачання та водовідведення не менше ніж за 10 днів (за винятком припинення водопостачання та водовідведення внаслідок аварії чи дії непереборної сили).
Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили доповнити п. 2.3. договору п.п. 2.3.3., відповідно до умов якого, водоканал має право вимагати від абонента своєчасної та у повному розмірі оплати за надані послуги.
У п. 4. додаткової угоди сторони погодили розділ 5 договору доповнити п. 5.7. та 5.8.
Відповідно до п. 5.8 договору у редакції додаткової угоди, дія даного договору припиняється за домовленістю сторін та по іншим встановленим діючим законодавством підставам.
Пунктом 5 додаткової угоди до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4016/1 від 22.11.2004 р. сторони погодили розділ 6 рахувати розділом 8.
Згідно з п. 6. додаткової угоди до договору сторони доповнили договір розділами 6 та 7.
В п. 6.1. договору в новій редакції передбачено, що всі спори, пов'язані з даним договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Всі спори між сторонами, по яких не досягнуто згоди, вирішуються у відповідності з діючим законодавством у суді (п. 6.2. договору в новій редакції).
За твердженням позивача, на виконання умов вказаного договору ТОВ “Інфокс» в особі філії “Інфоксводоканал» надало відповідачу послуги водопостачання та водовідведення у період з 01.08.2023 по 01.04.2024 на суму 444 623,84 грн.
В ході розгляду справи, з квітня по жовтень 2024 року, відповідач поступово сплачував спірну заборгованість, про що свідчать платіжні інструкції № 27 від 26.04.2024 на суму 10 000,00 грн; № 26 від 18.04.2024 на суму 7 000,00 грн; № 29 від 10.05.2024 на суму 10 000,00 грн; № 28 від 02.05.2024 на суму 12 000,00 грн; № 30 від 14.05.2024 на суму 5 000,00 грн; № 31 від 20.05.2024 на суму 10 000,00 грн; № 33 від 30.05.2024 на суму 11 000,00 грн; № 32 від 23.05.2024 на суму 5 800,00 грн; № 35 від 14.06.2024 на суму 10 000,00 грн; № 37 від 25.06.2024 на суму 9 000,00 грн; № 36 від 19.06.2024 на суму 7 000,00 грн; № 34 від 04.06.2024 на суму 9 500,00 грн; № 1 від 02.07.2024 на суму 10 000,00 грн; № 4 від 10.07.2024 на суму 5 000,00 грн; № 38 від 15.07.2024 на суму 5 000,00 грн; № 3 від 05.07.2024 на суму 6 000,00 грн; № 40 від 19.07.2024 на суму 2 800,00 грн; № 39 від 17.07.2024 на суму 4 300,00 грн; № 42 від 26.07.2024 на суму 4 300,00 грн; № 43 від 29.07.2024 на суму 2 600,00 грн; № 41 від 23.07.2024 на суму 7 600,00 грн; № 46 від 16.08.2024 на суму 5 800,00 грн; № 45 від 14.08.2024 на суму 15 000,00 грн; № 44 від 05.08.2024 на суму 14 000,00 грн; № 47 від 30.08.2024 на суму 29 000,00 грн; № 49 від 23.09.2024 на суму 7 000,00 грн; № 50 від 26.09.2024 на суму 6 700,00 грн; № 1 від 13.09.2024 на суму 20 000,00 грн; № 48 від 19.09.2024 на суму 9 000,00 грн; № 51 від 02.10.2024 на суму 9 700,00 грн; № 55 від 31.10.2024 на суму 12 900,00 грн; № 54 від 18.10.2024 на суму 8 000,00 грн; № 53 від 11.10.2024 на суму 10 000,00 грн; № 52 від 04.10.2024 на суму 4 400,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються бухгалтерською довідкою позивача № б/н від 04.11.2024, згідно якої ОСББ «Злагода» сплатило за послуги водопостачання та водовідведення 305 400,00 грн, а саме: у квітні 2024 р. - 17 000,00 грн; у травні 2024 р. - 53 800,00 грн; у червні 2024 р. - 35 500,00 грн; у липні 2024 р. - 47 600,00 грн; у серпні 2024 р. - 63 800,00 грн; у вересні 2024 р. - 42 700,00 грн; у жовтні 2024 р. - 45 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2024 закрив провадження у справі № 916/1735/24 в частині вимог про стягнення з відповідача 305 400,00 грн заборгованості.
Решта заборгованості у розмірі 139 223,84 грн відповідачем сплачена не було.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до частини 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання і водовідведення є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Так, судом встановлено, що позивачем фактично надавались відповідачу послуги водопостачання та водовідведення з серпня 2023 року по березень 2024 року включно.
При цьому, відповідно до умов Договору, Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» розрахунок заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за листопад - грудень 2023 року, січень, лютий, березень 2024 року здійснений позивачем на підставі показань приладу обліку води, які надавалися відповідачем за допомогою особового кабінету на офіційному сайті філії “Інфоксводоканал», що підтверджується Звітом по абоненту 123240; за період з серпня 2023 року по жовтень 2023 року розраховано за середнім споживанням води у зв'язку з виходом з ладу вузла обліку, а також за тарифами затвердженими Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №2841.
Положеннями статті 6 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до Закону, якщо інше не передбачено договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням вимог Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність».
Обслуговування та заміна вузла (вузлів) комерційного обліку за рахунок співвласників суб'єктами господарювання, уповноваженими на виконання таких робіт, залученими співвласниками багатоквартирного будинку, здійснюються за умови: укладення колективних договорів про надання комунальних послуг; укладення договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем; прийняття рішення співвласниками про порядок обслуговування та заміну вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до законодавства. Тобто, відповідач може визначити іншу особу, яка буде здійснювати обслуговування вузла комерційного обліку, за результатами чого необхідно надати до позивача копію укладеної угоди з цією особою.
Як зазначив позивач та не спростував відповідач, від останнього не надходило заяви про відмову сплачувати дану послугу, у зв'язку з укладенням відповідного договору на обслуговування з іншою особою.
Таким чином, плата за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку є законодавчо визначеною платою, та є обов'язковою для виконання зазначених норм закону для ТОВ “Інфокс» філії “Інфоксводоканал».
З січня 2022 року позивач своїм наказом від 30.12.2021 №179-о/д та додатком до наказу затвердив для споживачів щомісячну плату за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води в залежності від діаметра вузла обліку. До складу щомісячної плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води включено витрати на проведення періодичної повірки вузла комерційного обліку з врахуванням міжповірочного інтервалу та його заміні фахівцями філії “Інфоксводоканал».
Отже, позивачем правомірно здійснено нарахування плати за обслуговування та заміну комерційного вузла обліку. Розмір плати на місяць за таку послугу для відповідача, що встановлена для вузла обліку діаметром 65 мм, становить 324,03 грн.
В силу статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, умовами п. 3.4 договору № 4016/1 передбачено порядок оплати відповідачем послуг з водокористування. Однак, відповідач не сплачував щомісячно вказані послуги, як передбачено умовами договору, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість по цим послугам за період з 01.08.2023 по 01.04.2024 у розмірі 139 223,84 грн.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем не виконані належним чином зобов'язання за договором № 4016/1 від 22.11.2004 щодо сплати за надані позивачем послуги водопостачання та водовідведення у встановлений договором строк, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 139 223,84 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що під час розгляду справи акт звірки між сторонами не складався та судом не витребовувався, з огляду на таке.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.12.2024 у справі №915/357/23, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.09.2019 у справі №910/14566/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.
Відтак, відсутність складеного та підписаного сторонами Акту звірки, за наявності інших первинних документів у цій справі, які достеменно свідчать про наявність у відповідача заборгованості за спожиті послуги у заявленому позивачем розмірі, не може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Судова колегія також відзначає, що у зв'язку з наявною заборгованістю, ТОВ “Інфокс» в особі філії “Інфоксводоканал» було направлено на адресу відповідача досудове попередження №87021 від 02.04.2024 до якого, у тому числі, було додано акт звірки від 02.04.2024 (т.1, а.с. 14), однак відповідач такий акт не підписав, не повернув позивачеві, а також не висловив жодних заперечень (претензій) щодо заборгованості вказаної у такому акті.
Не заслуговують на увагу й посилання апелянта не те, що суд прийняв рішення по суті справи виходячи з розрахунку позивача, складеного в односторонньому порядку, який не є достатнім доказом щодо наявності у відповідача заборгованості.
Так, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що позивачем окрім розрахунку заборгованості, було надано інші належні та допустимі докази на підтвердженням існуючої заборгованості, зокрема відомості (звіти) щодо водоспоживання ОСББ «Злагода» за приладами обліку із зазначенням показників приладів лічильників та тарифі за якими згідно з договором здійснено нарахування.
В свою чергу, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що розрахунок заборгованості здійснено позивачем невірно, з порушенням умов договору тощо, а також не надано власного контррозрахунку.
Навпаки, як свідчать наявні матеріли справи, відповідач своїми конклюдентними діями з часткової оплати існуючої заборгованості, підтвердив наявну заборгованість перед позивачем.
Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач надав до суду першої інстанції заяву від 01.11.2024 в якій зазначено, що ОСББ «Злагода» з метою погашення боргу сплачено 305 400,00 грн, внаслідок чого сума боргу за договором складає 139 223,84 грн (т.2, а.с. 1). Тобто відповідачем, у заяві по суті справи, яка була подано до місцевого господарського суду, фактично визнано наявність заборгованості у заявлені позивачем сумі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2024 по справі №916/1735/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання та підписання даної постанови є 18.03.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.