ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
18 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5547/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 (суддя Бездоля Д.О.)
у справі №916/5547/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмеж Транс"
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_1
про стягнення 276 976,33 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмеж Транс", фізичної особи ОСОБА_2 та фізичної особи ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням поданої суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у розмірі 276976,33 грн з яких: заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 54752,01 грн; штраф, станом на 22.02.2023, в сумі 16657,45 грн; пеня, станом на 22.02.2023, в сумі 40280,62 грн; 3% річних, станом на 22.02.2023, в сумі 2910,70 грн; інфляційні нарахування, станом на 22.02.2023, в сумі 15449,82 грн; пеня, станом на 10.04.2024, в сумі 25064,11 грн; 3% річних, станом на 10.04.2024, в сумі 1861,83 грн; інфляційні нарахування, станом на 10.04.2024, в сумі 2612,93 грн; збитки в сумі 117386,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Улф-Фінанс» посилається на обставину порушення відповідачем-1 умов укладеного з позивачем Договору фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів у визначені договором строки, а також на обставину вилучення позивачем у відповідача-1 предмету лізингу у стані, який не відповідає за ступнем зношеності нормальному зносу за час використання за нормальних умов його експлуатації, у зв'язку з чим останній знаходиться у незадовільному технічному стані та потребує відновлювального ремонту.
Оскільки відповідач-2 та відповідач-3 поручились перед позивачем за виконання відповідачем-1 вказаного договору лізингу, уклавши з позивачем відповідні договори поруки, позивач спірні кошти заявив до стягнення з відповідачів, як з солідарних боржників.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 по справі №916/5547/23 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмеж Транс", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" борг в сумі 54752 грн 01 коп, штраф в сумі 8328 грн 73 коп, пеню в сумі 32327 грн 95 коп, інфляційні втрати в сумі 17953 грн 81 коп, 3% річних в сумі 4670 грн 95 коп та збитки в сумі 117386 грн 86 коп., в іншій частині позову відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що нарахування позивачем та заявлення до солідарного стягнення з відповідачів нарахованих в межах строку дії договору сум комісії, несплачених відповідачем-1, є обґрунтованим та доведеним. Між тим, як вбачається з розрахунку позивача, який не заперечений відповідачами, під час дії договору відповідачем-1 систематично було допущено порушення строків внесення лізингових платежів згідно з погодженим сторонами графіком платежів. Оскільки бездіяльність відповідача-1 у виді порушення термінів внесення платежів за графіком під час дії договору суперечить нормам матеріального права та договору, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до солідарного стягнення основного боржника - відповідача-1 та його поручителів - відповідача-2 та відповідача-2 нараховані на суму боргу (зобов'язання за яким мало місце під час дії договору та продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору) штраф, пеня, 3% та інфляційні втрати.
Місцевий господарський суд при здійсненні перевірки розрахованих позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, встановив їх часткову невірність, яка виразилась, зокрема у тому, що позивач не врахував при визначені дати початку прострочення зобов'язання положення ст. 253 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Також, при здійснені нарахування на заборгованість, яка зменшувалась у зв'язку з проведенням відповідачем-1 погашень, позивач не зменшував період нарахування, що призвело до подвійного нарахування на частину боргу. У зв'язку з вказаним суд здійснив перерахунок вищевказаних сум з урахуванням положень законодавства, умов договору та в межах спірного періоду, за результатом здійснення якого судом встановлено, що вірною сумою пені є 64655,89 грн, 3% річних - 4670,95 грн, а інфляційних втрат - 17953,81 грн. Розрахунок суми штрафу, який здійснений позивачем, суд визнав вірним та обґрунтованим.
Також суд в своєму рішенні дійшов висновку щодо можливості зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідачів, на 50%. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів усіх сторін у спорі, що запобігатиме настанню для них негативних наслідків.
Не погодившись з даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 у справі №916/5547/23 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує наступним:
- договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж;
- апелянт зазначає, що наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов'язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору, на які посилається відповідач, не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об'єкту лізингу не підлягає стягненню;
- на переконання апелянта, оскільки договір лізингу, стягнення заборгованості за яким заявлено у цій справі, розірвано, предмет лізингу вилучено, то наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно відсутність права вимагати його оплати, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості є необґрунтованою та не підлягає задоволенню;
- за твердженням апелянта, предмет лізингу був вилучений позивачем без відома відповідачів за відсутності акту приймання-передачі. Тобто стан предмету лізингу на момент вилучення сторонами договору лізингу не був визначений. За таких обставин, докази причинно-наслідного зв'язку між погіршенням стану предмету лізингу та діями відповідачів відсутні, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення збитків ж необґрунтованою та задоволенню не підлягає;
- скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув вартість відновлювального ремонту авто з відповідачів, оскільки ремонтувати автомобіль має його власник, а не інші особи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 21.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмеж Транс" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 7710/09/20-Г щодо предмету лізингу - автомобіль Renault Logan, 2020 року випуску, вартість якого становить 323159,80 грн. Договір передбачає обов'язок лізингоодержувача здійснювати лізингові платежів відповідно до погодженого між сторонами графіку, а саме щомісяця кожного 29 числа з 21.09.2020 по 29.09.2023 включно та який включає в себе платіж по відшкодуванню вартості предмета лізингу та суму винагороди лізингодавця. У п. 13 договору передбачено, що договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором, сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або сторони досягнуть згоди про дострокове припинення / розірвання цього договору). Зобов'язання за договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням. Відповідно до п. 14 договору підписанням цього договору фінансового лізингу лізингоодержувач приєднується до загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною договору фінансового лізингу. Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в договорі), розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця за відповідним посиланням, в редакції, діючій на дату укладання цього договору, та є невід'ємною складовою частиною договору. Своїм підписом в цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу предмета лізингу. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи загальні умови) та зобов'язується дотримуватись всіх його умов. Згідно з п. 15 договору своїм підписом на договорі лізингоодержувач підтверджує факт отримання договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання договору ознайомився та має доступ до загальних умов договору фінансового лізингу, які розміщені на офіційному веб сайті лізингодавця та є діючими на дату укладання договору, а також підтверджує отримання перед укладанням договору інформації, передбаченої ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
До матеріалів справи позивачем долучені загальні умови договору фінансового лізингу (для фінансування нових предметів лізингу), затверджені наказом позивача від 17.07.2020 № 20, в редакції, що діє з 20.07.2020, які містять, зокрема, такі положення:
- п. 1.1. Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (далі по тексту предмет лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі. Під викупною вартістю слід розуміти останній лізинговий платіж в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу, розмір якого визначений у договорі;
- п. 1.2. Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний у договорі (далі - строк лізингу). Строк лізингу починається з дати підписання сторонами акту прийому-передачі предмета лізингу, але в будь якому разі не може бути менше одного року;
- п. 1.4. Сторони погоджуються, що будь-які несправності, технічні або інші дефекти предмета лізингу, виявлені після підписання акту прийому-передачі предмета лізингу, є ризиком лізингоодержувача. Лізингодавець не несе жодних витрат у зв'язку з вищевказаними несправностями. Такі несправності або дефекти не звільняють дізингоодержувача від належного виконання ним своїх зобов'язань за договором, включаючи оплату лізингових платежів. Лізингоодержувач має право самостійно звертатися до продавця з вимогами щодо якості, комплектності, справності предмета лізину безоплатного усунення недоліків тощо. Зобов'язання лізингодавця з придбання предмета лізингу виникають після оплат лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно з умовами договору;
- п. 2.1. Всі платежі за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до графіка внесення лізингових платежів (надалі - графік платежів). Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем на електронну пошту лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу, комісію лізингодавця з наданий в лізинг предмет лізингу та інші платежі, передбачені договором;
- п. 2.3. Датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок лізингодавця. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний святковий або інший) день, то датою оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день;
- 2.7. Лізингоодержувач не має права вимагати від лізингодавця якогось відшкодування, відстрочки оплати або зменшенні суми лізингових платежів за договором у разі перерви в експлуатації (в тому числі пошкодження) предмета лізингу, що виникла після підписання акту прийому-передачі предмета лізингу, незалежно від причин виникнення такої перерви, у тому числі внаслідок дій (бездіяльності) державних (інших компетентних) органів;
- п. 2.8. У разі виникнення у лізингодавця будь-яких додаткових витрат, пов'язаних з доставкою, передачею, реєстрацією, проведенням обов'язкових технічних оглядів / контролів предмета лізингу тощо, в т.ч. зі сплатою лізингодавцем транспортного податку відповідно до ст.267 Податкового кодексу України, а також будь-яких штрафних санкцій за неналежне використання предмета лізингу чи порушення лізингоодержувачем правил дорожнього руху тощо, та які не підпадають під дію п. 3.5.1. та/або п. 9.4. договору (і, як правило, носять одноразовий характер), лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати лізингодавцю такі витрати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту висуванні лізингодавцем письмової вимоги та надання копій документів, що підтверджують такі витрати;
- п. 3.4. Приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі предмета лізингу, що підтверджує, зокрема: належну якість, комплектність предмета лізингу; ознайомлення і прийняття до виконання лізингоодержувачем гарантійних умов, технічних умов та інших регламент експлуатації предмета лізингу;
- п. 3.6. 3.6. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі предмета лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження предмета лізингу, ризик допущення помилки при експлуатації). Лізингоодержувач несе повну цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі збитки третім особам, заподіяні внаслідок експлуатації предмета лізингу, в частині, не передбаченій договором(-ами) страхування. Лізингоодержувач покриває всі витраті/ (включаючи штрафні санкції), пов'язані з використанням предмета лізингу, відповідно до чинного законодавства, в т.ч пов'язані з використанням предмета лізингу як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримана прибутку;
- п. 4.1. Протягом всього строку лізингу, зазначеному у договорі, лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: використовувати предмет лізингу за його призначенням та відповідно до умов договору; тримати предмет лізингу в справному стані, дотримуватися відповідних стандартів, технічних умов, правил експлуатації, інструкцій, гарантійних умов продавця (виробника) предмета лізингу, умов страхування, передбаченні договорами страхування; самостійно і за свій кошт здійснювати ремонт (у тому числі капітальний) предмета лізингу, проводити технічне обслуговування, в т.ч. необхідне для збереження гарантійного обслуговування предмета лізингу на умовах, установлених виробником та/або продавцем, на станціях технічного обслуговування (сервісах), авторизованих виробником та/або продавцем предмета лізингу, самостійно звертатися до продавця з вимогами щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його доставки, заміни, виконання гарантійних зобов'язань щодо предмета лізингу, встановлених виробником та/або продавцем предмета лізингу. Цим лізингоодержувач відмовляється від будь-яких претензій до лізингодавця щодо обслуговування та будь-якого ремонту предмета лізингу, а також пов'язаних з цим витрат і судових позовів, у разі, якщо через невиконання лізингоодержувачем умов гарантійного обслуговування лізингодавець втратить право на гарантійне обслуговування предмета лізингу, то лізингоодержувач сплачує лізингодавцю (на вимогу і при здійсненні ремонту самостійно лізингодавцем) повну вартість усіх ремонтів предмета лізингу, на які втрачено праві гарантійного обслуговування предмета лізингу. Така оплата повинна бути здійснена лізингоодержувачем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту висування лізингодавцем письмової вимоги та надання копій документів, що підтверджують такі витрати;
- п. 7.1. За невиконання або неналежне виконання умов договору лізингодавець має право стягнути шляхом направленні відповідної вимоги / рахунку (в тому числі на електронну адресу лізингоодержувача) наступні штрафні санкції, а саме: за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен дені прострочення; у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості; у разі, якщо на дату розірвання договору предмет лізингу залишається неповернутим лізингодавцю, як це передбачено п.11.4. Загальних умов, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування предметом лізингу за час прострочення (а саме: подвійний розмір лізингового платежу, зазначений в графіку платежів та належний до сплати у місяці, в якому відбувається прострочення повернення предмету лізингу лізингоодержувачем); при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 25 Цивільного кодексу України до договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки;
- 7.2. У разі, якщо лізингоодержувачем буде допущено прострочення по оплаті одного лізингового платежу терміном на 20 (двадцять) і більше календарних днів, а також, якщо лізингоодержувач своїми діями/бездіяльністю порушує умови договорів страхування, сторони дійшли згоди про те, що в якості оперативно-господарських санкцій згідно з статтями 235-237 ГК України лізингодавець має право в будь-який момент (в тому числі без згоди лізингоодержувача) тимчасово обмежити право користування (володіння) предметом лізингу до моменту повного погашення лізингоодержувачем заборгованості, що утворилася за договором, або усунення порушення договорі, страхування шляхом: вилучення у лізингоодержувача комплекту ключів від предмета лізингу, реєстраційних документів, державних реєстраційних номерів; блокування коліс предмета лізингу (або використання інших технічних засобів, які унеможливлюють експлуатацію предмета лізингу); використання електронних засобів, які унеможливлюють рух предмета лізингу (системи моніторингу, контролю, стеженні на основі систем супутникової GPS-навігацїї тощо) за умови, коли такі засоби встановлені на предметі лізингу (в том числі на підставі рішення про фінансування лізингоодержувача); вилучення предмета лізингу (в т.ч. для відповідального зберігання). Лізингодавець має право самостійно без згоди лізингоодержувача вступити у володіння предметом лізингу, перевезти за допомогою спеціальних технічних засобів, евакуатора або будь-якого іншого технічного пристрою предмет лізингу в будь яке зручне для лізингодавця місце і (або) утримувати предмет лізингу до моменту повного погашення заборгованості лізингоодержувачем за договором та/або усунення порушення умов договорів страхування. Застосування оперативно-господарських санкцій згідно з даним пунктом здійснюється шляхом підписання акта при застосуванні певного виду оперативно-господарської санкції, який підписується лізингодавцем та лізингоодержувачем, а у разі відсутності згоди лізингоодержувача - комісією, склад якої затверджується лізингодавцем. Зазначені оперативно-господарські санкції підлягають припиненню, якщо лізингоодержувач надасть лізингодавцю доказ погашення заборгованості за договором чи усунення порушень умов договорів страхування. Сторони узгодили, що в разі, коли відносно предмета лізингу застосовано оперативно-господарські санкції то лізингодавець на підставах, передбачених статтею 11 загальних умов, приймає рішення про відмову від договору (розірвання). Договір вважатиметься розірваним, а предмет лізингу таким, що повернутий з дати направлення повідомлення про відмову від договору. Витрати, що виникають у зв'язку з застосуванням оперативно-господарськи санкцій, здійснюються за рахунок лізингоодержувача;
- 7.3. Лізингоодержувач зобов'язується відшкодувати будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням стороною своїх зобов'язань за договором, в тому числі реальні збитки у вигляді неотриманих лізингових платежів, відшкодування вартості предмета лізингу у разі, якщо на дату розірвання договору предмет лізингу залишається неповернутим лізингодавцю, а також упущену вигоду у разі дострокового повернення / вилучення предмету лізингу у вигляді різниці між вартістю предмета лізингу (тобто сумою, яку було фактично отримано лізингодавцем в результаті продажу предмету лізингу або, якщо предмет лізингу залишився у власності лізингодавця, визначеною ринковою вартістю предмета лізингу) та сумою лізингових платежів, що залишилися не сплаченими згідно з графіком платежів, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем згідно договору. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання умов договору, в тому числі, але не обмежуючись, не звільняє від сплати штрафних санкцій за договором;
- п. 9.1., 9.2. Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала свої зобов'язання за договором, не відповідає перед іншою стороною, якщо доведе, що належне виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за конкретних умов конкретного періоду часу. До обставин непереборної сил сторони віднесли явища стихійного характеру: землетруси, повені, удари блискавки, природні катаклізми, які не дають можливість використовувати предмет лізингу відповідно до технічних умов. Сторони погодилися, що достатнім підтвердженням існування обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України. Сторони зобов'язані письмово у термін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту настання обставин непереборної сили повідомити іншу сторону про їх настання, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору;
- п. 11.2. 11.2. Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір (відмовитися від договору та вилучити предмет лізингу у випадках, коли лізингоодержувач, зокрема, не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу;
- п. 11.3. У разі виникнення обставини, передбаченої п. 11.2.1. Загальних умов, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення з вимогою усунути існуючі порушення;
- п. 11.4. У разі, якщо протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення згідно з п. 11.3. Загальних умов лізингоодержувач не усуне визначені в повідомленні порушення, а також при настанні обставин передбачених п. 11.2.2.-11.2.6. Загальних умов, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і зазначенням дати розірвання договору та дати і місця повернення предмета лізингу лізингодавцю. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій кошт протягом терміну, передбаченого в повідомленні, повернути предмет лізингу лізингодавцю за адресою, вказаною в повідомленні. При цьому у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат. Повернення / вилучення предмета лізингу оформляється підписанням сторонами акту повернення предмета лізингу або підписанням акту вилучення предмета лізингу комісією у складі уповноважених осіб лізингодавця, в якому зазначаються фактичні показники пробігу предмета лізингу та всі дефекти. Лізингодавець не несе відповідальності за особисті речі, які знаходяться в предметі лізингу на момент вилучення / повернення;
- п. 11.5. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу з усіма його складовими частинами, обладнанням документами та іншим приладдям, у тому числі отриманим згідно з актом прийому-передачі. Предмет лізингу має буті повернений у справному стані, а за ступенем зношеності повинен відповідати його нормальному зносу за час використанні за нормальних умов його експлуатації. При поверненні (вилученні) предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю стан, в якому предмет лізингу повертається (вилучається), повинен бути документально зафіксований представниками сторін в акті повернення (вилучення), враховуючи умови зносу предмета лізингу. При цьому при достроковому поверненні / вилученні предмета лізингу лізингодавець має право протягом 5 (п'яти) робочих днів провести діагностику предмету лізингу на станції технічного обслуговування (СТО), яка авторизована лізингодавцем для можливості проведення оцінки його ринкової вартості;
- п. 11.6. Датою розірвання договору є дата вказана у відповідному повідомленні про відмову (розірвання) від договору, що направляється рекомендованим / цінним листом чи кур'єрською доставкою на адресу, вказану у договорі чи іншу повідомлену лізингоодержувачем згідно з п. 6.1.4. загальних умов. У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення про відмову (розірвання) від договору з будь-яких причин лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений про відмову (розірвання) від договору та її наслідки відповідно до п. 13.1. загальних умов;
- п. 11.8. Вилучення предмета лізингу, припинення (відмова від договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмов лізингодавця від договору (розірвання договору) лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з графіком платежів, а також витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з виконанням договору (у тому числі у зв'язку з вилученням, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо), а також передбачені договором або чинним законодавством України штрафні санкції та збитки згідно з п.7.3. загальних умов;
- п. 11.9. У разі вилучення предмета лізингу, розірвання договору з причин, зазначених у договорі та/або законодавстві України, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, оскільки є платою з володіння і користування предметом лізингу за договором;
- п. 13.1. Всі повідомлення, вимоги або інша кореспонденція направляються стороні поштою рекомендованим або цінним листом або кур'єрською доставкою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням (місцем реєстрації / проживання) сторони. У разі, якщо сторона змінить місцезнаходження/місце реєстрації та/або фактичну адресу/місце проживання, які вказані у відповідному договорі, та не повідомить про це письмово іншу сторону, всі повідомлення та інша кореспонденція направлена стороною на адресу іншої сторони, зазначену у договорі чи змінену шляхом письмового повідомлення вважаються належним чином відправленими стороною та отриманими іншою стороною. При цьому достатнім доказом направлення сторонами одна одній повідомлень, вимог та іншої кореспонденції є поштова квитанція (чек) про направленню рекомендованого листа, опис вкладення у цінний лист чи повідомлення про вручення (у разі відправки кур'єром). При цьому всі повідомлення, що направлені поштою на адресу лізингоодержувача вважаються доставленими через п'ять робочих днів з дати відправки.
Додатковою угодою № 2 до договору сторонами був погоджений графік внесення лізингових платежів, який передбачає внесення платежів 21.09.2020, 28.09.2020 та кожного 25 числа наступного місяця з 21.09.2020 до 25.09.2023.
У додатковій угоді № 3 до договору сторонами були погоджені умови щодо страхування об'єкта лізингу та встановлення на ньому пристроїв для здійснення моніторингу, контролю та стеження.
25.09.2020 між позивачем та відповідачем-1 був підписаний акт (видаткова накладна) прийому-передачі предмету лізингу до договору фінансового лізингу від 21.09.2020 № 7710/09/20-Г, згідно з яким позивач передав, а відповідач-1 прийняв в якості предмету лізингу автомобіль Renault Logan, 2020 року випуску, вартість якого становить 323159,80 грн. Згідно з актом лізингоодержувач підтверджує, що під час прийому предмету лізингу та документів він повністю ознайомився з усіма технічними умовами експлуатації предмета лізингу, гарантійними умовами, договорами страхування та іншими актами і регламентами, необхідними для експлуатації предмета лізингу. Лізингоодержувач та лізингодавець підтверджують, що в момент передачі та підписання цього акту (видаткової накладної) проведений спільний огляд майна за участю уповноважених представників сторін, перевірено якість, комплектність і відповідність переданого майна специфікації до договору. За результатами огляду лізингоодержувач стверджує, що предмет лізингу технічно справний, у працездатному стані, зовнішніх пошкоджень немає, зауваження по комплектності, якості та відповідності специфікації відсутні.
31.05.2022 між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода № 4 до договору, в якій змінено загальну суму лізингових платежів на 534188,41 грн, а також графік внесення лізингових платежів. Так, за новим графіком погоджено внесення відповідачем-1 платежів з 21.09.2020 по 25.09.2023 включно, зокрема, 21.09.2020 перший лізинговий платіж, 28.09.2020 винагороду лізингодавця, а далі платежі кожного місяця до 25 числа місяця.
У п. 5 додаткової угоди передбачено, що у разі пошкодження предмета лізингу або його частини (крім випадків повної загибелі або викрадення/іншого незаконного заволодіння предметом лізингу) лізингоодержувач повинен відновити предмет лізингу до його звичайного стану (з урахуванням фактичного зносу) за власний рахунок в найкоротший термін, але не пізніше 2-х (двох) місяців з дати такого пошкодження.
Відповідно до п. 14 додаткової угоди остання ця додаткова угода № 4 вступає в силу з дати її підписання сторонами та за умови підписання її лізингоодержувачем в строк до 25.07.2022 і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору. При цьому в разі відсутності підписаної лізингоодержувачем додаткової угоди № 4 (неповернення лізингодавцю) в передбачений даним пунктом строк ця додаткова угода вважається такою, що не набула чинності.
Також, 21.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс" (далі - кредитор), фізичною особою ОСОБА_2 (далі - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмеж Транс" (далі - боржник) був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмеж Транс" усіх його грошових зобов'язань перед кредитором у повному обсязі, в тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із договору-ів фінансового лізингу, включаючи всі додатки, зміни та доповнення до нього/них, в тому числі ті, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому, зокрема, за договором фінансового лізингу від 21.09.2020 № 7710/09/20-Г, яким погоджені умови щодо строку лізингу - 36 місяців, загальна сума лізингових платежів - 595378,53 грн, яка може змінюватись протягом строку лізингу згідно умов договору фінансового лізингу.
У п. 1.2. договору поруки поручитель підтверджує, що йому відомі усі умови договору лізингу, у тому числі умови, передбачені додатком "Загальні умови до договору фінансового лізингу", що розміщені на офіційному веб-сайті кредитора за відповідним посиланням та є невід'ємною частиною договору лізингу, а саме: розмір та порядок сплати лізингових платежів передбачено договором/рами лізингу у п. 9 (9.1.-9.4) та п. 10 (Графік внесення лізингових платежів); відповідальність сторін, передбачена статтею 7 загальних умов до договору/рів лізингу, умови про дострокове розірвання договору та повернення предмету лізингу, передбачені статтею 11 загальних умов до договору фінансового лізингу. Всі умови щодо розміру та порядку сплати грошових коштів боржником кредитору визначаються згідно договорів лізингу, а також додаткових угод до договору лізингу, які будуть укладені між кредитором і боржником та будуть невід'ємною частиною договору/ів лізингу. Сторони домовились, що зобов'язання, встановлені цим договором, залишаються дійсними та незмінними для поручителя і в разі внесення будь-яких змін чи доповнень до договору/ів лізингу. Поручитель зобов'язується виконати зобов'язання за цим договором у разі настання випадків зміни (в тому числі збільшення) розміру грошових зобов'язань згідно умов договору/ів лізингу, у зв'язку з чим змінюється (збільшується) обсяг його відповідальності за договором.
За умовами п. 1.3., 1.4., 1.5. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до договору/ів лізингу та передбачені законодавством України. Відповідальність поручителя та боржника є солідарною. Причини невиконання боржником своїх зобов'язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 2.2. договору поруки поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь кредитора протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту пред'явлення кредитором вимог, забезпечених порукою згідно цього договору, шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок кредитора, зазначений у розділі 5 цього договору або інший рахунок, реквізити якого кредитор надасть поручителю. Під пред'явленням вимоги розуміється надсилання кредитором рекомендованим листом на адресу поручителя, вказану в розділі 5 даного договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання боржником своїх зобов'язань, передбачених договором/рами лізингу.
Згідно з п. 3.1., 3.2. договору поруки він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Сторони, керуючись умовами ч. 4 ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором, є 6 (шість) місяців з дати виконання зобов'язань за договором/ами лізингу, передбаченого договором, а у випадку наявності простроченої заборгованості боржника відповідно до договору/ів лізингу, строком припинення поруки є 3 (три) роки з дати розірвання (відмови) кредитором від договору/ів лізингу в порядку та на умовах, визначених загальними умовами до договору/ів лізингу.
Аналогічний за змістом договір поруки був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Улф-Фінанс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмеж Транс" та фізичною особою ОСОБА_1 , згідно з яким відповідач-3 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу від 21.09.2020 № 7710/09/20-Г.
30.11.2022 комісією у складі працівників позивача: начальника відділу економічної безпеки Південного регіону та менеджера (управителя) систем з інформаційної безпеки Південного регіону був складений акт тимчасового вилучення майна (в межах застосування оперативно-господарських санкцій), у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 21.09.2020 № 7710/09/20-Г та утворенням заборгованості. Відповідно до даних вказаного акту комісією було вилучено: автомобіль, марки Renault Logan № шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 ; реєстраційний номер НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; комплект ключів. Комісією підтверджено, що на момент передачі та підписання цього акту о 12 год. 00 хв. проведений спільний огляд автомобіля, який знаходиться у працездатному стані, показники пробігу - 178157 км, при цьому автомобіль має наступні пошкодження: наявні пошкодження по всьому кузову та салону, акт огляду ТЗ на наявність пошкоджень буде складено додатково. Як вказано у акті, в разі не усунення порушення з боку лізингоодержувача у вигляді сплати заборгованості в повному обсязі протягом 20 днів з дати вилучення, застосування оперативно-господарських санкцій призведе до припинення дії договору, а об'єкт лізингу буде вважатися таким, що повернуто з фінансового лізингу.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази/відомості щодо незгоди відповідачів із застосуванням позивачем вищевказаної оперативно-господарської санкції та звернення відповідачів до суду з вимогами про її скасування чи витребування предмету лізингу тощо.
23.01.2023 позивач направив на адреси відповідачів досудову вимогу, в якій просив останніх негайно погасити заборгованість за договором в розмірі 147806,80 грн.
14.02.2023 позивач направив на адреси відповідачів повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу, в якому позивач відмовився від договору від 21.09.2020 № 7710/09/20-Г та з посиланням на положення п. 11.6. Загальних умов повідомив, що датою розірвання договору є 22.02.2023.
24.02.2023 позивач направив відповідачам повідомлення, в якому просив останніх прибути на огляд предмету лізингу - автомобіля експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, який відбудеться 07.03.2023 о 09:00, за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 15.
31.03.2023 за заявою позивача від 21.02.2023 був складений висновок експерта № 23-989 транпосртно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу Renault Logan, р/н НОМЕР_2 . Відповідно до змісту стор. 2 висновку експерта експертний (технічний) огляд досліджуваного КТЗ Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 експертом ОНДІСЕ проводився 07.03.2023, за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 15, в світлий час доби при природньому та штучному освітленні в умовах офіційного сервісу ТОВ "АвтоГруп+", офіційного дилера Renault в Одеській області. Огляд проводився в присутності представника власника КТЗ - представника ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" Олександра Добровольського, представника ТОВ "АвтоГруп+" Андрія Вінського, представника ТОВ "Укрмеж Транс" ОСОБА_1. Представники ТОВ "Укрмеж Транс" Вікторія Пірта, Олександр Деремешко прибули в зазначений час на місце огляду, під час огляду КТЗ участі не приймали.
За результатом проведеного дослідження судовим експертом був зроблений висновок, що вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення колісного транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , до стану згідно вимог заводу-виробника, складає 117386,86 грн. Вказаний висновок також містить відомості, що його підготовлено для подання до суду, а також щодо обізнаності експерта про кримінальну відповідальність згідно з ст. 384 КК України.
Між цим, як встановлено судом, одним з додатків до вказаного висновку є акт дефектування технічного стану вищевказаного транспортного засобу, який перебував у лізинговому користуванні відповідача-1, в якому зафіксовано перелік встановлених пошкоджень транспортного засобу та вказаний акт містить підпис, зокрема, представника ТОВ "Укрмеж Транс" ОСОБА_1. При цьому, будь-яких зауважень щодо невідповідності виявлених пошкоджень ОСОБА_1 не внесено до акту.
06.11.2023 засобами поштового зв'язку позивач направив на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1. вимоги, як поручителів за зобов'язаннями відповідача-1 по договору, в яких просив протягом 5 банківських днів перерахувати заборгованість по договору за реквізитами позивача.
У зв'язку з тим, що відповідачі не виконали в повному обсязі зобов'язань перед позивачем, останній звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та задовольнив їх частково.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами лізингу.
Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 - 3 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (в редакції, чинній на час укладення між сторонами договору) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За змістом ч. 1 ст. 2 Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону лізингодавець має право, зокрема: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Статтею 14 Закону передбачено, що лізингоодержувач протягом усього часу перебування предмета лізингу в його користуванні повинен підтримувати його у справному стані. Лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 16 Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Закону України "Про фінансовий лізинг" від 4 лютого 2021 року № 1201-IX цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Згідно зі ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 236 Господарського кодексу України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Згідно з ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як зазначалося раніше, між сторонами у справі на підставі укладених договорів виникли правовідносини щодо передачі і придбання на умовах фінансового лізингу автомобілю Renault Logan, 2020 року випуску. Ці договірні відносини сторін передбачали обов'язок позивача придбати об'єкт лізингу у свою власність та передати його у користування відповідача-1 на умовах фінансового лізингу, а відповідача-1, поручителями зобов'язань якого є відповідач-2 та відповідач-3, здійснювати лізингові платежів відповідно до погодженого між сторонами графіку, а саме з 21.09.2020 по 25.09.2023 включно, зокрема, 21.09.2020 перший лізинговий платіж, 28.09.2020 винагороду лізингодавця, а далі платежі кожного місяця до 25 числа місяця, які складаються з суми відшкодування вартості предмета лізингу винагороди та винагороди (комісії) позивача, як лізингодавця.
Разом з тим, сторонами не заперечується, що відповідач-1 допустив порушення умов договору, а саме припинив сплачувати на користь позивача лізингові платежі після 21.02.2022, у зв'язку з чим позивач 30.11.2022 застосував до відповідача-1 оперативно-господарську санкцію у виді вилучення об'єкту лізингу, що відповідає вимогам п. 7.2. загальних умов та не суперечить застосованим судом у спірних правовідносинах нормам законодавства. Далі, після вилучення об'єкту лізингу позивач направив відповідачам досудову вимогу про погашення заборгованості зі сплати лізингових платежів. Приймаючи до уваги, що відповідачі не погасили заборгованість за договором лізингу у визначений в загальних умовах та досудовій вимозі строк, позивач направив відповідачам повідомлення від 13.02.2023 про відмову від договору, в якому вказав дату його розірвання - 22.02.2023
При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив, в матеріалах справи відсутні відсутні докази/відомості щодо незгоди відповідачів із застосуванням позивачем вищевказаної оперативно-господарської санкції та звернення відповідачів до суду з вимогами про її скасування чи витребування предмету лізингу тощо. Також у справі відсутні докази щодо вчинення відповідачами після вилучення об'єкту лізингу дій, направлених на врегулювання з позивачем спірних питань, зокрема, звернення відповідачів до позивача із заявами про надання відстрочки/розстрочки для погашення боргу, пред'явлення позивачу доказів настання для відповідачів у спірних відносинах форс-мажорних обставин тощо.
Так, в межах цієї справи позивачем нараховано та заявлено до солідарного стягнення з відповідачів, зокрема, заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 54752,01 грн. Зі здійсненого позивачем розрахунку вбачається, що до цієї суми включено виключно комісію, яку відповідач-1 мав сплачувати під час дії договору до 22.02.2023, а компенсацію вартості об'єкту лізингу до цієї суми включено не було.
Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на тому, що позивач безпідставно нарахував до стягнення з відповідачів суму комісії у вищевказаному розмірі, враховуючи, що позивач вилучив об'єкт лізингу та відмовився від договору. На підтвердження своїх доводів апелянт посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16.
Як вбачається зі змісту вищевказаної постанови, Верховний Суд зазначив, що наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об'єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв'язку з припиненням зустрічного зобов'язання лізингодавця по переданню у майбутньому об'єкта лізингу у власність.
В цей же час, у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що за своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним. За цих обставин, узгоджене сторонами регулювання таким чином, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу, не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.
Так, у п. 11.8. загальних умов узгоджено, що вилучення предмета лізингу, припинення (відмова від договору) не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмов лізингодавця від договору (розірвання договору) лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з графіком платежів, а також витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з виконанням договору (у тому числі у зв'язку з вилученням, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо), а також передбачені договором або чинним законодавством України штрафні санкції та збитки згідно з п.7.3. загальних умов. При цьому у п. 11.9. загальних умов передбачено, що у разі вилучення предмета лізингу, розірвання договору з причин, зазначених у договорі та/або законодавстві України, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, оскільки є платою за володіння і користування предметом лізингу.
Отже, з урахуванням вищевказаних пунктів загальних умов та висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вважає, що нарахування позивачем та заявлення до солідарного стягнення з відповідачів нарахованих в межах строку дії договору сум комісії, несплачених відповідачем-1, є обґрунтованим та доведеним, а доводи апеляційної скарги в цій частині суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, як вбачається з розрахунку позивача, який не заперечений відповідачами, під час дії договору відповідачем-1 систематично було допущено порушення строків внесення лізингових платежів згідно з погодженим сторонами графіком платежів. Оскільки бездіяльність відповідача-1 у виді порушення термінів внесення платежів за графіком під час дії договору суперечить вищевказаним нормам права та договору, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем правомірно заявлено до солідарного стягнення основного боржника - відповідача-1 та його поручителів - відповідача-2 та відповідача-2 нараховані на суму боргу (зобов'язання за яким мало місце під час дії договору та продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору) штраф, пеня, 3% та інфляційні втрати.
Водночас, при здійсненні перевірки розрахованих позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх часткову невірність та навів власний розрахунок, однак рішення місцевого господарського суду в цій частині не оскаржується, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу, не переглядається. Також апелянт не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині зменшення судом першої інстанції неустойки.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачів суми збитків у розмірі вартості відновлювального ремонту об'єкту лізингу, а також доводів апеляційної скарги в цій частині, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Суд вказує, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Як було встановлено судом зі змісту складеного комісією (п. 7.2. загальних умов) акту тимчасового вилучення майна, об'єкт лізингу, на момент його вилучення, мав пошкодження по всьому кузову та салону.
Для встановлення обсягу пошкоджень та вартості відновлювального ремонту автомобіля позивачем, після ухилення відповідачів від виконання зобов'язань та відмови позивача від договору, 21.02.2023 було залучено експерта для проведення транспортно-товарознавчого дослідження, при цьому відповідачі були повідомлені про дату здійснення огляду автотранспортного засобу та запрошені для прийняття участі у огляді.
Суд зазначає, що об'єкт лізингу був вилучений позивачем в межах застосування оперативно-господарської санкції з наданням відповідачу-1 можливості усунути допущене порушення шляхом погашення заборгованості з лізингових платежів, а не як наслідок відмови від договору, а тому звернення позивача до експерта, з метою визначення суми відновлювального ремонту транспортного засобу, саме після відмови від договору є цілком логічним та не суперечить договору та загальним умовам.
Враховуючи, що відповідно до загальних умов та договору саме на відповідача-1 покладений обов'язок зі збереження технічного стану автомобіля у задовільному стані з урахуванням нормального зносу, суд першої інстанції, з урахуванням виявлених експертом дефектів автотранспортного засобу та встановлення вартості відновлювального ремонту, дійшов вірного висновку про доведеність позивачем обставини спричинення йому збитків, як власнику об'єкта лізингу, а також того, що ці збитки завдані внаслідок недбалого використання відповідачем-1 транспортного засобу, у користуванні якого він перебував до моменту вилучення.
При цьому, судова колегія зауважує, що 31.03.2023 за заявою позивача від 21.02.2023 був складений висновок експерта № 23-989 транпосртно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу Renault Logan, р/н НОМЕР_2 . Відповідно до змісту стор. 2 висновку експерта експертний (технічний) огляд досліджуваного КТЗ Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 експертом ОНДІСЕ проводився 07.03.2023, за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 15, в світлий час доби при природньому та штучному освітленні в умовах офіційного сервісу ТОВ "АвтоГруп+", офіційного дилера Renault в Одеській області. Огляд проводився в присутності представника власника КТЗ - представника ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" Олександра Добровольського, представника ТОВ "АвтоГруп+" Андрія Вінського, представника ТОВ "Укрмеж Транс" ОСОБА_1. Представники ТОВ "Укрмеж Транс" Вікторія Пірта, Олександр Деремешко прибули в зазначений час на місце огляду, під час огляду КТЗ участі не приймали.
Одним з додатків до вказаного висновку є акт дефектування технічного стану вищевказаного транспортного засобу, який перебував у лізинговому користуванні відповідача-1, в якому зафіксовано перелік встановлених пошкоджень транспортного засобу та вказаний акт містить підпис, зокрема, представника ТОВ "Укрмеж Транс" ОСОБА_1. При цьому, будь-яких зауважень щодо невідповідності виявлених пошкоджень ОСОБА_1. не внесено до акту.
Апелянтом, який приймав участь в огляді транспортного засобу експертом, не спростована обставина вини відповідача-1 у завданні вищевказаних збитків, враховуючи, що відповідачі не подали суду доказів, які б свідчили, що транспортний засіб не мав тих пошкоджень, які зафіксовані у акті вилучення та судовим експертом, зокрема, відповідачами не надані докази щодо технічного стану автомобіля на момент проведення останнього технічного огляду транспортного засобу чи тимчасового вилучення тощо. Крім цього, як вже було вказано вище, відповідач-3, як представник відповідача-1, був присутнім при складанні судовим експертом акту дефектування технічного стану об'єкту лізингу, проте, а в самому акті жодні заперечення з його боку відсутні.
За таких обставин, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовуються такого висновку.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 по справі №916/5547/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання та підписання даної постанови є 18.03.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.