ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/537/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 року, суддя в І інстанції Семенчук Н.О., в м. Миколаєві
у справі №915/537/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН"
про стягнення 22 762,87 грн
В травні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" збитків в порядку регресу у розмірі 22762,87 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №84229а1дж. 23.11.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Land Rover та транспортного засобу ГАЗ; під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.03.2022 року у справі №487/8801/21 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. ст. 122-4 та 124 КУпАП. В подальшому до позивача із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у загальній сумі 32 066,70 грн. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН» та остання здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 9 303,83 грн.
Відповідно до відповіді від НПУ власником транспортного засобу ГАЗ є відповідач. Також, відповідно до постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.03.2022 року по справі №487/8801/21 ОСОБА_2 працював водієм АТ "МИКОЛАЇВГАЗ". Отже, сума, яка підлягає стягненню із Відповідача складає 22 762,87 грн (32 066,70 грн - 9303,83 грн).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/537/24 у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що цивільна відповідальність відповідача застрахована на підставі Генерального договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №38S540-479-21 від 19.01.2021, в якому визначений ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну третіх осіб, який становить 130 000,00 грн.
В той же час сума завданої внаслідок ДТП шкоди не перевищує ліміту у 130 000,00 грн, визначеному в Договорі №38S540-479-21 від 19.01.2021, а тому відповідач, маючи застраховану цивільну відповідальність, не повинен відшкодовувати позивачу різницю між визначеним позивачем розміром страхового відшкодування та сумою, перехованою страховиком відповідача - Товариством з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН", адже розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика.
За таких обставин, оскільки сума завданої шкоди є більшою, ніж сума, сплачена страховиком відповідача, позивач має право на звернення до суду з вимогами саме до ТОВ "Cтрахова компанія "ГАРДІАН", як страховика, а не до відповідча, як страхувальника.
Отже, беручи до уваги те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має реалізувати право вимоги, передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України, шляхом звернення з позовними вимогами, розмір яких не виходить за межі страхового відшкодування, саме до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а не до страхувальника, суд не вбачив правових підстав для задоволення позову, поданого позивачем до неналежного відповідача.
26.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/537/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно договору страхування, Страховик Відповідача відшкодовує шкоду, у межах ліміту та з урахуванням ст. 29 Закону - із вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу. А отже посилання суду на Договір №38S540-479-21 від 19.01.2021 року та висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц є невірними.
Вказує, що при розрахунку страхового відшкодування ТДВ "СК "ГАРДІАН" було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого було розраховано та виплачено страхове відшкодування з урахування приписів статті 29 Закону №1961-IV, про що було надано докази. Тобто Скаржник скористався свої правом на звернення до Страхової компанії Відповідача, а ТДВ "СК "ГАРДІАН" виплатила суму за договором обов'язкового страхування з урахування фізичного зносу.
Враховуючи вищевикладене, наголошує, що при розрахунку страхового відшкодування Страховою компаніє Відповідача було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого було розраховано та виплачено страхове відшкодування з урахування приписів статті 29 Закону України №1961-IV, оскільки строк експлуатації перевищує 7 років із року випуску (п. 7.38 Методики), тобто було визначено матеріальний збиток, внаслідок чого було виплачено страхове відшкодування саме у розмірі 9 303,83 грн. Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить: 22 762,87 грн., яку повинен відшкодувати Відповідач на підставі викладеного вище, в дану суму входить різницю між вартістю відновлювального ремонту (визначена на підставі ст. 22 та 1192 Цивільного кодексу України на підставі рахунку СТО) та матеріальним збитком (визначеним на підставі стаття 29 Закону №1961-IV з урахування того, що на момент настання ДТП транспортному засобу було більше 7 років).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом саме до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 22 762,87 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/537/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/537/24 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (з 20.06.2019 назву змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №84229а1дж, предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом Land Rover Range Rover Sport AE1488ІК.
19 січня 2021 року між Товариством з обмежною відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" було укладено Генеральний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №38S540-479-21 (далі - Генеральний договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (далі - ЗТЗ) (п.1.1 Генерального договору).
Згідно п.2.1 Генерального договору, страховик бере на себе зобов'язання відшкодовувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації ЗТЗ.
У відповідності до п.2.3 Генерального договору, перелік транспортних засобів, що забезпечені за цим Договором, зазначені в Додатках до цього Договору.
Відповідно до п.4.2 Генерального договору, страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов Договору (Полісу). Страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 130 000,00 грн на одного потерпілого за кожним Полісом.
У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком по окремому Полісу перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується (п.4.3 Генерального договору).
Як вбачається з Додатку №1 до Генерального договору «Перелік забезпечених транспортних засобів» транспортний засіб - ГАЗ 2705 НОМЕР_1 є застрахованим.
Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.03.2022 у справі №487/8801/21, 23.11.2021 року близько 11-55 год. ОСОБА_2 керував транспортним засобом - «ГАЗ 2705» державний номер НОМЕР_1 по вул.Херсонське шосе в районі будинку №1 був неуважний, не врахував дорожню обстановку, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпеці свого руху та допустив наїзд на транспортний засіб Range Rover Sport, державний номер НОМЕР_2 водій якого ОСОБА_1 знаходився поза межами транспортного засобу. У результаті дорожньо - транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Також зазначеною постановою встановлено, що дії ОСОБА_2 були кваліфіковані як порушення п.п.10.9., 2.3 б) Правил дорожнього руху України та за ст.122-4, ст. 124 КУпАП та зазначено про те, що ОСОБА_2 - водій ПАТ «Миколаївгаз».
Цією ж постановою визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до відповіді Національної поліції України щодо дорожньо - транспортної пригоди №3021328431084492: 1) транспортний засіб ГАЗ 2705 д/н НОМЕР_1 належить ПАТ «Миколаївгаз». Визначено водія юридичної особи, який має право керувати транспортним засобом - ОСОБА_2 ; 2) транспортний засіб Range Rover Sport д/н НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .
З вказаного повідомлення вбачається, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб ГАЗ 2705 д/н НОМЕР_1 був застрахований відповідачем у ТДВ «СК «Гардіан».
23.11.2021 ОСОБА_1 (власник пошкодженого транспортного засобу Range Rover Sport д/н НОМЕР_2 ) звернувся до позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №ARX3086263 від 03.12.2021, №ARX3086261 від 03.12.2021, №ARX3086262 від 03.12.2021 та умов Договору страхування, розмір страхового відшкодування склав 32 066,70 грн., яке позивачем було сплачено згідно платіжного доручення №848505 від 06.12.2021 на суму 4075,00 грн., платіжного доручення №848432 від 06.12.2021 на суму 26 066,70 грн., платіжного доручення №848499 від 06.12.2021 на суму 1 925,00 грн.
У подальшому Товариством з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН" було отримано заяву №0028315/ІНС.ЛОУ від 09.02.2022 про виплату страхового відшкодування у сумі 32 066,70 грн. на банківські реквізити позивача.
Як зазначає позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН" перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "АРКС" страхове відшкодування лише у розмірі 9 303,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3678 від 21.06.2022 на суму 8 981,50 грн. та платіжним дорученням №4019 від 23.06.2022 на суму 322,33 грн., у зв'язку з чим позивач направив ПАТ «Миколаївгаз» заяву (претензію) №0028315/ІНС.ЛОУ від 26.07.2022 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 22 762,87 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, сплаченим на його користь Товариством з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН".
Відповідач відповіді на вказану заяву (претензію) не надав, кошти не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Отже, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" 22 762,87 грн., що складає різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, сплаченим Товариством з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН".
Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями статті 173 Господарського кодексу встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу частини першої статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з приписами статей 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За положеннями частин четвертої і вісімнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
При цьому колегією суддів враховується, що рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення вимоги страховика про відшкодування мусить ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, тому такі спори мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.
В силу частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Саме такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Колегія суддів зазначає, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, винним у ДТП визнано працівника відповідача, у зв'язку з чим обов'язок відшкодування шкоди, завданої вказаним працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, чинним законодавством покладено саме на Акціонерное товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз".
Водночас апеляційним господарським судом враховується, що цивільна відповідальність Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" застрахована на підставі Генерального договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №38S540-479-21 від 19.01.2021, в якому визначений ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну третіх осіб, який становить 130 000,00 грн.
Згідно Полісу АР №005158610 транспортний засіб ГАЗ 2705 державний номер НОМЕР_1 застрахований в ТДВ СК «ГАРДІАН» з лімітом за шкоду майну - 130 000,00 грн (а.с.36).
Як вбачається із страхових актів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" розмір страхового відшкодування в загальній сумі склав 32 066,70 грн. (страхового акту №ARX3086263 від 03.12.2021 на суму 26 066,70 грн., №ARX3086261 від 03.12.2021 на суму 4 075,00 грн., №ARX3086262 від 03.12.2021 на суму 1 925,00 грн, які позивач просив сплатити.
Водночас, Товариство з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН" (страховик цивільної відповідальність відповідача) перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "АРКС" страхове відшкодування лише у розмірі 9303,83 грн, у зв'язку з чим, на переконання позивача, решта суми відшкодування покладається на відповідача.
Суд апеляційної інстанції зауважує на відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження сплати Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на користь позивача вищенаведеної суми страхового відшкодування, між тим зазначене жодним чином не спростовує того факту, що сума завданої внаслідок ДТП майнової шкоди (32 066,70 грн) не перевищує визначеного у Генеральному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №38S540-479-21 від 19.01.2021 ліміту відповідальності страховика за шкоду, завдану майну третіх осіб, який становить 130 000,00 грн.
З огляду на викладене, відповідач, маючи застраховану цивільну відповідальність, не повинен відшкодовувати позивачу різницю між визначеним Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" розміром страхового відшкодування та сумою, перехованою страховиком відповідача - Товариством з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН", адже розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика.
За таких обставин, позивач, вважаючи, що сума завданої шкоди є більшою, ніж сума, сплачена страховиком відповідача, має право на звернення до суду з вимогами саме до Товариства з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН", як страховика, а не до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", як страхувальника.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що право визначення відповідача у справі належить позивачу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
По суті, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним необхідно встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Встановлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Належним відповідачем вступає особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення, відтак визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом. При цьому пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Отже, беручи до уваги те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має реалізувати право вимоги, передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовними вимогами, розмір яких не виходить за межі страхового відшкодування, саме до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а не до стахувальника, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відсутність правових підстав для задоволення позову, поданого позивачем до неналежного відповідача.
При цьому колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на здійснений ним з урахуванням розміру фізичного зносу транспортного засобу розрахунок відповідного страхового відшкодування, що відрізняється від заявленої у позовній заяві суми, оскільки зазначені доводи жодним чином не спростовують факту звернення позивача до неналежного відповідача.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/537/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/537/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/537/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/537/24 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська