ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3107/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Алієва К.О.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Гарант»: Костишена В.Л.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс»: Залевська І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс»
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 року, суддя в І інстанції Смелянець Г.Є., повний текст якого складено 16.12.2024, в м. Одесі
у справі №916/3107/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Гарант»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс»
про зобов'язання вчинити дії
В липні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-Гарант» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс» про зобов'язання надати відповідь на адвокатський запит адвоката Адвокатського об'єднання “Колт» Легкої Олени, поданий в інтересах ТОВ “ТРАНС-ГАРАНТ» від 14.03.2024 №14-03-3/24 та надати належним чином завірені копії таких документів: договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, договору надання шиномонтажних послуг №01-08 від 01.08.201, договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, укладених між ТОВ “КАРАР-СЕРВІС» та ТОВ “ТРАНС-ГАРАНТ», а також копії таких первинних документів згідно з ними: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою проведення аудиту компанії позивач звернувся до відповідача із листом від 23.06.2023 про надання копій Договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, Договору надання шиномонтажних послуг №01-08 від 01.08.2021, договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, а також копій таких первинних документів згідно з ними: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.
У зв'язку з неодержанням відповіді на вказаний лист від відповідача з метою отримання вищезазначених документів адвокатом Легкою Оленою, яка діє в інтересах позивача на підставі ордеру серія АІ №1462199 від 18.09.2023, було надіслано відповідачу адвокатський запит №14-03-3/24 від 14.03.202 в порядку п.1 ч.1 ст.20, ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність.
Між тим, в порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідач відповіді на адвокатський запит не надав.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/3107/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Гарант» задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс» надати відповідь на адвокатський запит адвоката Адвокатського об'єднання “Колт» Легкої Олени, поданий в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Гарант» від 14.03.2024 №14-03-3/24 та надати належним чином завірені копії таких документів: договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, договору надання шиномонтажних послуг №01-08 від 01.08.201, договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, укладених між ТОВ “КАРАР-СЕРВІС» та ТОВ “ТРАНС-ГАРАНТ», а також копії таких первинних документів згідно з ними: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Гарант» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що ненадання відповідачем відповіді на адвокатський запит адвоката, поданий в інтересах ТОВ “ТРАНС-ГАРАНТ» та відповідно ненадання запитуваних належним чином завірений копій документів, а також копій первинних документів згідно з ними порушує право позивача на одержання інформації щодо своєї господарської діяльності за укладеними між сторонами у справі запитуваними договорами.
Приймаючи до уваги, що надісланий відповідачу адвокатський запит від 14.03.2024 №14-03-3/24 відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не стосується надання консультацій і роз'яснень положень законодавства, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів надання відповіді на вказаний адвокатський запит, господарський суд дійшов висновку про підставність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Гарант».
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс», в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/3107/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає про відсутність в даному випадку порушеного право позивача, який не є адвокатом, а порушення у даному випадку саме прав адвоката. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного його права протирічить законодавству, оскільки Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачені наслідки порушення права на інформацію та права на звернення у випадку неправомірної відмови в наданні інформації, несвоєчасного або неповного надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме, ч.9 ст. 212-3 КУПАП.
Додатково зазначає, що відповідачу не надходив даний адвокатський запит, що також підтверджується даними трекінгу поштового відправлення №0503823138310 з сайту Укрпошти, а позивачем було зазначено не вірні данні адресата - ТОВ «Карар-Сервіс» (номер мобільного телефону), що заздалегідь створило умови, які унеможливили належну доставку відправлення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що спір між ТОВ «Транс-Гарант» та ТОВ «КАРАР-СЕРВІС» виник саме у зв'язку із здійсненням господарської діяльності. Адже у позові зазначено, що між сторонами було укладено Договір на перевезення №0105/2 від 03.05.2021р., Договір надання шиномонтажних послуг № 01-08 від 01.08.201, договір на перевезення №0105/21 від 03.05.2021р., інформацію щодо яких (копії документів) просить надати позивач. Інструментом, який використав позивач для захисту своїх інтересів (отримання інформації у вигляді надання копій документів) було обрано подання адвокатського запиту, керуючись статтею 20 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
У даній справі, звернення з адвокатським запитом до юридичної особи та заявлення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його надати інформацію є способом захисту права та інтересу Позивача - юридичної особи у господарських відносинах, що виникли з іншою юридичною особою, не суб'єктом владних повноважень. Адвокат вправі направити адвокатський запит не для захисту особистих прав та інтересів, а лише в межах виконання договору з клієнтом з метою надання останньому правової допомоги.
У відповіді на відзив відповідач зазначає, що доводи Позивача про існування спору між ним та ТОВ «Карар-Сервіс» у зв'язку із здійсненням господарської діяльності не відповідають дійсності.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс» та розгляд справи №916/3107/24 призначено на 11.03.2025 об 11:30.
В судовому засіданні 11.03.2025 брали участь представники сторін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 вересня 2023 року ТОВ «Транс-Гарант» звернулось до Адвокатського об'єднання «КОЛТ» за наданням правової допомоги.
В матеріалах справи наявний ордер серія АІ №1462199 від 18.09.2023 про надання правничої (правової) допомоги ТОВ “Транс-Гарант» адвокатом Легка Олена Юріївна, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 01.09.2023.
23.06.2023 позивач звернувся до відповідача та повідомив про зміну власника і керівника товариства, у зв'язку з чим, з метою проведення аудиту компанії позивача, просив у 5-денний строк з дати отримання даного листа надати копії Договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, Договору надання шиномонтажних послуг №01-08 від 01.08.201, договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, а також копії таких первинних документів згідно з ними: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.
Вказаний лист надіслано на адресу відповідача 04.07.2023, про що в матеріалах справи наявні відповідні опис вкладення, фіскальний чек та поштова накладна.
18 вересня 2023 року повторно адвокатом Легкою О.Ю. в інтересах ТОВ «Транс-Гарант» на адресу ТОВ «КАРАР-СЕРВІС» у відповідності до ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було надіслано адвокатський запит вих. №18- 09-7/23 з проханням надати інформацію, а також надати належним чином завірені копії таких документів: Договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021р., Договору надання шиномонтажних послуг № 01-08 від 01.08.201, договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021р., укладених з ТОВ «ТРАНС-ГАРАНТ», а також копії таких первинних документів згідно з ними: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.
14 березня 2024 року Адвокатом Легкою О.Ю. в інтересах ТОВ «ТрансГарант» в-третє на адресу ТОВ «КАРАР-СЕРВІС» у відповідності до ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було надіслано адвокатський запит №14-03-3/24 з проханням надати інформацію, а також надати належним чином завірені копії вищезазначених документів, виходячи з наявних в матеріалах справи опису вкладення в цінний лист №0503823138310 від 14.03.2024, поштової накладної №0503823138310 від 14.03.2024 та фіскального чеку №0503823138310 від 14.03.2024, 14.03.2024 було надіслано на адресу ТОВ “Карар-Сервіс» адвокатський запит (в порядку п.1 ч.1 ст.20, ст. 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність») №14-03-3/24 від 14.03.2024.
У вказаному адвокатському запиті №14-03-3/24 від 14.03.2024 адвокат ТОВ “Транс-Гарант» Легка Олена звернулась до директора ТОВ “Карар-Сервіс» із проханням в межах 5-денного строку, визначеного Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надати належним чином завірені копії таких документів: Договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, Договору надання шиномонтажних послуг №01-08 від 01.08.201, договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, а також копії таких первинних документів згідно з ними: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.
В адвокатському запиті №14-03-3/24 від 14.03.2024 також зазначено, що запитувана інформація не є конференційною, з обмеженим доступом чи таємною, в розумінні ЗУ “Про інформацію», ЗУ “Про доступ до публічної інформації», водночас надано письмову згоду на розголошення даних від керівника ТОВ “Транс-Гарант» від 06.03.2024. Відповідь просили надіслати на зазначену електронну адресу та зазначену поштову адресу.
До адвокатського запиту надано письмову згоду на розголошення даних від керівника ТОВ «Транс-Гарант», в разі якщо запитувана інформація мала б відношення до конфіденційної інформації, персональних даних або інформації з обмеженим доступом.
Згідно з відомостями поштової накладної відправником вказано фізичну особу Легку Олену Юріївну, одержувачем - юридичну особу ТОВ “Карар-Сервіс» вул. Дальницька, 39, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65005; конт. особа ТОВ “Карар-Сервіс» +380637086968; інформація про відправлення: вид відправлення - Укрпошта стандарт, кат. відпр.- з оголош. цінністю, тип доставки - склад-склад, кількість місць - 1шт/№1, вага 0,03 кг, макс сторона до 40 см, огляд дозволено, у разі невручення не повертати, відмовляюся від відправлення SMS відправнику про вручення.
Відповідач залишив адвокатські запити від 23.06.2023, від 18.09.2023 та від 14.03.2024 без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є вимога до відповідача надати відповідь на адвокатський запит адвоката Адвокатського об'єднання “Колт» Легкої Олени, поданий в інтересах позивача від 14.03.2024 №14-03-3/24 та надати належним чином завірені копії таких документів: договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, договору надання шиномонтажних послуг №01-08 від 01.08.201, договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, укладених між ТОВ “КАРАР-СЕРВІС» та ТОВ “ТРАНС-ГАРАНТ», а також копії таких первинних документів згідно з ними: акти наданих послуг; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.
Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та інших. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові у від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначила про те, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу.
Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.
Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред'явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна позиція Верховного суду викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19). Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Суд зазначає, що Позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2023 позивач звернувся до відповідача та повідомив про зміну власника і керівника товариства, у зв'язку з чим, з метою проведення аудиту компанії позивача, просив у 5-денний строк з дати отримання даного листа надати копії Договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, Договору надання шиномонтажних послуг №01-08 від 01.08.201, договору на перевезення №0105/21 від 03.05.2021, а також копії таких первинних документів згідно з ними: акти наданих послуг;видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків.
В подальшому 18 вересня 2023 року адвокатом Легкою О.Ю. в інтересах ТОВ «Транс-Гарант» на адресу ТОВ «КАРАР-СЕРВІС» у відповідності до ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було надіслано адвокатський запит вих. №18- 09-7/23 з проханням надати інформацію, а також надати належним чином завірені копії вищезгаданих документів.
14 березня 2024 року Адвокатом Легкою О.Ю. в інтересах ТОВ «ТрансГарант» втретє на адресу ТОВ «КАРАР-СЕРВІС» у відповідності до ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було надіслано адвокатський запит №14-03-3/24 з проханням надати вищезазначену інформацію.
Відповідач - ТОВ «КАРАР-СЕРВІС» не надав позивачу відповідь на адвокатський запит та не надав затребувану інформацію, що не заперечується з боку відповідача.
На переконання позивача, вказана бездіяльність відповідача, а саме - ненадання відповідачем відповіді на адвокатський запит адвоката Адвокатського об'єднання “Колт» Легкої Олени, поданий в інтересах ТОВ “ТРАНС-ГАРАНТ» від 14.03.2024 №14-03-3/24 та відповідно ненадання запитуваних належним чином завірений копій документів порушує право позивача на одержання інформації щодо своєї господарської діяльності за укладеними між сторонами у справі запитуваними договорами
Судова колегія зазначає, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
Стосовно права на звернення до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії, то відсутність регламентації такого права у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.
У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст.16 Цивільного кодексу України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою.
Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані спеціальним нормою - Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) (пункт 1 частини першої статті 20 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (ч. 1 ст. 24 Закону № 5076-VI).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Таким чином, подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв'язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Із системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами згідно із договором про надання правової допомоги. При цьому суб'єкт, якому направлено належним чином оформлений адвокатський запит, зобов'язаний надати запитувану інформацію та копії документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Проте, реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Отже, судова колегія констатує, що в спеціальному законі, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Проаналізувавши обставини даної справи, судова колегія дійшла висновку, що надісланий відповідачу адвокатський запит від 14.03.2024 №14-03-3/24 відповідає вимогам Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не стосується надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Запитувані в адвокатському запиті документі не становлять комерційної таємниці, а стосуються господарських взаємовідносин між сторонами у справі щодо запитуваних договорів, укладених між позивачем та відповідачем.
В той час як ненадання відповідачем відповіді на численні адвокатські запити позивача не відповідають положенням статей 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст.5 Закону України «Про інформацію».
Вказані обставини безумовно свідчать про порушення права позивача на одержання інформації щодо своєї господарської діяльності за укладеними між сторонами у справі запитуваними договорами.
Відтак, внаслідок невиконання господарським товариством свого обов'язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 03.12.2020 у справі №910/13808/19, від 24.12.2020 у справі №911/73/20, від 30.11.2021 у справі №908/2690/20, від 28.08.2024 у справі №903/1140/23
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що заявлення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати інформацію є єдиним ефективним способом захисту прав позивача, який не суперечить закону, та який випливає із загальних положень законодавства про судовий захист, а винесення судового рішення змінить правовідношення та поновить права позивача.
Щодо доводів скаржника, що в даному випадку має місце порушення права адвоката, а не позивача - юридичної особи, судова колегія вказує на таке.
У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.
Схожу за змістом правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду від 18.08.2022 у справі № 52/13981/21.
Отже, це професійне право адвокат реалізує лише для надання правової допомоги клієнту, а не у власних інтересах.
Адвокат вправі направити адвокатський запит не для задоволення особистих інтересів чи власної допитливості. Надання інформації, копій документів на адвокатський запит адвокату можливі лише в межах виконання договору з клієнтом з метою надання останньому правової допомоги.
Відтак, правовідносини щодо отримання інформації в даному випадку виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю “Транс-Гарант», в інтересах якого адвокатський запит подала адвокатка Легка Олена та Товариством з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс».
Щодо аргументів скаржника про неотримання адвокатського запиту від 14.03.2024 №14-03-3/24 та порушення порядку його надіслання, судова колегія відхиляє такі доводи, з огляду на наступне.
Судова колегія зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача є адреса: вул. Дальницька, 39, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65005, що не заперечується з боку представника відповідача.
Матеріали справи містять, зокрема, лист Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Гарант» від 23.06.2023 до відповідача про отримання інформації.
Вказаний лист надіслано на адресу відповідача 04.07.2023, про що в матеріалах справи наявні відповідні опис вкладення, фіскальний чек та поштова накладна (т.1 а.с.80-81).
Згідно опису вкладення у цінний лист від 04.07.2023 та поштової накладної №5404900924617 одержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс», адреса: вул. Дальницька, 39, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65005.
Згідно наявного в матеріалах справи опису вкладення в цінний лист №0503823138310 від 14.03.2024, поштової накладної №0503823138310 від 14.03.2024 та фіскального чеку №0503823138310 від 14.03.2024, 14.03.2024 вбачається, що представником позивача було надіслано на адресу ТОВ “Карар-Сервіс» адвокатський запит (в порядку п.1 ч.1 ст.20, ст. 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність») №14-03-3/24 від 14.03.2024.
Згідно з відомостями поштової накладної, відправником вказано фізичну особу Легку Олену Юріївну, одержувачем - юридичну особу ТОВ “Карар-Сервіс» вул. Дальницька, 39, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65005; конт. особа ТОВ “Карар-Сервіс» +380637086968; інформація про відправлення: вид відправлення - Укрпошта стандарт, кат. відпр.- з оголош. цінністю, тип доставки - склад-склад, кількість місць - 1шт/№1, вага 0,03 кг, макс сторона до 40 см, огляд дозволено, у разі невручення не повертати, відмовляюся від відправлення SMS відправнику про вручення.
За приписами статей 1, 9, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), подається заява про державну реєстрацію створення юридичної особи.
У Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про юридичну особу, зокрема, про її місцезнаходження (пункт 10 частини 2 статті 9 Закону).
Згідно зі статтею 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Отже, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, в даному випадку відповідача.
Судова колегія наголошує, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення "належним".
При цьому отримання зазначених листів перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність її дій.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 26.04.2021 у справі №916/335/18т та ін.).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, поштова адреса - адреса відправника та адресата, яка зазначена на поштовому відправленні, бланку поштового переказу у спеціально призначеному для цього місці. Зазначення на поштовій картці, листі, бандеролі, відправленні для сліпих, дрібному пакеті, мішку "М", посилці, прямому контейнері, відправленні "EMS" поштової адреси і найменування відправника та адресата є ознакою поштового відправлення.
Згідно з п. 5.3. Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Експрес» (надалі - Порядок), відправлення Експрес можуть бути адресовані фізичним особам - за місцем проживання, роботи (до дверей), на адреси ВПЗ (до складу - дозволяється вказати повну адресу одержувача з індексом/індекс об'єкта поштового зв'язку, П.І.Б., номер телефону).
При цьому, відповідно до п. 1.4 Порядку, двері (як тип доставки) - приміщення відправника або адресата, де здійснюється приймання або вручення відправлень Експрес.
Склад (як тип доставки) - приміщення ОПЗ, де здійснюється приймання або вручення відправлень Експрес.
Пунктом 7.1.1 Порядку визначено, що при надходженні відправлення Експрес з типом доставки Склад-Склад або Двері-Склад, на супровідній адресі якого відсутній мобільний номер телефону адресата, працівник ОПЗ оформлює повідомлення ф. 22 та передає його листоноші для доставки за вказаною адресою. Повідомлення вкладається у абонентську поштову скриньку адресата, а у разі відсутності такої можливості залишається працівнику на пункті пропуску (за наявності).
Ані Правилами надання послуг поштового зв'язку, ані Порядком пересилання відправлень «Укрпошта Експрес» не встановлено, що «пересиланням на поштову адресу адресата» є саме вручення листа за фізичною адресою останнього.
Натомість, вказаними правилами передбачена як можливість доставки листа за адресою отримувача, так і доставка кореспонденції до об'єкту поштового зв'язку з наступним повідомленням адресата про надходження на його адресу поштового відправлення. Направлення позивачем адвокатського запиту до відділення поштового зв'язку за місцезнаходженням відповідача не є порушенням порядку повідомлення останнього.
Також, як було вірно зауважено судом першої інстанції, обставини щодо складання поштової накладної не входять до предмету доказування у даній справі, адже складання поштової накладної здійснюється співробітником органу поштового зв'язку, а не представником позивача, який здійснює поштове відправлення.
Тому, аргументи скаржника стосуються вже внутрішніх взаємовідносин відповідача із співробітниками органу поштового зв'язку та не входять в предмет доказування у спірних правовідносинах.
На переконання суду апеляційної інстанції, позивачем було здійснено необхідні заходи задля належного надіслання відповідачу відповідного адвокатського запиту, адже, в першу чергу, позивач був об'єктивно зацікавлений в отриманні запиту відповідачем задля подальшої взаємодії між сторонами. Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати, що позивач умисно уникав можливості належно повідомити відповідача про наявність такого запиту.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, вбачається, що позивач тричі надсилав запит за належною адресою відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що неотримання відповідачем адвокатського запиту залежало виключно через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням/проживанням (поштовою адресою), що слід розцінювати як фактичну відмову від отримання адресованого йому листа.
При цьому, адвокатський запит було надіслано відповідачу разом із позовною заявою при зверненні до господарського суду з даним позовом, про що в матеріалах справи наявна відповідна квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, дата, час доставки - 11.07.2024 17:51.
Як вбачається з матеріалів даної справи, відзив на позову заяву сформований в системі «Електронний суд» 01.08.2024, а отже щонайменше з цієї дати відповідач достеменно обізнаний з обставинами даної справи, а саме - вимогою позивача надати відповідну інформацію.
Проте, станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення та під час вже перебування даної справи в суді апеляційної інстанції відповідачем відповіді на адвокатський запит так і не надано з посиланням на його неотримання.
Апеляційний суд в даному контексті звертає увагу на те, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс» надати відповідь на адвокатський запит адвоката Адвокатського об'єднання “Колт» Легкої Олени.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/3107/24.
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/3107/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Карар-Сервіс на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/3107/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/3107/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.03.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська