Справа № 523/7280/24
Провадження №2/523/579/25
"05" березня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики,
01 травня 2024 року до Суворовського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за договорами позики у загальному розмірі 375100 доларів США, з яких:
за договором позики від 17 червня 2020 року у розмірі 168262 доларів США, з яких 155000 доларів США - сума позики та 13262 доларів США - 3 % річних від суми боргу;
за договором позики від 14 серпня 2020 року у розмірі 145907 доларів США, з яких 135000 доларів США - сума позики та 10907доларів США - 3 % річних від суми боргу;
за договором позики від 19 серпня 2020 року у розмірі 60931 доларів США, з яких 55000 доларів США - сума позики та 5931 доларів США - 3 % річних від суми боргу.
Свої позовні вимоги він обґрунтував тим, що 17 червня 2020 року він надав відповідачці ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 155000 доларів США для придбання квартир за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , яка зобов'язалася повернути кошти до 17 червня 2021 року, про що написала розписку. 14 серпня 2020 року ОСОБА_2 отримала від позивача у борг 135000 доларів США, які зобов'язалася повернути до 14 серпня 2021 року, а 19 серпня 2020 року - 55000 доларів США для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 на строк до 14 серпня 2021 року.
Як відомо позивачеві відповідачка ОСОБА_2 із своїм чоловіком здійснювали діяльність з придбання нерухомості великої площі без ремонту, проведенні ремонту, поділі на невеликі об'єкти та подальшого продажу, для придбання нерухомості вони брали кошти у борг у знайомих. З настанням термінів повернення позики подружжя ОСОБА_4 запропонували позивачеві вкласти гроші у інші об'єкти. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації відповідачі виїхали за кордон, на теперішній час на зв'язок не виходять, борг, який є спільним боргом подружжя, не повернули, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
08 липня 2024 року після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів та усунення недоліків позовної заяви ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
28 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованими адресами місця проживання, проте вони повернулися до суду без вручення адресатам з довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», отже відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вони вважаються такими, що повідомлені належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомили, із клопотаннями до суду не зверталися.
Відповідачі в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подали до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Враховуючи неявку належним чином повідомлених відповідачів в судове засідання, які не повідомили про причини неявки та не подали відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд зі згоди позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що 17 червня 2020 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у сумі 155000 доларів США для придбання квартир за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та зобов'язалася повернути кошти у строк до 17 червня 2021 року, про що власноручно написала розписку.
14 серпня 2020 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у сумі 135000 доларів США, та зобов'язалася повернути кошти у строк до 14 серпня 2021 року, про що власноручно написала розписку.
19 серпня 2020 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у сумі 55000 доларів США для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 , та зобов'язалася повернути кошти у строк до 14 серпня 2021 року, про що власноручно написала розписку.
Відповідачка свої зобов'язання щодо повернення позичок у встановлені розписками строки не виконала і на теперішній час ухиляється від його виконання.
ОСОБА_2 з 13 жовтня 2007 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ..
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування суми боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржників за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Згідно з вимогами ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до норми ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як закріплено в ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Як судом встановлено і підтверджується розписками, позики відповідачка отримувала для придбання квартир.
Оскільки відповідачка ОСОБА_2 умови договорів позики у встановлений строк не виконала, на момент отримання коштів у борг перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , що розцінюється судом як отримання позики в інтересах сім'ї, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за позиками.
Через неналежне виконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань, позивач, пред'являючи вимогу про повернення сум позики, просив також стягнути з відповідачів 3 % річних: за договором від 17 червня 2020 року - у розмірі 13262 долара США, за договором від 14 серпня 2020 року - 10907 доларів США, за договором від 19 серпня 2020 року - 5931 доларів США.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення трьох відсотків річних є законною.
Разом з тим, суд вважає що заявлений їх розмір не відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб .
Таким чином, враховуючи вказану норму, вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню за наступним розрахунком:
за договором від 17 червня 2020 року за період з 17 червня 2021 до 23 лютого 2022 року (253 дні) - 3210,42 доларів США (155000 дол США Х3%/100% Х253 дн);
за договором від 14 серпня 2020 року за період з 14 серпня 2021 до 23 лютого 2022 року (194 дні) - 2152,60 доларів США (135000доларів США Х3%/100%Х194 дн);
за договором від 19 серпня 2020 року за період з 19 серпня 2021 до 23 лютого 2022 року (523 дні) - 2362,96 доларів США. (55000доларів СШАХ3%/100% Х523 дн).
Отже, заборгованість відповідачів за договорами позики складає у загальному розмірі 352725,98 доларів США, з яких за основним боргом - 345000 доларів США та 3% річних - 7725,98 доларів США.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачів також підлягають стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 15140 грн.
Керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354-355 ЦПК України -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики задовольнити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) заборгованість:
за договором позики від 17 червня 2020 року у розмірі 158210,42 доларів США, з яких 155000 доларів США сума позики та 3210,42 доларів США - 3 % річних від суми боргу;
за договором позики від 14 серпня 2020 року у розмірі 137152,60 доларів США, з яких 135000 доларів США - сума позики та 2152,60 доларів США - 3 % річних від суми боргу;
за договором позики від 19 серпня 2020 року у розмірі 57362,96 доларів США, з яких 55000 доларів США - сума позики та 2362,96 доларів США - 3 % річних від суми боргу,
всього на загальну суму 352725,98 доларів США.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) у рівних частинах судовий збір у розмірі 15140 грн.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовими заявами відповідачів, поданими протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Суддя
Повне рішення складено 05 березня 2025 р