ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2980/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Філінюка І.Г., Богатиря К.В.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.
представники учасників справи в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс»
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024, ухвалене суддею Петровим В.С., м. Одеса, повний текст рішення складено 26.09.2024
у справі № 916/2980/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс»
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Імексбанк»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Ко»;
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна»;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісагіс»;
про визнання припиненим права іпотеки та скасування державної реєстрації права іпотеки,
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс» (далі ТОВ «Бізнес Ренталс») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (ПАТ «Імексбанк», Банк), в якому просило:
- визнати припиненим право іпотеки Банку за договором іпотеки від 26.11.2013, укладеним між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі ТОВ «України», Іпотекодавець), посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрованим за реєстровим номером 5083 (далі договір іпотеки від 26.11.2013), стосовно іпотеки майнових прав на зблоковані котеджі (апартаменти) туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х поверхових котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), розташованих за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, буд. 18, корпус Ж, що сьогодні є окремим об'єктом нерухомого майна та належать на праві приватної власності позивачу, а саме: апартаменти двоповерхового зблокованого дачного котеджу № 208 загальною площею 86,2 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м, розташованого за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, буд. 18-Ж (далі апартаменти № 208);
- скасувати державну реєстрацію права іпотеки Банку за договором іпотеки від 26.11.2013, згідно з номером запису про іпотеку 3557509 (спеціальний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) від 26.11.2013, вчиненим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Чужовською Н.Ю., стосовно майнових прав на апартаменти № 208 групи зблокованих 2-3-х поверхових котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва) за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, буд. 18, корпус Ж.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Бізнес Ренталс» є власником об'єкта нерухомого майна, який обтяжено іпотекою на підставі договору іпотеки від 26.11.2013, що обмежує його у реалізації прав власності на цей об'єкт. Позивач вказує на те, що іпотека є припиненою внаслідок припинення основного зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 № 83/13, укладеним між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард Ко» (далі ТОВ «Форвард Ко», Позичальник), що встановлено судовим рішенням у справі № 916/1835/15. Припинення основного зобов'язання, за доводами позивача, свідчить про припинення іпотеки об'єкта нерухомого майна за договором іпотеки від 26.11.2013.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у задоволенні позову ТОВ «Бізнес Ренталс» відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що:
- Верховний Суд, скасовуючи попередні рішення судів у даній справі, вказав, що у даному випадку необхідно враховувати висновок, який сформувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, зокрема про те, що у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами, основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотеко-держателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки (в тому числі і в позасудовому порядку) не призвело до повного задоволення його вимог;
- нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець виступали забезпеченням за 41 (сорока одним) кредитним договором (41 боржник). Внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, погашеною є заборгованість лише позичальників ТОВ «Промбуд», ТОВ «Круїз Делюкс», ТОВ «Компанія по торгівлі» та ТОВ «Мережа готелів Чорне море»;
- відтак, в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, після реєстрації права власності за Банком на предмет іпотеки, відбулось фактичне задоволення вимог кредитора тільки по 4 (чотирьом) кредитним договорам;
- таким чином, зобов'язання за кредитним договором не були виконані за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку після реєстрації за Банком права власності на нежитлові будівлі стадіону «Чорноморець»;
- при цьому, суд також зазначив, що приписи ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» не передбачають, що набуття у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов'язання в повному обсязі, за умови, якщо таке позасудового врегулювання не призвело до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Бізнес Ренталс» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач вкотре наголошує, що іпотека на спірне нерухоме майно є припиненою внаслідок припинення основних зобов'язань Позичальника за кредитним договором, після звернення стягнення на іпотечне майно шляхом прийняття його у власність, що було також встановлено судами у справі № 916/1835/15 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Ухвала і постанова про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є судовими рішеннями, якими вирішено по суті спір між Банком і Позичальником.
Скаржник зауважує, що у даному випадку необхідно застосовувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена саме у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17, відповідно до якої ухвала суду першої інстанції і постанова апеляційного суду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є судовими рішеннями, якими вирішено по суті спір між банком і позичальником, оскільки суди, спочатку встановивши наявність невиконаного зобов'язання позичальника і стягнувши існуючу заборгованість, в подальшому встановили, що після ухвалення рішення про стягнення спірне зобов'язання припинилось, а тому відповідна заборгованість відсутня, отже стягненню не підлягає.
Оскільки спір щодо припинення основного зобов'язання вирішений у іншій справі, то і всі іпотеки, які забезпечували виконання цього основного зобов'язання, теж є припиненими.
Також скаржник звертає увагу, що у даній справі не підлягають застосуванню правові висновки щодо застосування приписів ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Філінюка І.Г., Богатиря К.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.
22.10.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 за апеляційною скаргою ТОВ «Бізнес Ренталс» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі № 916/2980/21 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 18.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та призначено дану справу до розгляду на 10.12.2024 о 13:30 год.
12.11.2024 від ПАТ «Імексбанк» та 18.11.2024 від ТОВ «Ісагіс» надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони заперечували проти її задоволення, серед іншого зазначаючи, що:
- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання зобов'язання за кредитним договором за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку;
- у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами, основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотеко-держателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки (в тому числі і в позасудовому порядку), не призвело до повного задоволення його вимог;
- реалізація Банком своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.
Разом з відзивом Банком подано заяву про участь його представника у судовому засіданні 10.12.2024 о 13:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 29.11.2024 задоволена.
В судовому засіданні 10.12.2024 оголошено перерву до 28.01.2024 о 16:30 год, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, повідомлено учасників справи № 916/2980/21, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 28.01.2025 о 16:30 год, надано можливість представнику ПАТ «Імексбанк» (адвокату Мізунському А.І.) взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
В судове засідання 28.01.2025 представники учасників справи не з'явились. Встановити зв'язок з представником ПАТ «Імексбанк» не виявилось за можливе, оскільки представник перебував у режимі офлайн.
Секретарем судового засідання засобами телефонного зв'язку двічі здійснено телефонограму на номер телефону представника, що зазначений в клопотанні (вх. № 4264/24 від 12.11.2024), проте за інформацією оператора телефонного зв'язку: «вказаний номер не обслуговується».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 розгляд справи № 916/2980/21 відкладено на 25.02.2025 о 16:00 год. Одночасно надано можливість представнику ПАТ «Імексбанк» (адвокату Мізунському А.І.) взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
27.01.2025 від ТОВ «Бізнес Ренталс» надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що 22.01.2025 Верховним Судом у аналогічній справі № 916/1160/23 постановлена ухвала про закриття касаційного провадження. Таким чином, на даний час чинним є рішення судів попередніх інстанцій, якими позов було задоволено.
25.02.2025 від ТОВ «ІСАГІС» надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, зокрема, що вищевказаною ухвалою касаційного господарського суду було лише закрито касаційне провадження. Скаржником взагалі необґрунтовано, яким чином це впливає на розгляд даної справи.
Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.
У зв'язку з оголошенням в Одеській області повітряної тривоги, судове засідання у призначений день та час (25.02.2025 о 16:00 год) не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 повідомлено учасників справи № 916/2980/21, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Ренталс» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 відбудеться 11.03.2025 о 13:30 год. Одночасно надано можливість представнику ПАТ «Імексбанк» (адвокату Мізунському А.І.) взяти участь у судовому засіданні 25.02.2025 о 16:00 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
11.03.2025 від представника ТОВ «Бізнес Ренталс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване неможливістю його представника бути присутнім у засіданні у зв'язку із сімейними обставинами.
В судове засідання 11.03.2025 представники учасників справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши клопотання ТОВ «Бізнес Ренталс» про відкладення розгляду справи на іншу дату, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Насамперед колегія суддів зазначає, що ТОВ «Бізнес Ренталс» не надано жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб. Явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позиція ТОВ «Бізнес Ренталс» викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, участь його представника в судовому засіданні не була визнана обов'язковою, неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було, колегія суддів зазначає, що відсутність представника в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не визнала поважними причини неявки у судове засідання у даній справі, які викладені у вищезазначеному клопотанні про відкладення, та дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника скаржника.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 19.11.2013 між ПАТ «Імексбанк» (Кредитор) та ТОВ «Форвард Ко» (Позичальником) укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 86/13, за умовами якого Кредитор зобов'язувався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (далі кредитний договір № 86/13).
До кредитного договору неодноразово вносились зміни шляхом укладання додаткових угод, зокрема від 04.09.2014 № 1 та від 23.12.2014 № 2.
Підпунктом 1.1.1 кредитного договору № 86/13 (в редакції додаткової угоди від 04.09.2014 № 1) передбачено, що надання кредиту здійснювалося окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором, у межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у доларах США в сумі 2 150 000 дол. США та у гривні в сумі 4 385 860,85 грн з кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 30.06.2021 на умовах визначених цим договором. За користування кредитом Позичальник сплачував Кредиторові відсотки, виходячи із встановлених кредитором відсоткових ставок у розмірі: 12,0% річних за кредитом у дол. США; 18,0% річних за кредитом у гривні.
Додатковою угодою від 23.12.2014 № 2 до кредитного договору № 86/13 сторонами внесено зміни та викладено п. 1.3 в такій редакції: «як забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор, не пізніше 31.12.2014 укладає із майновим поручителем АТ «Футбольний клуб «Чорноморець» іпотечний договір, за яким в іпотеку надаються нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, заставною вартістю 7 800 000 000 грн згідно з оцінки ТОВ «Аппрайзер».
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 86/13, 26.11.2013 між ПАТ «Імексбанк» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Україна» (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір з майновим поручителем, посвідчений 26.11.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим номером 5083, за яким Банку в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: майнові права на зблоковані котеджі (апартаменти) туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х поверхових котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с/рада Дальницька, масив «Золотий Бугаз» № 18: корпус Ж, апартаменти № 208, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, апартаменти № 209, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, апартаменти № 210, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, апартаменти № 211, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, апартаменти № 212, будівельною площею 80 кв. м; корпус Ж, апартаменти № 213, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, апартаменти № 214, будівельною площею 80 кв.м; корпус Е, апартаменти № 171, будівельною площею 80 кв. м.
Також 25.12.2014 між ПАТ «Імексбанк» (Іпотекодержатель) та ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» (далі ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець», Іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за номером 6134, за умовами пп. 1.1 якого цим договором забезпечуються, зокрема вимоги Іпотекодержателя за мультивалютним договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 № 86/13 з додатковими угодами 04.09.2014 № 1, від 23.12.2014 № 2, укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ «Форвард Ко», щодо повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов'язання); сума кредиту складає 1451500 грн та 1723312,06 дол. США; строк повернення кредиту 30.06.2021; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі 18% річних за кредитом у гривні та 12% за кредитом у дол. США.
Відповідно до п. 1.3 цього Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», які складаються з будівель загальною площею 80289,00 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20 та розташовані на земельній ділянці площею 62403 кв. м, яка знаходиться в оренді ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» згідно з договором оренди землі, посвідченим 20.09.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим номером 3088, зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП «ЦДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010 № 041050500068.
Згідно із п. 1.4 цього договору оціночна вартість іпотечного майна згідно з висновком від 20.11.2014 № 112014/7-1, складеним експертом-оцінювачем ТОВ «Аппрайзер», становить 7 800 000 000 грн. Заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до п. 1.5. договору, визначена сторонами в сумі 7 800 000 000 грн.
У п. 6.1 договору сторони погодили можливість задоволення забезпечених договором іпотеки від 25.12.2014 № 6134 кредиторських вимог Банку, зокрема шляхом прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
27.12.2014 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Україна» укладено договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, посвідчений 27.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим номером 6255, в якому сторони дійшли згоди розірвати іпотечний договір (з майновим поручителем), посвідчений 26.11.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим номером 5083.
На підставі вищевказаного договору було знято заборони відчуження вказаного в іпотечному договорі майна, а також внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права.
14.10.2016 між ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» (Продавець) та ТОВ «Бізнес Ренталс» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстрований за номером 2451, за умовами якого продавець продає (передає у власність), а покупець - купує (приймає у власність) апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу № 208, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, буд. 18-Ж, загальною площею 86,2 кв. м і сплачує за нього ціну, визначену цим договором.
У п. 1.2 цього договору сторони досягли згоди, що зазначений об'єкт купівлі - продажу належить продавцю на праві приватної власності, про що 12.10.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Комунальним підприємством «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області вчинено запис за номером 16897015, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1054694751237.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що продаж об'єкта купівлі-продажу за домовленістю сторін вчиняється за 560 559 грн. Розрахунок між сторонами здійснюється з відстроченням платежу. Зазначену суму продажу покупець зобов'язується сплатити продавцю протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання цього договору, тобто до 14.11.2016. На підтвердження факту проведення повного розрахунку за цим договором продавець має надати заяву про повний розрахунок, на якій справжність підпису представника продавця повинна бути нотаріально засвідчена.
За п. 3.2 вказаного договору відповідно до довідки про балансову вартість об'єкта купівлі-продажу, наданої ПрАТ «Футбольний клуб "Чорноморець» від 13.10.2016 № 306, вартість вищевказаного об'єкта купівлі-продажу становить 474100 грн. Відповідно до висновку про вартість майна, складеного 13.10.2016 ПП «Брокбізнесконсалт», ринкова вартість об'єкта купівлі-продажу, що відчужується становить - 560559 грн.
08.11.2016 між ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» (Продавець) та ТОВ «Бізнес Ренталс» (Покупець) укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за номером 2571, у якому сторони досягли згоди викласти пп. 1.1 п. 1.1 роз. 1 договору купівлі-продажу в такій редакції: « 1.1 відповідно до умов цього договору продавець продає (передає у власність), а покупець - купує (приймає у власність) апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу № 208, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз» масив, буд. 18-Ж, загальною площею 86,2 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м і сплачує за нього ціну, визначену цим договором.
Про належність позивачу на праві приватної власності спірного апартаменту двоповерхового зблокованого дачного котеджу № 208 також свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2016 № 72581571, від 29.09.2021 № 277191629.
Судом встановлено, що Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 у справі № 916/1835/15, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «Імексбанк», стягнуто з ТОВ «Форвард Ко» на його користь заборгованість за кредитним договором № 86/13 у сумі 1723312,06 дол. США.
На виконання вказаного рішення видано відповідні накази від 06.11.2015.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2017 у справі № 922/2599/17, яке набрало законної сили, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 09.07.2018, частково задоволені позов ПАТ «Імексбанк» та скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ «Україна», а саме: майнових прав на зблоковані котеджі (апартаменти) туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х поверхових котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с/рада Дальницька, масив «Золотий Бугаз» № 18: корпус Ж, апартаменти 208, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, апартаменти № 209, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, апартаменти № 210, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, апартаменти № 211, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, апартаменти № 212, будівельною площею 80 кв.м; корпус Ж, апартаменти 213, будівельною площею 80 кв. м; корпус Ж, апартаменти № 214, будівельною площею 80 кв.м, які були зареєстровані згідно з іпотечного договору, посвідченого 26.11.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим номером 5083.
Отже рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2017 у справі № 922/2599/17, яке набрало законної сили, ПАТ «Імексбанк» поновлено в праві іпотеки на зазначені апартаменти (апартаменти двоповерхового зблокованого дачного котеджу за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с/рада Дальницька «Золотий Бугаз» масив, 18) за іпотечним договором за реєстровим номером 5083, зокрема на апартамент № 208.
У зв'язку із реєстрацією ПАТ «Імексбанк» права власності на об'єкт іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», 23.05.2018 ТОВ «Форвард Ко» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою, в якій просило визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області у справі № 916/1835/15 про стягнення із ТОВ «Форвард Ко» на користь ПАТ «Імексбанк» заборгованості за кредитом на підставі ст. 328 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі № 916/1835/15, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, заяву ТОВ «Форвард Ко» задоволено, визнано наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 у справі № 916/1835/15 про стягнення із ТОВ «Форвард Ко» на користь ПАТ «Імексбанк» 1723312,06 дол.США таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Імексбанк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 916/1835/15.
24.07.2020 між ТОВ «Ісагіс» (Новий кредитор) та ПАТ «Імексбанк» укладено договір № 133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор - набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, зазначеного у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4 договору № 133 за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 12 938 038,76 грн (без ПДВ). Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п. 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
Судом встановлено, що із наявного у матеріалах справи реєстру вбачається, що Банком було відступлено Новому кредитору права вимоги також і за кредитним договором № 86/13, укладеним між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Форвард Ко».
Крім того, 24.07.2020 між ТОВ «Ісагіс» (Новий Іпотекодержатель) та ПАТ «Імексбанк» укладено договір № 133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зареєстрований в реєстрі за номером 766, за п. 2.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу Новому Іпотекодержателю належні Банку, а Новий Іпотекодержатель - набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до Іпотекодавців, зазначених у додатку № 1 до цього договору. Новий Іпотекодержатель сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Згідно з п. 3.6 договору № 133/1 Банк зобов'язується сприяти новому Іпотекодержателю у внесенні змін до відповідних державних реєстрів у зв'язку із укладенням цього договору. При цьому, всі витрати, пов'язані із внесенням змін у відповідні державні реєстри у зв'язку із укладенням цього договору, несе Новий Іпотекодержатель.
Водночас, незважаючи на укладання договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020 № 133/1, ТОВ «Ісагіс» не було перереєстровано за собою право іпотеки з урахуванням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Предметом позову у даній справі є вимоги ТОВ «Бізнес Ренталс» визнати припиненим право іпотеки Банка за договором іпотеки від 26.11.2013 та скасувати державну реєстрацію такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Підставою позову ТОВ «Бізнес Ренталс» зазначає, що Банк у позасудовому порядку набув право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець». Позивач посилається на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі № 916/1835/15, залишену без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, якою визнано наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 у справі № 916/1835/15 про стягнення із ТОВ «Форвард Ко» на користь ПАТ «Імексбанк» 1723312,06 дол.США таким, що не підлягає виконанню. Припинення основного зобов'язання, за доводами позивача, свідчить про припинення іпотеки об'єкта нерухомого майна за договором іпотеки від 26.11.2013
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, врахувавши висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, зазначив, зокрема, що зобов'язання за кредитним договором не були виконані в повному обсязі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку після реєстрації за Банком права власності на нежитлові будівлі стадіону «Чорноморець» на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язання. Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема поручителі.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.
Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Окремим видом застави є іпотека (ст. 575 ЦК України).
Іпотека регулюється і нормами спеціального закону, яким є Закон України «Про іпотеку».
За своєю природою іпотека сама по собі або разом з іншими забезпечувальними заходами покликана забезпечити виконання зобов'язань боржником у повному обсязі, а тому кредитор вправі та зобов'язаний здійснювати свої правомочності таким чином, щоб таке забезпечення було справедливим та здійснювалось з урахуванням інтересів обох сторін кредитного договору, не допускаючи створення заборгованості, що штучно перевищує забезпечувальні заходи.
Колегія суддів зазначає, що зобов'язання ТОВ «Форвард Ко» за кредитним договором від 19.11.2013 № 86/13 були забезпечені іпотекою за двома договорами, зокрема, за договором іпотеки від 26.11.2013 та за договором іпотеки від 25.12.2014.
Відповідно до ч. 5 ст. 590 ЦК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
Зазначене положення узгоджується з приписами ч. 5 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), згідно з якою, якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.
Положеннями ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов'язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.
Верховний Суд в постанові від 02.04.2024 у даній справі, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції про задоволення позову та направляючи справу на новий розгляд, вказав, зокрема наступне: «Щодо висновків судів попередніх інстанції про неподібність фактичних обставин цієї справи № 916/2980/21 із правовідносинами у справі № 910/17048/17, що виключає можливість їх (висновків) застосуванню при розгляді справи № 916/2980/21, то необхідно зазначити такі висновки судів зводяться лише до довільного, неправильного розуміння того, які правовідносини є подібними/неподібними. Верховний Суд зазначає, що у справі, яка переглядається, та у справі № 910/17048/17 спірні правовідносини підпадали під правове регулювання однієї і тієї ж норми матеріального права - ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», щодо застосування якої Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, який викладено у вказаній вище постанові та, який має враховуватися судами при розгляді подібних спорів з огляду на норму ч. 4 ст. 236 ГПК України, в тому числі, і при розгляді цього спору».
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що під час розгляду даної справи № 916/2980/21 необхідно враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду, сформований саме у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.
Так, здійснюючи тлумачення норм матеріального права, якими регулюється інститут іпотеки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 сформувала наступний висновок:
«Відповідно до ч. 5 ст. 590 ЦК України, якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.
Зазначене положення узгоджується з приписами ч. 5 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою, якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.
Необхідно констатувати, що норми ЦК України та Закону України «Про іпотеку», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, передбачали можливість забезпечення виконання зобов'язання шляхом передачі в іпотеку декількома іпотекодателями декількох об'єктів нерухомого майна і кредитор мав право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об'єктів або їх усіх, якщо їхня сукупна вартість була необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.
Тобто законодавець пов'язав задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов'язання, що не означає, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку має наслідком припинення основного зобов'язання в повному обсязі.
Чинне законодавство не обмежує право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов'язання є додатковим (акцесорним), а не альтернативним основному. Реалізація особою права на захист певним способом не може залежати від застосування нею інших способів правового захисту.
Системний аналіз змісту наведених правових норм дає підстави для висновку, що їхнє обмежене тлумачення у вигляді припинення основного зобов'язання внаслідок звернення стягнення на один із предметів забезпечення за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов'язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов'язання за рахунок кількох предметів іпотеки та інших способів забезпечення зобов'язання відповідно до умов кредитних договорів у разі, якщо можливість реалізації таких способів забезпечення не вичерпана.
Тобто буквальне застосування положень ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» можливе виключно у тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов'язання було забезпечене іпотекою і за усіма такими договорами іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки чи декількома способами забезпечення, але на реалізацію таких способів припинився строк звернення стягнення.
У разі якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов'язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін.
Отже у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами, основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог».
Подібний висновок міститься і у п. 7.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18.
Отже у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами, основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки (в тому числі і в позасудовому порядку) не призвело до повного задоволення його вимог.
Банк в процесі розгляду цієї справи неодноразово наголошував, що набуття у власність одного з предметів іпотеки, не призвело до задоволення його вимог за кредитним договором у повному обсязі.
З огляду на предмет по підстави позову, а також враховуючи заперечення відповідача проти його задоволення, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи набув Банк у власність предмет іпотеки та чи призвело таке набуття до задоволення/незадоволення його вимог за відповідним кредитним договором саме у повному обсязі.
При цьому, враховуючи приписи ч. 1 ст. 74 ГПК України, доведення цих обставин покладається саме на позивача.
Як вбачається із інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.10.2017 № 100287849, нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,0 кв.м, основною площею 67037,5 кв.м, розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Маразлівська, буд 1/20, виступали забезпеченням за 41 кредитним договором (41 боржник).
При цьому, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.10.2017 року по справі № 918/539/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, частково задоволено позов ПАТ «Імексбанк» про застосування наслідків недійсності правочину та внесення змін до договору.
У постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі № 918/539/17, яка набрала законної чинності, колегією суддів встановлено, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, погашеною є заборгованість лише позичальників ТОВ «ТБА «Промбуд», ТОВ «Круїз Делюкс», ТОВ «Компанія по торгівлі» та ТОВ «Мережа готелів Чорне море».
Відтак, в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, після реєстрації права власності за ПАТ «Імексбанк» на предмет іпотеки, відбулось фактичне задоволення вимог кредитора тільки по 4 (чотирьом) кредитним договорам, а саме:
- за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 95/13 від 18.12.2013, укладеного з ТОВ «Мережа готелів Чорне море»;
- за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 85/13 від 11.11.2013, укладеного з ТОВ «Торгово-Будівельне агенство «Промбуд»;
- за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 16/11 від 18.03.2011, укладеного з ТОВ «Круїз Делюкс»;
- за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 4/14 від 28.01.2014, укладеного з ТОВ «Компанія по торгівлі».
Так, за Банком на підставі рішення державного реєстратора № 40175986 від 19.03.2018 було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», розташованого за адресою, м. Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 1/20, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 25297799.
Разом з тим, право власності зареєстровано на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та на підставі Іпотечного застереження, що міститься у іпотечному договорі, серія та номер 6134, виданого 25.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., а також:
- вимоги про усунення порушення № 861 від 05.04.2017 по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 95/13 від 18.12.2013, укладеного з ТОВ «Мережа готелів Чорне море», з погашення заборгованості на суму 97342907,40 грн; документів, що підтверджують наявність факту отримання письмових вимог;
- вимоги про усунення порушення № 7515 від 29.12.2016 по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 85/13 від 11.11.2013, укладеного з ТОВ «Торгово-Будівельне агенство «Промбуд», з погашення заборгованості на суму 33821862,67 грн; документів, що підтверджують наявність факту отримання письмових вимог;
- вимоги про усунення порушення № 7553 від 29.12.2016 по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 16/11 від 18.03.2011, укладеного з ТОВ «Круїз Делюкс», з погашення заборгованості на суму 150930749,08 грн; документів, що підтверджують наявність факту отримання письмових вимог;
- вимоги про усунення порушення № 7552 від 29.12.2016 по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 4/14 від 28.01.2014, укладеного з ТОВ «Компанія по торгівлі», з погашення заборгованості на суму 313426995,30 грн; документів, що підтверджують наявність факту отримання письмових вимог.
Посилання скаржника на обставини, встановлені в ухвалі Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі № 916/1835/15, залишеної без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, про визнання наказу від 06.11.2015 (про стягнення із ТОВ «Форвард Ко» на користь ПАТ «Імексбанк» 1723312,06 дол. США) таким, що не підлягає виконанню, як на преюдиціальні, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Так, відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Аналізуючи положення ч. 7 ст. 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку про те, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов'язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)».
Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.
Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ст. 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Отже, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17).
У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Колегія суддів враховує, що в ухвалі Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 у справі № 916/1835/15 була надана правова оцінка виключно обставинам припинення зобов'язань, які були предметом розгляду даної справи, а саме: стягнення основного боргу у розмірі 1723312,06 дол. США.
Разом з тим, скаржником жодним чином не спростовані висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, про те, що зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 83/13 від 19.11.2013, укладеного між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Форвард КО», не були виконані в повному обсязі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку після реєстрації права власності за ПАТ «Імексбанк» на нежитлові будівлі стадіону «Чорноморець», розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Маразлівська, буд. 1/20, на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі № 916/2980/21 - без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 17.03.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді І.Г. Філінюк
К.В. Богатир