79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" березня 2025 р. Справа №914/1415/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Біоенерджітранс» б/н від 28.10.2024 (вх.ЗАГС №01-05/3055/24 від 28.10.2024)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 (повний текст складено 22.10.2024, суддя Морозюк А.Я.)
у справі №914/1415/24
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенерджітранс», смт Іванків Іванківського району Київської області
про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» (81050, Львівська обл., Яворівський р-н, смт Шкло, вул. Курортна, буд. 1, ідентифікаційний код 32673458)
за участю представників:
від Кабінету міністрів України - представник Павлішевська В.В.;
в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів:
від кредитора - адвокат Курмаз О.В.;
від Державної судової адміністрації України - представник Сердіченко С.А.;
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 у справі №914/1415/24 у відкритті провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, кредитор звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 у справі №914/1415/24 та ухвалити нове рішення, яким відкрити провадження у справі про банкрутство ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «ШКЛО»; визнати вимоги ініціюючого кредитора ТзОВ «Біоенерджітранс» в сумі 3 116 151,51 грн. 51 коп. основної заборгованості (4 черга задоволення), 102 280 грн. 00 коп. судового збору та авансованої винагороди арбітражному керуючому (1 черга задоволення); призначити розпорядником майна ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «ШКЛО» арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 справу №914/1415/24 передано до розгляду колегії суддів колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії судді - Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 27.11.2024.
20.11.2024 та повторно 27.11.2024 Державна судова адміністрація України подала відзивна апеляційну скаргу, у якому просила залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.
27.11.2024 у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги по всій території України, судове засідання не відбулося.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 призначено розгляд справи на 15.01.2025.
06.12.2024 скаржник подав суду відповідь на відзив Державної судової адміністрації України на апеляційну скаргу, до якої додано інформацію з Автоматизованої системи виконавчих проваджень щодо боржника.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 розгляд справи відкладено на 12.02.2025.
В судовому засіданні 12.02.2025 оголошено перерву до 05.03.2025.
19.02.2025 скаржник подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії вимоги ТзОВ «Біоенерджітранс» про сплату заборгованості та доказів її направлення Державній судовій адміністрації України.
В судовому засіданні 05.03.2025 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржену ухвалу скасувати та відкрити провадження у справі про банкрутство ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «ШКЛО».
Боржник явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання шляхом доставлення відповідної ухвали суду до електронного кабінету учасника справи.
Представник Державної судової адміністрації України проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Представник Кабінету Міністрів України зазначив, що органом, уповноваженим на управління майном боржника, є Державна судова адміністрація України та просив розглянути апеляційну скаргу у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоенерджітранс» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» (81050, Львівська обл., Яворівський р-н, смт Шкло, вул. Курортна, буд. 1, ідентифікаційний код 32673458).
Вимоги ініціюючого кредитора обґрунтовано наявністю підтвердженої судовими наказами заборгованості Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» за спожиті послуги постачання електричної енергії в загальному розмірі 3 116 151,51 грн.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.07.2024 про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду надіслано Кабінету Міністрів України, Львівській обласній державній адміністрації, Державній судовій адміністрації України у відповідності до вимог ч.7 ст.96 КУзПБ.
Кабінет Міністрів України у поясненнях від 29.08.2024 №132-31/1341-24 зазначав, що не виконує функції з управління державним майном Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», оскільки таким органом є Державна судова адміністрація України, яка в цьому випадку має вчиняти заходи для запобігання банкрутству.
Державна судова адміністрація України у поясненнях зазначала, що на сьогодні ДП «СКЛЦ «Шкло» перебуває у сфері управління ДСА України, водночас, є комерційним підприємством, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством. До складу цілісного майнового комплексу ДП «СКЛЦ «Шкло» належать 40 будівель загальною площею 29 750,3 кв. метрів, а також 3 об'єкти незавершеного будівництва, 18 інженерних споруд, 3 житлові будинки. Також ДП «СКЛЦ «Шкло» належать на праві постійного користування три земельні ділянки згідно відповідних державних актів загальною площею 76,6972 га.
Боржник під час розгляду справи в суді першої інстанції надав відомості про загальну заборгованість станом на 30.09.2024, відомості про нерухоме державне майно станом на 01.07.2024, щодо відкритих банківських рахунків боржника.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржену ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, дійшов висновків про те, що сума боргу 3 116 151,51 грн. є вочевидь незначною порівняно із реальною ринковою вартістю навіть окремих об'єктів нерухомого майна, що входять до складу майна боржника, і реалізація одного (чи декількох) з яких у виконавчому провадженні дозволила би повністю погасити борг, без відкриття провадження у справі про банкрутство. Окрім того, в спірній ситуації захист публічного інтересу полягатиме в недопущенні банкрутства Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», за яким на праві господарського відання закріплено велику кількість державного майна, від реалізації лише незначної частини якого у виконавчому провадженні могли-б бути отримані кошти для повного погашення вимог ініціюючого кредитора.
Узагальнені доводи апелянта (кредитора).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, на підтвердження чого апелянт вказує такі доводи:
- на підтвердження безспірності грошових вимог ТзОВ «Біоенерджітранс» надало судові рішення та накази Господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії, окрім того, кредитор надав суду роздруківку з сайту АСВП, що свідчить про наявність відкритих виконавчих проваджень про примусове стягнення заборгованості з ДП СКЛЦ «ШКЛО»; факт перебування виконавчих листів на примусовому виконанні зі стягнення заборгованості з ДП СКЛЦ «ШКЛО» підтверджено також довідкою Департаменту державної виконавчої служби (на №9425-4-24 від 18.07.2024), відтак кредитором доведено наявність договірних зобов'язань між ТзОВ «Біоенерджітранс» та ДП СКЛЦ «ШКЛО», розмір заборгованості, факт невиконання боржником зобов'язань за договором, невжиття боржником жодних заходів з метою погашення заборгованості;
- чинним законодавством не передбачено обов'язку для кредитора подавати докази вжиття всіх заходів з метою повернення заборгованості, зокрема, шляхом звернення зі скаргами на дії/бездіяльність державної виконавчої служби щодо тривалого невиконання судового рішення, а так само обов'язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав;
- доведення обставин можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав, покладено саме на боржника, що свідчить про те, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість (частина третя статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства); покладення на ініціюючого кредитора обов'язку доведення обставин можливості виконання боржником майнових зобов'язань, строк яких настав, суперечить засадам змагальності сторін;
- суд не дослідив, які активні дії вчинялись безпосередньо самим боржником або ж Державною судовою адміністрацією, як органом, уповноваженим на управління державним майном, з метою погашення заборгованості в розмірі 3116151,51 грн. перед ТзОВ «Біоенерджітранс»;
- перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, визначений у ч.6 ст.39 КУзПБ є вичерпним, інші загальні підстави для відмови у відкритті провадження у справі визначені статтею 175 ГПК України, і такі у справі №914/1415/24 відсутні;
- господарський суд не навів посилань на норму КУзПБ, якою він керувався, відмовляючи у відкритті провадження у справі,
- відповідно до п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ, підставою для закриття провадження у справі про банкрутство є невстановлення господарським судом ознак неплатоспроможності боржника, тому, відмовляючи у відкритті провадження у справі про банкрутство судом здійснено підміну підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство і закриття провадження у справі про банкрутство;
- встановлення відсутності ознак неплатоспроможності можливе лише за результатами здійснення процедури розпорядження майном, адже на цій стадії розпорядник майна проводить аналіз фінансового стану боржника, тому посилання на п.8 ч.1 ст.90 КУзПБ в оскаржуваній ухвалі є передчасним;
- відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №918/246/23 якщо КУзПБ підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з'ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в частині шостій статті 39 КУзПБ;
- в своїх постановах Верховний Суд зазначає, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес; захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущенні доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України) (постанова ВС від 10.08.2023 у справі №918/246/23, постанова ВС від 03.09.2020 у справі №910/16413/19); однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів; зазначене в постановах Верховного Суду не має нічого спільного з недопущенням банкрутства Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «ШКЛО», за яким, згідно з поясненнями ДСА, на праві господарського відання закріплено велику кількість державного майна; в іншому випадку, це призвело б до порушення балансу інтересів боржника і кредитора у справі про банкрутство, порушення принципів змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін;
- Державне підприємство «Санаторно-курортний лікувальний центр «ШКЛО» не відноситься до переліку державних підприємств, щодо яких встановлено обмеження в порушенні справи про банкрутство.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Боржник правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений строк судом не скористався. Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Державна судова адміністрація України у відзиві на апеляційну скаргу наводить пояснення щодо господарської діяльності боржника, його майнових активів та вжитих органом управління майном заходів для покращення фінансового-господарського стану ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «ШКЛО», а також зазначає такі аргументи на спростування доводів скаржника:
- відповідно до ч.3 ст.39 КУзПБ, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав; боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість, отже, безумовною підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство є неплатоспроможність боржника;
- підставою звернення кредитора до суду є заборгованість боржника на загальну суму 3 116 151,51 грн., проте, державне майно у вигляді цілісного майнового комплексу закріплено за ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» на праві господарського відання; до складу цілісного майнового комплексу ДП «СКЛЦ «Шкло» належать 40 будівель загальною площею 29 750,3 кв. метрів, 3 об'єкти незавершеного будівництва, 18 інженерних споруд, 3 житлові будинки, а також ДП «СКЛЦ «Шкло» на праві постійного користування належить три земельні ділянки загальною площею 76,6972 га;
- рішенням Новояворівської міської ради від 9 серпня 2022 року № 1957 затверджено Програму фінансової підтримки ДП «СКЛЦ «Шкло» на 2022 рік, відповідно до якої тільки на поточний ремонт приміщень санаторію (з метою покращення матеріальної бази та створення належних умов щодо проживання внутрішньо переміщених осіб) починаючи з 2022 року витрачено разом 25 000 000 грн. за рахунок коштів місцевого бюджету;
- боржник додав до матеріалів справи Відомості про нерухоме державне майно станом на 01.07.2024, в яких відображено належне ДП «СКЛЦ «Шкло» майно у кількості 70 позицій; вартість вказаних активів боржника, безумовно, набагато перевищує суму заборгованості перед ТзОВ «Біоенерджітранс», яку зазначено у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, як безспірну вимогу, в розмірі 3 116 151,51 грн.;
- у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство та згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Департаменту державної виконавчої служби, на виконанні Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області наявні виконавчі провадження про стягнення з ДП «СКЛЦ «Шкло» заборгованості, в т.ч. на користь ТзОВ «Біоенерджітранс» за згаданими вище судовими наказами та рішенням суду, проте, в ході розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство залишились не з'ясовані причини невиконання судових наказів та рішення суду, покладених в основу заяви, у відповідності з нормами Закону України «Про виконавче провадження», за рахунок реалізації у виконавчому провадженні лише якоїсь незначної частини із майна боржника.
- в суді першої інстанції була достовірно встановлена спроможність ДП «СКЛЦ «Шкло» виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість в розмірі 3 116 151,51 грн;
- ДСА України повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що захист публічного інтересу в даній ситуації буде полягати в недопущенні банкрутства Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», за яким на праві господарського відання закріплено велику кількість державного майна, від реалізації лише незначної частини якого у виконавчому провадженні могли-б бути отримані кошти для повного погашення вимог ініціюючого кредитора.
Кабінет Міністрів України правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався, у судових засіданнях представники Кабінету Міністрів України зазначали, що органом, який виконує функції з управління державним майном Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» є Державна судова адміністрація України і саме адміністрація має вчиняти заходи для запобігання банкрутству боржника.
Додаткові пояснення скаржника, викладені у відповіді на відзив на апеляційну скаргу.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що в межах апеляційного провадження нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості подання такої заяви по суті справи як відповідь на відзив, а для викладення додаткових доводів до апеляційної скарги положеннями статті 266 ГПК України передбачено право на доповнення чи зміну апеляційної скарги протягом строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, колегія суддів враховує передбачене у п.3 ч.1 ст.42 ГПК України право учасників справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
У відповіді на відзив Державної судової адміністрації України скаржник надає такі пояснення:
- на стадії підготовчого засідання неможливо встановити факт наявності чи відсутності ознак неплатоспроможності; відсутність ознак неплатоспроможності не пов'язується виключно з можливістю (не фактичним погашенням всієї суми боргу, а саме теоретичною можливістю) боржника здійснити погашення вимог ініціюючого кредитора; ДП «СКЛЦ «ШКЛО» мало можливість погасити всю суму заборгованості, що призвело б до правомірного закриття провадження у справі на підставі ч. 6 статті 39 КУзПБ;
- з огляду на документи, наявні в матеріалах справи неможливо встановити якою є структура балансу ДП «СКЛЦ «ШКЛО», співвідношення активу і пасиву, наявність економічних ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, тощо;
- невстановлення ознак неплатоспроможності господарським судом є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство, водночас, господарським судом було відмовлено ТзОВ «Біоенерджітранс» у відкритті провадження; підстави для відмови викладені в статті 39 КУзПБ і серед них відсутня така підстава як невстановлення господарським судом ознак неплатоспроможності;
- на думку ДСА України, господарський суд правильно застосував висновки Верховного Суду, проте висновки Верховного Суду, на які посилається Господарський суд Львівської області не є релевантними справі, що розглядається, або ж не обґрунтовують правову позицію, викладену в оскаржуваній ухвалі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства неплатоспроможністю є неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України «Про страхування» чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України «Про кредитні спілки».
Відповідно до ч.2 ст.8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.06.2024 року, Державне підприємство «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» за організаційно-правовою формою юридичної особи є державним підприємством, органом уповноваженим управляти державним майном є Державна судова адміністрація України, м.Київ, вул.Липська, будинок 18/5.
Відповідно до ч.1 ст.96 КУзПБ боржник зобов'язаний надати господарському суду докази, що підтверджують належність боржника до державних підприємств або господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
Відповідно до ч.2 ст.96 КУзПБ Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади.
В ч.3 ст.96 КУзПБ передбачено, що органи виконавчої влади приймають рішення щодо:
доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам;
розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибір оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов'язань;
проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації;
доцільності виключення відповідних суб'єктів господарювання з переліку підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, та застосування до них процедури санації чи ліквідації.
Відповідно до норм, викладених у ч.1, ч.3 ст.34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником або Національним банком України у випадках, передбачених цим Кодексом, у письмовій формі та повинна та повинна, серед іншого, містити виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
Відповідно до ч.6 ст.39 КУзПБ господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Вимоги ініціюючого кредитора ТзОВ «Біоенерджітранс» обґрунтовані тим, що Господарським судом Львівської області було видано 14 судових наказів та винесено рішення про стягнення з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» на користь ТзОВ «Біоенерджітранс» заборгованості, що виникла за договором про постачання електричної енергії споживачу №БЕТ-2021-031 від 10.11.2021, на загальну суму 3 116 151,51 грн. (з врахуванням судового збору), а саме: за судовим наказом від 22.08.2022 у справі №914/1888/22 стягнуто 233 683,60 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 06.10.2022); за судовим наказом від 17.08.2022 у справі №914/1889/22 стягнуто 122 226,70 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 05.09.2022 у справі №914/2039/22 стягнуто 75 062,82 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 05.09.2022 у справі №914/2031/22 стягнуто 57 039,58 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 05.09.2022 у справі №914/2032/22 стягнуто 92 715,64 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 05.09.2022 у справі №914/2036/22 стягнуто 92 715,64 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 11.10.2022 у справі №914/2500/22 стягнуто 180 422,63 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 11.10.2022 у справі №914/2499/22 стягнуто 154 311,25 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 05.12.2022 у справі №914/3023/22 стягнуто 92 154,86 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 07.11.2022 у справі №914/2750/22 стягнуто 133 985,20 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 14.11.2022 у справі №914/2850/22 стягнуто 133 815,24 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 14.11.2022 у справі №914/2849/22 стягнуто 191 872,53 грн. заборгованості та 248,10 грн. судового збору; за судовим наказом від 22.03.2023 у справі №914/903/23 стягнуто 185 876,14 грн. заборгованості та 268,40 грн. судового збору; за судовим наказом від 21.03.2023 у справі №914/904/23 стягнуто 158 449,08 грн. заборгованості та 268,40 грн. судового збору; за рішенням суду від 21.11.2023 у справі №914/2449/23 стягнуто 1 190 449,85 та 17 856,75 грн. судового збору.
На виконанні Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУМЮ перебувають виконавчі провадження з примусового виконання зазначених судових рішень, зокрема: №70310364 від 14.11.2022, №70310586 від 14.11.2022, №70403915 від 28.11.2022, №70404010 від 28.11.2022, №71074441 від 27.02.2023, №71074545 від 27.02.2023, №71074697 від 27.02.2023, №71074907 від 27.02.2023, №71333007 від 21.03.2023, №71333165 від 21.03.2023, №71333356 від 21.03.2023, №72171105 від 10.07.2023.
Таким чином, як зазначено в заяві, загальний розмір безспірних вимог ТзОВ «Біоенерджітранс» становить 3 116 151,51 грн.
Разом з цим, орган управління майном боржника - Державна судова адміністрація України, повідомила суд про те, що державне майно у вигляді цілісного майнового комплексу закріплено за Державним підприємством «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» на праві господарського відання. До складу цілісного майнового комплексу ДП «СКЛЦ «Шкло» належать 40 будівель загальною площею 29 750,3 кв. метрів, 3 об'єкти незавершеного будівництва, 18 інженерних споруд, 3 житлові будинки, а також ДП «СКЛЦ «Шкло» на праві постійного користування належить три земельні ділянки загальною площею 76,6972 га.
Окрім того, Державна судова адміністрація України повідомила суд про те, що рішенням Новояворівської міської ради від 9 серпня 2022 року №1957 затверджено Програму фінансової підтримки ДП «СКЛЦ «Шкло» на 2022 рік, якою передбачено проведення поточного ремонту приміщень ДП «СКЛЦ «Шкло» на суму 10 000 тис. грн за рахунок коштів місцевого бюджету з метою покращення матеріальної бази та створення належних умов щодо проживання внутрішньо переміщених осіб. Крім того, в листопаді 2022 року з місцевого бюджету виділено ще 15 000 тис. гривень на продовження цих робіт. На сьогодні завершені роботи з поточного ремонту 3-х поверхового та 6-ти поверхового корпусів для проживання внутрішньо переміщених осіб.
Суд першої інстанції в оскарженій ухвалі констатував, що тільки на поточний ремонт приміщень санаторію (з метою покращення матеріальної бази та створення належних умов щодо проживання внутрішньо переміщених осіб) починаючи з 2022 року витрачено разом 25 000 000 грн. за рахунок коштів місцевого бюджету.
У відповідності до ч.3 ст.39 КУзПБ якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав.
Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
На підтвердження спроможності виконати майнові зобов'язання перед ініціюючим кредитором боржник надав суду відомості про нерухоме державне майно станом на 01.07.2024, в яких відображено належне ДП «СКЛЦ «Шкло» майно у кількості 70 позицій (серед яких: їдальня, клуб, адміністративний корпус, спальні корпуси, медичний пункт, склади, гаражі, котельня, житлові будинки, автозаправка, басейн, свердловини, автомобілі, земельні ділянки на праві постійного користування, лікувальні корпуси тощо), вартість яких у рази перевищує розмір заборгованості боржника перед кредитором в розмірі 3 116 151,51 грн.
Наприклад, залишкова вартість їдальні становить 1199,07 тис. грн., залишкова вартість клубу становить 1 026,35 тис. грн., залишкова вартість басейну становить 2 170,4 тис. грн., залишкова вартість спального корпусу №4 становить 2 029,09 тис. грн.
На виконання вимог ч.3 ст.39 КУзПБ, з метою перевірки можливості боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав, суд першої інстанції встановив, що вартість активів боржника, безумовно, набагато перевищує суму заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоенерджітранс», яку зазначено у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, як безспірну вимогу, в розмірі 3 116 151,51 грн., таким чином, з наявних у справі матеріалів прослідковується спроможність ДП «СКЛЦ «Шкло» виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість в розмірі 3 116 151,51 грн.
Окрім цього, суд встановив, що з відомостей наданих ініціюючим кредитором, зокрема, з довідки Департаменту державної виконавчої служби, на виконанні Яворівського ВДВС у Яворівському районі Львівської області перебуває зведене виконавче провадження по виконанню 79 виконавчих проваджень про стягнення з ДП «СКЛ «Шкло» на користь фізичних, юридичних осіб та держави коштів на загальну суму 7 656 748,24 грн. (в т.ч. заборгованість перед ТзОВ «Біоенерджітранс»). Водночас, за даними відомостей про нерухоме державне майно станом на 01.07.2024, залишкова вартість майна ДП «СКЛ «Шкло» становить 25 068,802 тис. грн., що також вказує на спроможність боржника погасити заборгованість перед кредитором.
Щодо доводів апелянта про нерелевантність спірним правовідносинам постанов Верховного Суду, правові висновки у яких застосував суд першої інстанції, слід зазначити, що наведені в оскаржуваній ухвалі правові висновки є загальними та підлягають застосуванню під час розгляду господарськими судами у підготовчому засіданні заяв кредиторів про відкриття провадження у справах про банкрутство.
Зокрема, слід враховувати правову позицію, викладену в пунктах 74-75 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 липня 2023 року у справі №914/1650/22, відповідно до якої:
« 74. Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
75. При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.».
В постанові від 03.09.2020 у справі №910/16413/19 Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес.
Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Водночас, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
При цьому, захист публічного інтересу не може бути обмежений лише метою недопущення фіктивного банкрутства чи доведення боржника до банкрутства, а може переслідувати також іншу легітимну мету, зокрема, недопущення банкрутства державного підприємства, матеріальна база якого використовується для забезпечення базових потреб у тимчасовому прихистку внутрішньо переміщених осіб у час воєнного стану. Слід врахувати, що з місцевого бюджету витрачено 25 млн.грн. для покращення матеріальної бази Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло».
Баланс захисту приватного інтересу у цьому випадку зберігається, оскільки судові накази ініціюючого кредитора перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, а також можливим є досягнення сторонами домовленостей про мирне вирішення спору, зокрема, за участю органу управління майном боржника.
Відтак колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду в тому, що захист публічного інтересу в цьому випадку буде полягати в недопущенні банкрутства Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», за яким на праві господарського відання закріплено велику кількість державного майна, від реалізації лише незначної частини якого у виконавчому провадженні могли-б бути отримані кошти для повного погашено вимог ініціюючого кредитора.
Колегія суддів наголошує на тому, що згідно з ч.7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Доводи кредитора, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду, апелянт не довів порушення застосування судом норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість та законність ухвали Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 у справі №914/1415/24.
В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенерджітранс» - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 у справі №914/1415/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 17.03.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.