79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" березня 2025 р. Справа №921/390/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук
О.І. Матущака,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційних скарг Товариства індивідуальних забудовників «Наука» б/н від 20.10.2024 (вх. № 01-05/2972/24 від 21.10.2024) та Комунального підприємства «Тернопільводоканал» за № СД-4033 від 17.10.2024 (вх. № 01-05/3006/24 від 23.10.2024)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2024 (повний текст рішення складено 30.09.2024, м. Тернопіль, суддя Ю.О. Чопко)
у справі № 921/390/24
за позовом Комунального підприємства «Тернопільводоканал», м. Тернопіль
до відповідача Товариства індивідуальних забудовників «Наука», м. Тернопіль
про стягнення 72 777,45 грн заборгованості,
Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства індивідуальних забудовників «Наука» про стягнення 72 777,45 грн заборгованості, з яких: 69 901,41 грн заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 338,83 грн заборгованості за послуги аварійного обслуговування, 793,18 грн за послуги з обслуговування, заміни вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування, 893,81 грн інфляційних нарахувань, 814, 55 грн 3% річних, 62,67 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі заяви відповідача Комунальним підприємством «Тернопільводоканал» 19.07.2016 було відкрито особовий рахунок №68205.
Як стверджує позивач, з моменту відкриття абонентського рахунку, підприємством проводились нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, нарахування за послуги з аварійного обслуговування, послуг на заміну вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування, однак відповідач такі послуги не оплачував, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.09.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства індивідуальних забудовників «Наука» на користь Комунального підприємства «Тернопільводоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що виникла за три роки до дня звернення до господарського суду, а також інфляційні нарахування і пеню у відповідних частинах. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за пропуском позовної давності.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладено індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що є публічним договором приєднання.
На виконання умов Договору позивач надавав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, послуги з аварійного обслуговування, послуг на заміну вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування за період за період з серпня 2016 року по травень 2024 року.
Місцевий господарський суд зазначив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав і за ним станом на момент звернення з позовом рахується заборгованість: 69 901,41 грн за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 338,83 грн за послуги аварійного обслуговування, 793,18 грн за послуги з обслуговування, заміни вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування.
Разом з тим, судом відмовлено в частині стягнення за період до 19.06.2021, три роки до дня звернення з позовними вимогами, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
Суд першої інстанції критично оцінив ці доводи позивача про те, що він довідався про особу яка порушує його права з моменту отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто 24.12.2023, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи заяву керівника відповідача, якою останній просив взяти на абонентське обслуговування кв. №75 згідно засобу обліку води №6239866 з показником 0 м3 та кв.№67. Цією ж заявою відповідач повідомив позивача, що власником даних квартир є Товариство індивідуальних забудовників «Наука». Як стверджує позивач у позовній заяві, саме на підставі вищенаведеної заяви позивачем 19.07.2016 було відкрито особовий рахунок №68205.
Разом з тим, перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат і пені, місцевий суд вказав, що такі підлягають до задоволення у відповідних частинах.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2024 Товариство індивідуальних забудовників «Наука» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 20.10.2024 (вх. № 01-05/2972/24 від 21.10.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2024 у справі № 921/390/24 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що виникла за три роки до дня звернення до господарського суду, а також інфляційні нарахування і пеню у відповідних частинах, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апелянт вказує, що судом не в повній мірі з'ясовані обставини справи які мають значення для її вирішення, так як не в повній мірі досліджені та оцінені факти та заперечення наведені відповідачем. Не досліджені та не оцінені твердження позивача, які не підтверджені належними та допустимими доказами, а прийняті без застережень. Тому неправильно визначено відповідно до встановлених судом обставин правовідносини. Суд прийняв рішення ґрунтуючись на припущеннях.
Разом з тим, скаржник зазначає, що КП «Тернопільводоканал» безпідставно стверджує про укладення публічного договору приєднання між КП «Тернопільводоканал та ТІЗ «НАУКА», стверджуючи що надає якісь послуги, завищує позовні вимоги, які є в повній мірі безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Окрім того, жодними належними доказами позивачем не підтверджено надання послуг, відсутні документи що підтверджують виконання робіт (акти прийому - передачі виконаних робіт), відсутні документи згідно яких і на підставі яких здійснено нарахування, відсутня структура тарифу, відсутнє підтвердження на підставі чого і кому надавались послуги, відсутні документи що підтверджують що в даній квартирі є зареєстровані особи, чи хтось проживає.
Скаржник також вказує, що судом взагалі не розглядалось питання законності проведення цих нарахувань та виникнення боргу, судом не отримано від відповідача жодних належних доказів на підтвердження надання послуг та їх вартості, тому судове рішення не містить ні суми боргу ні суми штрафних санкцій.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2024 Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за № СД-4033 від 17.10.2024 (вх. № 01-05/3006/24 від 23.10.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2024 у справі №921/390/24 та прийняти нове рішення, яким задовільнити в повному обсязі позовні вимоги Комунального підприємства «Тернопільводоканал» про стягнення заборгованості з Товариства індивідуальних забудівників «Наука» в розмірі 72777,45 гривень, яка складається з: 69901,41 гривень заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 338,83 гривень заборгованості за послуги з аварійного обслуговування, 793,18 гривень за послуги з обслуговування, заміни вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування, 893,81 гривень інфляційних нарахувань, 814,55 гривень 3% річних, 62,67 гривень пені.
Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з моменту від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Звертає увагу суду, що позивач довідався про особу, яка порушує його право на отримання оплати за наданні послуги з моменту отримання інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто 24.10.2023.
Водночас, апелянтом при поданні позову було враховано вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України та не допущено пропуску строку позовної давності в один рік, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). В розрахунках заборгованості, які були долучені до позовної заяви можна чітко побачити, що позивачем стягується сума інфляційних нарахувань та 3% річних з січня 2024 по травень 2024, пеня з квітня 2024 по травень 2024.
У зв?язку із вищезазначеним скаржник вважає, що Господарським судом Тернопільської області було неправильно застосовано строки позовної давності при розгляді справи №921/390/24, а саме: не враховано прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.
Позивач також звертає увагу на те, що в резолютивній частині свого рішення Господарський суд Тернопільської області вирішив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, інфляційні нарахування та пеню, однак не вирішив питання щодо стягнення 3% річних та суми заборгованості за абонентське обслуговування, що також є послугою яка надавалася відповідачу відповідно до умов індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання централізованого водовідведення.
Однак, навіть при вирішенні питання щодо стягнення заборгованості за централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, судом в резолютивній частині рішення не було визначено конкретної суми, що би підлягала стягненню з відповідача на користь позивача, а лише вказано період стягнення заборгованості, що виникла за три роки до дня звернення, що як наслідок, унеможливлює виконання рішення суду.
Господарським судом Тернопільської області також не було вирішено питання щодо розподілу судового збору, який був сплачений КП «Тернопільводоканал» в сумі 3028,00 гривень.
Апелянт зазначає, що в мотивувальній частині рішення зазначено, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, що суперечить резолютивній частині рішення в якій позовні вимоги задоволено частково та не вирішено питання розподілу судового збору.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
19.07.2016 Товариство індивідуальних забудовників «Наука» звернулось до КП «Тернопільводоканал» з заявою про взяття на абонентське обслуговування кв. №75 згідно засобу обліку води №6239866 з показником 0 м3 та кв. №67 . Власником даних квартир являється ТІЗ «Наука». Також в поданій заяві відповідач зазначив, що розрахунки за надані послуги буде проводити ТІЗ «Наука».
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №367036677 підтверджується реєстрація права власності квартиру за адресою Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Винниченка В., буд. 4, квартира 67 за Товариством індивідуальних забудовників «Наука».
На підставі вказаної заяви Комунальним підприємством 19.07.2016 було відкрито особовий рахунок № 68205 .
Як стверджує позивач, з моменту відкриття абонентського рахунку за вищевказаною адресою підприємством проводились нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, нарахування за послуги з аварійного обслуговування, послуг на заміну вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування.
Враховуючи не проведення Товариством оплати наданих послуг, позивачем 01.12.2023 направлено на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити наявну заборгованість протягом семи днів з моменту отримання претензії.
Товариство індивідуальних забудовників «Наука» у відповіді на претензію Вих.№01/12/23 від 12.12.2023 повідомило підприємство що жодних заяв щодо підключення квартири за адресою м. Тернопіль, вул. Винниченка В., буд. 4, квартира 67 до мережі водопостачання та водовідведення не направляло і відповідно жодних договорів не укладало. Також Товариство повідомило, що квартира за вказаною адресою самовільно захоплена Шпокайло Б.І., з яким у Товариства конфлікт і відповідач фактично не володіє вказаним майном.
08.02.2024 підприємством направлено на адресу вул. В.Винниченка, 4/67 м. Тернопіль попередження, яким позивач просив погасити наявну заборгованість за надані послуги.
Відповідач залишив вказане попередження без відповіді та реагування.
Несплата відповідачем заборгованості за надані послуги, а також не надання ним будь-яких доказів на підтвердження наведених у відповіді на претензію доводів і стала причиною для звернення позивача з позовом.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).
Правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п.5 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із ч.7 ст.14 Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
ТІЗ «Наука» є власником квартири №67, яка знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Винниченка В., буд. 4, на яку надається послуга з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
За твердженнями позивача ним та відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що є публічним договором приєднання (надалі - Договір).
Так, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 19.07.2016 Товариство індивідуальних забудовників «Наука» звернулось до КП «Тернопільводоканал» з заявою про взяття на абонентське обслуговування кв. №75 згідно засобу обліку води №6239866 з показником 0 м3 та кв.№67. Власником даних квартир являється ТІЗ «Наука». Також в поданій заяві відповідач зазначив, що розрахунки за надані послуги буде проводити ТІЗ «Наука».
На підставі вказаної заяви Комунальним підприємством 19.07.2016 було відкрито особовий рахунок №68205.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до договору), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг (п.5. Договору).
Пунктом 6. Договору передбачено, що Виконавець (позивач) зобов'язується надавати споживачу (відповідачу) послуги відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.13. Договору обсяг спожитої у будинку послуги з централізованого водопостачання визначається як обсяг питної води, спожитої в будинку, за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018р. № 315 (далі - Методика розподілу). Обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування та плата за послуги нараховується щомісяця (п.31. Договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиті послуги (п.33. Договору).
Відповідно до п.37. Договору споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення цього Договору.
На виконання умов Договору позивач надавав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, послуги з аварійного обслуговування, послуг на заміну вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування за період за період з серпня 2016 року по травень 2024 року.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.13. Закону).
Відповідно до ч.2 ст.7. Закону Індивідуальний споживач зобов'язаний, серед іншого, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч.1. ст.9 Закону)
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст.611 ЦК України).
Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав і за ним станом на момент звернення з позовом рахується заборгованість: 69 901,41 грн за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 338,83 грн за послуги аварійного обслуговування, 793,18 грн за послуги з обслуговування, заміни вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування.
Щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів вказує наступне.
Відповідач у відзиві на позов просив визнати пропущеним строк позовної давності та відмовити в позові в цій частині.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16 зазначено, що і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.02.2017 у справі №6-17цс17.
В процесі розгляду справи позивач доводив, що строки позовної давності не пропущено. При цьому посилався на те, що довідався про особу яка порушує його права з моменту отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто 24.12.2023.
Колегія суддів критично оцінює ці доводи, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи заяву керівника відповідача, якою останній просив взяти на абонентське обслуговування кв. №75 згідно засобу обліку води №6239866 з показником 0 м3 та кв. №67 . Цією ж заявою відповідач повідомив позивача, що власником даних квартир являється ТІЗ «Наука». Як стверджує позивач у позовній заяві, саме на підставі вищенаведеної заяви позивачем 19.07.2016 було відкрито особовий рахунок № 68205 на ТІЗ «Наука».
Таким чином позивачу було відомо, що власником квартири №67 за адресою: м. Тернопіль, вул. Винниченка, 4 є Товариства індивідуальних забудовників «Наука» ще з липня 2016 року.
Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за послуги аварійного обслуговування, за послуги з обслуговування, заміни вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування в частині стягнення за три роки до дня звернення до господарського суду.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з серпня 2016 по травень 2024, відтак, враховуючи те, що суд дійшов висновку про застосування строків позовної давності, до стягнення підлягає заборгованість за період з червня 2021 по травень 2024.
Здійснивши перерахунок заборгованості за період з червня 2021 по травень 2024, відповідно до наданої позивачем картки по абоненту Товариству індивідуальних забудовників «Наука» особовий рахунок № 68205 , адреса м. Тернопіль, вул. Винниченка В., буд. 4, квартира 67, колегією суддів встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає: 43 353,15 грн заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 158,40 грн заборгованості за послуги аварійного обслуговування, 771, 36 грн за послуги з обслуговування, заміни вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування та 62,67 грн пені.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів вказує наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних з врахуванням частково задоволених позовних вимог, колегія суддів вказує, що до стягнення з відповідача підлягає інфляційні втрати в розмірі 780, 18 грн та 3 % річних в сумі 483, 76 грн.
Також, щодо оскаржуваного рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2024, колегія суддів вказує наступне.
В резолютивній частині свого рішення Господарський суд Тернопільської області вирішив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, інфляційні нарахування та пеню, однак не вирішив питання щодо стягнення 3% річних та суми заборгованості за абонентське обслуговування, що також є послугою яка надавалася відповідачу відповідно до умов індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання централізованого водовідведення.
Судом першої інстанції в резолютивній частині рішення не було визначено конкретної суми, що би підлягала стягненню з відповідача на користь позивача, а лише вказано період стягнення заборгованості, що виникла за три роки до дня звернення, що як наслідок, унеможливлює виконання рішення суду.
Господарським судом Тернопільської області також не було вирішено питання щодо розподілу судового збору, який був сплачений КП «Тернопільводоканал» в сумі 3028,00 гривень.
Разом з тим, в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначено, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, що суперечить резолютивній частині рішення в якій позовні вимоги задоволено частково та не вирішено питання розподілу судового збору.
Колегія суддів вказує, що згідно статті 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відтак, враховуючи наведені порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів вказує, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2024 підлягає скасуванню.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2024 - скасуванню.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства індивідуальних забудовників «Наука» б/н від 20.10.2024 (вх. № 01-05/2972/24 від 21.10.2024) задоволити частково.
2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тернопільводоканал» за № СД-4033 від 17.10.2024 (вх. № 01-05/3006/24 від 23.10.2024) задоволити частково.
3. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2024 у справі № 921/390/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства індивідуальних забудовників «Наука» (м. Тернопіль, вул. Винниченка 4, кв. 67; код 25694179) на користь Комунального підприємства «Тернопільводоканал» (м. Тернопіль, вул. Старий Поділ, 7; код 03353845) 43 353,15 грн заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 158,40 грн заборгованості за послуги аварійного обслуговування, 771, 36 грн за послуги з обслуговування, заміни вузла комерційного обліку та абонентського обслуговування, 62,67 грн пені, інфляційні втрати в розмірі 780, 18 грн та 3 % річних в сумі 483, 76 грн.
Стягнути з Товариства індивідуальних забудовників «Наука» (м. Тернопіль, вул. Винниченка 4, кв. 67; код 25694179) на користь Комунального підприємства «Тернопільводоканал» (м. Тернопіль, вул. Старий Поділ, 7; код 03353845) 1897, 64 грн сплаченого судового збору.
4. Стягнути з Товариства індивідуальних забудовників «Наука» (м. Тернопіль, вул. Винниченка 4, кв. 67; код 25694179) на користь Комунального підприємства «Тернопільводоканал» (м. Тернопіль, вул. Старий Поділ, 7; код 03353845) 2846, 46 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути з Комунального підприємства «Тернопільводоканал» (м. Тернопіль, вул. Старий Поділ, 7; код 03353845) на користь Товариства індивідуальних забудовників «Наука» (м. Тернопіль, вул. Винниченка 4, кв. 67; код 25694179) 2 277, 17 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак