Справа № 188/3415/24
Провадження № 3/188/509/2025
17 березня 2025 року с-ще Петропавлівка
Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Курочкіна О.М., розглянувши матеріали відносно
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , рнокпп та паспорт не відомі, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Відповідно до протоколу серії ААД №830594 від 18.11.2024 року, 18.11.2024 року 10.30 год а/д М-30 1090 км Стрий-Ізварине по вул.Першотравневій с.Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував т/з Volkswagen Passat DW7NR17 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння зі згоди громадянина у встановленому порядку законодавством перевірку із застосування приладу Alkotest Драгер №6810 ARBH-0545, результат 0,84 ‰, тест №957, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, був повідомлений про розгляд справи за допомогою СМС-повідомлення та з повідомленням на офіційному веб-порталі Судової влади в розділі «розгляд засідань» по Петропавлівському районному суду Дніпропетровської області, причини неявки суду не повідомив, від нього не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.
Станом на 17.03.2025 року від ОСОБА_1 до суду не надійшло будь яких пояснень, сам до суду не з'явився, вважаю можливим розглянути справу про адміністративне правопорушення у його відсутність.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії» (1989), сторона зобовязана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищевикладене, приходжу до висновку про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 за наявними в матеріалах справи доказами, що відповідає ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення, копії особистих документів ОСОБА_1 , направлення до мед.закладу, акт огляду на стан сп'яніння з тестом № 957 від 18.11.2024 року відносно ОСОБА_1 в якому зазначено результат 0,84‰, рапорт інспектора СРПП ВП№3, переглянувши диск з відеозаписом правопорушення, приходжу до висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння,.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Також суд враховує правову позицію висловлену ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 травня 2019 року № 537/2088/17 про те, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке порушнику поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.
Під час перегляді диску відеозапису, за ознаками вчиненого ОСОБА_1 правопорушенням, встановлено, що відео фіксації починається з моменту, коли особа не перебувала за кермом, подія відбувалась біля автомобіля. Сам правопорушник категорично відмовився від факту перебування за кермом автомобіля, не погодився з висновком Драгера і прохав направити його до лікарні, але інспектор поліції зазначивши, що він вже пройшов огляд, за вимогою ОСОБА_2 до лікарні його не супроводив, фактично позбавивши його права на обстеження в умовах лікарняного закладу. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від пояснень, але на відео ОСОБА_1 чітко зазначив , що не відмовляється від дачі пояснень. Під час відеофіксації інспектор ВП звазначив, що водійські права буде вилучено, але в протоколі зазначено, що посвідчення водія в Дії і не вилучались.
Відповідно до ПДР водій це - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Відеозаписом підтверджується, поліцейські при складенні протоколу не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , тобто докази про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України ( 254к/96-ВР ) обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Свідків , які б могли підтвердити факт керування т/з саме ОСОБА_1 , в протоколі не зазначено.
Враховуючи вищезазначене, вважаю, що склад правопорушення та факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не знайшов правового підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, враховуючи зазначене, провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Керуючись ст.ст. 247, 284, 287 КУпАП суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено Дніпровським апеляційним судом.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Скарга на постанову подається до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя О. М. Курочкіна