Справа № 947/37906/23
Провадження № 1-кс/947/3390/25
13.03.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42023160000000296 від 31.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, -
До слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42023160000000296 від 31.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 на 1/12 частини квартири з номером АДРЕСА_1 , об'єкт нерухомого майна № 2607220051100, власником якого відповідно до ДРРП є ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_2 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 304319994, що доданий до клопотання.
Крім того, заявниця зауважує, що з дня накладення арешту на 1/12 частини означеної квартири пройшов значний проміжок часу (11.12.2023-24.02.2025). Проте за цей час нікому з учасників кримінального провадження № 42023160000000296 від 31.08.2023 і ОСОБА_3 на допит не викликалася та про підозру не повідомлялася. Крім того, будь-яких слідчих дій щодо майна з цього часу не здійснювалося. Відповідно майно, зазначене в клопотанні слідчого про арешт та належить ОСОБА_3 , на собі слідів вчинення кримінального правопорушення не зберігає та доказового значення не має.
Таким чином, ОСОБА_3 зазначає, що досудовим слідством в кримінальному провадженні № 42023160000000296 від 31.08.2023 не здобуто доказів її причетності до вчиненого кримінального правопорушення.
Право власності ОСОБА_3 на зазначену квартиру виникло на підставі повної оплати майнових прав та інвестування у будівництво квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про сплату вартості манових прав № 2-8-4 від 18.02.2022.
Крім того, заявниця зазначає, що накладений арешт не відповідає принципу співрозмірності, оскільки майнові претензії ОСОБА_4 заявляє щодо об'єктів нерухомості на 13 поверсі будинку, але арешт просила накласти на усі квартири на усіх поверхах будинку, у тому числі і квартиру АДРЕСА_1 , яка не перебуває на 13 поверсі. Відповідно арешт на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 , яка дорівнює 3,15 кв.м. загальної площі 1,34 кв.м. житлової площі, не може забезпечити майнові інтереси ОСОБА_4 .
Заявниця в судове засідання не з'явилася.
Прокурор на адресу суду скерував заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій зазначив, що проти задоволення клопотання ОСОБА_3 не заперечує, оскільки відомостей щодо її причетності до вчинення злочину не отримано, а потреба у застосуванні арешту майна у кримінальному провадженні відпала.
Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, приймаючи до уваги заяву прокурора, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42023160000000296 від 31.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України та накладено арешт арешт із забороною відчуження та розпорядження власнику та будь-яким іншим особам, а також органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам, суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , у тому числі на 1/12 частину квартири з номером 36, об'єкт нерухомого майна № 2607220051100, власником якого відповідно до ДРРП є ОСОБА_3 .
Відповідно до вищевказаної ухвали, у зв'язку з тим, що вищевказане майно визнано речовими доказами в означеному кримінальному провадженні, тобто відповідало критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, з метою збереження речових доказів, на таке майно було накладено арешт, про скасування якого на даний час просить представник власника майна.
Вищевикладене вказує на те, що арешт на майно було накладено обґрунтовано.
Разом з тим, що стосується подальшої необхідності дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на означені об'єкти нерухомого майна, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Слідчий суддя враховує, що попри встановлену на момент розгляду клопотання про арешт майна відповідність такого майна критеріям речових доказів, з моменту застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження минуло понад один рік, протягом якого у органу досудового розслідування було достатньо часу для проведення усіх необхідних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів відносно означеного майна. При цьому власниця вказаної квартири не повідомлялася про підозру, тобто за час проведення досудового розслідування, не встановлено будь-яких незаконних дій саме з боку ОСОБА_3 , про у своїй заяві зазначає й сам прокурор.
Одночасно, слідчий суддя не може залишити поза увагою процесуальну позицію прокурора, який повідомив, що не заперечує проти задоволення клопотання ОСОБА_3 , вважаючи, що арешт, накладений на вказаний власницею майна об'єкт нерухомого майна, підлягає скасуванню, оскільки потреба у його застосуванні відпала.
З огляду на що, слідчий суддя приходить до переконання, що на даний час власниця майна фактично позбавлена можливості у повній мірі використовувати та розпоряджатися належним їй майном, адже наразі діють обмеження встановлені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси в частині арешту майна власника.
На підставі викладеного, враховуючи, що заявниця являється добросовісним набувачем означеної квартири, підозрюваною в рамках кримінального провадження не є, в цілях не порушення права власності особи, беручи до уваги, що не було доведено необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а прокурор при цьому не заперечував проти його скасування, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання заявниці підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 в рамках кримінального провадження № 42023160000000296 від 31.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, із забороною відчуження та розпорядження власнику та будь-яким іншим особам, а також органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам, суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, а саме на 1/12 частину квартири з номером 36, об'єкт нерухомого майна № 2607220051100, власником якого відповідно до ДРРП є ОСОБА_3
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1