Справа № 947/1071/25
Провадження № 1-кс/947/2679/25
13.03.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , його представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001159 від 17.09.2024, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001159 від 17.09.2024, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, просить накласти арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на майно, яке вилучене 14.01.2025 в ході обшуку автомобілю марки «MERСEDES-BENZ ML 350 CDI 4 MATIC», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а саме на: автомобіль марки «MERСEDES-BENZ ML 350 CDI 4 MATIC», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні пояснив, що метою накладення арешту на вилучений транспортний засіб є його збереження для подальшого вирішення питання щодо конфіскації, оскільки автомобіль належить підозрюваному, а санкція статті передбачення покарання в тому числі з конфіскацією майна.
Представник власника - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання посилаючись на надані до канцелярії суду письмові заперечення вважає, що власник транспортного засобу ОСОБА_4 , у якої було вилучено майно під час обшуку 14.01.2025 року, потребує постійного використання транспортного засобу, оскільки вона та її чоловік є пенсіонерами та використовують автомобіль для поїздки до лікарні та інш. Звернув увагу, що ОСОБА_4 не є підозрюваною в рамках даного кримінального провадження.
Власник майна ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання, вказуючи на те, що вилучений автомобіль належить їй на праві власності, та вона не має жодних відносин до обставин кримінального провадження. Повідомила, що даний транспортний засіб нею придбано більше 10 років тому, який постійно перебуває біля її дому. Зазначила, що автомобілем користується її чоловік, під час обшуку авто відкрила онучка.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчими слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024160000001159 від 17.09.2024, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Установлено, що на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі - РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях) № 373 від 06.04.2023 покладено обов'язки директора Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки» (надалі - ДП «ОНДІТТ»).
Відповідно до Статуту ДП «ОНДІТТ», затвердженого наказом РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях № 378 від 16.05.2022, вказане підприємство є державним унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях.
Згідно із пунктами 7.1, 7.10, 10.7 та 10.16 Статуту ДП «ОНДІТТ, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство має право в установленому законодавством порядку здавати в оренду об'єкти, що належать до основних фондів підприємства, за погодженням суб'єкта управління Підприємства. До виключної компетенції суб'єкта управління підприємства, відповідно до покладених на нього завдань, належить надання згоди на відчуження, оренду, передачу та списання майна підприємства в порядку, передбаченому законодавством України.
Крім того, пунктами 10.16 Статуту, визначено, що до компетенції директора ДП «ОНДІТТ» належить, зокрема, розпорядження майном та коштами підприємства, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом, внутрішніми положеннями підприємства та рішеннями суб'єкта управління підприємства.
З урахуванням викладеного, у період обіймання вказаної посади з 06.04.2023 по 17.04.2024 ОСОБА_7 здійснював розпорядження коштами, майном та майновими правами ДП «ОНДІТТ» у межах, що встановленні статутом підприємства, внутрішніми нормативними документами підприємства, рішеннями суб'єкта управління підприємства.
При цьому, суб'єктом управління єдиним майновим комплексом ДП «ОНДІТТ» (будівлі та споруди за адресою: вул. Мечникова, 132, м. Одеса, 65028) згідно наказу Фонду державного майна України № 132 від 28.01.2022 є РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях.
За час перебування на посаді виконувача обов'язків директора ДП «ОНДІТТ», ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, використовуючи займану посаду, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, за невстановлених наразі слідством обставин та невстановлений час, підшукав серед представників малого бізнесу потенційних користувачів нежитлових приміщень ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, яким за обов'язкової умови надання неправомірної вигоди за нібито орендну плату, без письмового інформування та узгодження з об'єктом управління - РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях, фактично передав майно державного підприємства у користування без укладання будь-яких письмових правочинів.
У подальшому, ОСОБА_7 згідно із наказом заступника голови Фонду державного майна України № 843 від 25.04.2024 призначено на посаду виконувача обов'язків директора іншої державної установи - державного підприємства «Одеське державне конструкторське бюро кіноустаткування» (надалі - ДП «ОДКБК»), яке також перебуває в оперативному управлінні
РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях та Фонду державного майна України.
При цьому, директором ДП «ОНДІТТ» згідно наказу Фонду державного майна України № 1404 від 19.06.2024 призначено наближену до ОСОБА_7 особу - ОСОБА_8 , якому передано управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.
Водночас, ОСОБА_7 вже не маючи повноважень щодо управління поточними справами ДП «ОНДІТТ», однак користуючись своїм впливом на ОСОБА_8 , маючи безперешкодний доступ до території підприємства, з корисливих мотивів, задля особистого протиправного збагачення, продовжив незаконні дії щодо одержання неправомірної винагороди від осіб-підприємців під виглядом орендних платежів за фактичне користування ними державними об'єктами - нежитловими приміщеннями по вул. Мечникова, 132 у м. Одесі.
Отже, за версією слідства, ОСОБА_7 , будучи добре обізнаним про вимоги ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» щодо заборони використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, маючі сталі та впливові корупційні зв'язки, користуючись можливістю здійснення впливу на директора ДП «ОНДІТТ» ОСОБА_8 , а також службових осіб РВ ДФМУ по Одеській та Миколаївській областях та Фонду державного майна України, вчинив низку корупційних кримінальних правопорушень за таких обставин.
Кримінальне правопорушення № 1
Установлено, що 17.10.2024 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який займається викупом, продажом та установкою кондиціонерів у м. Одесі, з метою отримання для ведення бізнесу в оренду об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, що перебуває у державній власності та закріплене за ДП «ОНДІТТ» на праві господарського відання, отримавши від своїх знайомих інформацію щодо ОСОБА_7 , якого відрекомендували як відповідальну особу з питань оренди об'єктів за вказаною адресою, звернувся за телефоном до останнього.
При цьому, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, з метою особистого протиправного збагачення, в ході телефонної розмови з ОСОБА_9 , дізнавшись про наявний бізнес-інтерес останнього у отриманні в користування нежитлових приміщень, зацікавившись у його залученні до незаконного користування державним майном на платній основі, невідкладно призначив зустріч потенційному надавачу неправомірної вигоди вже наступного дня.
Надалі, під час зустрічі ОСОБА_9 з ОСОБА_7 18.10.2024 близько 13:37 год. на території ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, запропонувавши одне з наявних складських приміщень, ОСОБА_7 повідомив, що вартість так званої «оренди» приміщення буде становити 15 000 гривень щомісячно та висунув ОСОБА_9 вимогу у передачі грошових коштів за перший та останній місяць, давши зрозуміти, що у разі непогодження на запропоновані умови жодних приміщень передано не буде. У ході розмови ОСОБА_7 дещо знижено суму неправомірної вигоди до 12 000 гривень щомісячно та повідомлено, що вказані відносини матимуть виключно неформальний характер та не закріплюватимуться письмовим договором оренди. Дана інформація викликала у ОСОБА_9 сумнів у доброчесності ОСОБА_7 , хоча він й вимушено погодився на незаконні вимоги останнього, проте попросив деякий час для обміркування запропонованих умов отримання у користування нерухомого майна.
Обміркувавши у подальшому незаконні вимоги ОСОБА_7 , вирішивши для себе принципово не виконувати неправомірні дії щодо надання неправомірної вигоди, ОСОБА_9 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин
Після того, як через деякий час ОСОБА_9 підтвердив ОСОБА_7 про готовність виконання умов з надання неправомірної вигоди, останній ініціював зустріч, яка відбулась в обідній час 28.10.2024 на території Старокінного ринку у м. Одесі по вул. Розкидайлівській, 31.
Під час обговорення окремих питань, зокрема, стосовно незадовільного стану складського приміщення, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 , що за умови здійснення заявником ремонту приміщення, ці витрати будуть враховані ОСОБА_7 під час одержання ним неправомірної вигоди. Також ОСОБА_7 повторно обумовив необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі, що дорівнює сумі так званої «оренди» за перший та останній місяць з урахуванням витрат на необхідний ремонт приміщення.
Після того, як заявником завершено проведення окремих ремонтних робіт у нежитловому приміщенні ДП «ОНДІТТ» за адресою: м. Одеса,вул. Мечникова, 132, 29.10.2024 близько 17:00 год. ОСОБА_7 під час чергового телефонного спілкування визначив ОСОБА_9 , що з обумовленої раніше суми за перший та останній місяці так званої «оренди» у розмірі 24000 гривень, ОСОБА_7 може відрахувати за ремонтні роботи 8 000 гривень, тому ОСОБА_9 має приблизно в 10 числах листопада 2024 року надати грошові кошти у розмірі 16 000 гривень, та у подальшому, щомісячно до 10 числа наступного місяця надавати грошові кошти в розмірі 12 000 гривень, крім витрат на комунальні послуги, які сплачуватимуться окремо. Також ОСОБА_7 гарантував, що ніяких проблем з приводу відсутності офіційного договору оренди у ОСОБА_9 не буде, оскільки він всі питання вирішуватиме особисто з керівництвом на відповідних рівнях.
Надалі, 11.11.2024, близько 17:10 год. ОСОБА_7 знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення шляхом вимагання одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 16 000 гривень за вплив на прийняття рішення виконуючим обов'язків директора ДП «ОНДІТТ» ОСОБА_8 та службових осіб Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях щодо невжиття ними заходів з документального виявлення та фіксації незаконного використання об'єктів державної власності, та відповідно, не інформування про вказані події правоохоронних органів.
Кримінальне правопорушення № 2
Крім того, ОСОБА_7 , продовжуючи свою протиправну діяльність, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення шляхом вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення виконувачем обов'язків директора ДП «ОНДІТТ» ОСОБА_8 та службовими особами РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, за невжиття ними заходів з документального виявлення та фіксації незаконного використання сторонніми особами об'єктів державної власності за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, які перебувають у віданні ДП «ОНДІТТ», та відповідно, не інформування про вказані події правоохоронних органів, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, залучив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до користування державним майном за вказаною адресою за умови системного одержання неправомірної вигоди.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням точну дату та час, без належним чином укладеного договору оренди, ОСОБА_10 , який не був обізнаний про встановлений порядок передачі державного майна, отримав від ОСОБА_7 у фактичне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, що перебуває у державній власності та закріплене за ДП «ОНДІТТ» на праві господарського відання, за умови надання неправомірної вигоди у розмірі 5 000 гривень щомісячно.
У подальшому, дізнавшись про неправомірність дій ОСОБА_7 з одержання грошових коштів за надання об'єктів державної власності, ОСОБА_10 звернувся з відповідною заявою про злочин до правоохоронних органів.
Так, 12.12.2024, о 15:38 год., ОСОБА_7 під час чергової зустрічі з ОСОБА_10 за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, одержав шляхом вимагання від останнього неправомірну вигоду у розмірі 5000 гривень за черговий місяць так званої «оренди» нежитлових приміщень ДП «ОНДІТТ», яке використовується заявником тривалий час як станція ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів.
Надалі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір на системне одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 14.01.2025, о 13:28 год. під час чергової зустрічі з ОСОБА_10 за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова 132, одержав шляхом вимагання від останнього неправомірну вигоду у розмірі 5000 гривень за черговий місяць так званої «оренди» нежитлового приміщення ДП «ОНДІТТ», яке використовується заявником тривалий час як станція ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів.
Одержання неправомірної вигоди ОСОБА_7 обумовлено ним за дії, пов'язані із впливом на прийняття рішення виконувачем обов'язків директора ДП «ОНДІТТ» ОСОБА_8 та службовими особами РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, за невжиття ними заходів з документального виявлення та фіксації незаконного використання сторонніми особами об'єктів державної власності за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132, які перебувають у віданні ДП «ОНДІТТ», та відповідно, не інформування про вказані події правоохоронних органів.
В ході проведення досудового розслідування, 14.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси проведено обшук автомобілю марки «MERСEDES-BENZ ML 350 CDI 4 MATIC», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в ході якого виявлено та вилучено: автомобіль марки «MERСEDES-BENZ ML 350 CDI 4 MATIC», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
У судовому засіданні прокурор обґрунтовуючи клопотання посилався на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що 15 січня 2025 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_6 за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 повідомлено: ОСОБА_7 , 21.07.1976 року про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаного із вимаганням такої вигоди;
- ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаного із вимаганням такої вигоди.
Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов'язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2)вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу, автомобіль марки «MERСEDES-BENZ ML 350 CDI 4 MATIC», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий суддя критично оцінює та вважає неспроможними доводи сторони обвинувачення щодо необхідності накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб, оскільки прокурором не доведено, яке відношення та значення в рамках означеного кримінального провадження має власник майна ОСОБА_4 , яка не є підозрюваною у цьому кримінальному провадженні.
У ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.
Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, проте такий арешт може бути накладений при певних умовах.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не буде законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як відповідно до матеріалів клопотання автомобіль марки «MERСEDES-BENZ ML 350 CDI 4 MATIC», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не є підозрюваною в раках даного кримінального провадження.
Таким чином, дії органів державної влади не відповідають положенням КПК України та принципу верховенства права, з чого вбачається, що втручання було свавільним і не задовольнило вимогу законності.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Враховуючи, що прокурором в своєму клопотанні не було обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з урахуванням норм національного законодавства та практики ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що слідчим не доведено необхідність в накладенні арешту на вилучений транспортний засіб, який належить особі, яка не має жодного відношення до кримінального провадження, у зв'язку із чим клопотання останнього задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001159 від 17.09.2024, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України- відмовити.
Майно, яке було тимчасово вилучене 14.01.2025 року в ході проведення обшуку, а саме: автомобіль марки «MERСEDES-BENZ ML 350 CDI 4 MATIC», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України - повернути особі у якої воно було вилучено.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1