Справа № 495/11145/24
Номер провадження 2-а/495/30/2025
18 березня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі
головуючого судді Гелла С.В.,
із участю секретаря судового засідання Гасанзаде М.Р.,
представника позивача Гайдай О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасуваннях постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: скасувати постанову №8408 від 19.11.2024 року винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.1.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова 8408 від 19.11.2024 року винесена тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є незаконною, оскільки відповідач не надав її позивачу, що підтверджує відсутність особистого підпису позивача про отримання ним цієї постанови і відсутності доказів про надсилання цієї постанови по пошті за місцем реєстрації позивача, що в свою чергу є незаконним, передчасним та з порушенням чинного законодавства України. Про наявність оскаржуваної постанови, позивач дізнався лише 13.12.2024 року, після отримання її копії на мобільному телефоні, тобто через 24 доби після її складання. Також позивач діючи згідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та у межах 60 днів встановлених чинним законодавством України уточнив свої облікові дані, ще в травні 2024 року, при поданні заяви на отримання відстрочки у ІНФОРМАЦІЯ_1 де і перебував на військовому обліку. Крім того, ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на 01.01.2019 року) визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, тобто у випадку позивача лише з 12.03.2019 року, при цьому ч.6 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, з аналізу вказаних норм убачається, що обов'язок прибути до територіального центру комплектації та соціальної підтримки мав виконуватись виключно після отримання громадянства України та на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов'язаного. Доказів, що свідчать про ігнорування позивачем викликів до ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 12.03.2019 року - 19.11.2024 року у відповідача відсутні, будь-яких посилань про них при винесенні оскаржуваної постанови не має, що виключає вказівку відповідача на тривале правопорушення. Також, позивач не міг вчинити адміністративне правопорушення, яке передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП 12 березня 2019 року, бо норма ч.3 ст. 210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, а це свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке ОСОБА_4 піддано стягненню у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, оскільки його притягнення неможливе, бо закон який погіршує становище, не має зворотної дії у часі, у зв'язку з чим позивач та його представник наголошують суду на застосування ст. 62 Конституції України, де всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
1.2.07.02.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог позивача у повному обсязі з огляду на наступне.
В позовній заяві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення позивач зазначає, що на його думку постанова № 8408 від 19.11.2024 винесена незаконно оскільки, відповідач не надав йому копію цієї постанови, що підтверджується відсутністю особистого підпису про отримання і відсутністю доказів про надсилання постанови по пошті за місцем реєстрації позивача, а також у своєму позові вказує, що позивач начебто отримав копію постанови лише 13.12.2024 року на мобільний телефон, при цьому нібито йому не було відомо про дату та час проведення розгляду постанови про адміністративне правопорушення, проте вказані твердження спростовуються матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №1253/461 від 19.11.2024 року, складеним відносно ОСОБА_4 за ч.3 ст. 210 КУпАП, де зазначено, що останній був присутній при його складанні, ознайомився з правами, в т.ч передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також про дату і час розгляду справи щодо нього. У вказаному протоколі містяться письмові пояснення позивача, в яких він зазначає, що зі змістом протоколу згоден, просить розглянути справу 19.11.2024 року, а також підпис останнього про отримання другого примірника (копію протоколу надається суду). Крім того, за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач 19.11.2024 року отримав особисто копію постанови №8408 від 19.11.2024 року, що підтверджується його підписом (копію надається суду). Більш того, позивач в день винесення та вручення йому копії оскаржуваної постанови, здійснив оплату накладеного на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн (копія квитанції надається до суду).
Окрім того, при поданні заяви щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період позивач вказує адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , в додатках до заяви - медичному висновку №16 від 07.08.2024 року вказує адресу проживання: АДРЕСА_1 . Проте в обліковій картці військовозобов'язаного зазначена адреса: АДРЕСА_2 , тобто позивач й надалі перебуває у стані продовження невиконання обов'язків військовослужбовця (копії вказаних доказів надається до суду).
1.3.14.03.2025 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відзиві на позовну заяву, представник відповідача не заперечує того, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.05.2024 року та користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, проте при цьому в додатках до відзиву не додав облікову картку військового зобов'язаного ОСОБА_2 . Також, єдиною підставою для накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 є «місце проживання та місце перебування», але згідно до примітки ст. 210 КУпАП - положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформації взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Враховуючи вищевикладене, саме у відповідача була можливість шляхом електронної інформаційної взаємодії отримати дані на військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
2. Рух справи у суді.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.12.2024року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 02.01.2025 року, відкладено на 11.02.2025 року, 18.03.2025 року.
У судовому засідання представник позивача адвокат Гайдай О.В. позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 17.03.2025 року подав до суду заяву, в якій повідомив, що не зможе бути присутнім при розгляді справи у зв'язку з зайнятістю у іншому судовому процесі, просив відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі,посилаючись на обставини викладені у раніше поданому відзиві.
3. Встановлені судом обставини справи, норми права, які застосував суд.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до статті 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і за статтею 210 КУпАП.
Судом встановлено, що 19.11.2024 року начальником групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення №1253/461 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Постановою №8408 від 19.11.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Як стверджує позивач у своєму позові «постанова винесена тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №8408 від 19.11.2024 року є незаконною, оскільки відповідач не надав її позивачу, що підтверджує відсутність особистого підпису позивача про отримання ним цієї постанови і відсутності доказів про надсилання цієї постанови по пошті за місцем реєстрації відповідача, що в свою чергу є незаконним та передчасним та з порушенням чинного законодавства України.».
Однак вказане твердження позивача є хибним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки з долучених представником відповідача до відзиву доказів, в яких міститься копіяпротоколу про адміністративне правопорушення №1253/461 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч.3 ст. 210 КУпАП, вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, посадовою особою, яка його склала було роз'яснено ОСОБА_4 зміст статті 63 Конституції України, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд вказаного протоколу відбудеться о 12 год. 00 хв. 19.11.2024 року в приміщенні №6 за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, Одеська область, вулиця Українська, 55, вказану інформацію було доведено та роз'яснено ОСОБА_4 під підпис, який останній власноруч поставив у протоколі з зазначенням дати його ознайомлення 19.11.2024.
Крім того, у вищезазначеному протоколі в графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» ОСОБА_4 власноруч написав, що з протоколом згоден, прошу розглянути 19.11.2024 року.
Більш того, в копії вищезазначеного протоколу є посилання про отримання ОСОБА_4 другого примірника протоколу, про що останній також розписався власноруч, відомості про відмову від отримання протоколу у присутності свідків у протоколі відсутні (порожні).
Окрім того, твердження позивач про те, що він про наявність оскаржуваної постанови, дізнався лише 13.12.2024 року, після отримання її копії на мобільному телефоні, тобто через 24 доби після її складання є неправдивим і таким, що вводить суд в оману, оскільки представником відповідача до відзиву долучено розписку ОСОБА_4 в якій останній під власноруч відтворюй підпис 19.11.2024 року отримав копію оскаржуваної постанови.
Крім того, представник відповідачадо відзиву долучивквитанцію№ # 0.0.4017597334.1 від 19.11.2024 рокупросплату ОСОБА_4 штрафу у розмірі 17 000 гривень, що підтверджує факт того, що останній знав про існування постанови№8408 від 19.11.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та своєю сплатою фактично її визнав та виконав.
Суд критично ставиться до посилань позивача, про те, що нібито він «діючи згідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та у межах 60 днів встановлених чинним законодавством України уточнив свої облікові дані, ще в травні 2024 року, при поданні заяви на отримання відстрочки у ІНФОРМАЦІЯ_1 де і перебував на військовому обліку», оскільки вказане не підтверджується жодним доказом, який міг би про це свідчити.
Також суд зауважує, що з долучених представником відповідача до відзиву доказів, а саме: заяви щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в якій позивач вказує адресу місця проживання: АДРЕСА_1 ; додатках до заяви - медичному висновку №16 від 07.08.2024 року в яких позивач вказує адресу проживання: АДРЕСА_1 ; обліковій картці військовозобов'язаного в якій позивач вказує адресу: АДРЕСА_2 , існує певна розбіжність, щодо зазначення місця проживання ОСОБА_4 , що може свідчити про те, що останній надалі перебуває у стані продовження невиконання обов'язків військовослужбовця а саме дотримання правил військового обліку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
Статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Частиною третьої цієї статті КУпАП передбачено особливо кваліфікований склад цього проступку, який полягає у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-XII особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17 березня 2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі №2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина перша). Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга). Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, за приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними і необґрунтованими та є такими, що повністю спростовуються відзивом та долученими доказами представника відповідача, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 був присутній під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення №1253/461 за ч.3 ст. 210 КУпАП, отримав під підпис його другий примірник, йому посадовою особою було роз'яснення зміст статті 63 Конституції України, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомлено, місце і час розгляду вказаного протоколу, в якому ОСОБА_4 власноруч написам, що з протоколом згоден, просив розглянути 19.11.2024 року, також беручи до уваги, що ОСОБА_4 під розписку отримав копію оскаржуваної постанови та 19.11.2024 року виконав її сплативши штраф у розмірі 17 000 гривень.
Суд звертає увагу позивача, що у силу вимог ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
При звернені до суду з цим позовом позивач заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки про наявність оскаржуваної постанови №8408 від 19.11.2024 року він начебто дізнався лише 13.12.2024 року, після отримання її копії на мобільний телефон, тобто через 24 доби після її складання.
Однак в ході розгляду справи було встановлені протилежні обставини аніж зазначені у заявленому клопотанні, а саме те що позивач був присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, погодився з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та сплатив штраф, тобто фактично виконав її, що дає підстави вважати, що позивач при зверненні до суду свідомо приховав вказані обставини від суду, тобто мав намір ввести суд в оману, оскільки ані в позовній заяві ані в долучених до неї доказів про це не зазначив.
Відповідно до ч.1ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно дост.139 КАС України, судові витрати, позивачу не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2,5,9,72,73,77,78,134,139,241-246,250,255,268-272,286,295,297 КАС України, суд,
позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасуваннях постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення, а постанову тимчасово виконуючого обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №8408 від 19.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 18.03.2025 року о 16:30 годині
Суддя С.В. Гелла