Рішення
Іменем України
13 березня 2025 року
смт Краснопілля
справа № 578/6/25
провадження № 2/578/80/25
Краснопільський районний суду Сумської області у складі: головуючого судді Косар А. І. розглянув у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу Єдиний унікальний номер судової справи 578/6/25
позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» /скорочене найменування- АТ КБ «ПРИВАТБАНК»/
представник позивача: Кіріченко Віталій Михайлович
відповідач: ОСОБА_1
предмет позову: спір про стягнення заборгованості
і установив:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» через представника в системі «Електронний суд» звернулося до Краснопільського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.09.2011 у загальному розмірі 32 701.16 грн, що складається з: 26 868.78 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 832.38 грн - заборгованість за простроченими відсотками, та судовий збір у розмірі 2 422.40 грн. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, підписав заяву, згідно з якою йому було видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та Банком Договір. Відповідач зобов'язався погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним у терміни та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу доступ до коштів на його картковому рахунку. Однак, відповідач своїх обов'язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти витратив та не повертає. Внаслідок цього, станом на вказану дату за відповідачем утворилася заборгованість у зазначеній сумі, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Процесуальні дії у справі
06.01.2025 Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями судову справу розподілено головуючому судді Алевтині Іванівні Косар.
На виконання положень частини 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК/, суд зробив запит до реєстру територіальної громади Верхньосироватської сільської ради Сумської області та 09.01.2025 отримав відомості про місце реєстрації відповідача.
10 січня 2025 року Ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у судовій справі. Справу призначив до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
13 березня 2025 року за відсутності учасників справи суд ухвалив судове рішення.
Аргументи сторін
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Заяв по суті справи до суду не надійшло.
Відзив на позов відповідач до суду не подав.
Отже, справа вирішується за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог частини п'ятої статті 279 ЦПК.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Установлено, що 07.09.2011 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н шляхом підписання Анкети-заяви позичальника, згідно з яким позичальнику надано кредит, з подальшим збільшенням розміру кредитного ліміту, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг містить посилання на те, що вона (заява), разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між банком та позичальником договір про надання банківських послуг. Одночасно із цим, суду доказів того факту, що позичальник розписувався у примірниках Умов та Правил надання банківських послуг тим самим зафіксувавши погодженні ним умови та правила, не надано, як і не надано доказів на погодження відповідача з Тарифами банку.
Установлено, що відповідачем належним чином не виконуються умови кредитного договору, відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості, за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.09.2011, яка склалася станом на 10.12.2024, у розмірі 32 701.16 грн, з яких: 26 868.78 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 832.38 грн заборгованість за простроченими відсотками.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано Анкету-заяву про приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ, яка підписана сторонами; заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка підписана сторонами; Паспорт споживчого кредиту, який підписаний сторонами; Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг»; розрахунок заборгованості за кредитним договором; виписку про рух коштів по рахунку відповідача.
Проте доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Суду
Згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до норм статей 12, 13, 81 ЦПК, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено статтею 279 ЦПК.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
Статтею 627 ЦК передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК).
Частиною першою статті 638 ЦК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частинами першою, другою статті 207 ЦК, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з пунктом 21 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).
Відповідно до стст. 526-530,610-612,623,625ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору, вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк (термін). Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Як визначено статтею 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями частини другоїстатті 78 ЦПК визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував про сплату відповідачем заявленої заборгованості.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не виконав умови договору, що підтверджено дослідженими судом доказами, а також не надав відзиву на позов з відповідними запереченнями і доказами на їх підтвердження, відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню вказана сума заборгованості.
Такий спосіб захисту є належним, ефективним і правомірним і в повній мір відповідає правовій природі цивільних відносин, що існують між Позивачем і Відповідачем.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо розподілу судових витрат
Ставка судового збору за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, в разі якщо ціна позову становить менше 201 866.67 грн (201 866,67 * 1,5% = 3 028.00 грн), то судовий збір за подання такого позову має бути сплачений у мінімальному розмірі 3 028,00 гривень.
Вказаний позов подається в електронній формі та сформований в системі «Електронний суд», тому на підставі частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», та з урахуванням правової позиції, викладеної 16 листопада 2022 року Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 916/228/22, до зазначеного розміру судового збору застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У цій справі за подачу позову про стягнення заборгованості у загальному розмірі 32 701.16 грн позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2 422.40 грн /3 028.00 грн * 0,8 /, що узгоджується з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 141 ЦПК встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 422.40 грн.
Керуючись стст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Краснопільський районний суд Сумської області, -
Ухвалив:
Задовольнити позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; Паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 07.09.2016) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за Кредитним договором б/н від 07.09.2011 у загальному розмірі 32 701 (тридцять дві тисячі сімсот одну) грн 16 коп. станом на 10.12.2024, що складається із: 26 868.78 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 832.38 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; Паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 07.09.2016) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК).
Інформація про сторони та інших учасників справи:
позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, буд. 1Д, місто Київ, 01001, Україна;
представник позивача: Кіріченко Віталій Михайлович РНОКПП: НОМЕР_3 , Довіреність№ 9707-К-Н-О від 16.10.2023 без права передоручення і є чинною строком до 31.12.2025; адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, Україна;
відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; Паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 07.09.2016; місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя А. І. Косар