Справа № 466/8556/23
Провадження № 2/466/219/25
«17» лютого 2025 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі
головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.
учасники справи
секретар Попенко І.І.
представник позивачів ОСОБА_1
представник відповідача Старко Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), інтереси яких представляє адвокат Семенюк Роман Андрійович ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод та визначення порядку участі баби та діда у спілкуванні з онукою,
17.08.2023р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення порядку їх участі у вихованні та спілкуванні з онукою.
У позові зазначають, що їх донька ОСОБА_6 з 02.01.2013р. перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . У них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_5 .
Шлюбні відносини між подружжям не склалися. З 2018р. вони проживали окремо. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24.01.2020р. шлюб між ними було розірвано.
З часу народження дитини ОСОБА_7 разом з матір'ю проживали у позивачів в АДРЕСА_1 . Вони приймали участь у вихованні та утриманні онуки.
Однак в червні 2021р. відповідач ОСОБА_4 , всупереч волі матері дитини ОСОБА_5 , насильно забрав дитину ОСОБА_7 . З цього часу дитина проживає з відповідачем, який чинить позивачам перешкоди у спілкуванні з онукою, вони не мають можливості бачитися з ОСОБА_7 . Довгий час не знали де проживає дитина. З цього приводу вони зверталися у правоохоронні органи, Службу у справах дітей. Попередні спроби налагодити контакт з відповідачем та погодити графік спілкування з внучкою залишилися безрезультатними.
Вони і надалі позбавлені можливості спілкуватися з онукою, приймати участь у її вихованні, тому змушені звернутися в суд.
Провадження у справ відкрито ухвалою суду від 25.09.2023р. за правилами загального позовного провадження.
29.11.2023р. отримано відзив представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Старко Н.Р., у якому він проти позову і заперечує, зазначає про відсутність перешкод у спілкуванні позивачів з онукою ОСОБА_8 . Зазначає, що позивачі ніколи не цікавилися онукою, її вихованням, навчанням, не допомагали їй матеріально. Відповідач не заперечує проти спілкування ОСОБА_7 з дідом та бабою, якщо цього бажатиме дитина. Однак, вважає, що таке спілкування може мати негативний вплив на емоційний стан дитини так як позивачі налаштовували її проти батька, його нової дружини і її сина, зводити на них наклепи. Просить відмовити у позові.
У відповідь на відзив позивачі вказали про обставини і взаємовідносини, що склалися між сторонами, причини звернення їх доньки ОСОБА_5 в правоохоронні органи та проходження консультації дитини ОСОБА_7 у психолога. Вважають неправдивою інформацію у відзиві.
В ході судового розгляду позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали з наведених у позові та відповіді на відзив обставин. Просили позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Суд вважає за можливе вирішити спір у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів, вказаних у відзиві. Вважає позовні вимоги недоведеними і просить у їх задоволенні відмовити.
Представник органу опіки та піклування Миргород В.В. в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки та піклування від 15.11.2024р. №260001-вих-164505, яким запропоновано порядок і спосіб участі позивачів у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заслухавши учасників провадження, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами такого захисту можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі;
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні даного спору суд керується положенням ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91 р., за якими в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною 3 статті 291 ЦК України закріплено право фізичної особи на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.
Стаття 7 Сімейного кодексу України визначає загальні засади регулювання сімейних відносин, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
У відповідності до норми статті 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
За ст.263 Сімейного кодексу України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Отже, одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право дитини включає, крім виховання батьками, право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, іншими родичами.
Вирішуючи даний спір, судом встановлено, що донька позивачів ОСОБА_6 з 02.01.2013р. перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . У них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_5 . Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24.01.2020р. шлюб між ними було розірвано.
Місце народження дитини Москалик Софії с.Тяглів Сокальського району Львівської області.
Дитина ОСОБА_5 з народження проживала разом зі своєю матір'ю у її батьків (позивачів по справі) в АДРЕСА_1 . З жовтня 2016р. по 12 червня 2020 року дитина відвідувала дошкільний підрозділ Межирічанського НВК. Це підтверджується копією характеристики на дитину з цієї установи від 05.10.2021р., в котрій зазначено, що мати та бабуся займалися вихованням дитини.
Шлюбні відносини між подружжям не склалися. З 2018р. вони проживали окремо.
24.01.2020р. батьки дитини ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали між собою Договір, за яким визначили на час перебування Матері Дитини ОСОБА_6 закордоном місцем проживання ОСОБА_10 є місце проживання Батька Дитини ОСОБА_4 . Місцем навчання Дитини Батьки визначили м.Львів.
Відповідно до п.3.2.1. цього Договору Батько Дитини зобов'язався один раз в місяць у вихідні дні та частково на канікули привозити Дитину в АДРЕСА_1 для спілкування з батьками Матері, де вони проживають, в період відсутності Матері на території України.
Як зазначають позивачі, і цього не заперечує відповідач, у червні 2021 року відповідач забрав дитину ОСОБА_5 з АДРЕСА_1 , де вона перебувала. З тих під дитина проживає разом з батьком ОСОБА_4 .
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з червня 2021р. не мають контактів з онукою ОСОБА_5 . Бачили онуку епізодично, востаннє 20.12.2022 року.
Встановлено, що дитина ОСОБА_5 зареєстрована з 03.02.2020р. за адресою АДРЕСА_3 за місцем реєстрації батька.
Згідно довідки СЗШ №78 м.Львова від 12.08.2020р. №253 дитина ОСОБА_5 навчається в 1-А класі цієї школи.
З наданої за підписом класного керівника та директора школи характеристики на дитину ОСОБА_5 встановлено, що дитина навчається у СЗШ №13 м.Львова з третього класу, вона здібна, старанна, відповідальна, активна на уроках та ініціативна. Батьки дитини цікавляться її навчанням та відповідально ставляться до виховання дитини, регулярно відвідують батьківські збори.
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані і проживають за адресою в АДРЕСА_1 що стверджується паспортними даними про їх реєстрацію.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 ствердила, що вона та її чоловік ОСОБА_3 не мають можливості спілкуватися з онукою, оскільки відповідач не допускає їх до дитини, не дає можливості спілкуватися з дитиною ні особисто, ні телефоном, зміним сім-картку її мобільного телефону. При намаганні побачити дитину у школі працівники навчального закладу повідомили, що відповідач заборонив їм надавати можливість спілкуватися з дитиною.
Також позивачка підтвердила, що в червні 2021р. при спілкуванні з онукою вона зрозуміла, що стосовно дитини вчиняються дії сексуального характеру зі сторони хлопця на ім'я ОСОБА_11 . Про це вона повідомила доньці ОСОБА_6 02 липня 2021р. донька зверталася в правоохоронні органи в порядку ст.214 КПК України із заявою про кримінальне правопорушення щодо дитини ОСОБА_5 .
Ці обставини, а також проведення відповідних їх перевірок стали причиною погіршення стосунків між позивачами та відповідачем. За ініціативою батька з дитиною ОСОБА_5 спілкувався психолог, проводив обстеження за допомогою спеціальних методик. Згідно консультативного висновку психолога дитина при згадці про бабцю ОСОБА_12 (зі сторони матері) замикається у собі, з'являються маркери напруження, тривоги.
На засіданні комісії з питань захисту дітей Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради малолітня ОСОБА_5 повідомила, що має образу на бабцю через наклеп щодо вчинення відносно неї насильства з боку зведеного брата, через що не хоче спілкуватися з бабцею.
Надаючи висновок від 15.11.2024р. щодо доцільності встановлення порядку та способу участі позивачів у вихованні та спілкуванні з онукою, орган опіки та піклування перевірив акти обстеження умов проживання як позивачів, так і відповідача, вважає такі задовільними. Також врахував, що втрата зв'язків з онукою для позивачів є складною життєвою обставиною. Прийняв до уваги і висновок психолога від 28.10.2024р.
За результатами оцінки досліджених та перевірених документів, заслуховування особистої думки дитини, пояснень ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на засіданні комісії, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради дійшов висновку про те, що найвищим інтересам дитини ОСОБА_5 відповідатиме встановлення способу участі дідуся та бабусі у вихованні онуки та спілкуванні з нею. Орган опіки та піклування зазначив, що наявність конфлікту та неприязні відносини між позивачами та відповідачем не можуть бути підставою для обмеження у спілкуванні з онукою.
З цим висновком суд повністю погоджується, вважає, що запропонований ним порядок та способи участі позивачів у вихованні та спілкуванні з онукою, враховуючи існуючі взаємовідносини між ними, повністю відповідає як інтересам дитини в першу чергу, так і інтересам дідуся і бабусі, і є достатнім для реалізації їх прав та обов'язків.
При цьому, суд враховує відсутність об'єктивних даних про те, що спілкування позивачів з онукою і їх участь у вихованні дитини суперечитимуть інтересам дитини, а особисті риси позивачів, їх спосіб життя та цінності, які вони сповідують, можуть мати негативний вплив на дитину, її повноцінний, гармонійний духовний та фізичний розвиток. Навпаки. відновлення та налагодження стосунків матиме позитивний вплив на психічно-емоційний стан дитини.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків та інших родичів.
Суд вважає, що особисті стосунки між батьками дитини та їх родичами не повинні ставати на заваді і перешкоджати можливості дитини реалізовувати своє право на спілкування з родинами обох батьків.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому що інтереси дитини, які є головним критерієм при вирішенні відповідних справ, повинні превалювати над інтересами батьків. А в п. 49 рішення від 18.12.2008р. у справі «Савіни проти України» ЄСПЛ зазначав, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.
Бабуся та дідусь, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, а батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків, правнуків, та мають здійснювати свої батьківські права та виконувати батьківські обов'язки на ґрунті поваги до прав дитини та її людської гідності.
Виходячи найкращих інтересів дитини, які полягають, зокрема, у збереженні зв'язків з сім'єю, забезпеченні її гармонійного розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, є встановлення дідусеві та бабусі порядку спілкування та участі у вихованні онуки.
У цій ситуації відповідач повинен відігравати активну роль, сприяючи, як позивачам, так і дитині у налагодженні стосунків, можливості реалізації їх права на спілкування між собою.
Суд вважає, що дії ОСОБА_2 , спрямовані на перевірку обставин можливого насилля щодо дитини, були викликані прагненням захисту її прав та інтересів, охорони її фізичного та психічного здоров'я, а не бажанням нашкодити дитині.
Щодо запропонованого позивачами порядку спілкування та участі у вихованні онуки ОСОБА_5 , суд вважає, що такий порядок не враховує всі взаємовідносини, які існують на даний час. Оптимальним, на думку суду, є порядок, запропонований органом опіки та піклування у висновку від 15.11.2024 року.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дні та години зустрічей з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- Перша субота місяця з 12,00год. до 14,00год. (без присутності батька).
За домовленістю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , зустрічі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можуть також відбуватися і в інші дні, з врахуванням режиму дня малолітньої ОСОБА_5 .
Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перешкод у зустрічах з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначені судом дні та години.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17 березня 2025 року.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська