Справа № 462/7446/22
18 березня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М., розглянувши подання провідного інспектора Залізничного районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Охендушкевич С.М. про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення
провідний інспектор Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Охендушкевич С.М. звернувся до суду з поданням про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2023 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні у Залізничному районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області перебуває постанова Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2023 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин. Однак, ОСОБА_1 на неодноразові виклики для постановки на облік і відбуття вказаного адміністративного стягнення не з'являвся. Місце реєстрації боржника, згідно з виконавчим документом: м. Львів-Рудне, вул. Миру, 50. Згідно з матеріалами виконавчого провадження, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідно до відповіді із Липницького старостинського округу Львівського району Львівської області Рава-Руської міської ради ОСОБА_1 на території Липницького старостинського округу не зареєстрований та не проживає. Згідно з довідкою провідного інспектора органу пробації, 29.03.2024 був здійснений телефонний дзвінок до колишньої дружини правопорушника, котра повідомила, що останній з початку повномасштабної війни росії проти України - перебуває за кордоном, місце фактичного його перебування - їй невідоме. Посилаючись на викладені обставини, на ст. 80 КК України та аналогію закону, враховуючи, що постанова суду не виконана впродовж двох років з дня набрання такою законної сили, просить суд подання задовольнити.
В судове засідання представник Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області та ОСОБА_1 не з'явилися.
Суд, ознайомившись з поданням та доданими до нього матеріалами, дійшов наступного висновку.
Як встановлено, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2023 року (справа № 761/7446/22) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.
З матеріалів подання встановлено, що ОСОБА_1 на неодноразові виклики для постановки на облік і відбуття вказаного адміністративного стягнення не з'являвся. Місце реєстрації боржника, згідно з виконавчим документом: АДРЕСА_2 , однак за вказаною адресою він не проживає. Згідно з матеріалами виконавчого провадження, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проте останній за вказаною адресою також не проживає. Згідно з довідкою провідного інспектора органу пробації, 29.03.2024 був здійснений телефонний дзвінок до колишньої дружини правопорушника, котра повідомила, що останній з початку повномасштабної війни росії проти України - перебуває за кордоном, місце фактичного його перебування - їй невідоме.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Положеннями КУпАП передбачено, що орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, може припинити її виконання, при цьому звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення не передбачено.
В силу вимог ст. 302 КУпАП за наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 ст. 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.
Так, відповідно до пунктів 5, 6 та 9 ст.247 КУпАП орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання, у разі: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо застосування ст. 80 КК України суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 303 КУпАП не підлягають виконанню постанови про накладення адміністративного стягнення, якщо їх не звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Стаття 80 КК України (за аналогією) передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Особа, на яку накладено адміністративне стягнення певного виду не може перебувати в потенційному очікуванні виконання фактично покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і правопорушником адміністративні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання постанови про накладення стягнення.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного стягнення зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, на яку накладено певний вид стягнення, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки у разі засудження до покарання менш суворого ніж обмеження волі.
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні із вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і в усякому разі не повинен перевищувати двох років.
Отже, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
З часу набрання законної сили постановою про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин минуло більше двох років. Факту ухилення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт не встановлено.
Враховуючи викладене, суд вважає доцільним задовольнити подання та звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Залізничного районного суду м. Львова від від 25 січня 2023 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303,304 КУпАП,
Подання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного постановою Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2023 року за ч. 1 ст. 183 - 1 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: