Справа № 202/2609/25
Провадження № 1-кс/202/2084/2025
Іменем України
18 березня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025040000000252 від 15.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025040000000252 від 15.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.
Згідно з матеріалами клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 15.03.2025 приблизно о 17 год. 15 хв. водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Набережна Заводська м. Дніпро, з боку Кайдацького мосту у напрямку вул. Фатіми Гафурової, де здійснюючи маневр повороту ліворуч у напрямку вул. Фортечної, на зелений сигнал світлофорного об'єкту, не надавши переваги у русі допустив зіткнення з мотоциклом «YAMAHA», під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в зустрічному йому напрямку на зелений сигнал світлофорного об'єкту.
Внаслідок ДТП водій мотоцикла «YAMAHA» ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та помер на місці події.
За даним фактом 15.03.2025 слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області відомості, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025040000000252 з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 286 КК України.
15 березня 2025 рокуавтомобіль «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , оглянуто та вилучено.
Автомобіль «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , для забезпечення зберігання як речового доказу, поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 22.
Вилучений автомобіль «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, тому у відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки повністю відповідає критеріям зазначеної статті, 16.03.2025 визнаний у кримінальному провадженні речовим доказом.
Під час досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказаний автомобіль з обов'язковою забороною розпорядження, користування та відчуження арештованим майном, оскільки є реальна загроза знищення, переробки або приховування вищезазначеного автомобіля, що недопустимо та унеможливить подальше розслідування та прийняття законного рішення по кримінальному провадженню.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданого 25.07.2024 ТСЦ 1242, автомобіль «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_1 , яка є зацікавленою в результатах розслідування даного кримінального провадження, в зв'язку з чим існує реальна загроза знищення або приховування вказаного майна.
На підставі вищевикладеного, з метою запобігання приховування або знищення речового доказу - автомобіля «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , чи слідів залишених на ньому шляхом приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та для забезпечення проведення необхідних оглядів за участі відповідних спеціалістів, призначення в подальшому судових експертиз, зокрема експертизи технічного стану транспортного засобу та у разі необхідності судової транспортно-трасологічної експертизи, просить накласти арешт на вищезазначене майно.
Прокурор у судове засідання не з'явився, в матеріалах клопотання наявна заява про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримав та просив задовольнити.
В силу вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя доходить до висновку про можливість розгляду клопотання у відсутність учасників провадження, оскільки їх неявка не є перешкодою у розгляді.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, що і потрібно під час даного досудового розслідування.
Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, що були знаряддям скоєння кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або утримують інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час проведення досудового розслідування.
Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 КПК України.
Виходячи з норм ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, серед іншого встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Нормами ч. 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В свою чергу вказані предмети. відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки є об'єктами кримінально протиправних дій. Слідчим винесено постанову про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки на теперішній час у слідства є достатньо підстав вважати, що вилучене під час вказаного вище огляду майно може бути використане у якості доказів у кримінальному провадженні.
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, а саме зазначеного вище речового доказу, для виконання завдання арешту майна, встановленого ч. 1 ст. 170 КПК України, щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а також для забезпечення проведення експертиз, наявні підстави у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження - арешту.
У разі зволікання із наданням дозволу на арешт майна (речового доказу) виникає ризик його знищення або переховування, тощо.
З метою подальшого використання вилученого майна у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні на нього арешту.
Наведене зумовило прокурора звернутися із клопотанням до слідчого судді.
Проаналізувавши вищенаведені обставини, вивчивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що вилучене майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
На підставі ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час досудового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, зокрема, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає собою тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
З матеріалів провадження вбачається, що прокурор, в обгрунтування клопотання про арешт майна, додав до клопотання постанову про визнання речовими доказами від 16.03.2025 року, відповідно до якої вищевказане майно визнано речовими доказами у цьому кримінальному проваджені.
Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання приховування або знищення речового доказу - автомобіля «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , чи слідів залишених на ньому шляхом приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та для забезпечення проведення необхідних оглядів за участі відповідних спеціалістів, призначення в подальшому судових експертиз, зокрема експертизи технічного стану транспортного засобу та у разі необхідності судової транспортно-трасологічної експертизи, виникає необхідність у застосуванні саме такого засобу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам ст.171 КПК України і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданого 25.07.2024 ТСЦ 1242, належить ОСОБА_6 , ( НОМЕР_3 ), адреса: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та використання.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.
Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1