Справа № 444/475/25
Провадження № 2/444/735/2025
(ЗАОЧНЕ)
18 березня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Ясиновський Р. Б.
секретар судового засідання Стець М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину в твердій грошовій сумі, -
Позивачка звернулася в суд з даним позовом.
Мотивує свої позовні вимоги наступним. Так, 19.05.2021 року, вона в Рава-Руська міська рада, Львівського району, Львівської області з відповідачем уклали шлюб, актовий запис №16. За час спільного проживання у них народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З листопада 2024 року проживають окремо. Відповідач зловживає алкогольними напоями, ображає її в присутності дітей нецензурними словами, погрожує фізичною розправою. Сім'я не склалася, спільних інтересів немає, спільне господарство не ведуть. Дочка потребує значних коштів для утримання та виховання. Відповідач матеріально утримувати дочку не допомагає. Відповідач офіційно не працює.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та підтримання позову. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується довідкою Укрпошти про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача не надходило на адресу суду клопотань, відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд бере до уваги, що від відповідача на адресу суду не надходило жодних клопотань, заяв, в тому числі про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву, заперечень.
Суд приходить до висновку, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, правом подання відзиву, як наслідок правом подання доказів на спростування позовних вимог не скористався.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, що згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, зважаючи на подану нею заяву про розгляд справи у її відсутності та без участі відповідача й про постановлення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
На переконання суду, неявка відповідача в судове засідання та неподання ним відзиву, свідчать про його байдуже ставлення до результату розгляду справи.
Оскільки всі учасники в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторони зареєстрували шлюб 19.05.2021 року в Рава-Руській міській раді, Львівського району, Львівської області, актовий запис №16.
За час спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що син проживає разом з позивачкою, тобто знаходяться на її утриманні.
Доказів на спростування даних тверджень відповідачем не подано.
А тому суд приходить до переконання, що син проживає разом із матір'ю, позивачем у справі, знаходиться на її утриманні.
Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідачем не виконано обов'язку щодо подання доказів, зокрема ним не доведено, що дитина перебуває на його утриманні, він її забезпечує матеріально, а тому враховуючи те, що зі слів позивача дочка знаходиться виключно на її утриманні, доказів про те, що відповідач добровільно надає кошти на її утримання немає, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти в примусовому порядку.
При визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові К М України від 26 лютого 1993 р. №146 “Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.
Висновки суду про те, що відповідач є працездатною особою молодого віку ґрунтуються на матеріалах справи.
Враховуючи його молодий вік, відсутність будь-яких даних про те, що відповідач є непрацездатним, суд приходить до висновку про можливість виконання відповідачем обов'язків по утриманню дітей, що передбачено чинним законодавством.
З положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, частин 7, 8 Сімейного кодексу України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України, згідно якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, розмір мінімальної заробітної плати, яка станом на день розгляду справи становить 8000,00 грн., обов'язок батьків щодо утримання дітей, роз'яснення, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за якими максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50 відсотків розміру заробітної плати /доходів/, зважаючи також на подані позивачем в обгрунтування розміру суми аліментів докази, беручи до уваги насамперед інтереси дитини, зважаючи на те, що відповідач є особою молодого віку, працездатним, ним не надано доказів, що на його утриманні є інші непрацездатні особи або перешкоди для праці, пов'язані із його станом здоров'я, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача необхідно стягувати кошти на утримання неповнолітньої дитини (аліменти), а саме: сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 3500 грн. 00 коп. на дитину щомісячно з подальшою щорічною індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Відповідачем не доведено жодними доказами, що стягнення аліментів в розмірі по 3500,00 грн. на дитину буде порушувати його права та можливість забезпечення власних мінімально необхідних потреб, також позивачем не доведено, що його заробіток, дохід не дає можливість йому сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі по 3500,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
А тому суд, виходячи із норми ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, приходить до висновку, що аліменти із відповідача на утримання дітей підлягають стягненню саме із дня пред'явлення позову, яким є 07.02.2025 року, що підтверджується штампом на позовній заяві (аркуш справи № 1).
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так як позивач звільнена від сплати судового збору, її позовні вимоги задоволені, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 23, 141, 258, 259, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 кошти на утримання неповнолітньої дитини (аліменти), а саме сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 3500 грн. 00 коп. на дитину щомісячно з подальшою щорічною індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 07.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Розмір аліментів стягуваний у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітніх дітей в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211,20 грн., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Одночасно роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася та проживає: інд. АДРЕСА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_5 , УНЗР 19820103-01335, паспорт НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Суддя: Ясиновський Р. Б.