1Справа № 335/7460/24 2-с/335/7/2025
18 березня 2025 року суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Шалагінова А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради заборгованості по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком,
01.07.2024 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя винесено судовий наказ (справа № 335/7460/24, провадження № 2-н/335/555/2024) про стягнення з ОСОБА_1 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради заборгованості по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 за період з 01.07.2021 по 01.06.2024 розміром 7 716,79 грн. та витрат по оплаті судового збору в розмірі 302,80 грн.
13.03.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування вказаного судового наказу, яка мотивована тим, що між нею та заявником відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг між, наявність якого передбачена ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово- комунальні послуги». Балансоутримувачем будинку було КП «Наше місто», до якого заявниця надсилала довідки про тимчасове місце проживання в іншій області. Документи про передачу будівлі гуртожитку на баланс заявнику відсутні.
З 2007 року боржниця здійснює адвокатську діяльність і проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Відомості знаходяться в Єдиному реєстрі адвокатів України, де зазначено місце роботи, електронна пошта та контакти. Систематично повідомляла балансоутримувача КП «Наше місто» про ненарахування сум комунального обслуговування і періоди її відсутності.
Так, у 2021 році боржницею було попереджено КП «Наше місто» про її відсутність за місцем реєстрації, тобто проживання у місті Білопіллі, заявою, а також надано довідку про проживання у квартирі АДРЕСА_2 (у власній квартирі) в період часу з 19.08.2021 по 24.02.2022. У цій же заяві просила не нараховувати оплату за комунальні послуги протягом 2023 року і до закінчення війни.
Також вважає, що заявником неправильно застосовано закон як підставу стягнення боргу. Будинок АДРЕСА_1 - це будівля гуртожитку, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом на будівлю. Боржниця у власності має житлову кімнату, а не квартиру. Статусу житлового багатоквартирного будинку будівля не має.
Окрім того, зауважила, що в обґрунтування розрахунку заявником покладено розмір загальної площі, що зазначений у особистому рахунку, який не відповідає дійсності і є предметом доказування у іншій судовій справі № 335/48/23, провадження 2/335/704/2023, в межах якої проведено судово-бухгалтерську експертизу щодо правильності нарахування. У висновку експерт зазначив, що під час капітального ремонту будівлі нарахування за усі комунальні послуги не провадиться, розмір загальної площі не підтверджується, і не враховані періоди відсутності у обрахунку.
У зв'язку із повномасштабним вторгненням РФ боржниця наразі тимчасово проживає в населеному пункті Пея Альта зона Бергамо, Італія, де отримала прихисток і статус біженця.
Також, у заяві заявниця просила поновити строк на подачу цієї заяви, стягнути з КП «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» ЗМР судовий збір, у тому числі за надання правничої допомоги, вирішити питання про поворот виконання судового наказу, винести ухвалу про призупинення виконавчого провадження ВП № 77474154, що перебуває на виконанні у приватного виконавця Проценка Д.Ю. до вирішення справи судом.
Дослідивши заяву та долучені до заяви матеріали, суд дійшов таких висновків.
Так, з матеріалів справи випливає, що вказаний судовий наказ ОСОБА_1 не отримувала, оскільки в матеріалах справи наявний конверт із поштовим відправленням на її адресу копії судового наказу, копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами, який було повернуто на адресу суду із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
У заяві боржниця вказує, що про винесення судового наказу від 01.07.2024 вона дізналась 11.03.2025 із повідомлення про блокування банківських карток, копії яких долучила до заяви разом із випискою по рахунку. Зі змісту повідомлення банку випливає, що рахунок боржниці заблоковано згідно з постановою приватного виконавця Проценка Д.Ю.
Також боржницею долучено до заяви відомості з системи «Електронний суд», з яких випливає, що постановою приватного виконавця Проценка Д.Ю. 11.03.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 77474154 з примусового виконання судового наказу № 335/7460/24, виданого 14.02.2025.
Зазначені докази у своїй сукупності свідчать, що дійсно, боржниця особисто судовий наказ поштою після його направлення судом на адресу її зареєстрованого місця проживання, не отримувала, а про існування наказу дізналась після відкриття виконавчого провадження та блокування її банківського рахунку 11.03.2025.
13.03.2025 боржницею подано заяву про скасування судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Оскільки боржницею подано заяву про скасування судового наказу 13.03.2025, тобто протягом 3-х днів з моменту, коли вона дізналась про його винесення, тому суд доходить висновку, що строк звернення до суду із цією заявою, визначений ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржниця не пропустила, а тому і необхідність вирішення питання про поновлення цього строку відсутня.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Враховуючи, що заява ОСОБА_1 подана у встановлений ч. 1 ст. 170 ЦПК України строк, та підстави для її повернення відсутні, суд вважає за необхідне скасувати судовий наказ із роз'ясненням КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради права звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
У заяві про скасування судового наказу боржниця заявила клопотання про поворот виконання судового наказу.
Згідно із ч. 6 ст. 444 ЦПК України, до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
Поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов'язати стягувача повернути боржникові безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Разом із тим, з долучених до заяви боржниці документів не вбачається, що суму, стягнуту за раніше прийнятим судовим наказом, було списано установою банку з рахунку боржниці. Фактично боржницею долучено лише скрін-шоти з додатку «Приват24», з яких випливає блокування карток для виплат боржниці, а також повідомлення банку про підставу блокування рахунку боржниці. У заяві про скасування судового наказу, в якій боржниця просила допустити поворот його виконання, також не вказано обставин щодо списання будь-якої суми з її банківських рахунків в рахунок виконання судового наказу, не зазначено дати і суми списання грошових коштів.
Таким чином, підстави, визначені ст. 444 ЦПК України, для повороту виконання судового наказу, на даний час відсутні, а тому у задоволенні клопотання боржниці слід відмовити.
Крім того, у заяві боржниці остання просить винести ухвалу про призупинення виконавчого провадження ВП № 77474154 до вирішення справи судом.
Підстави зупинення виконавчий дій у виконавчому провадження визначені ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, чинним законодавством не встановлено права суду зупиняти виконавче провадження. Вирішення зазначеного питання віднесено до компетенції виконавця у разі, серед іншого, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Водночас, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 39 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність скасування судового наказу, тому підстави для зупинення стягнення на підставі виконавчого документа відсутні, а питання про закінчення виконавчого провадження підлягає вирішенню приватним виконавцем Проценком Д.Ю. відповідно до вищезазначених вимог Закону.
Отже, у частині вимог заяви про призупинення виконавчого провадження слід відмовити.
Крім того, у заяві боржниця просить стягнути з КП «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» ЗМР суму судового збору, у тому числі за надання правничої допомоги.
З приводу цих вимог суд зазначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Отже, судовий збір і витрати на правничу допомогу не є тотожними. До складу судового збору не відносяться витрати на правничу допомогу, які, своєю чергою, віднесено законодавством до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До заяви додано доказ сплати судового збору у розмірі 151,40 грн, що підтверджується квитанцією від 12.03.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
КП «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» ЗМР звернувся до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч. 2 ст. 42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування судових витрат, які понесені боржником.
Зі змісту зазначених норм процесуального права випливає, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України.
Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
Отже, у стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, боржниці слід відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред'явлення ним позову до боржника.
Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 2 ст. 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.
Отже, боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати зі стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, в разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
З аналогічних підстав не підлягають задоволенню вимоги і про стягнення витрат боржниці на правову допомогу. Крім того, до заяви боржниця не додала доказів понесення таких витрат взагалі.
Підсумовуючи викладене, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині скасування судового наказу. Інші вимоги її заяви задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 42, 133, 141, 160, 164, 170-171, 260, 261, 444 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2024 року, справа № 335/7460/24, 2-н/335/555/2024, про стягнення з ОСОБА_1 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради заборгованості по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 за період з 01.07.2021 по 01.06.2024 розміром 7 716 (сім тисяч сімсот шістнадцять) грн. 79 коп. та витрат зі сплати судового збору розміром 302 (триста дві) грн. 80 коп., роз'яснивши КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» Запорізької міської ради право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині вимог про поворот виконання судового наказу, призупинення виконавчого провадження, стягнення судових витрат відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині відмови у повороті виконання судового наказу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Шалагінова