Справа № 212/12564/24
2/212/1081/25
07 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Майданик М. Є.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив таке.
До суду звернулася представник позивача Фіртич Я. Я. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив розгляд на 30.01.2025, потім - на 17.02.2025 та на 07.03.2025.
17 лютого 2025 суд ухвалою витребував в порядку ст. 95 ЦК України від позивача оригінал Заяви 1413051500053569581 від 15.05.2008, копію якого він долучив до позову в якості додатку. Позивач вимогу зазначеної ухвали не виконав.
В усі судові засідання сторони та/або їх представники не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином.
Оскільки всі учасники справи не з'явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України, скористався своїм правом відкласти складення повного рішення.
Позиції сторін.
Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.05.2008 у розмірі 72 882, 35 грн станом на 26.11.2024 (яка складається з: 57 284,16 грн. - заборгованість за тілом кредита; 15 598,19 грн. - забо+ргованість за простроченими відсотками) та судових витрат у розмірі 2 422,40 грн судового збору.
Позов обґрунтував таким. Відповідач підписав(-ла) Анкету-заяву № бн від 15.05.2008р. та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. З моменту підписання відповідачем заяви між сторонами був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. На підставі цієї анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 75 000,00 грн. Відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 04/12, тип - Універсальна; користувався нею, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, користувався такими кредитними коштами. Після спливу строку дії першої картки Відповідач для можливості користування рахунком додатково отримав картки: Кредитна картка номер - 5211537320129641, строк дії - 04/16, тип - Універсальна; Кредитна картка номер - 5168755310845272, строк дії - 05/17, тип - Універсальна; Кредитна картка номер - 5168742351715705, строк дії - 05/17, тип - Універсальна GOLD; Кредитна картка номер - 5168742222215588, строк дії - 04/22, тип - Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних. Надалі відповідач підписав паспорт споживчого кредиту від 02.01.2023 р, в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам. Він не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування. У процесі користування рахунком 02.01.2023 р. відповідач підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (копія додається до позовної заяви), на підставі якої отримав додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 04/24, тип - Універсальна GOLD, а також погодив інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Починаючи з 02.01.2023 р. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної Відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 40.8%. При цьому за погодженою ставкою позивач нарахував відсотки у розмірі 15 598,19 грн. У зв'язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації позивач пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 р. - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 р. відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг.
Відповідач своїм правом на подання відзиву тощо не скористався.
Матеріали, досліджені судом (докази, надані позивачем). Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Позивач до позову на підтвердження обставини виникнення кредитних відносин з 15 травня 2008 року надав копію Заяви ОСОБА_1 від 15.05.2008 (а. с. 48; далі - «Заява 2008 року»). У цій Заяві 2008 року зазначено про те, що ОСОБА_1 просить відкрити рахунки та надати послуги: кредитної карти, тип карти 545708298; тип кредитного ліміту: фінансовий; сума кредитного ліміту: 500,00 грн; базова відсоткова ставка: 22,8 з розрахунку 360 днів на рік; розмір комісії за кредитну обслуговування - 1 % від суми боргу; строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії кредитної карти; порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості; погашення заборгованості може здійснюватися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списанням банком коштів з дебетної карти № НОМЕР_3 ; номер карти НОМЕР_1 (а. с. 48). У Заяві зазначено, що клієнт ідентифікований раніше за рахунком/картою № НОМЕР_3 .
Інформація, зазначена у цій Заяві 2008 року про бажаний кредитний ліміт 500,00 грн не збігається з Довідкою банку від 03.12.2024 про зміну кредитного ліміту ОСОБА_1 21.04.2008 - до 21 600,00 грн, 29.05.2008 - до 5 300,00 грн.
Ця Заява 2008 року подана разом з позовом через систему «Електронний суд» та виглядає як відсканована з копії (не оригіналу) документа. У позові (а. с. 7) під час зазначення додатків позивач зазначив, що оригінал її повинен зберігатися в його архіві. Через це суд ухвалою від 17.02.2025 зобов'язав позивача надати оригінал цього доказу. Однак позивач вимогу ухвали не виконав та оригінал вказаної заяви суду не надав.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про непідтвердження позивачем обставини виникнення у нього кредитних відносин з відповідачем з 15.05.2008.
У Довідці від 03.12.2024 (а. с. 49) позивач зазначив, що між ним та відповідачем був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано кредитні картки за переліком, наведеним у довідці (6 штук), серед яких наявна карта з номером, зазначеним у Заяві від 15.05.2008. Найбільш рання карта зазначена як універсальна карта (не кредитна) з датою відкриття 21.04.2008 за № 5457082983214607. Після неї дата видачі наступної карти - 05.11.2012.
Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», викладений рос. мовою (а. с. 24-30) суд оцінює як неналежний доказ, оскільки він не містить інформації про дату та підставу затвердження таких Умов та правил, строк їх дії - невідомий.
У Довідці від 03.12.2024 про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а. с. 50) зазначено про старт карткового рахунку ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер карти зазначений НОМЕР_1 та встановлений кредитний ліміт 21 600,00 грн. Посилання на інші картки у цій Довідці відсутнє. Оцінюючи цю Довідку разом із Заявою від 15.05.2008 (а. с. 48), а також інші надані позивачем в якості доказів документи, суд дійшов висновку про те, що нічого не вказує на те, що між позивачем та відповідачем виникли відносини кредитування з 21.04.2008 та погодження з відповідачем кредитного ліміту в розмірі 21 600,00 грн. У цій же Довідці зазначено про зміну кредитного ліміту 29.05.2008 до 5 300,00 грн. Водночас така інформація не узгоджується з інформацією у Заяві від 15.05.2008 (а. с. 48) про кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн. Надана позивачем виписка за договором № б/н за період 21.04.2008 -03.12.2024 (а. с. 51-62) не містить інформації про встановлені відповідачу кредитні ліміти та їх зміну, однак містить інформацію про регулярне нарахування відсотків за користування кредитним лімітом з прив'язкою до номера карти НОМЕР_1 (яка нібито видана 21.04.2008 з кредитним лімітом 21 600 грн; а. с. 61-62). Суд вважає таке нарахування безпідставним, тому що не позивач не надав доказів належних і допустимих доказів на підтвердження обставини виникнення кредитних відносин у 2008 році (з 21.04.2008 або з 15.05.2008 або з іншої дати). Інформація, що міститься в додатках до позову, наданих в якості доказу, не збігається (зокрема, у Заяві 2008 року відповідач нібито погодився на кредитний ліміт в розмірі 500 грн, в довідках банку зазначено про інше). З наданих позивачем документів не вбачається правомірність збільшення кредитного ліміту (за бажанням відповідача), про яку стверджує позивач у Довідці про зміну умов кредитування (а. с. 50) та яка є очевидною з Виписки та Розрахунку заборгованості за період до 31.10.2015. Суд відхиляє твердження позивача про приєднання ОСОБА_1 до Умов та правил надання банківських послуг з моменту підписання Заяви від 15.05.2008, оскільки їхній зміст та редакція - не доведені належними доказами, а оригінал самої Заяви 2008 року банк на вимогу суду не надав.
Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, долучена позивачем до позову (а. с. 36-37) не містить зазначення року її підписання: зазначена дата «26.10.20». Вона також не містить інформації про бажання відповідача отримати будь-які карти, кредит, посилання на номер рахунку, номери карт (наявних або таких, що видаються).
Інша Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 02.01.2023 (а. с. 38-47), підписана відповідачем за допомогою одноразового цифрового паролю (ОТП) містить посилання на опис фінансової послуги: відкриття та обслуговування поточного рахунку, емісія та обслуговування платіжного інструменту, споживче кредитування (а. с. 38), відкриття поточного рахунку для власних потреб (а. с. 38 зворот), без зазначення його номеру. Цією Заявою також передбачено приєднання до низки розділів Умов та Правил банку (а. с. 38); різні варіанти умов кредитування за умовами договору «Кредитні картки», зокрема розділ 1, п. 1.2. - тип кредиту: відновлювана кредитна лінія з різним розміром кредитного ліміту для різних карт; різні варіанти умов кредитування за договором «Оплата частинами та миттєва розстрочка», зокрема розділ 2, п. 2.3. - тип кредиту: строковий з різним розміром кредитного ліміту для різних карт. Пунктами 4.1. та 4.2. Заяви від 02.01.2023 передбачено, що банк надає клієнту платіжну картку у відділенні банку або в системі «Приват24», та клієнт має право використовувати її за дебетною або кредитно-дебетною схемами для здійснення будь-яких платіжних операцій (внесення, переказу або зняття коштів).
Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 02.01.2023 за допомогою одноразового цифрового паролю (ОТП) (а. с. 31-35) містить посилання на строк кредитування за відновлювальною кредитною лінією - 12 місяців (розділ 3; а. с. 31 зворот).
Отже, суд дійшов висновку про те, що кредитні відносини виникли між позивачем та відповідачем лише з 02.01.2023.
Виписка за договором б/н за період 21.04.2008-03.12.2024 (а. с. 51-62) надана щодо відповідача без зазначення номера рахунку, зазначені у ній номери карток:
НОМЕР_1 - період з 15.12.2008 до 29.10.2012;
5211537320129641 - період з 06.11.2012 до 21.05.2016;
5168742351715705 - період з 24.06.2016 до 30.05.2018;
5168742222215588 - період з 30.05.2018 до 10.12.2022;
4149629316121391 - період з 03.01.2023 до 26.03.2024.
У виписці відсутні відомості про встановлення та зміну відповідачу кредитного ліміту.
Матеріали справи містять також Розрахунки заявленої позивачем заборгованості - станом на 31.10.2015 (а. с. 63-73); станом на 30.06.2019 (а. с. 74-83); станом на 26.11.2024 (а. с. 83 зворот - 92).
Суд дослідив надану виписку (а. с. 53-62), розрахунки та дійшов висновку про те, що за період з 30.01.2009 до 02.01.2023 (час, коли у сторін дійсно виникли кредитні відносини), позивач безпідставно нарахував відповідачу 75 234,00 грн відсотків за використання кредитного ліміту. Розмір цієї заборгованості впливає на загальну суму вимог - ці відсотки включені до неї. Відповідно, суд вважає що, оскільки відсотки за вказаний період нараховані безпідставно, загальна сума вимог має бути зменшена на загальну суму цих відсотків: 72 882,35 грн - 75 234,00 грн. Сума безпідставно нарахованих відсотків перевищує заявлений розмір заборгованості. Отже, суд дійшов висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 1-1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Отже, обов'язок повернення кредиту та сплати процентів пов'язується з обставиною надання такого кредиту та є наслідком отримання позичальником коштів та користування ними. Відповідно, ця обставина має бути доведеною (або визнаною іншою стороною, що звільняє від обов'язку доведення). Крім обставини отримання та користування позиченими (кредитними) коштами, має бути доведено умови кредитування.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, якою визначено змагальність серед основних засад цивільного судочинства, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний… Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс» (п. 81).
Верховний Суд у своїй Постанові від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц зазначив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до засади диспозитивності цивільного судочинства, визначеної ст. 13 ЦПК України, суд не може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених самим ЦПК України. У цій справі відсутні підстави для збирання доказів судом, а тягар збирання і подання доказів повністю покладається на позивача.
Надані позивачем докази в своїй сукупності не підтверджують обставини укладення кредитного договору (договорів) між позивачем та відповідачем у період до 02.01.2023, а відсотки в розмірі 75 234,00 грн - нараховані йому безпідставно. Отже, заявлена сума боргу має бути зменшена на суму безпідставно нарахованих відсотків. Тож заборгованість, як зазначалося вище - відсутня, а у позові слід відмовити.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судовий збір покладається на самого позивача.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
ухвалив таке.
Відмовити у задоволенні позовної заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»; ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 18 березня 2025 року.
Суддя: М. В. Швець