Справа № 201/9706/24
Провадження № 2-з/201/540/2025
18 березня 2025 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Батманова В.В. розглянувши матеріали заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми і їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми,
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми і їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями, цю справу було розподіллено до розгляду судді Ткаченко Н.В.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 09.08.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 04 жовтня 2024 року заявлений ОСОБА_1 відвід головуючому у даній справі визнано необґрунтованим, суддею Ткаченко Н.В. заявлено самовідвід та вказана справа згідно протоколу автоматизованого розподілу передана судді Батмановій В.В.
17.03.2025 до суду надійшла заява позивачки про вжиття заходів забезпечення позову, в обґрунтування якої вона посилалась на те, що відповідач активно перешкоджає позивачці бачитися зі своїми дітьми. При цьому відповідач повністю ізолював дітей від зовнішнього світу, забрав у дітей телефони і заборонив телефонувати чи іншим чином зв'язуватися з позивачкою. З жовтня 2023 року по теперішній час позивачка не бачить своїх дітей, не має можливості вільного спілкування з ними та позбавлена відповідачем можливості виховувати своїх дітей. Відповідач створює штучні перешкоди стосовно неможливості нормального спілкування позивачки зі своїми дітьми, з вересня 2024 року переховує дітей в невідомому місці за кордоном, діти не мають свого житла, усталеного побуту, не навчаються в нормальному режимі, не відвідують гуртки, духовний та інтелектуальний розвиток дітей через перешкоди батька істотно ускладнений. Всі намагання позивачки мирним шляхом врегулювати даний спір не призводять до будь-якого результату, відповідач наполегливо ігнорує всі спроби позивачки побачитися з дітьми, перешкоджає позивачці бачитись з дітьми, налаштовує дітей проти матері, не бажає її присутності та повністю ізолював позивачку і дітей одне від одного.
На підставі наведеного позивач просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , надавати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , можливість безперешкодного спілкування з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 шляхом забезпечення відеозв'язку з використанням мережі Інтернет в будь-якому з месенджерів: Whatsapp, Telegram, Viber або з використанням програмного забезпечення Google meet, Zoom чи іншого програмного забезпечення для відеозв'язку: одну годину щодня в будні дні з 20:00 до 21:00 (Середній час за Гринвічем (англ. Greenwich Mean Time), далі - GMT), в суботу і неділю - дві години з 10:00 до 12:00 GMT, або в інший спільно попередньо погоджений сторонами час, без присутності батька, до набрання чинності рішенням суду у даній справі..
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову є усунення перешкод в спілкуванні з дітьми і їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення суд вважає, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а заходи забезпечення позову вказані у вигляді зобов'язання вчинити певні дії, що є видом забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору.
Одночасно з цим, ухвала суду про забезпечення позову у разі задоволення такої заяви не повинна викликати у сторін обґрунтовані сумніви чи сподівання про результати розгляду справи по суті або виказати можливий результат розгляду цієї справи. Аналогічна позиція була викладена в ухвалах судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В. від 09.08.2024 та 30.09.2024 під час розгляду цієї справи та які не були оскаржені до апеляційної інстанції.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2024 про забезпечення позову у цивільній справі №201/2341/24 зобов'язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , надавати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 кожен четвер, п'ятницю, суботу - з 10:00 години четверга до 18:00 години суботи за адресою зареєстрованого місця проживання дітей і матері: АДРЕСА_1 , без присутності батька, до набрання чинності рішенням суду у даній справі (а.с. № 148-150, Том №1).
Тобто на даний час існують підстави вважати, що судом вжиті всі заходи щодо дотримання вимог Конвенції про права дитини в частині спілкування дитини та батьків.
Разом із тим, заява ОСОБА_1 від 17.03.2025 не містить обґрунтування необхідності вжиття саме такого виду забезпечення позову і доказів того, що не вжиття вказаного виду забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову з урахуванням вже постановленої ухвали.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в цивільній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Відтак, з урахуванням викладено вважаю за можливе в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми і їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст.149, 150, 260, 353 ЦПК України, суддя,
В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми і їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: В.В. Батманова