Справа № 211/6909/24
Провадження № 2-о/211/24/25
18 березня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченко С.В.,
присяжних - Бунєвої Т.П., Асадової Т.С.,
за участю секретаря судового засідання - Бірж Д.В.,
у відсутність учасників процесу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про оголошення фізичної особи померлою,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання свого батька ОСОБА_2 , 1971 р.н. померлим, вказавши, що його мати ОСОБА_3 перебуваючи у шлюбі з батьком ОСОБА_2 , який розірвано між ними 09.02.1998, придбали квартиру по АДРЕСА_1 . Рішенням суду від 04 лютого 2002 року було визнано його батька безвісно відсутнім, з того часу ОСОБА_2 не з'являвся, ніяких відомостей про його місце перебування ні йому, ні його матері, не надходило. При зверненні до нотаріальної контори щодо переоформлення вказаної квартири отримав відмову та рекомендацію звернутися до суду із заявою про визнання батька померлим. Тому у зв'язку з необхідністю оформлення спадщини у вигляді нерухомого майна, належним розпорядженням квартирою, у якій він проживає разом з родиною, сплачуючи комунальні послуги та утримуючи житло, вважає, що в даному випадку наявні всі підстави для встановлення даного факту і просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року відкрито провадження по справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку окремого провадження.
У судове засідання учасники процесу не з'явилися, представник заявника Лященко А.М. звернулась до суду із завою про розгляд справи за її та заявника відсутності, на вимогах наполягає.
Представник заінтересованої особи письмових пояснень до суду не подав.
Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, надані учасниками справи заяви, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2002 року визнано ОСОБА_2 , 1971 р.н. безвісно відсутнім.
Відповідно до акту від 16 02 2025 року за адресою : АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на протязі більше 10 років не проживає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Відповідно до частин 1, 3 статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:
по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;
по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).
Тобто, на відміну від підстави для встановлення факту смерті особи (наявність достовірних доказів, що свідчать про її загибель), підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц та у постанові від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 зазначив, що оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про оголошення військовослужбовця померлим, Верховний Суд виходив із того, що існують достатні підстави, підтверджені належними доказами, для оголошення особи загиблою під час виконання військового обов'язку по захисту держави України у російсько-українській війні від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, Верховний Суд зазначив, що з урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події. У цій справі апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог частини другої статті 46 ЦК України, вказавши, що шестимісячний строк, передбачений цією нормою, слід обраховувати з моменту настання події, а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.
Так, на виконання ухвали суду від 02 грудня 2024 року, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відомості про відсутність доходів ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2024 року.
Управлінням з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області повідомлено про відсутність документування ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Державною прикордонною службою України повідомлено про відсутність відомостей щодо перетину державного кордону України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 08.11.2017 по 17.12.2024.
Метою звернення до суду ОСОБА_1 є необхідність оформлення спадкових прав на нерухоме майно, частка у якому належить ОСОБА_2 .
Оцінивши належність та допустимість доказів в їх сукупності, ураховуючи наявність рішення суду від 04.02.2002 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім та відсутність відомостей про нього з часу винесення цього рішення за останнім відомим місцем його проживання та місцем знаходження нерухомого майна, суд доходить висновку про наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 , 1971 р.н. померлим, з роз'ясненням заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.
Судові витрати у справах окремого провадження відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 39, 55, 60 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263, 265, 295-300 ЦПК України, суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи померлою - повністю.
Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважати дату набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С. В. Ткаченко
Присяжні: Т.П.Бунєва
Т.С. Асадова