Справа № 303/9532/24
2/303/2020/24
ряд. стат. звіту № 38
13 березня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Мирошниченка Ю.М.
за участю секретаря судових засідань Лукач К.М.,
розглянувши цивільну справу за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором, укладеним між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 19.11.2019 року, право вимоги за яким перейшло до нього на підставі договору факторингу. Сума заборгованості становить 25 411,70 грн, з яких 18553,94 грн - тіло кредиту, 6857,76 грн. - заборгованість за відсоткми за користування кредитом.
Позивачка позов не визнає. Вказує на невідповідність кредитного договору засадам справедливості, добросовісності, розумності та верховенства права. Вважає, що позивач не набув права вимоги за кредитним договором. Покликається на відсутність доказів наявності кредитних відносин, підписання договору, отримання кредитних коштів.
Позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України від 3 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 9 Закону «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Як убачається з матеріалів справи, відповідачка за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору (а. с. 19-38).
Після цього відповідачка заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (а. с. 39).
Таким чином, відповідачка підтвердила прийняття умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона інформована кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Правилами надання грошових коштів у позику (розділ 3) передбачено, що Позичальник у Заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту.
Позичальник також зобов'язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних. За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та автентифікація платіжної картки Позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем.
Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених у Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел.
Відповідно до п. 4.2, укладеного сторонами кредитного договору, в усіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису, Позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону, що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідачка 19.11.2019 р. підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора C963ANS5 шляхом введення ідентифікатора у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору (а. с. 40-41).
Одночасно з підписанням договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відправило на електронну адресу, вказану відповідачкою у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим (а. с. 42-57).
Отже, 19.11.2019 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 176155294 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а. с. 22-26).
Відповідно до п. 1.1. цього договору Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові кредит на суму 26270 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах.
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у наступному розмірі - 160,60 (сто шістдесят цілих шість десятих) відсотків річних від суми Кредиту за весь час користування (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня надання суми Кредиту Позичальнику та до закінчення строку на який видавався Кредит (п. 1.4).
Рекомендований розрахунок сукупної вартості Кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору) (п. 1.5).
Графік платежів складається таким чином, що на дату кожного чергового платежу позичальником підлягає поверненню частина наданого в користування тіла Кредиту та всі нараховані проценти за користування Кредитом (п. 1.6).
Отже, сторонами кредитного договору узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування.
19.11.2019 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 26270,00 грн. на вказану відповідачкою банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується копіями платіжних доручень (а. с. 58) та свідчить про виконання первісним кредитором свого зобов'язання в повному обсязі.
На підтвердження зазначеного позивачем також надано документ, виданий АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція з перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок відповідачки (а. с. 59-61).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Враховуючи наведене, Позивачем належним чином доведено факт отримання кредитних коштів
28.11.2018 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а. с. 62-69).
Надалі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали низку додаткових угод, зокрема: № 19 від 28.11.2019 р. (а. с. 73), № 26 від 31.12.2020 р. (а. с. 74-83), № 27 від 31.12.2021 р. (а. с. 84), № 31 від 31.12.2022 р. (а. с. 85), № 32 від 31.12.2023 р. (а. с. 86-86), якими продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024 р.
Пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. передбачено, що згідно з умовами договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. договору факторингу визначено, що Перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме Реєстрах прав вимоги, що відповідно до п. 1.5. цього договору означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного Реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Згідно з п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог за формою встановленою у відповідному додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 106 від 04.11.2020 р. до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 25 411,70 грн (а. с. 87-89).
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024 рр. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за кредитним № 176155294 від 19.11.2019 р. перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 04.11.2020 р.
Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
З-поміж іншого позивачем на підтвердження переходу права вимоги надано довідку, видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 176155294 від 19.11.2019 р. до ТОВ «Таліон Плюс» (а. с. 139).
Суд зауважує, що Реєстр прав вимог № 106 від 04.11.2020 р. підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою 19.11.2019 р.
Пунктом 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, зокрема відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Відповідно до цього 05.08.2020 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (а. с. 90-98).
Надалі ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали низку додаткових угод, зокрема: № 2 від 03.08.2021 р. (а. с. 99) та № 3 від 30.12.2022 р. (а. с. 100), якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 р. включно.
Предметом цього договору є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить у момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п. 4.1).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 р. до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 р. від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 25 411,70 грн (а. с. 101-104).
Згідно з п. п. 5.3.3 договору факторингу Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій розсуд, зокрема відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
04.09.2024 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 0409/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором (а. с. 105-111).
За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.2. договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 р. від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 25411,70 грн (а. с. 112).
Цей факт підтверджується актом приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 р. (а. с. 113).
Таким чином, право вимоги за кредитним договором № 176155294 від 19.11.2019 р. перейшло до позивача.
Позивачем надано розрахунки заборгованості за кредитним договором № 176155294 від 19.11.2019 р., здійснені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (а. с. 119-123). Вони не суперечать один одному та узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема з Витягом з реєстру прав вимоги № 106 від 04.11.2020 р. до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р , Реєстром прав вимоги № 11 від 31.08.2023 р. до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 р.
Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 176155294 від 19.11.2019 р становить 25411,70 грн., з яких 18553,94 грн - тіло кредиту, 6857,76 грн. - плата (відсотки) за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідачки на період 04.09.2024- 20.09.2024 рр. (а. с. 124).
Отже, розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами в сукупності з платіжними дорученнями та документами, що надані банком про підтвердження перерахування коштів є беззаперечними доказами наявності заборгованості, стягнення якої з відповідачки вимагає позивач.
Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року (справа № 753/7883/15), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Важливо зазначити, що згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_1 не лише виконувала умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, а й уклала низку додаткових угод до кредитного договору (а. с. 19-29).
Водночас відповідачка не виконувала умови договору належним чином, не повністю сплачувала платежі, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість.
Попри те, що закон покладає на обидві сторони обов'язок щодо подання суду доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, наведені факти відповідачка належними та допустимими доказами не спростувала.
Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину. Зокрема не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту позичальниця діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилась з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримала кредитні кошти.
Окрім того, відповідачем не спростовано укладення спірного кредитного договору та не спростована сума заборгованість, яка виникла у неї за невиконання умов кредитного договору та яку просить стягнути відповідач.
Як зазначалось, кредитний договір містить персональні дані позивачки, адресу електронної пошти та номери телефонів. Однак, доказів надання цих даних не відповідачкою, а іншою особою, зокрема відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку із такими обставинами нею до суду не надано.
Так само не становило для відповідачки складнощів, і в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком, надати докази щодо неналежності їй банківської карти із зазначеними в Договорі реквізитами та спростування твердження позивача щодо того, що 19 листопада 2019 року кредитодавцем здійснено переказ грошових коштів на виконання кредитного договору.
Покликаючись на несправедливість умов кредитного договору, відповідачка, разом із тим, не скористалась передбаченим частиною 6 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» правом на відкликання протягом чотирнадцяти календарних днів своєї згоди на укладення договору.
Ухвалюючи рішення по суті справи, суд повинен здійснити розподіл понесених сторонами судових витрат.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду ТОВ «Юніт Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу, що становлять 6000 грн і складаються 500 грн вартості усної консультації (1 год); 500 грн - вивчення матеріалів справи (1 год); складання позовної заяви - 5000 грн (2 год).
Відповідачка вважає цю вимогу позивача необґрунтованою та просить відмовити у стягненні заявлених витрат або зменшити розмір відшкодування.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, з-поміж іншого належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 133 ЦПК України).
Відповідно до частин 1-6 статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат позивач надав копії договору наданням правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 р., укладеного між адвокатським об'єднанням «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», додаткової угоди до нього № 7 від 09.09.2024 р., акту прийому-передачі наданих послуг до договору наданням правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 р. на суму 6000 грн (складання позовної заяви - 5000 грн, вивчення матеріалів справи - 500 грн, надання усної консультації - 500 грн) (а. с. 125-133 ).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у цій справі, суд виходить із того, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже він має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Зокрема, суд вважає, що виокремлення адвокатом у цій справі «вивчення документів», як самостійного виду адвокатської послуги, є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «надання усної консультації».
Водночас суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Врахувавши складність і результати розгляду справи, дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, вимоги позивача та заперечення відповідачки, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Юніт Капітал» 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними з виконаною адвокатом роботою.
На підставі викладеного суд, керуючись статтями 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 176155267 від 19.11.2019 р. в розмірі 25 411 (двадцять п'ять тисяч чотириста одинадцять) гривень 70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А., офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий Юрій Мирошниченко