Справа № 210/274/25
Провадження № 2/210/557/25
іменем України
17 березня 2025 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення переплачених аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 17 січня 2025 року з позовом до ОСОБА_2 про стягнення переплачених аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно рішення Саксаганського районного суду від 09.11.2021 року з позивача в примусовому порядку стягувались аліменти на користь відповідача на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання. Рішенням Дзержинського районного суду від 01.10.2004 року його звільнили з 04 квітня 2024 року від сплати аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, які стягуються на підставі рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 листопада 2021 року. Згідно довідки Саксаганського ВДВС сума стягнутих аліментів з 01.04.2024 року по 01.11.2024 року складає 65300,46 грн.
Враховуючи викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму переплачених аліментів та судовий збір.
Ухвалою суду від 22 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 24 січня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні 17 березня 2025 року сторони присутні не були.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують.
Відповідач в судовому засіданні присутня не була, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала до суду заяву про визнання позовних вимог.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2024 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Пареного Андрія Вікторовича звільнено з 04 квітня 2024 року від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення на час навчання, але не більше як до досягнення сином 23 років, які стягуються на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 листопада 2021 року по справі № 214/4880/21. (а.с.7-10).
Відповідно до листа Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження №67935640 з примусового виконання виконавчого листа №214/4880/21 від 16.12.2021 року виданого Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення на час навчання, але не більше як до досягнення сином 23 років, перебувало на виконанні в Саксаганському ВДВС починаючи з 17.12.2021 року по 07.11.2024 року. За період з 04.04.2024 по 07.11.2024 року на рахунок стягувача ОСОБА_2 перераховані аліменти, які утриманні з заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 65300,46 грн. (а.с.11)
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї норми права застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події і застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов законодавства.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондиційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Положеннями статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата, платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі, як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
У статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
ЇЇ тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 (провадження № 14-445цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Право на отримання аліментів від позивача ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 мала з дня, зазначеного в судовому рішенні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу і до дня фактичного закінчення спільним сином сторін навчання, але не більше як до досягнення сином 23 років.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було звільнено від сплати аліментів з 04 квітня 2024 року.
Проте виконання виконавчого листа №214/4880/21 від 16.12.2021 року виданого Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, припинено не було.
Фактично з заробітної плати позивача за аліментами по виконавчому провадженню №67935640 за період з 04.04.2024 року по 07.11.2024 року на користь відповідача стягнуто 65300,46 грн., що підтверджується довідкою державного виконавця.
Підставою для такого набуття слугував виконавчий лист, виданий на виконання рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №214/4880/21. Проте, стягнення аліментів за виконавчим листом припинено з 04 квітня 2024 року рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року, яке залишене без змін Дніпровським апеляційним судом. Указана підстава для набуття відповідачкою спірних коштів відпала.
Суд також враховує, що аліменти з позивача стягувались на підставі судового рішення у примусовому порядку державним виконавцем шляхом утримання коштів з заробітної плати позивача, тобто їх виплата проводилась позивачем не добровільно, отже умова добровільності в даному випадку відсутня.
Проте, підставою для припинення виплати аліментів за рішенням суду слугувала та обставина, що повнолітній син сторін у справі, здобуває вищу освіти за кошти державного бюджету, при цьому, працює та отримує заробітну плату на рівні, що є достатнім для забезпечення його потреб, зокрема Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_4 , загальна сума його доходу за період з 12 липня 2023 р. по 29 лютого 2024 р. становить 164 259 (сто шістдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп., з яких після утримання податків та інших утримань до виплати належить 131051 (сто тридцять одна тисяча п'ятдесят одна) грн. 54 коп.
Звільняючи позивача ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання повнолітнього сина, суд врахував, що статтею 199 СК України встановлено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Проте,відповідно до норм статті 188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Отже, повнолітній син, на навчання якого сплачувались аліменти, мав постійний дохід, проте, отримувач аліментів не відкликала стягнення аліментів, що може свідчити про недобросовісність, і продожувала отримувати присуджені суми, обов"язок з виплати яких був скасований рішенням суду, що набуло статусу остаточного.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 визнала позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно з ст.142 ЦПК України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача у зв'язку з визнанням відповідачем позову, а тому вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% судового збору, сплаченого ним при поданні позову, що становить 605,60 грн., а інші 50% (605,60 грн. відповідно) - повернути позивачу з державного бюджету.
На підставі ст.ст. 4, 12,13,19,23,133, 141,263-265,268,273,354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення переплачених аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , переплачену суму аліментів у сумі 65300,46 грн. (шістдесят п'ять тисяч триста гривень сорок шість копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з державного бюджету судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 18 березня 2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 );
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_2 ).
Суддя: О. В. Чайкіна