Справа № 210/586/25
Провадження № 1-в/210/158/25
іменем України
18 березня 2025 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», -
В провадженні суду перебуває заява засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник адміністрації ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 13, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2015 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. У відповідності до ст.ст. 104, 75 КК України від відбування призначеного покарання звільнено, якщо протягом 2 років /іспитового строку/ він не вчинить нового злочину. Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.
27.02.2018 року вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 152 КК України та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки; за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на десять років і шість місяців з конфіскацією усього майна яке є його власністю; за ч. 1 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років; за ч. 1 ст. 153 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки і шість місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 призначено покарання за сукупністю злочинів, обравши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначив покарання, у виді позбавлення волі строком на десять років і шість місяців з конфіскацією усього майна яке є його власністю. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_3 призначено покарання за сукупністю вироків, частково приєднано до призначеного покарання не відбуте покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2015 року, у виді одного року позбавлення волі, остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на одинадцять років і шість місяців з конфіскацією усього майна яке є його власністю. Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 09 листопада 2016 року, зарахувавши в строк відбуття покарання згідно ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі період часу із 09 листопада 2016 року до 21 червня 2017 року включно, а з 22 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, залишено незмінним запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
06.11.2018 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2018 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 152 КК України змінено в частині зарахування строку попереднього ув'язнення ОСОБА_3 .. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону зі змінами, внесеними згідно із Законом від 26.11.2015 №838-VIII), зараховано ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 09 листопада 2016 року по 06 листопада 2018 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2018 року встановлено, що ОСОБА_3 визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України, епізод 07.01.2016 року, сума матеріального збитку складає 6179 гривень, за ч. 3 ст. 187 КК України, за ч. 1 ст. 152 КК України та ч. 1 ст. 153 КК України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2016 на рівні 1378,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2016 рік, становить 689,00 грн (1378,00 грн *50% = 689,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2016 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 1378,00 грн.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказала, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону №3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
Відтак, під час розгляду було встановлено, що за вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24.06.2015 року, ОСОБА_3 визнано винним за ч. 2 ст. 186 КК України, який не підпадає під дію Закону №3886?IX.
Крім того, за вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27.02.2018 року ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 6179,00 гривень, що перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння кримінального правопорушення, а відтак вчинене ним діяння є кримінально караним.
Крім того, за вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27.02.2018 року ОСОБА_3 визнано винним за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 152 КК України, які не підпадають під дію Закону № 3886?IX.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Заяву засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1