Ухвала від 18.03.2025 по справі 932/14616/20

Провадження № 1кп-932-81-24

Справа № 932/14616/20

УХВАЛА

Іменем УКРАЇНИ

18 березня 2025 року Бабушкінський районний суд

м.Дніпропетровська

у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, який мешкає в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки він обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину. Також існує ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній не має постійного заробітку.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, так як воно не обгрунтоване. Ухвали суду, якими продовжується застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є ідентичними, що свідчить про формальний підхід суду щодо вирішення клопотання прокурора. Просить визначити обвинуваченому ОСОБА_9 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника.

Потерпіла ОСОБА_8 підтримала клопотання прокурора та категорично заперечувала проти задоволення клопотання захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали, суд вважає необхідним клопотання захисника залишити без задоволення, клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з тих підстав, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не відпали і продовжують існувати. Обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого умисного злочину проти життя та здоров'я іншої особи, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років і суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Крім того, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Крім того, суд враховує характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини стосовно того, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд вважає, що ризик, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, на цей час не зменшився, залишається реальним та продовжує існувати, та враховуючи зміст пред'явленого звинувачення ОСОБА_7 , а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується та стадію процесу, коли судом, за клопотанням сторони захисту не закінчено судовий розгляд справи та продовжується виклик свідків сторони захисту, застосування саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли суд продовжує досліджувати докази та допитувати свідків, підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не вбачається, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний ОСОБА_7 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Посилання захисту, що ухвали суду про продовження строку тримання під вартою ідентичні щодо підстав продовження, суд вважає безпідставними, оскільки при вирішенні кожного разу питання про продовження обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу суд, окрім обставин, передбачених ст.178 КПК України, також враховує стадію процесу, об'єм досліджених доказів та об'єм доказів, які ще необхідно дослідити, з огляду на тяжкість пред'явленого обвинувачення та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Щодо незгоди сторони захисту з прийнятими судовими рішеннями, суд зазначає, що сторона захисту має право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку.

Твердження захисту, що судом не зазначаються причини не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, є надуманими, так як у кожному рішенні суд посилається на ст.183 КПК України щодо мотивів рішення суду про не визначення застави.

У відповідності до ст.183 КПК України, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що спричинило загибель людини, а також з урахуванням наявності вищезазначених ризиків, суд, на підставі ч.4 ст.183 КПК України, не вбачає підстав для визначення застави.

На підставі викладеного суд вважає необхідним клопотання захисника залишити без задоволення, клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання можливості обвинуваченого переховуватися від суду.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 194, 331, 350, 370, 372 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Клопотання захисника ОСОБА_6 про визначення обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави залишити без задоволення.

Клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16 травня 2025 року, включно.

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду до ухвалення судового рішення по суті протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Судді

ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3