Справа № 523/19053/24
Провадження №1-кп/523/890/25
18 березня 2025 року м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси - ОСОБА_3
обвинуваченої (підсудної) - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об'єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024162490001545 від 05.10.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харків, громадянки України, зі середньою освітою, незаміжньої та офіційно непрацевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, -
Підсудна ОСОБА_4 , достовірно знаючи про військову агресію рф та впровадження на території України воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» і затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України, затверджених законами України, зокрема Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024, затвердженого Законом України від 23.07.2024 №3891-ІХ строк дії якого продовжено з 05:30 годин 12.08.2024 року строком на 90 діб, відповідно, вчинила умисні, корисливі кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 17.08.2024 року, приблизно о 09:00 годині (більш точний час не встановлено), підсудна ОСОБА_4 , правомірно перебуваючи в будинку №59 по вулиці Ростовська в м.Одеса та здійснюючи прибирання приміщень будівлі, побачивши в спальній кімнаті на столі шкатулку із золотими прикрасами належними потерпілій ОСОБА_5 , вказана підсудна діючи умисно і в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення і реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу таємно викрала із шкатулки золоту сережку 585 проби, вагою 2,89 грам, з діамантами 0,014 карат, вартістю 400 доларів США, що станом на 17.08.2024 року, згідно офіційного курсу НБУ, становить 16 513 гривень.
Надалі, підсудна ОСОБА_4 , заволодівши у таємний спосіб означеним майном, після прибирання будинку залишила його разом з викраденим майном, розпорядившись викраденим на власний розсуд і спричинила таким чином матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 у розмірі 16 513 гривень.
Крім того, 25.09.2024 року, протягом світового дня (більш точний час не встановлено), підсудна ОСОБА_4 , правомірно перебуваючи в будинку АДРЕСА_3 та здійснюючи прибирання приміщень будівлі, побачивши у ванній кімнаті на полиці підставку для прикрас із золотими прикрасами, які належать потерпілій ОСОБА_5 , вказана підсудна діючи умисно і в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення і реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу таємно викрала з підставки золоту сережку 585 проби, вагою 2,51 грам, з діамантами 0,13 карат, вартістю 300 доларів США, що станом на 25.09.2024 року, згідно офіційного курсу НБУ, становить 12 412 гривень.
Надалі, підсудна ОСОБА_4 , заволодівши у таємний спосіб означеним майном, після прибирання будинку залишила його разом з викраденим майном, розпорядившись викраденим на власний розсуд і спричинила таким чином матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 у розмірі 12 412 гривень.
В судове засідання потерпіла ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, не з'явилась, звернувшись до суду з відповідною заявою щодо розгляду кримінального провадження без її участі, у зв'язку з чим, суд з урахуванням позиції інших присутніх учасників процесу та з метою дотримання розумності строків судового провадження, вирішив здійснити розгляд об'єднаного кримінального провадження за відсутністю зазначеної потерпілої.
Підсудна ОСОБА_4 , повністю визнала свою провину в обсязі висунутого обвинувачення у об'єднаному кримінальному провадженні та будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила суду про час, місце, спосіб та мотиви вчиненого нею при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень.
Так, підсудна ОСОБА_4 під час допиту в суді пояснила, що дійсно за викладених в обвинувальному акті обставинах, вона, будучи обізнаною про введення в Україні воєнного стану в зв'язку з військовою агресією рф, вчинила два епізоди крадіжки належних потерпілій ОСОБА_5 золотих сережок, які здала до ломбарду без наміру їх подальшого викупу, а виручені грошові кошти витратила на власні потреби. Характеристика, кількість і вартість викраденого майна, нею не оспорюються. Жалкує про вчинене і обіцяє більше такого не скоювати, а вчинення злочинів пояснює скрутним матеріальним становищем.
Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з'ясувавши, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз'яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин об'єднаного кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.
За наведених підстав, суд вважає, що винність підсудної ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, фактичні обставини яких нею та ніким із учасників процесу не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Приймаючи до уваги наведені обставини та отримавши покази підсудної ОСОБА_4 , судом беззаперечно встановлено, що вказана підсудна своїми умисними діями скоїла: за епізодом від 17.08.2024 року - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану; за епізодом від 25.09.2024 року - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно і в умовах воєнного стану, а відтак її дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України, відповідно.
З огляду на ч.4 ст.185 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою настає за скоєння таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, що карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, а у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або ст.187, 262 цього Кодексу (п.1 примітки ст.185 КК).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудній ОСОБА_4 у розглядуваному об'єднаному кримінальному провадженні, суд приймає до уваги визнання нею своєї провини, характер, обставини і наслідки доведеного обвинувачення, корисливу спрямованість і чисельний склад (2 епізоди) кримінально-протиправних діянь, суспільну небезпечність інкримінованих кримінальних правопорушень, які в силу ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів проти власності, що мали місце під час дії воєнного стану в Державі та військової агресії рф проти України, а також судом ураховується не відшкодування вказаною підсудною завданих потерпілій ОСОБА_5 збитків, характеризуючі дані підсудної і стан її здоров'я.
З матеріалів судового провадження вбачається, що підсудна ОСОБА_4 раніше не судима і вперше притягається до кримінальної відповідальності, свою провину в обсязі висунутого обвинувачення визнала повністю; забезпечена місцем реєстрації в м.Харків та тимчасово мешкає в м.Одеса, як внутрішньо переміщена особа (з довідок ВПО); на обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» та КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не перебуває; незаміжня, але має неповнолітню дитину, 2012 року народження; офіційно не працевлаштована і (зі слів) на обліку в центрі зайнятості не значиться, суспільно-корисною працею під час дії воєнного стану в Державі не займається.
Сукупність наведеного свідчить про певну схильність підсудної ОСОБА_4 до кримінально-протиправної поведінки, про відсутність критичного ставлення до своєї поведінки і осуд вчиненого, про нехтування правилами законослухняної поведінки в суспільстві, що одночасно обумовлює можливість її виправлення і недопущення вчинення нових кримінальних правопорушень без ізоляції від суспільства, але в умовах обов'язкового здійснення контрольно-наглядових і соціально-виховних заходів.
Згідно з п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а за ст.92 цього ж Кодексу, обов'язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Разом із тим та згідно з обвинувальним актом у об'єднаному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування, в якості обставин, що пом'якшують покарання підсудної ОСОБА_4 , визначено щире каяття.
Проте, з такою позицією органу досудового розслідування, суд погодитися не може, оскільки під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що протягом досудового розслідування і судового провадження, підсудна ОСОБА_4 , незважаючи на визнання своєї провини та перебування на волі, з часу вчинення останнього інкримінованого злочину заподіяні потерпілій ОСОБА_5 матеріальні збитки, - не відшкодувала.
Згідно ж з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), щире каяття особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, у бажані виправити наслідки вчиненого.
Втім, відомості, які б доводили факт щирого каяття підсудної ОСОБА_4 , мали знайти своє відображення в матеріалах об'єднаного кримінального провадження та надані до суду під час його розгляду, але відповідних доказів на підтвердження відшкодування вказаною підсудною або принаймні у намаганні відшкодувати завдані наведеній вище потерпілій матеріальні збитки, протягом розгляду кримінального провадження сторонами процесу суду не надано і матеріали судової справи таких даних не містять.
Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання підсудної ОСОБА_4 , суд відносить визнання нею своєї провини в обсязі висунутого обвинувачення, а обставин, що обтяжують покарання вказаної підсудної, як визначено у обвинувальному акті та з чим також погоджується і суд, протягом кримінального провадження не встановлено.
Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов'язків.
На підставі сукупності викладеного, з дотриманням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання у розглядуваному об'єднаному кримінальному провадженні, приймаючи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини і наслідки вчинених підсудною ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, їх характер і системність, кількісний склад (2 епізоди) та ступінь тяжкості, невідшкодування підсудною завданих потерпілій матеріальних збитків, наявність пом'якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обставин, наведені вище характеризуючі особу останньої дані, комплексність яких обумовлюють можливість її виправлення без ізоляції від суспільства, суд у контексті ст.ст.50, 65 КК України в цілому погоджується з висловленою під час судових дебатів пропозицією прокурора з цього приводу та доходить висновку про те, що обґрунтованим і достатнім для виправлення вказаної підсудної й недопущення вчинення нею нових кримінальних правопорушень уявляється доцільність призначення підсудній покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, визначеної у ч.4 ст.185 КК, із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.75 означеного Кодексу та з покладенням на підсудну низки обов'язків, передбачених ст.76 цього ж Кодексу.
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі стром на 5 років.
На підставі ст.75, ч.ч.1, 3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку випробування зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо їй буде запропоновано відповідну посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку в частині призначеного покарання та нагляд за засудженою ОСОБА_4 , - покласти на Хаджибейський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
В порядку ст.100 КПК України, речові докази у об'єднаному кримінальному провадженні - дві золоті сережки з діамантами, що були оглянуті слідчим за участю спеціаліста і потерпілої ОСОБА_5 , які були передані на зберігання під розписку останній, - вважати повернутими за належністю вказаній особі.
Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_4 надати для відома іншим заінтересованим особам, а також направити до Хаджибейського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та до ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, - для виконання в частинах, що стосується їх відповідних повноважень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
С у д д я: ОСОБА_1