Справа № 199/2037/25
(3/199/1343/25)
іменем України
17.03.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за ч. 5 ст. 126 КУпАП, зазначено про те, що «08.01.2025 о 16:50 годині ОСОБА_1 у місті Дніпрі на Донецькому шосе, 104-А, впорушення п. 2.1-а) Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом «ВАЗ 217030», н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами Заводським районним судом м. Дніпродзержинська від 11.07.2024 строком на 5 років. Правопорушення вчинено ОСОБА_1 повторно протягом року».
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщеним про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, через офіційний веб-сайт «Судова влада України», тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності, не з'явилася в судове засідання без поважних причин, визнано можливим розгляд справи у її відсутність.
Дослідивши письмові докази у справі, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Зокрема, частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частиною 3 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Як слідує з копії постанови судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.07.2024, яка набрала законної сили 22.07.2024, ОСОБА_1 дійсно за ч. 5 ст. 125, ч. 1 ст. 130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу (справа № 208/3910/24).
У той же час ця справа містить наступні докази, які вказують на те, що ОСОБА_1 ніколи не отримував посвідчення водія:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 215854 від 08.01.2025, згідно якого відомостей про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія в паперовому або електронному виді не встановлено, документи у ОСОБА_1 не вилучались;
- копія рапорту працівника поліції;
- копії карток обліку адміністративного правопорушення, згідно яких за наслідком притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП посвідчення водія у нього не вилучалося, а його особа встановлена за паспортом громадянина України № НОМЕР_2 від 07.11.2022;
- лист начальника відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області ДПП від 06.03.2025 про те, що ОСОБА_1 згідно баз даних не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, визначено можливість накладення таких видів стягнень: штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Проте частиною 2 ст. 30 КУпАП визначено можливість позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами.
У відповідності до висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Таким чином, за наслідком розгляду кримінального провадження, навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено вироком суду права керувати транспортними засобами.
При цьому, об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, складаючи висновок в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, не аналізувала норми КУпАП, зокрема статтю 30 цього Кодексу.
У той же час Велика Палата Верховного Суду в п. 21 постанови від 30.08.2023 у справі №208/712/19, розглядаючи заяву захисника про перегляд постанов Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.04.2019 та Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2019 про притягнення особи до адміністративної відповідальності з підстави встановлення ЄСПЛ у рішенні від 06.10.2022 (заява № 13063/18) у справі «Бантиш та інші проти України» порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, констатувала, що згідно з законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.
Викладене вказує про те, що при вирішенні питання щодо застосування до особи такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, в межах розгляду справи за КУпАП суддя не може посилатися на висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, та повинен виходити з норм КУпАП, зокрема ч. 2 ст. 30 КУпАП, якою визначено можливість позбавлення лише наданого громадянинові права керування транспортними засобами, що узгоджується із роз'ясненням, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як слідує зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є умисел на вчинення вказаного правопорушення. Тобто особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, під час керування транспортним засобом має усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання, тобто така особа повинна бути обізнана про те, що вона мала посвідчення водія, була позбавлена права керування транспортними засобами на підставі постанови судді, яка набрала законної сили, з якою вона ознайомлена, та, діючи всупереч постанові судді, яким вона позбавлена права керувати транспортними засобами, керувала транспортним засобом.
У той же час матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 отримував будь-коли посвідчення водія, що він знав про наявність постанови судді, якою він позбавлений права керування транспортними засобами, якого ніколи не отримував, враховуючи і те, що постанова судді від 11.07.2024 про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами винесена за його відсутності, а справа не містить доказів отримання ОСОБА_1 копії даної постанови.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 317 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
Частиною 1 ст. 317-1 КУпАП визначено, що виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Частиною 3 ст. 317-1 КУпАП визначено, що якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
Частино. 4 ст. 317-1 КУпАП визначено, що після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із цим слід звернути увагу на те, що приписами ст. 317, 317-1 КУпАП, не передбачено правового механізму дій суб'єктів владних повноважень з метою виконання судових рішень в частині позбавлення осіб права керування транспортними засобами, які такого права не отримували.
Відповідно у відношенні ОСОБА_1 жодного разу не виконувалися дії, передбачені ст. 317, 317-1 КУпАП, а тому поліцейські безпідставно склали протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 215854 від 08.01.2025.
Тобто, якщо ОСОБА_1 , який не отримував посвідчення водія, керує транспортними засобами, в його діях можуть бути ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що, з урахуванням можливого повторного вчинення даного правопорушення протягом року, може бути підставою для притягнення останнього за ч. 5 ст. 126 КУпАП, але за фактом повторного керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Викладені обставини свідчать про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в справі відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (з огляду на той опис суті правопорушення, який здійснив працівник поліції), у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
Закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: В.О.Лисенко