Справа № 521/2142/25
Номер провадження:1-кс/521/1221/25
17 березня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025163470000060 від 22.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
Слідчий СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025163470000060 від 22.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України за фактом незаконного переправлення осіб призовного віку через Державний кордон України за грошову винагороду.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 займається виготовленням документів для незаконнjuj переправлення осіб через державний кордон України, тому ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, а також сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод, вчинене з корисливих мотивів.
Під час проведення слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення можливо причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ймовірно причетний до виготовлення документів, які наддають право на відстрочку від проходження військової служби за станом здоров'я, з можливістю безперешкодного виїзду через державний кордон України.
Так, 12.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси, було проведено обшук автомобіля марки «Mercedes-Benz VITO» із державним номерним знаком НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого було виявлено та в подальшому вилучено наступне, а саме:
-мобільний телефон марки «Samsung», IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ;
-тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії та номер: НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_5 ;
-виписку із медичної карти хворого №1826 на ім'я ОСОБА_5 ;
-повістку №1028 від 12.02.2025 на ім'я ОСОБА_5 ;
-закордонний паспорт № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_5 ;
-довідку до акту огляду медико-соціальної комісії серії та номер: №12ААГ 497276;
-довідку до акту огляду медико-соціальної комісії серії та номер: №12ААГ 072800;
-посвідчення інваліда №ДДА 151030 на ім'я ОСОБА_5 .
Беручи до уваги вищевикладене, а також ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з метою недопущення пошкодження, знищення, псування, перетворення, відчуження вищевказаного вилученого майна, яке є об'єктом, предметом та знаряддям кримінального правопорушення, та яке визнано в порядку діючого кримінально - процесуального законодавства речовими доказами, задля виконання завдання та дотримання загальних засад кримінального провадження, виявлення та фіксації слідів вчинення кримінального правопорушення за допомогою проведення відповідних судових криміналістичних експертиз, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадження, а також те, що є достатні підстави вважати що вище зазначені вилучені речі та документи набуті кримінально протиправним шляхом, в результаті чого зберігають на собі сліди кримінального правопорушення які мають суттєве значення для подальшого розслідування вказаного кримінального провадження.
Враховуючи викладене слідчий просить накласти арешт на вилучене майно.
Постановою слідчого від 12.03.2025 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів.
Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити, зазначивши, що потрібно провести огляд вилученого телефону та експертне дослідження вилучених документів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, визнані такими постановою слідчого, оскільки саме за допомогою підроблених медичних документів чоловіки призивного віку мали можливість перетинати державний кордон та саме за цим фактом здійснюється досудове розслідування. Щодо вирішення питання про арешт закордонного паспорту на ім'я ОСОБА_5 , слідчий поклався на розсуд суду.
Власник майна ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання.
Адвокат ОСОБА_4 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що власник майна ОСОБА_5 без вилучених документів не має можливості пересуватись містом у зв'язку із мобілізаційними заходами. Також зазначила, що слідчим не доведено, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, доказами вчинення злочину ОСОБА_7 , або виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди. Просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Дослідивши матеріали справи, суть клопотання, доводі сторін, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.п.1,3 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч.2 ст. 73 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Слідчим суддею встановлено, що СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП України в Одеській області проводиться досудове розслідування, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2025 року були внесені відомості за №12025163470000060 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 27.02.2025 року слідчим було проведено обшук транспортного засобу, що перебуває у володінні (користуванні) ОСОБА_5 , а саме автомобіля марки «Mercedes-Benz VITO» із державним номерним знаком НОМЕР_1 , в ході якого вилучені зазначені у клопотанні предмети, речі та документи. Постановою слідчого від 12.03.2025 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Вимогами ст.170 КПК України передбачені підстави для арешту майна. При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно вказане в клопотанні, враховуючи обставини злочинів, які на цей час розслідуються органом досудового розслідування.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт речового доказу, який має тимчасовий характер, з метою його збереження слідчий суддя не вбачає, адже під час судового розгляду докази оцінюються безпосередньо судом. Відповідно до обставин кримінального провадження, стосовно яких здійснюється досудове розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучені документи можуть мати доказове значення, підлягають огляду та подальшому експертному дослідженню, арешт є тимчасовим забезпечуваючим заходом, потреби слідства виправдовують таке втручання у права особи, яка володіє вказанми речами та документами, тому суд відхиляє заперечення адвоката власника майно.
На підставі викладеного та враховуючи, що слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, необхідності проведення судових експертиз, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.
Щодо вимог слідчого про накладення арешту на закордонний паспорт № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_5 .
Згідно приписів п.23 Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (затверджених постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992) забороняється вилучення у громадянина паспорта, крім випадків, передбачених законодавством України. Згідно п.22 цього Положення в особи, взятої під варту, або засудженої до позбавлення волі, паспорт вилучається органами дізнання, попереднього слідства або судом. При звільненні з-під варти чи від відбування покарання паспорт повертається його власникові.
Крім того, відсутні підстави вважати та слідчим не доведено, що паспорт був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження суттєво обмежує права ОСОБА_5 , тому клопотання слідчого підлягає задоволенню, проте частковому з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучене 12.03.2025 року майно під час проведення обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz VITO» із державним номерним знаком НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-мобільний телефон марки «Samsung», IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ;
-тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії та номер: НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_5 ;
-виписка із медичної карти хворого №1826 на ім'я ОСОБА_5 ;
-повістку №1028 від 12.02.2025 на ім'я ОСОБА_5 ;
-довідка до акту огляду медико-соціальної комісії серії та номер: №12ААГ 497276;
-довідка до акту огляду медико-соціальної комісії серії та номер: №12ААГ 072800;
-посвідчення інваліда №ДДА 151030 на ім'я ОСОБА_5 .
Заборонити розпоряджатись та користуватись зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчого та прокурору.
В задоволенні інших вимог клопотання слідчого - відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1