Справа № 274/293/25 Провадження № 2-др/274/4/25 ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
17.03.2025 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б. за участю секретаря судового засідання Юсової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
06.03.2025 рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.03.2025 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн з індексацією відповідно до закону, починаючи з 13.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття; стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн з індексацією відповідно до закону на період навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, починаючи з 13.01.2025 і до закінчення навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років. У решті заявлених вимог відмовлено.
11.03.2025 на адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду, у якій представник відповідача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16100,00 грн. Представник відповідача зауважує на тому, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат наводився у відзиві, фактично понесені стороною витрати підтверджено розрахунком наданих послуг, акт приймання наданих послуг, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, платіжними інструкціями від 11.02.2025, 10.03.2025.
Сторони в судове засідання не з'явилися про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
17.03.2025 представник відповідача подала до суду клопотання про розгляд заяви про стягнення судових витрат за її відсутності, заяву підтримує та просить її задовольнити.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи № 274/293/25, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області при ухваленні рішення за результатами розгляду цивільної справи № 274/293/25, питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, представником відповідача - адвокатом Висіцькою І.В. для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано суду копії наступних документів: договір про надання професійної правничої допомоги № 157/2025 від 07.02.2025, укладеного між ОСОБА_1 та АБ "ВИСІЦЬКОЇ "ВІВ ЛІГАЛ"; розрахунок № 135/2025 згідно договору № 157/2025 від 07.02.2025; акт від 10.03.2025 про приймання наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 157/2025 від 07.02.2025 на загальну суму 16100,00 грн з яких: 10500,00 грн підготовка та подання відзиву, 2450,00 грн підготовка та подання клопотання про поновлення строків та долучення доказів, 3150,00 грн участь 06.03.2025 адвоката у судовому засіданні; платіжні інструкції від 11.02.2025 на 10500,00 грн та від 10.03.2025 на 5600,00 грн.
Суд погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 16100,00 грн підтверджений належними та допустимими доказами.
Разом з тим, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 742/2585/19.
Таким чином враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в розрахунку наданих послуг, часткове задоволення позовних вимог, малозначнісь справи, тобто вона не є складною, не вимагає значних затрат часу на підготовку до розгляду, значення справи для сторін, ціну позову, те, що представник відповідача приймала участь в одному судовому засіданні, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з 16100,00 грн до 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Згідно ч. 3 ст. 259 ЦПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що при ухваленні рішення від 06.03.2025 не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме, про стягнення витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу.
Таким чином, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі.
Керуючись ст. ст. 81, 133, 137, 141, 270, 354 ЦПК України,
Заяву задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення по справі № 274/293/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
В іншій частині заяви відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 18.03.2025.
Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА