Справа № 183/382/25
№ 1-кп/183/23/25
18 березня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілих ОСОБА_4 ,
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою у кримінальному провадженні № 12024040000001407 від 03.11.2024 стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська (нині м. Дніпро), громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12024040000001407 від 03.11.2024 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував проти продовження строку дії стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_4 , кожен окремо, не заперечували проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Потерпілий ОСОБА_7 погодився з позицією прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_8 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_8 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання останнього винуватим у пред'явленому обвинувачені; ризик незаконно впливати на потерпілих і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки останні ще не допитані судом; та ризик вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, оскільки ОСОБА_8 , проявляючи злісне порушення правил дорожнього руху в населеному пункті, тим самим створюючи небезпеку оточуючим громадянам, тому враховуючи грубе порушення ПДР України допущене ним, що призвели до даної ДТП, є реальна можливість скоєння ним аналогічного злочину. Крім того, під важелем понесення відповідальності, ОСОБА_8 , будучи діючим військовослужбовцем, якщо останньому буде обрано інший запобіжний захід, може самовільно залишити місце служби та взагалі територію України, що в свою чергу утворить самостійний склад злочину, передбачений ст. 408 КК України (дезертирство).
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.
Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень наявності в ОСОБА_8 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_8 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Суд бере до уваги відомості про наявність у ОСОБА_8 місця реєстрації та проживання, однак вказані обставини з урахуванням вищевикладеного, не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_8 раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 331, 350, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою- задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 16 травня 2025 року.
Повний текст ухвали складено і оголошено 18 березня 2025 року о 12 годині 45 хвилин.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1