Справа № 182/3039/23
Провадження № 2-а/0182/58/2025
Іменем України
18.03.2025 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до капітана поліції ПОГ СВГ ВП Дніпровського РУП в Дніпропетровській області Крикуна Дмитра Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення -
ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до капітана поліції ПОГ СВГ ВП Дніпровського РУП в Дніпропетровській області Крикуна Дмитра Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що Постановою поліцейського ПОГ СВГ ВП Дніпровського РУП в Дніпропетровській області капітана поліції Крикуна Д.С. від 07.06.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії БАБ № 457305, його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч.2 ст.126 КУпАП. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконною з наступних підстав. Так, 20.06.2023 року він випадково знайшов конверт з копією постанови БАБ № 457305 від 07.06.2023 року за поштовою скринькою в своєму під'їзді. З цієї постанови він дізнався, що об 11 год. 30 хв. в місті Нікополь по вул.Світлій, 4а, він керував мопедом «HONDA» і не мав при собі посвідчення водія, тобто, не мав права керування таким ТЗ, чим порушив норми правил 2.1. ПДР України. За це правопорушення поліцейським притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу на суму 3 400 грн. З притягненням до адміністративної відповідальності він не погоджується. Насамперед, в постанові зазначено не його прізвище, до адміністративної відповідальності притягнуто громадянина Моісеєнко, а його прізвище - ОСОБА_2 . Крім того, зазначено, що особу встановлено згідно бази. Якої саме бази, написано нерозбірливо (копія паспорту додається). В постанові не зазначена причина зупинки транспортного засобу, в порушення вимог ст.35 Закону України "Про Національну поліцію". Вищезазначена стаття передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським і причина керування транспортним засобом без посвідчення водія в нормах вищезазначеної статті відсутня. По-третє, поліцією не було поінформовано його про права, зазначені ч.1 ст.268 КУпАП та ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України. Посадові особи поліції не надали можливості скористатись правами на адвоката та надати свої письмові пояснення та заперечення. Окрім цього, бланк постанови заповнений нерозбірливо, містить численні скорочення, виправлення, що не дає змоги чітко й точно з'ясувати, до якої саме відповідальності його притягнуто. В постанові відсутній підпис та зазначено, що від отримання копії постанови він відмовився, але це не відповідає дійсності. Також, в постанові відсутні дані про понятих, що повинно зазначатись обов'язково, у разі відмови особи від підписання та отримання копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно пункту 6. Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або після повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Копія постанови йому не вручалась, не надсилалась рекомендованим листом 08.06.2023 року, як зазначено в постанові, оскільки постанова надіслана простим листом і дата надсилання на штемпелі - 11.06.2023 року. Як зазначено в п.4-5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, уповноважені особи органів поліції повинні з'ясувати чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці), чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката, що не було зроблено працівниками поліції, а також не було конкретизовано пункт якого нормативно правового акту порушив позивач. Крім того, із графи 7 постанови вбачається, що до оскаржуваної постанови не додається жодного документу, в тому числі, фото й відео спостереження. Відповідач як суб'єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача. Проте, такі докази відсутні. Відповідачем не було вжито таких заходів. Тобто, вважає, що його притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП незаконно, тому змушений звернутись до суду та просить постанову поліцейського ПОГ СВГ ВП Дніпровського РУП в Дніпропетровській області капітана поліції Крикуна Дмитра Сергійовича від 07.06.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії БАБ № 457305, про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч.2 ст.126 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, постанова серія БАБ № 457305 від 07.06.2023 року, відносно нього про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП - закрити.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2023 року по даній справу було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання та встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.13-14).
Як вбачається з матеріалів справи, Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області на адресу відповідача тричі були направленні документи, в тому числі, запити щодо витребування належним чином постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а також докази відео-фіксації порушення. Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, при цьому, надав лист, згідно якого повідомив, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності направлена до примусового виконання в порядку ст.308 КУпАП України. Також, в листі містилось зазначення, що фото та відео фіксація з портативних реєстраторів відсутня, у зв'язку з закінченням строку зберігання, а тому надати відео матеріали скоєння адміністративного правопорушення не вбачається можливим (а.с.20).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст.55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судом встановлено, що Постановою поліцейського ПОГ СВГ ВП Дніпровського РУП в Дніпропетровській області капітана поліції Крикуна Д.С. від 07.06.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії БАБ №457305, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.8).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, окрім постанови, будь-які інші докази, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду не надано. А сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Ця постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, порушень ПДР України з боку позивача по справі відповідачем належним чином не доведено.
Згідно з п.10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування «судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
За таких обставин, суд не вбачає в діях позивача ознак правопорушення, за яке на нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і вважає за необхідне скасувати вищевказану постанову як незаконну.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно зі ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою, відповідно до закону, кримінальної відповідальності.
Вимогами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1статті 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів того факту, що на час складання спірної постанови позивач, дійсно, порушив ПДР.
Тому, на думку суду, оскаржувана постанова була винесена відповідачем передчасно.
Керуючись ст.ст.6, 12, 19, 46, 77, 78, 90, 243, 245, 251, 252, 257, 268, 271, 280, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до капітана поліції ПОГ СВГ ВП Дніпровського РУП в Дніпропетровській області Крикуна Дмитра Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову поліцейського ПОГ СВГ ВП Дніпровського РУП в Дніпропетровській області капітана поліції Крикуна Дмитра Сергійовича від 07.06.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії БАБ № 457305, у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч.2 ст.126 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал