Справа № 182/1503/25
Провадження № 1-кс/0182/250/2025
Іменем України
17.03.2025 року м. Нікополь
Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл..
ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2025 за № 42025041330000012 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, з вищою освітою, одруженого, працюючому директором ТОВ «Нікополькрансервіз», зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ з власних технічних засобів),
адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,-
17 березня 2025 р. до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2025 за № 42025041330000012 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що на підставі наказу від 11.11.2024 № 123-РС молодшого сержанта ОСОБА_7 , призначено на посаду командиру відділення радіоелектронної боротьби взводу безпілотних та авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , ВОС-545182А, та безпосередньо залучено до бойових дій з країною-агресором на території Запорізької області.
Таким чином, ОСОБА_7 , займаючи керівну посаду у ВЧ НОМЕР_1 , має можливість здобувати за допомогою товаришів по службі, трофейну зброю, захоплену під час бойових дій у військових підрозділів російської федерації.
Так, у не встановлений в ході досудового розслідування день та час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених слідством обставин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, не маючи передбаченого законом дозволу, всупереч п. 2 Додатку № 1 «Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17 червня 1992 року, п.п. 2, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, п.п. 2.1, 14.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, поряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, у невстановленої досудовим розслідуванням особи придбав бойову нарізну вогнепальну зброю 7,62 мм кулемет конструкції Калашнікова типу «ПК» з ідентифікаційним (заводським) номером «№БА8481972», що виготовлений промисловим способом, справний та придатний до стрільби, які переслідуючи мету незаконного зберігання, спільно з ОСОБА_7 транспортували до складського приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де зберігали до 14 березня 2025 року без передбаченого законом дозволу.
14 березня 2025 року, у вечірній час в складському приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , за вказівкою ОСОБА_7 , незаконно збув ОСОБА_8 , бойову нарізну вогнепальну зброю 7,62 мм кулемет конструкції Калашнікова типу «ПК» з ідентифікаційним (заводським) номером «№БА8481972», що виготовлений промисловим способом, справний та придатний до стрільби, отримавши кошти в сумі 80 000 грн., маючи на меті в подальшому розділити отримані таким чином кошти між всіма на даний час невстановленими досудовим розслідуванням особами.
Після цього, в цей же день 14.03.2025 ОСОБА_8 , добровільно видав працівникам Нікопольського РУП отримані від ОСОБА_5 бойову нарізну вогнепальну зброю 7,62 мм кулемет конструкції Калашнікова типу «ПК» з ідентифікаційним (заводським) номером «№БА8481972», що виготовлений промисловим способом, справний та придатний до стрільби.
Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 263 КК України - збут вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Вина ОСОБА_5 підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами огляду предметів; речовими доказами; протоколами допитів свідків; висновком експерта про проведення експертизи зброї та протоколами обшуків.
Враховуючи той факт, що для розгляду в розумні строки даного кримінального провадження в суді необхідно забезпечення виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов'язків, та наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення аналогічне тому, у яких підозрюється, виникла необхідність обрати запобіжний захід у відношенні підозрюваного, який попередить настання ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
ОСОБА_5 вчинив тяжкі злочини, а тому у разі визнання його винним у вчинені кримінальних правопорушень, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, що може спонукати його переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим дотримується обов'язкова умова призначення даного запобіжного заходу, передбачена п. 5 ч.2 ст. 183 КПК України, тобто законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_5 не має постійного джерела доходу, що свідчить про відсутність у підозрюваного будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. А тому, ОСОБА_5 залишаючись на свободі може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, яке є суспільним інтересом.
Викладене свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризиків - переховування від органів досудового розслідування та суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оргшан досудового розслідування вважає, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів таких як особисте зобов'язання, особиста порука, застава та домашній арешт не забезпечить належне виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, не зможуть запобігти вчиненню ним нових злочинів та не здатні запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1,5 ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене та те, що для розгляду в розумні строки даного кримінального провадження в суді необхідно забезпечити виконання обвинуваченою покладених на нього процесуальних обов'язків, а також те, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового слідства, суду, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інші кримінальні правопорушення, аналогічні тим у яких підозрюється, тому виникла необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід, який забезпечить виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також попередить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме тримання під вартою.
Прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити, оскільки вважає, що є обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, а також є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Адвокат підозрюваного заперечував проти клопотання слідчого. Зазначив, що підозрюваний має дружину, яка забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків. Крім того, останній має міцні соціальні зв'язку, офіційно працевлаштований. Тому просив, обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи свого захисника та зобов'язується не вчиняти нових злочинів, з'являтись до слідчого за першою вимогою, ухилятися від слідства та суду також не буде.
Вислухавши прокурора, адвоката, підозрюваного, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя, суд, як це зазначено у ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я;
4) міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію;
7) майновий стан;
8) наявність судимостей;
9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як вбачається з наданих копій матеріалів, а саме з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинені кримінальні правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України внесені до ЄРДР 06.01.2025 за №42025041330000012.
15 березня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 є підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру.
Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема: протоколами огляду предметів; речовими доказами; протоколами допитів свідків; висновком експерта про проведення експертизи зброї та протоколами обшуків.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення /злочину/.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Так, у клопотанні слідчим заявлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та суду та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя вважає, що заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду) об'єктивно існує, бо підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 3-х до 7-ми років, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
На обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчим у клопотанні зазначено, що ОСОБА_5 не має постійного джерела доходу, що свідчить про відсутність у підозрюваного будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів. А тому, ОСОБА_5 залишаючись на свободі може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та усвідомлюючи неминучість покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, яке є суспільним інтересом.
З огляду на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину, існування даного ризику не виключається.
Зазначена позиція не суперечить принципу презумпції невинуватості, оскільки мова йде про ймовірну можливість особи вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, а не про звинувачення особи у вчиненні кримінальних правопорушень.
Отже, на думку слідчого судді, органом досудового розслідування доведено наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Вказаний ризик на даному етапі досудового розслідування існує.
Слідчий суддя враховує, що інкримінований ОСОБА_5 злочин належать до категорії тяжких, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3-х до 7-ми років; доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 даних кримінальних правопорушень; доведення існування ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; вчинення іншого кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_5 хоча і одружений, однак на утриманні нікого не має, що, на переконання слідчого судді, дає певну характеристику особі підозрюваного. Зважаючи на вищевикладені обставини у сукупності, слідчий суддя переконаний, що стороною обвинувачення доведено необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим під час судового розгляду ризикам.
Так, особисте зобов'язання не зможе перешкодити можливості переховування підозрюваним; вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Жодних звернень щодо передачі ОСОБА_5 на поруки не надходило. Домашній арешт щодо ОСОБА_5 застосувати також недоцільно.
Отже з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення /злочину/, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Зважаючи на відомі обставини кримінального провадження, на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Що стосується заявленого стороною захисту клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відомостей щодо неможливого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчому судді не надано. Тому, суд вважає за можливе у задоволенні сторони захисту відмовити.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно працевлаштований, одружений, на утриманні нікого не має, вважає необхідним та достатнім встановлення застави згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400 грн.
При цьому, слідчий суддя вважає, що такий розмір застави здатен достатньою мірою забезпечити дієвість цього кримінального провадження,
Альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків.
Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв'язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- не відлучатися з м. Нікополь, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Такі обов'язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_5 і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2025 за № 42025041330000012 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
У задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою встановити шістдесят днів, тобто ухвала діє до 12 травня 2025 року.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в сумі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн. для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею у даній ухвалі, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов'язаний виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- не відлучатися з м. Нікополь, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі нез'явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин або неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення ним обов'язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1