Справа № 199/9631/24
(2/199/927/25)
Іменем України
06.03.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Носенко Ю.О., за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 поділ майна подружжя,-
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя. У підтвердження позовних вимог посилається на те, що за час шлюбу сторонами було набуто нерухоме майно, квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 04.10.2004 року, право власності якої зареєстровано на відповідача ОСОБА_3 .. Шлюб між сторонами був розірваний 13 квітня 2021 року. Після розірвання шлюбу між сторонами була досягнута домовленість, що відповідач здійснить відчуження спірної квартири на користь спільного їх сина. Однак, у зв'язку з наявними у відповідача заборгованості за кредитними договорами перед банками, на спірну квартиру накладені арешти, у зв'язку з чим відчуження квартири є неможливим.
У зв'язку з чим просила суд, здійснити поділ майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею, ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач до суду не з'явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав письмову заяву в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі та проти їх задоволення не заперечував, а також просив розглядати справу за його відсутності.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 березня 1999 року між сторонами по спраіві був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим відділом реєстрації актів громадського стану Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська серії ГКИ №066949 від 05.03.1999 року.
04 жовтня 2004 року був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М.М., за яким відповідач придбав у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована на ім'я відповідача.
13.04.2021 року шлюб між сторонами розірваний, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу від 13.04.2021 року серії НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, указаною правовою нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Як достовірно встановлено судом, відповідно до досліджених матеріалів справи, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 придбана 04 жовтня 2004 року, тобто в період шлюбу між сторонами та за спільні кошти подружжя, тобто є спільною сумісною власністю сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, судом встановлено, що спірне майно було придбано сторонами під час шлюбу, тобто належить до спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 10295,20 грн.
Керуючись ст.ст. 60,69-71 СК України, ст. ст.200, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити.
Поділити спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 66 кв.м., житловою площею 39,7 кв.м., залишивши у власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) частину вказаної квартири.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 10295,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня складення повного рішення апеляційної скарги.
Повний текст рішення суду складено 14 березня 2025 року.
Суддя Руденко В.В