Справа № 127/28466/19
Провадження № 1-кс/127/3320/25
Іменем України
12 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницького області в складі
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю:
обвинуваченої: ОСОБА_3 , її захисника - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду заяву обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_5 від розгляду ним справи №127/28466/19 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні №12018020000000004 від 03.01.2018, -
На розгляді у судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_5 перебуває справа №127/28466/19 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні №12018020000000004 від 03.01.2018.
В судовому засіданні 10.03.2024 обвинуваченою ОСОБА_3 заявлено відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_5 . В подальшому ОСОБА_3 подано письмову заяву про відвід судді ОСОБА_5 , яка мотивована тим, що в ході проведення підготовчого судового розгляду суддею допущено ряд порушень, які не тільки викликають сумнів в його неупередженості до ведення цієї справи загалом, а і відкрито засвідчують те, що ним розпочато судовий розгляд з упередженого ставлення до обвинуваченої.
Зокрема, на думку обвинуваченої ОСОБА_3 , допущені суддею ОСОБА_5 порушення полягають в наступному:
- підготовче судове засідання у даній справі було призначене на 11.30 год. 10.03.2025, при цьому вже на 12.00 год. суддею ОСОБА_5 до розгляду призначена інша справа №127/21085/24, тобто суддею для проведення підготовчого засідання у даній справі запланований і відведений час 30 хвилин, що жодним чином було не достатньо для обґрунтування стороною захисту позиції порушення обвинуваченої фундаментальних прав та загальних засад кримінального провадження на стадії досудового розслідування і при затверджені обвинувального акту та обстоювання позиції щодо наявності законних підстав повернення судом прокурору обвинувального акту, оскільки він не відповідає вимогам КПК України;
- суддя ОСОБА_5 свою зневагу відкрито висловив захиснику ОСОБА_4 , який відразу після початку судового розгляду заявив письмовий відвід прокурору, який приймає участь у справі ОСОБА_6 , оскільки органом ДБР здійснюється досудове розслідування кримінального провадження відносно останнього за подання у даній справі підробленого процесуального документу - постанови про об'єднання матеріалів досудового розслідування та суддя ОСОБА_5 до виходу у нарадчу кімнату для вирішення питання про відвід, висловив позицію, що відвід прокурору ним не сприймається. Перебував у нарадчій кімнаті суддя ОСОБА_5 не більше десяти хвилин, після чого поспішаючи оголосив, що відмовляє у відводі прокурору та поспішаючи продовжив розгляд справи, демонструючи упереджене ставлення до сторони захисту, а також підкреслюючи фразами, поведінкою небажання у вирішенні питань необхідних для забезпечення судового захисту прав ОСОБА_3 ;
- допущеним грубим порушенням суддею ОСОБА_5 було формальне виконання норм ч. 2 ст. 314 КПК України, яка зобов'язує суддю неухильно та не формально забезпечити виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу: так, статтею 345 КПК України передбачено обов'язок суду роз'яснити права обвинуваченого. Перед початком судового розгляду ОСОБА_3 було вручено пам'ятку про права обвинуваченого. Тому суддя ОСОБА_5 запитав чи ОСОБА_3 вручена пам'ятка та чи зрозумілі їй її права. У відповідь на що ОСОБА_3 попросила суд роз'яснити у чому її звинувачують та сутність цих обвинувачень. Однак, недослухавши доводів і відповіді на запитання судді, суддя ОСОБА_5 своїм зовнішнім виглядом демонструючи обурення, в дратівливій формі переадресував ОСОБА_3 її ж запитання зі словами « а вам незрозуміло, у чому Вас звинувачують?!! Вам що не зрозуміло що державний службовець не повинен одержувати неправомірну вигоду???». Коли ОСОБА_3 спробувала уточнити контекст запитання, з огляду на виклад фактичних обставин обвинувального акту, суддя ОСОБА_5 , декілька раз безтактно та зневажливо, переривав недоречними питаннями та уточненнями, і в якийсь момент, з метою вчинення психологічного тиску, поставив принижуюче запитання «Ви не розумієте написаних букв чи слів, що Вам я маю тоді пояснювати?!»
На думку обвинуваченої, саме така поведінка судді ОСОБА_5 з перших хвилин після початку підготовчого судового процесу у неї ствердно формує відображення того, що суддя формально проводить дане засідання, він визначив на це засідання нетривалий час, йому байдуже на дотримання прав людини та на конвенційні та конституційні гарантії, він, суддя ОСОБА_5 , навіть не приховує свого негативного ставлення до обвинуваченої, тобто він повністю нехтує сформованою сталою практикою, як рішення у справі «Barbera Messegu ahd Iabardo v Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146), де Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь підсудного;
- суддя ОСОБА_5 , не надаючи можливості висловити повністю доводи сторони захисту щодо наявності обґрунтованих підстав для повернення обвинувального акту, без заслуховування думки учасників процесу та до видалення у нарадчу кімнату, знову ж наперед висловив свої передчасні міркування, що це все озвучене було предметом попередніх розглядів, а на заперечення сторони захисту, знову ж допустив вислови, що розгляд справи головуючим здійснюється з упередженої думки;
- суддя ОСОБА_5 постійно перебивав виступи ОСОБА_3 , зневильовував її доводи, демонструючи поведінкою, що будь-які твердження обвинуваченої для нього не аргументи та не сприйняті вже;
- на неодноразові клопотання зупинити розгляд справи внаслідок як психологічного виснаження, так і у зв'язку із наявністю захворювань, пов'язаних із забороною тривалого мовлення, суддя ОСОБА_5 запропонував оголосити перерву на 5-10 хвилин і така його поведінка була зверхньою та неприпустимою.
Таким чином, на думку ОСОБА_3 , поведінка судді ОСОБА_5 , який розпочав упереджене ставлення до неї та інших учасників процесу зі стадії підготовчого судового засідання, та який до виходу в нарадчу кімнату за результатами підготовчого судового засідання, створив у обвинуваченої обґрунтований сумнів в своїй неупередженості та небезсторонньості, засвідчує те, що такий склад суду не відповідає відведеній судді довірі, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Відповідно до частини першої статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 10.03.2025 заява про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_5 розподілена слідчому судді ОСОБА_1 .
Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтримали заяву про відвід судді та просили її задовольнити.
Прокурор відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, заявою від 13.03.2025 просив розгляд заяви про відвід здійснювати у його відсутність, позиції, щодо заяви про відвід судді не висловлював.
Суддя ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоч повідомлявся належним чином про час та місце розгляду заяви про відвід.
Відповідно до частини третьої статті 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Зі змісту даної норми слідує, що неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також судді якому заявлено відвід (самовідвід), не є перешкодою для розгляду заяви.
Заслухавши пояснення обвинуваченої та її захисника, дослідивши заяву про відвід судді ОСОБА_5 та матеріали справи №127/28466/19, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді, з огляду на таке.
Як встановлено судом, 16 жовтня 2019 року до Вінницького міського суду Вінницької області, з Прокуратури Вінницької області, надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні №12018020000000004 від 03.01.2018.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 зазначене кримінальне провадження розподілено судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_7 .
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.10.2019 призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні на 13.11.2019.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.10.2020 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України повернуто прокурору відділу Вінницької обласної прокуратури для виконання вимог ст. 291 КПК України.
Підставою повернення обвинувального акту слугувало його невідповідність вимогам статті 291 КПК України, а саме відсутність формулювання висунутого обвинувачення, зазначення даних про особу обвинуваченої (освіта, займана посада, дані про судимість), які не передбачені законом, долучення реєстру матеріалів досудового розслідування, що не передбачено ч. 2 ст. 291 КПК України.
Однак, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21.12.2020 апеляційну скаргу прокурора ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2020 року про повернення прокурору для усунення недоліків обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018020000000004, внесеному в ЄРДР 03.01.2018 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, скасовано через істотні порушення кримінального процесуального закону.
Цією ж ухвалою призначено новий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційним судом, з поміж іншого, зазначено наступне:
- Висновок суду на порушення вимог п. 2 ч. 2 ст.291 КПК України де визначено, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості обвинуваченого, виключно прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство, не є обґрунтованим.
- Висновки суду про недотримання слідчим вимог ч. 2 ст. 291 КПК України через зазначення додатків до обвинувального акту, а саме реєстру матеріалів досудового розслідування, також не ґрунтуються на законі, оскільки за приписами п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту з-поміж іншого, додається реєстр матеріалів досудового розслідування, та дані вимоги дотримані слідчим.
- Також не відповідають фактичним обставинам висновки суду про відсутність в обвинувальному акті формулювання висунутого обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України), оскільки таке обвинувачення міститься в обвинувальному акті (т.1, а.с.7-10, арк. 6-9 обвинувального акту).
За наслідками нового розгляду зазначеного вище кримінального провадження, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2022 (суддя ОСОБА_8 ), яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27.02.2023, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про які внесено 03 січня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020000000004 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Закриваючи кримінальне провадження суд виходив з того, що строк досудового розслідування у справі закінчився, що у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 314, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України є підставою для закриття кримінального провадження.
Однак, постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 січня 2024 року касаційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2023 року щодо ОСОБА_3 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції Верховним судом зазначено наступне:
«Враховуючи те, що у кримінальних провадженнях, відомості про які внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК застосовувати не можна, то суду першої інстанції необхідно дослідити ту доказову базу, яка була здобута у межах строку досудового розслідування, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Окрім цього, суду у цьому кримінальному провадженні необхідно встановити, які процесуальні дії організаційного характеру вчинено стороною обвинувачення саме у межах строку досудового розслідування».
Після повернення справи до суду першої інстанції остання, згідно з протоколом автоматичного розподілу від 06.02.2024, була розподілена судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_9 .
Однак, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2024 (суддя ОСОБА_9 ) обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018020000000004 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, повернуто прокурору Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 .
Повертаючи обвинувальний акт прокурору судом зазначено, що прокурором були порушені вимоги закону щодо обвинувального акту, оскільки відсутність вказівки на місце вчинення злочину перешкоджає реалізації обвинуваченою свого права на захист. В свою чергу порушення права обвинуваченої на захист є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Однак, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08.10.2024 апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2024, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018020000000004 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, повернуто прокурору Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 , скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційним судом, з поміж іншого, зазначено наступне:
«- Колегія суддів вважає, що обґрунтовуючи своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки вимоги до обвинувального акту, визначені ст.291 КПК України, прокурором були дотримані.
Як убачається з обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, а також він підписаний уповноваженими на те особами, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, і будь - яких перешкод для призначення його до судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
Незгода суду з обсягом викладу визначених законодавцем обставин, не може вважатись тим недоліком, який може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
- Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а згідно вимог статей 338-340 КПК України в судовому засіданні прокурор може змінити обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
Отже, повертаючи обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 прокурору з визначеної підстави, суд першої інстанції вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.
Безпідставними є і висновки суду першої інстанції з приводу того, що відсутність в обвинувальному акті вказівки на місце вчинення злочину перешкодило суду вирішити питання підсудності з огляду на положення ч. 1 ст. 32 КПК України, відповідно до яких якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Крім того, колегія суддів наголошує, що повернення обвинувального акту за відсутності встановлених законом підстав позбавляє сторону обвинувачення можливості реалізувати процесуальні права та виконати обов'язки у кримінальних провадженнях на стадії судового провадження та може свідчити про незаконну відмову в розгляді по суті такого обвинувального акту.»
Після повернення справи до суду першої інстанції, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2025 задоволено заяву обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді, відведено суддю Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_9 від розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №12018020000000004 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, а справу №127/28466/19 передано на повторний автоматизований розподіл в порядку визначеному ст. 35 КПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 зазначене кримінальне провадження розподілено судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_10 .
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_11 від 21.01.20254 призначено підготовче судове засідання на підставі обвинувального акту в кримінальному за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018020000000004 від 03.01.2018, на 15:00 год. 19.02.2025.
В подальшому розгляд підготовчого засідання відкладено на 10.03.2025, в якому обвинуваченою і було заявлено відвід судді ОСОБА_5 .
Отже, суддя ОСОБА_5 , являється 4 (четвертим) складом суду, який здійснює розгляд вищевказаного кримінального провадження, а саме кримінальне провадження перебуває на розгляді суду з 16 жовтня 2019 року, тобто більше 5 (п'яти) років.
Надаючи оцінку посиланням обвинуваченої у заяві про відвід судді слідчий суддя враховує, що незалежність і об'єктивність судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого і загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.
Згідно з частиною шостою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, тобто фактично законодавець визначив практику Європейського суду з прав людини частиною кримінального процесуального законодавства України.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Проте, при розгляді заяви про відвід жодної з перелічених у частині першій статті 75 КПК України обставин обвинуваченою не доведено та, відповідно, судом не встановлено.
Обґрунтовуючи заяву про відвід обвинуваченою зазначалося, що в ході проведення підготовчого судового розгляду суддею ОСОБА_5 допущено ряд порушень, які не тільки викликають сумнів в його неупередженості до ведення цієї справи загалом, а і відкрито засвідчують те, що ним розпочато судовий розгляд з упередженого ставлення до обвинуваченої.
Зокрема, на думку обвинуваченої ОСОБА_3 , допущені суддею ОСОБА_5 порушення полягають в наступному:
1. підготовче судове засідання у даній справі було призначене на 11.30 год. 10.03.2025, при цьому вже на 12.00 год. суддею ОСОБА_5 до розгляду призначена інша справа №127/21085/24, тобто суддею для проведення підготовчого засідання у даній справі запланований і відведений час 30 хвилин, що жодним чином було не достатньо для обґрунтування стороною захисту позиції порушення обвинуваченої фундаментальних прав та загальних засад кримінального провадження на стадії досудового розслідування і при затверджені обвинувального акту та обстоювання позиції щодо наявності законних підстав повернення судом прокурору обвинувального акту, оскільки він не відповідає вимогам КПК України;
Такі посилання обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника судом до уваги не приймаються, оскільки виключно суд враховуючи навантаження, категорії та складність справ, а також інші фактори, здійснює призначення та розгляд справ (кримінальних проваджень) в межах призначених судових засідань та в межах фізичних можливостей суду. Нажаль, з урахуванням навантаження суддів Вінницького міського суду Вінницької області, в тому числі судді ОСОБА_5 , щоденно суддями здійснюється розгляд великої кількості різного роду справ, а тому попереднє планування часу з розрахунку 30 - 60 хв на одне судове засідання є виправданим та в жодному разі таке планування не обмежує сторону захисту в реалізації своїх прав.
При цьому, як слідує з журналу судового засідання від 10.03.2025, судове засідання у даній справі розпочалося о 11:54 год., а закінчилося о 13:54 год., що свідчить про те, що суддею ОСОБА_5 з метою безперервності судового процесу, вживалися усі заходи для проведення підготовчого засідання по даному кримінальному провадженні у даному судовому засіданні.
2. суддя ОСОБА_5 свою зневагу відкрито висловив захиснику ОСОБА_4 , який відразу після початку судового розгляду заявив письмовий відвід прокурору, який приймає участь у справі ОСОБА_6 , оскільки органом ДБР здійснюється досудове розслідування кримінального провадження відносно останнього за подання у даній справі підробленого процесуального документу - постанови про об'єднання матеріалів досудового розслідування та суддя ОСОБА_5 до виходу у нарадчу кімнату для вирішення питання про відвід, висловив позицію, що відвід прокурору ним не сприймається. Перебував у нарадчій кімнаті суддя ОСОБА_5 не більше десяти хвилин, після чого поспішаючи оголосив, що відмовляє у відводі прокурору та поспішаючи продовжив розгляд справи, демонструючи упереджене ставлення до сторони захисту, а також підкреслюючи фразами, поведінкою небажання у вирішенні питань необхідних для забезпечення судового захисту моїх прав;
Такі посилання сторони захисту судом також до уваги не приймаються, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході дослідження матеріалів справи, в тому числі звукозапису судового засідання. При цьому, тривалість перебування судді у нарадчій кімнаті жодним чином не свідчить про упередженість судді, а навпаки може вказувати на рівень підготовки судді до розгляду конкретної справи.
3. допущеним грубим порушенням суддею ОСОБА_5 було формальне виконання норм ч. 2 ст. 314 КПК України, яка зобов'язує суддю неухильно та не формально забезпечити виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу: так, статтею 345 КПК України передбачено обов'язок суду роз'яснити права обвинуваченого. Перед початком судового розгляду ОСОБА_3 було вручено пам'ятку про права обвинуваченого. Тому суддя ОСОБА_5 запитав чи ОСОБА_3 вручена пам'ятка та чи зрозумілі їй її права. У відповідь на що, ОСОБА_3 попросила суд роз'яснити у чому її звинувачують та сутність цих обвинувачень. Однак, недослухавши доводів і відповіді на запитання судді, суддя ОСОБА_5 своїм зовнішнім виглядом демонструючи обурення, в дратівливій формі переадресував ОСОБА_3 її ж запитання зі словами «а вам незрозуміло, у чому Вас звинувачують?!! Вам що не зрозуміло що державний службовець не повинен одержувати неправомірну вигоду???». Коли ОСОБА_3 спробувала уточнити контекст запитання, з огляду на виклад фактичних обставин обвинувального акту, суддя ОСОБА_5 , декілька раз безтактно та зневажливо, переривав недоречними питаннями та уточненнями перервав, і в якийсь момент, з метою вчинення психологічного тиску, поставив принижуюче запитання «Ви не розумієте написаних букв чи слів, що Вам я маю тоді пояснювати?!»
На думку обвинуваченої, саме така поведінка судді ОСОБА_5 з перших хвилин після початку підготовчого судового процесу у неї ствердно формує відображення того, що суддя формально проводить дане засідання, він визначив на це засідання нетривалий час, йому байдуже на дотримання прав людини та на конвенційні та конституційні гарантії, він, суддя ОСОБА_5 , навіть не приховує свого негативного ставлення до обвинуваченої, тобто він повністю нехтує сформованою сталою практикою, як рішення у справі «Barbera Messegu ahd Iabardo v Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146), де Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь підсудного;
Такі посилання сторони захисту судом також до уваги не приймаються, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході дослідження матеріалів справи, в тому числі звукозапису судового засідання, а навпаки спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, дослідивши запис судового засідання слідчим суддею встановлено, що суддею ОСОБА_5 в судовому засіданні оголошено склад суду, яким проводилося підготовче засідання, роз'яснено право відводу складу суду та прокурору, з'ясовано чи отримано стороною захисту пам'ятку про права та обов'язки, розглянуто заяву (клопотання) про відвід прокурора, заслухано клопотання адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору та розпочато розгляд скарг ОСОБА_3 , які подано з посиланням на частину другу статті 303 КПК України.
Посилання обвинуваченої ОСОБА_3 на те, що суддею ОСОБА_5 застосувалися такі висловлювання: «А вам незрозуміло, у чому Вас звинувачують», «Вам що не зрозуміло що державний службовець не повинен одержувати неправомірну вигоду», «Ви не розумієте написаних букв чи слів, що Вам я маю тоді пояснювати», в жодному випадку не свідчать про упередженість судді, а є цілком виваженими висловлюваннями в силу тих запитань, які лунали на адресу суду зі сторони обвинуваченої.
В цьому контексті варто зауважити, що в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 21.12.2020 та в ухвалі Житомирського апеляційного суду від 08.10.2024 містяться висновки про те, що вимоги до обвинувального акту, визначені статтею 291 КПК України, прокурором були дотримані, обвинувальний акт містить формулювання висунутого обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України), оскільки таке обвинувачення міститься в обвинувальному акті, з обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 вбачається, що в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, а також він підписаний уповноваженими на те особами, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, і будь - яких перешкод для призначення його до судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
З огляду на зазначене, звернення ОСОБА_3 до суду, щодо роз'яснення їй у чому її звинувачують та сутність цих обвинувачень виглядає вкрай дивними, а реакція суду на такі запитання є цілком природньою та зрозумілою. 4. суддя ОСОБА_5 , не надаючи можливості висловити повністю доводи сторони захисту щодо наявності обґрунтованих підстав для повернення обвинувального акту, без заслуховування думки учасників процесу та до видалення у нарадчу кімнату, знову ж наперед висловив свої передчасні міркування, що це все озвучене було предметом попередніх розглядів, а на заперечення сторони захисту, знову ж допустив вислови, що розгляд справи головуючим здійснюється з упередженої думки;
Такі посилання сторони захисту також не приймаються судом до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході дослідження матеріалів справи, в тому числі звукозапису судового засідання.
В цьому контексті слідчий суддя повторно звертає увагу на те, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 двічі повертався прокурору та в кожному випадку такі рішення судів першої інстанції скасовані апеляційними судами з призначенням у справі нового розгляду та з висловленням позиції про те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, і будь - яких перешкод для призначення його до судового розгляду, не вбачається, а відтак такі висновки апеляційних судів не можуть бути проігноровані судом першої інстанції при новому розгляді справи.
5. суддя ОСОБА_5 постійно перебивав виступи ОСОБА_3 , зневильовував її доводи, демонструючи поведінкою, що будь-які твердження обвинуваченої для нього не аргументи та не сприйняті вже; - на неодноразові клопотання зупинити розгляд справи внаслідок як психологічного виснаження, так і у зв'язку із наявністю захворювань, пов'язаних із забороною тривалого мовлення, суддя ОСОБА_5 запропонував оголосити перерву на 5-10 хвилин і така його поведінка була зверхньою та неприпустимою.
Такі посилання ОСОБА_3 також є безпідставними, оскільки, відповідно до статті 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Таким чином, керування ходом судового засідання, забезпечення додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, вжиття необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку, є виконання суддею положень статті 321 КПК України та в жодному разі не свідчить про упередженість судді та про зацікавленість судді в результатах розгляду справи.
Окремо слідчий суддя наголошує, що вирішення процесуальних питань в ході розгляду справи, в тому числі задоволення або ж відмова у задоволенні заяв, клопотань, скарг учасників провадження, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді у даній чи в інших справах, скасування судових рішень апеляційним судом, не свідчить про упередженість судді та не може бути підставою для відводу судді.
Крім того, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу (самовідводу) судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
З огляду на вказане суд вважає обставини викладені в заяві обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_5 надуманими, такими що не ґрунтуються на вимогах закону, спростовуються матеріалами справи та не заслуговують на увагу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 22, 31. 35, 75, 80-82, 309, 321, 372 КПК України, суд -
У задоволенні заяви заяву обвинуваченої ОСОБА_3 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_5 від розгляду ним справи №127/28466/19 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні №12018020000000004 від 03.01.2018, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: