17 березня 2025 року
м. Київ
справа №420/34884/23
адміністративне провадження № К/990/6474/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом Державної установи "Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство охорони здоров'я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕПЛОПОСТАЧ" про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
Державна установа "Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство охорони здоров'я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕПЛОПОСТАЧ", в якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області щодо реєстрації спірних фінансових зобов'язань в реєстрі бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів Державної установи «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України», зареєстровані у періоді з 01 березня по 1 серпня 2022 року по КЕКВ 2270, в сумі 91614,25 грн., які виникли у зв'язку з виконанням договорів № 1/2022, 462, 703, 1020/2022, 27-22, 6 та 16/22, укладеними між Державною установою «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» та ТОВ «Спецтеплопостач» (ЄДРПОУ 40652151), КП «Очисні споруди» СМР (ЄДРПОУ 32503478), КП «Очисні споруди» СМР (ЄДРПОУ 32503478), КП «Міський водоканал» (ЄДРПОУ - 32218122), КП «НК Екосервіс» (ЄДРПОУ 37171330), КП «Водне господарство» СМР (ЄДРПОУ - 32503441), КВУ «Каховський водоканал» (ЄДРПОУ 19236260), відповідно, у зв'язку з безпідставністю їх реєстрації та без врахування діючих законодавчих обмежень;
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області щодо відмови у знятті спірних фінансових зобов'язань з реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів Державної установи «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України», зареєстровані у період з 01 березня по 1 серпня 2022 року по КЕКВ 2270, в сумі 91614,25 грн., які виникли у зв'язку з виконанням договорів № 1/2022, 462, 703, 1020/2022, 27 - 22, 6 та 16/22, укладеними між Державною установою «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» та ТОВ «Спеоцтеплопостач» (ЄДРПОУ 40652151), КП «Очисні споруди» СМР (ЄДРПОУ 32503478), КП «Очисні споруди» СМР (ЄДРПОУ 32503478), КП «Міський водоканал» (ЄДРПОУ 32218122), КП «НК Екосервіс» (ЄДРПОУ 37171330), КП «Водне господарство» СМР (ЄДРПОУ 32503441), КВУ «Каховський водоканал» (ЄДРПОУ 19236260), відповідно, у зв'язку з безпідставністю їх реєстрації та без врахування діючих законодавчих обмежень;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області зняти фінансові зобов'язання з реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядника бюджетних коштів Державної установи «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України», безпідставно зареєстровані у періоді з 01 березня по 1 серпня 2022 року по КЕКВ 2270, на загальну суму 91614,25 грн. в системі програмно-технічного комплексу Клієнт Казначейства - Казначейство, які виникли у зв'язку з виконанням договорів № 1/2022, 462, 703,1020/2022, 27-22, 6 та 16/22, укладеними між Державною установою «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» та ТОВ «Спеоцтеплопостач» (ЄДРПОУ 40652151), КП «Очисні споруди» СМР (ЄДРПОУ 32503478), КП «Очисні споруди» СМР (ЄДРПОУ 32503478), КП «Міський водоканал» (ЄДРПОУ 32218122), КП «НК Екосервіс» (ЄДРПОУ 37171330), КП «Водне господарство» СМР (ЄДРПОУ 32503441), КВУ «Каховський водоканал» (ЄДРПОУ 19236260), відповідно, у зв'язку з реєстрацією їх без урахування діючих законодавчих обмежень;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області зняти з реєстрації в системі програмно-технічного комплексу Клієнт Казначейства - Казначейство, прострочену кредиторську заборгованість Державної установи «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» по КПКВК 2301040 за рахунок коштів спеціального фонду на загальну суму 91614,25 грн., в тому числі в розрізі КЕКВ: 2271 «Пара, гаряча вода та пов'язана продукція» на суму 86833,82 грн.; 2272 «Оплата водопостачання та водовідведення» на суму 3989,12 грн.; 2275 «Оплата інших енергоносіїв та інших комунальних послуг» на суму 791,31 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. без повідомлення учасників справи.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року адміністративний позовом задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області щодо реєстрації спірних фінансових зобов'язань в реєстрі бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів Державної установи «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України», зареєстровані у періоді з 01 березня по 1 серпня 2022 року по КЕКВ 2270, в сумі 91614,25 грн., які виникли у зв'язку з виконанням договорів № 1/2022, 462, 703, 1020/2022, 27-22, 6 та 16/22, укладеними між Державною установою «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» та ТОВ «Спеоцтеплопостач» (ЄДРПОУ 40652151), КП «Очисні споруди» СМР (ЄДРПОУ 32503478), КП «Очисні споруди» СМР (ЄДРПОУ 32503478), КП «Міський водоканал» (ЄДРПОУ - 32218122), КП «НК Екосервіс» (ЄДРПОУ 37171330), КП «Водне господарство» СМР (ЄДРПОУ - 32503441), КВУ «Каховський водоканал» (ЄДРПОУ 19236260), відповідно, у зв'язку з безпідставністю їх реєстрації та без врахування діючих законодавчих обмежень.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області зняти фінансові зобов'язання з реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядника бюджетних коштів Державної установи «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України», зареєстровані у періоді з 01 березня по 1 серпня 2022 року по КЕКВ 2270, на загальну суму 91614,25 грн. в системі програмно-технічного комплексу Клієнт Казначейства Казначейство, які виникли у зв'язку з виконанням договорів № 1/2022, 462, 703,1020/2022, 27-22, 6 та 16/22, укладеними між Державною установою «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» та ТОВ «Спеоцтеплопостач» (ЄДРПОУ 40652151), КП «Очисні споруди» СМР (ЄДРПОУ 32503478), КП «Очисні споруди» СМР (ЄДРПОУ 32503478), КП «Міський водоканал» (ЄДРПОУ 32218122), КП «НК Екосервіс» (ЄДРПОУ 37171330), КП «Водне господарство» СМР (ЄДРПОУ 32503441), КВУ «Каховський водоканал» (ЄДРПОУ 19236260), відповідно, у зв'язку з реєстрацією їх без урахування діючих законодавчих обмежень.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області зняти з реєстрації в системі програмно-технічного комплексу Клієнт Казначейства Казначейство, прострочену кредиторську заборгованість Державної установи «Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» по КПКВК 2301040 за рахунок коштів спеціального фонду на загальну суму 91614,25 грн., в тому числі в розрізі КЕКВ: 2271 «Пара, гаряча вода та пов'язана продукція» на суму 86833,82 грн.; 2272 «Оплата водопостачання та водовідведення» на суму 3989,12 грн.; 2275 «Оплата інших енергоносіїв та інших комунальних послуг» на суму 791,31 грн.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року залишено без змін.
17 лютого 2025 року надійшла до Верховного Суду касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, в якій скаржник просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державної установи "Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" в повному обсязі.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М. про що складено протокол від 17 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року задоволено заяви суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М. та Шарапи В.М. про самовідвід. Відведено суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М. та Шарапу В.М. від участі у розгляді касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №420/34884/23 за позовом Державної установи "Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство охорони здоров'я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕПЛОПОСТАЧ" про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії. Передано матеріали адміністративної справи № 420/34884/23 (провадження № К/990/6474/25) до Секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення складу суду в установленому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 березня 2025 року визначено колегію суддів у складі: Загороднюк А.Г., (головуючого судді), суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень та не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до статті 328 КАС України.
В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що спір між сторонами стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки перегляд касаційним судом цієї справи надасть можливість сформувати єдину правозастосовчу практику в оскаржуваних питаннях та недопущення в подальшому застосування різних підходів при вирішенні аналогічних спірних питань.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Посилаючись на судові справи, в яких, на думку скаржника, судами попередніх інстанції по різному вирішено аналогічні спори, відповідач не обґрунтовує, що в зазначених справах висновки зроблені за аналогічних фактичних обставин та не містять індивідуальних ознак, характерних виключно для них.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні аналогічних судових прав є необґрунтованими.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Суд наголошує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Водночас, Судом установлено, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного законодавства.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 12, 13, 257, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом Державної установи "Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство охорони здоров'я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕПЛОПОСТАЧ" про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов