17 березня 2025 року
м. Київ
справа №380/1979/24
адміністративне провадження №К/990/7536/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Желєзного І. В.,
перевіривши касаційну скаргу Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року
у справі № 380/1979/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.11.2017 року по 26.12.2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.11.2017 року по 26.12.2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року № 100.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 22.11.2017 по 19.01.2023.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 22.11.2017 по 19.01.2023 у розмірі 110564 (сто десять тисяч п'ятсот шістдесят чотири)грн 33 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №380/1979/24 - скасовано.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.06.2023 по 25.12.2023 у розмірі 71727 (сімдесят одна тисяча сімсот двадцять сім) грн 24 коп. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції, представник позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено вимоги до форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
До касаційної скарги додано посвідчення учасника бойових серія НОМЕР_2 від 20 листопада 2015 року та вказує, що підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Частиною другої статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI.
Пільги щодо сплати судового збору визначено в частині першій статті 5 Закону № 3674-VI.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Ця норма Закону має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). Частиною другою статті 22 Закону № 3551-XII визначено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, наведено у статті 12 Закону № 3551-XII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2022 року у справі № 910/6441/21 та від 18 липня 2022 року у справі № 161/18983/20.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що хоча указана норма (пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI) не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права мають бути нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Позивач як колишній військовослужбовець оскаржує рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Наявність чи відсутність статусу учасника бойових дій ніяк не впливає на можливість претендувати на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із його несвоєчасною виплатою. Таким чином, в розрізі норм статті 12 Закону № 3551-XII, змісту та підстав заявлених позовних вимог відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору у цій справі на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Крім того, на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа № 567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справа № 567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Ураховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить до сплати на загальних підставах.
Такого висновку щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалі від 30 грудня 2024 року у справі № 360/567/24.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3 028,00 гривень.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 2 422,40 гривень (3 028,00 х 0,4) х 200%).
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі 1937,92 грн.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку у 10 днів для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду:
- документу про сплату судового збору в розмірі 1937,92 грн.
Реквізитами для сплати судового збору є: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерськ. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; у графі "Призначення платежу" необхідно вказати: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір за позовом _______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача) на рішення від ______ (дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 380/1979/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
І. В. Желєзний