Справа № 640/19816/22 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
12 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Національного агентства з питань запобігання і протидії корупції про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 2245 від 29.08.2019 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо невиключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення та зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 40109058, вул.Мандрика, буд.7, м.Покровськ, Донецька область, 85302) №2245 від 29.08.2019 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
- зобов'язано Національне агентство з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ - 40381452, бульв. Миколи Міхновського, буд.28, м.Київ, 01103) виключити відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням Головне управління Національної поліції в Донецькій області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції, зокрема, у 2019 році проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого ВКП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.08.2019 №2245 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області та заходи реагування" позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення ним службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п.2 ч.1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.
У спірному наказі зазначено те, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.07.2019 №1924 ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками відділу кримінальної поліції Центрального ВП ГУПП в Донецькій області та встановлено, що порушуючи вимоги ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", та п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", зокрема, старший оперуповноважені ВКП Центрального ВП ГУНП в області старший лейтенант поліції О. Барчук під час подання до НАЗК щорічної е-декларації за 2018 рік недостовірно зазначив відомості у розділах № 3 "Об'єкти нерухомості".
Матеріали службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками відділу кримінальної поліції Центрального ВП ГУПП в Донецькій області та встановлено, що порушуючи вимоги ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", та п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", зокрема, старшим оперуповноваженим ВКП Центрального ВП ГУНП в області старшим лейтенантом поліції О. Барчуком під час подання до НАЗК щорічної е-декларації за 2018 рік недостовірно зазначено відомості у розділах № 3 "Об'єкти нерухомості".
На підставі вищезазначеного наказу Національним агентством з питань запобігання корупції були внесені відомості стосовно позивача до Єдиного державного реєстру осіб, що вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
У вересні 2022 року позивач звертався до Національного агентства з заявою, в якій просив вилучити з Реєстру інформацію щодо нього.
Однак, на зазначену заяву, відповідачем було надано лист-відповідь від 05.10.2022 №20-09/21433-22 про відсутність правових підстав для вилучення відомостей щодо ОСОБА_1 з Реєстру.
Не погоджуючись із зазначеним наказом ГУ НП в Донецькій області та бездіяльністю НАЗК щодо виключення його з Реєстру, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, прийнятий на підставі висновку за результатами проведення службового розслідування, визнав протиправним, оскільки в ході проведення службового розслідування досліджувалось питання щодо достовірності відомостей відображених в деклараціях особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, що є виключно компетенцією НАЗК. При цьому, враховуючи протиправність наказу ГУ НП в Донецькій області №2245 від 29.08.2019 щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції зауважив про необхідність зобов'язання НАЗК виключити відомості про позивача з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно частини 1 статті 60 Закону № 580-VIII, проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 61 Закону № 580-VIII на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції», цим та іншими законами України.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції".
Відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є зокрема поліцейські.
Згідно частини 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно частини 1 статті 65 за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про запобігання корупції" Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону України "Про запобігання корупції" до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Статтею 46 Закону №1700-VII встановлено перелік і вимоги до інформації, що зазначається в декларації, й, зокрема, пунктом 2 частини 1 цієї статті передбачено, що у декларації зазначаються відомості про: об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:
а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;
б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про запобігання корупції" національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю:
1) щодо своєчасності подання;
2) щодо правильності та повноти заповнення;
3) логічний та арифметичний контроль.
Частиною 2 статті 48 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Згідно частини 2 статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
На підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14 серпня 2016 року №1 "Про початок діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції" визначено 15 серпня 2016 року початком діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.
Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику та має повноваження зі здійснення в порядку, визначеному Законом №1700-VII, контролю та перевірки (повної) декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб, а у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у ній недостовірних відомостей - письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 26.03.2018 року по справі №800/513/17, від 22.02.2018 року №800/433/17, від 15.03.2018 року №800/436/17.
Згідно з частиною 2 статті 49 Закону України "Про запобігання корупції" державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
Отже ГУ НП в Донецькій області, який є роботодавцем суб'єкта декларування, а саме позивача ОСОБА_1 , відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1700-VII наділений лише повноваженнями щодо здійснення перевірки факту подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання цих декларацій.
Таким чином, перевірка декларації позивача щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених ним у деклараціях за 2018 рік, в тому числі і відомостей зазначених в пункті 3 "об'єкти нерухомості", а саме: об'єктів нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право, відноситься виключно до компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки в ході проведення службового розслідування досліджувалось питання щодо достовірності відомостей відображених в деклараціях особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, що є виключно компетенцією НАЗК, то проведення службового розслідування та складання висновку за фактом такого розслідування є протиправним.
При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, НАЗК повідомлено, що повна перевірка щорічної декларації позивача за 2018 рік, поданої ОСОБА_1 , не здійснювалась.
Отже, з огляду на те, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнятий на підставі висновку за результатами проведення службового розслідування, який є протиправним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що в такому випадку протиправним є і притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку із чим виникає необхідність визнати протиправним та скасувати наказ №2245 від 29.08.2019 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області та заходи реагування" у частині, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.
При цьому, враховуючи протиправність наказу ГУ НП в Донецькій області №2245 від 29.08.2019 щодо ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що обираючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про зобов'язання НАЗК виключити відомості про позивача з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, процесуальний закон, включаючи в себе спеціальну норму щодо строків звернення до адміністративного суду з питань, зокрема, проходження публічної служби, встановлює місячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Обов'язок доведення обставин, з якими пов'язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.
У постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 Верховний Суд визначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 520/2559/19 та від 20.02.2020 у справі № 520/3809/19.
Як вже було зазначено вище, наказом ГУНП в Донецькій області від 29.08.2019 №2245 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - зауваження.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Дисциплінарного статуту наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Пунктом 2 наказу від 29.08.2019 №2245 доручено Центральному ВП ГУНП в Донецькій області оголосити зміст наказу особовому складу та особисто ознайомити осіб, до яких вжито заходів дисциплінарного впливу.
Апелянт стверджує, що факт ознайомлення ОСОБА_1 із застосованим до нього дисциплінарним стягненням підтверджується відомістю про ознайомлення позивача з наказом ГУ НП в Донецькій області від 28.08.2019 №2245 та копією наказу ГУ НП в Донецькій області 28.08.2019 №2245 із особистим підписом ОСОБА_1 та датою ознайомлення, що на думку апелянта підтверджують пропуск позивачем строк звернення до суду.
Однак, у ГУ НП в Донецькій області відсутні оригінали спірного наказу та відомості про ознайомлення позивача з наказом ГУ НП в Донецькій області від 28.08.2019 №2245 у зв'язку з захопленням незаконними збройними формуваннями адміністративної будівлі ГУ НП в Донецькій області у м. Маріуполь та відсутністю доступу відповідача до них.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 73 КАС України належні докази - це ті, що відповідають предмету доказування у справі та здатні підтвердити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 73 КАС України, доказами є будь-які фактичні дані, отримані відповідно до закону, які підтверджують або спростовують обставини, що мають значення для справи.
Водночас, згідно зі статтею 94 КАС України кожен доказ має відповідати критеріям належності та допустимості. Для того щоб документ вважався належним доказом, він має бути завірений відповідно до вимог чинного законодавства. Це може означати, що документ має бути засвідчений підписом, печаткою чи нотаріусом, залежно від виду документа.
Отже, надані відповідачем копії спірного наказу та відомості не відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки у відповідача відсутні оригінали цих доказів, та відповідно, відсутня об'єктивна можливість здійснення завірення вказаних копій документів згідно оригіналів.
Відтак, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо ознайомлення позивача зі спірним наказом саме 09.09.2019, оскільки воно не підтверджено належними та допустимими доказами.
Також, колегія суддів звертає увагу, що з метою встановлення обставин щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності представник позивача звертався у жовтні 2022 року з адвокатськими запитами до ГУНП в Донецькій області та НАЗК.
Листом ГУНП в Донецькій області №1939/55/01-2022 від 03.10.2022 позивача повідомлено про неможливість надання копій запитуваних документів.
Листом НАЗК № 20-09/21433-22 від 05.10.2022 позивачу надано копії: листа ГУНП в Донецькій області № 5544/02/12-2019 від 29.08.2019; наказу № 2245; інформаційної картки до розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень від 29.08.2019.
З наведеного вбачається, що позивач своєчасно (у місячний строк після того, як дізнався про порушення своїх прав) звернувся до суду з цим позовом.
Отже, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 17.03.2025.