Справа № 320/59059/24 Головуючий у 1 інстанції - Перепелиця А.М.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
12 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
ТОВ «Клеон-Ойл» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило забезпечити позов шляхом:
- заборони ГУ ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 не діючою та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності ТОВ «Клеон-Ойл»;
- заборони ГУ ДПС у м. Києві відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані ТОВ «Клеон-Ойл» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019;
- заборони вчиняти будь-які дії третім особам, що спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання здійснення господарської діяльності ТОВ «Клеон-Ойл» внаслідок визнання ГУ ДПС у м. Києві не діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 26580314201900116 від 01.07.2019.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви заявником зазначено про неможливість здійснення ним господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним, що є наслідком втрати прибутку, впливає на сплату податків та призводить до значної втрати бюджетних надходжень. За посиланням заявника, після видалення даних щодо строку дії ліцензії та її наявності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, контролюючий орган ініціював масові фактичні перевірки місць здійснення господарської діяльності ТОВ «Клеон-Ойл» за участі представників Національної поліції та із застосуванням штрафних санкцій в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення, які застосовуються до прийняття відповідного рішення судом. Акцентовано увагу на тому, що без врегулювання вищевказаної ситуації товариство не зможе вести свою основну господарську діяльність, що призведе до значних матеріальних збитків та нанесенню шкоди не тільки власне ТОВ «Клеон-Ойл», але й контрагентам та суспільним відносинам в цілому. Разом з тим, заявником наголошено, що наразі відбувається посилення графіків планових та стабілізаційних відключень електроенергії, тому потреба в паливі для генераторів суттєво зростає та являється потенційно критичною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Клеон-Ойл» про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково:
- заборонено Головному управління ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії, які є наслідком визнання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019 не діючою та будь-яких інших дій, які обумовлені таким невизнанням та спрямовані на зупинення, обмеження, перешкоджання господарської діяльності ТОВ «Клеон-Ойл»;
- заборонено Головному управління ДПС у м. Києві відмовляти/блокувати/зупиняти в реєстрації подані ТОВ «Клеон-Ойл» акцизні накладні або не приймати їх з підстав відсутності в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального даних щодо дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №26580314201900116 від 01.07.2019.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Задовольняючи заяву ТОВ «Клеон-Ойл», суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що видалення інформації щодо наявності та строку дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №26580314201900116 в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального позбавляє ТОВ «Клеон-Ойл» права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв'язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для забезпечення позову. Зазначає, що заявник не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття рішення у справі або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення його прав та інтересів при виконанні судового рішення, прийнятого на його користь.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За приписами частини шостої статті 154 КАС України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (вимогам майбутнього позову, у разі подачі заяви до подання позову).
Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача (заявника), оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (або вимогами майбутнього позову, якщо заява подається до подачі позову).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.
При цьому, слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом економічної діяльності ТОВ «Клеон-Ойл» є, зокрема, роздрібна торгівля пальним - 47.30.
З метою здійснення вказаного виду діяльності заявником було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №26580314201900116.
Як вказує заявник, інформація щодо наявності та строку дії вказаної ліцензії була видалена в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального представниками контролюючого органу, що позбавило його можливості здійснити реєстрацію акцизних накладних.
Так, згідно квитанції №1-АН ТОВ «Клеон-Ойл» було подано на реєстрацію акцизну накладну від 21.11.2024 №17320, однак в її реєстрації було відмовлено з причини: "Документ не може бути прийнятий - порушено ст.15 Закону України №481, а саме: Реалізація пального з акцизного складу з ідентифікатором об'єкта оподаткування 1000004 може здійснюватись лише при наявності ліцензії».
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481).
За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону:
- роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;
- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
- анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Згідно із статтею 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Отже, роздрібна торгівля пальним здійснюються суб'єктами господарювання виключно за наявності ліцензії.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 статтю 18 Закону №481 доповнено положеннями наступного змісту: «Вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах».
Як було зазначено заявником, враховуючи відсутність фактів порушення податкового чи будь-якого іншого законодавства, ТОВ «Клеон-Ойл» розраховувало продовжувати здійснювати господарську діяльність відповідно до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №26580314201900116, внаслідок чого було укладено відповідні договори, за умовами яких брало на себе зобов'язання з поставки нафтопродуктів, закуповувало останні, винаймало персонал тощо.
На підтвердження вказаних тверджень до заяви про забезпечення позову долучено: договір поставки нафтопродуктів від 02.07.2018 №211/ГМ-18; додаткові угоди від 19.11.2019, від 23.11.2021, від 05.04.2023 до договору від 02.07.2018 №211/ГМ-18; договір поставки нафтопродуктів від 30.06.2023 №22/КЛ-23; наказ про затвердження штатного розпису від 01.10.2024 та штатний розпис.
Відповідно до Порядку віднесення об'єктів до об'єктів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109, діяльність з переробки нафти належить до сектору критичної інфраструктури.
Однак, внаслідок видалення інформації щодо наявності та строку дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №26580314201900116 в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального ТОВ «Клеон-Ойл» позбавлене можливості здійснювати відповідну ліцензовану діяльність та здійснювати реєстрацію акцизних накладних.
Як було наголошено заявником, у випадку неможливості ведення господарської діяльності, ТОВ «Клеон-Ойл» буде вимушене ввести режим простою на підприємстві, що безумовно негативно позначиться на трудовому колективі та призведе до значного вивільнення робочої сили.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження суду першої інстанції про те, що негативні наслідки в разі ненадання заявнику тимчасового судового захисту переважатимуть наслідки вжиття заходів забезпечення позову.
У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів відповідача чи інших осіб.
При цьому, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Подібні висновки щодо того, що вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише на забезпечення права позивача доступу до правосуддя в Україні та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог були викладені в постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 420/7613/19, від 13.05.2021 у справі № 640/31875/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 420/11076/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 440/6755/21, від 12 вересня 2022 року у справі №240/27616/21, від 21 грудня 2022 року у справі № 160/11995/22, від 11 січня 2023 року у справі №640/10679/22, від 31 січня 2023 року у справі № 140/8709/21, від 22 березня 2023 року у справі № 380/8301/22.
Крім викладеного, колегія суддів звертає увагу, що видалення інформації щодо наявності та строку дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 №26580314201900116 в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального позбавляє ТОВ «Клеон-Ойл» права на подальше здійснення такої діяльності та може призвести до розриву відповідних господарських зв'язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.
Твердження апелянта про те, що настання для позивача можливих негативних наслідків є лише припущенням, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вони суперечать завданням адміністративного судочинства та юридичній природі існування інституту забезпечення позову, які покликані саме попередити настання відповідних негативних наслідків для особи, яка звертається за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
При цьому, колегія суддів зауважує, що визначений оскаржуваною ухвалою спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету (справа № 320/890/25) та, водночас, вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише на забезпечення права позивача доступу до правосуддя в Україні та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Такого ж висновку в подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 у справі № 420/7613/19 та від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового забезпечення позову ТОВ «Клеон-Ойл» у визначений судом спосіб.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають вимогам ст.ст. 150, 151 КАС України, є виваженими, обґрунтованими та співмірними з метою, на досягнення якої вони спрямовані, та наслідками, що можуть настати, і доводи апелянта не спростовують правомірності їх застосування.
Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 17.03.2025.