про повернення позовної заяви
17 березня 2025 року Справа № 580/1887/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн, пропорційно дням його участі у бойових діях за грудень 2023 року, січень-березень 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному розмірі до 100 000 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах за грудень 2023 року, січень-березень 2024 року.
Відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 вказану позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду, оскільки позивачем поданий позов із пропуском строку звернення до суду.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви з доводами про наявність поважних причин такого пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суддею встановлено, що цей спір стосується виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за грудень 2023 та січень, лютий, березень 2024 року.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отож для визначення строку звернення до суду з цим позовом слід врахувати приписи статті 233 КЗпП України.
Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 03.08.2023 у справі №280/6779/22, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".
Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 07.09.2023 у справі №620/1201/23, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
На необхідність врахування цих висновків звернув увагу Верховний Суд у постановах від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
Отже, до позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за грудень 2023 та січень, лютий, березень 2024 року слід застосовувати тримісячний строк звернення до суду, визначений статтею 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04.10.2024 у справі №200/1643/24 та від 07.10.2024 у справі №500/7802/23.
Так, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що йому в неповному розмірі нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода за грудень 2023 та січень, лютий, березень 2024 року, натомість до суду звернувся лише 20.02.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX.
Представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яке обґрунтовано запровадженням в Україні воєнного стану та безпосередньою участю у бойових діях позивача, здійснення заходів з національної безпеки та оборони України, надаючи відсіч і стримування збройної агресії військам російської федерації та незаконним формування так званих ЛНР і ДНР, в межах виданих бойових наказів.
Натомість суд зазначає, що грошове забезпечення позивача є щомісячним платежем, і про не донарахування суми у розмірі 100000,00 грн на місяць позивач не міг не знати, отже тримісячний строк для звернення до суду обраховується з моменту отримання заробітної плати за відповідний місяць.
Щодо посилань представника позивача на запровадження в Україні воєнного стану та перебування позивача на службі, то ці обставини не можуть бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду без надання відповідних доказів того, як саме ці обставини вплинули на своєчасність звернення позивача до суду з цим позовом, з поданням якого він зволікав до лютого 2025 року.
Крім того, суд зауважує, що матеріали позовної заяви містять ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Грецьким Вячеславом Георгійовичем на підставі договору про надання правової допомоги № 144 від 29.04.2024, що свідчить про те, що перебування позивача на військовій службі не стало для нього перешкодою скористатися послугами адвоката, проте завадило звернутися до суду з даним позовом у встановлені законодавством строки.
Зі змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.
Будь-яких інших обставин, що зумовили несвоєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить.
Отже, представником позивача не наведено поважних причин, не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом.
Отже, позивачем не наведено дійсних поважних причин, не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом.
З огляду на викладене, заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення суду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачу у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, суддя на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України вважає за необхідне повернути позивачу подану ним позовну заяву.
Одночасно суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи вищевикладене та те, що суддя дійшов висновку про повернення позовної заяви, клопотання про зупинення провадження у справі розгляду не підлягає, оскільки є передчасним.
Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
СуддяВіталіна ГАЙДАШ