Справа № 420/39868/24
17 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
24 грудня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024 року про коригування митної вартості товарів.
У позовній заяві зазначено, що 28 лютого 2024 року між ТОВ «СТРОЙ МИР» (Покупець) та HAIYAN DAME SANITARY WARES CO.LTD (Продавець) був укладений контракт № CH-UA-18/02/28. На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець (HAIYAN DAME SANITARY WARES CO.LTD) здійснив поставку на адресу покупця відповідного товару: - вироби побутового призначення, для санітарно-технічних цілей душові бокси у асортименті, транспортуються у розібраному стані, до комплектації входить: форсунки для гідромасажу, скляні двері, піддон та верхня кришка виготовлені з пластику, ніжки, панель керування ,вентилятор, точковий світильник, ролики, радіо, змішувач, лійка для душу та частини до душбоксів. Загальна кількість - 270 комплектів.
Позивач зазначає, що під час декларування вказаних товарів у порядку, встановленому Митним кодексом України, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме в сумі 23 929.06 доларів США. Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України. На підтвердження митної вартості товару та для митного оформлення позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: пакувальний лист (0271); рахунок-фактура (інвойс) (0380)%; коносамент (0705); навантажувальний документ (0730); зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками (код 4104).
В подальшому, як зазначає позивач, на електронний запит митниці, декларантом було додатково подано наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця) та комерційна пропозиція. Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом, у зв'язку з чим позивач був змушений додатково надмірно сплатити: мито - 132538,94 грн; ПДВ - 294195, 81 грн.
Як зазначено у позовній заяві, підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем слугувало:
відсутність даних щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки, маркування, в яких постачається товар, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі;
шляхом порівняльної митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну постачальником та інформація яка міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україні, відтак, митну вартість товару скориговано;
митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом.
Позивач на спростування зазначених висновків відповідача, зокрема зазначив:
обов'язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані з відповідною упаковкою покладається на продавця, відповідно до умов п.4.2 Контракту. З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. Таким чином, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару;
умовами поставки за контрактом є базис поставки CIP, відповідно до якого саме постачальник поніс витрати на страхування товару та на транспортування товару, і ці витрати включені до наданої Постачальником ціни. За таких умов, вимоги щодо надання доказів розміру витрат на транспортування є незаконними та безпідставними;
безпідставним є посилання на дані інших контрактів та ЄАІС оскільки порядок формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання даних інших суб'єктів господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено;
безпідставним є посилання Відповідача на положення ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Відповідачем не наведено обставин та доказів, яким чином документи надані Позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.
З огляду на наведені доводи та аргументи у позовній заяві, позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання.
Суд ухвалою від 30.12.2024 залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду роздрукованих додатків до позовної заяви, а також додатків, які викладені іноземною мовою, з офіційним перекладом.
Суд ухвалою від 07.01.2025 продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
15 січня 2025 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті та витребував у позивача додатки до позову, викладені іноземною мовою, з офіційним перекладом.
29 січня 2025 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач вважає, що адміністративний позов ТОВ «СТРОЙ МИР» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, як зазначає відповідач у відзиві, з покликанням на фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500020010243U0 від 14.12.2024, відповідно до якої за умовами поставки CIP на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТРОЙ МИР». Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500020010243U0 від 14.12.2024 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 18.07.2022 № 1, рахунок-фактура (інвойс) від 20.12.2023 № 73 та інші документи.
Відповідач зазначає, що у зв'язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500020010243U0 від 14.12.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024, а саме:
відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, разом з цим, у п.4.2 Контракту, зазначено, що ціни, зазначені в дійсному контракті, включають в себе вартість упаковки, маркування, в яких постачається товар. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
відповідно до умов Контракту поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса, відповідно до погоджених правил Інкотермс у викладені 2010р. Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свій рахунок повинен одержати страхування карго, як зазначено в договорі, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, що підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності. Однак, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі.
Відповідач зазначив, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500020010243U0 від 14.12.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ).
У відзиві зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор», ЄАІС Держмитслужби України, мережі Інтернет та встановлено, що рівень митної вартості, подібних товарів більшим і становить:
Товар 1 - 2,91 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,25 дол. США/кг (МД від 22.11.2024 № UA204060/2024/008787);
Товар 2 - 4,2996 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 1,24 дол. США/кг (МД від 15.05.2024 № UA100380/2024/318503);
Товар 3 - 3,18 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 0,08 дол. США/кг (МД від 16.10.2024 № UA500580/2024/3037);
Товар 4 - 4,3453 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 0,016 дол. США/кг (МД від 09.08.2024 № UA100380/2024/331894);
Товар 5 - 6,0994 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 0,09 дол. США/кг (МД від 02.07.2024 № UA206050/2024/007556); Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.01.2025 15 Товар 6 - 2,10 дол. США/кг ніж заявлено декларантом 0,09 дол. США/кг (МД від 27.06.2024 № UA100100/2024/036889).
На переконання відповідача, у рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000520 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
В подальшому, як вказує відповідач, товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 24UA500020010252U6 від 14.12.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 426734,75 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
У підсумку відзиву відповідач зазначив, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000520 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «СТРОЙ МИР».
Враховуючи наведене у відзиві, відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ «СТРОЙ МИР» до Одеської митниці у повному обсязі.
Суд ухвалою від 31.01.2025 залишив без задоволення заяву представника відповідача про розгляд адміністративної справи №420/39868/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (вх.№ЕС/8861/25 від 29.01.2025).
Станом на 17 березня 2025 року інших заяв по суті справи (заперечень на відповідь на відзив та пояснень), а також додаткових доказів, клопотань з боку сторін до суду не надходило.
Відповідно до ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи наведені приписи КАС України, адміністративна справа вирішується судом 17.03.2025 року в межах граничного строку, визначеного ст.258 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, з відзивом відповідача на позовну заяву та наданими ним доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
28 лютого 2018 року між ТОВ «СТРОЙ МИР» (Покупець) та HAIYAN DAME SANITARY WARES CO., LTD (Продавець) був укладений контракт №CH-UA-18/02/28 (т.1 а.с.72-76).
Згідно з додатковою угодою від 15.12.2022 до контракту №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018 (т.1 а.с.77), сторонами досягнуто взаємної згоди щодо внесення змін до контракту №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018 наступного змісту:
« 3.1. Поставка товару здійснюється на умовах СІР ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNYI.
3.3. Транспортування товару здійснюється морем у контейнерах та/або наземним автотранспортом.
5.5. Умови оплати 100% оплата протягом 30 днів після отримання товару на склад».
Відповідно до додаткової угоди від 26.02.2024 до контракту №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018, дію контракту продовжено до 27.02.2027 (т.1 а.с.78).
На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець (HAIYAN DAME SANITARY WARES CO., LTD) здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару: вироби побутового призначення, для санітарно-технічних цілей душові бокси у асортименті, транспортуються у розібраному стані, до комплектації входить: форсунки для гідромасажу, скляні двері, піддон та верхня кришка виготовлені з пластику, ніжки, панель керування ,вентилятор, точковий світильник, ролики, радіо, змішувач, лійка для душу та частини до душбоксів. Загальна кількість - 270 комплектів (т.1 а.с.60; 92-94).
14 грудня 2024 року ТОВ «СТРОЙ МИР», з метою здійснення митного оформлення поставленого за вказаним контрактом товару, подало до Одеської митниці митну декларацію №24UA500020010243U0, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту (т.1 а.с.51-55;140-141).
Разом із митною декларацією та під час подальших консультацій декларант ТОВ «СТРОЙ МИР» надало до митного оформлення: пакувальний лист від 24.09.2024 (т.1 а.с.145), рахунок-фактура (інвойс) від 24.09.2024 №SMSW240624SA (т.1 а.с.60), коносамент ZYTC240904901 від 01.10.2024 (т.1 а.с.106-107); навантажувальний документ від 12.12.2024 №7691 (т.1 а.с.50;170); зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками від 28.02.2018 №CH-UA-18/02/28 (т.1 а.с.72-76).
За результатами митного оформлення відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024 (т.1 а.с.88-90; 172-173) та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2024/000520 від 14.12.2024 (т.1 а.с.61-62).
В обставинах прийняття оскаржуваного Рішення зазначено, що митним органом було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів є більшим, ніж заявлено декларантом.
З огляду на рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024 відповідачем були виявлені наступні розбіжності у документах, які були надані позивачем:
1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, разом з цим, у п.4.2 Контракту, зазначено, що ціни, зазначені в дійсному контракті, включають в себе вартість упаковки, маркування, в яких постачається товар. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до умов Контракту поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса , відповідно до погоджених правил Інкотермс у викладені 2010 р. Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свій рахунок повинен одержати страхування карго, як зазначено в договорі, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, що підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності. Однак, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі.
Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024, відповідачем скориговано митну вартість товару, у зв'язку з чим позивачу визначено до сплати додатково мита у розмірі 132538,94 грн та ПДВ у розмірі 294195,81 грн, що підтверджується митною декларацією №24UA500020010252U6 від 14.12.2024, яка подана з урахуванням рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024 (т.1 а.с.80-83).
Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають невідповідності та у них відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам щодо ненадання до митного оформлення документів, що підтверджують вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням у відповідності до вимог п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто, з огляду на положення ст. 58 МК України витрати на пакування додаються до митної вартості товару лише у тому випадку, коли вони не включені до ціни товару.
Суд встановив, що товар поставляється на умовах СІР (Інкотермс), що також не заперечується відповідачем в оскаржуваному рішенні та відзиві на позов.
Згідно з розділом А.9 умов СІР Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.
Відповідно до п. 7.1 та п. 7.2 Контракту від 28.02.2018 №CH-UA-18/02/28, обов'язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника (т.1 а.с.74).
Отже, відповідно до умов зазначеного контракту та умов поставки товару СІР (Інкотермс), обов'язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
Тобто, визначена у контракті ціна за товар включає у себе, у тому числі витрати, пов'язані із пакуванням товару, що означає, що витрати, пов'язані з пакуванням товару несе продавець, а не покупець, у зв'язку із чим, суд вважає безпідставними зауваження відповідача щодо ненадання позивачем до митного оформлення документів, що підтверджують вартість пакування.
Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв'язку з тим, що в документах, наданих до митного оформлення, відсутній страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди від 15.12.2022 до контракту №CH-UA-18/02/28, поставка здійснюється на умовах СІР ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNYI.
Умовами CIP - «Carriage and Insurance Paid to», що перекладається як «Фрахт/перевезення та страхування оплачені до», термін «фрахт/перевезення та страхування оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміну CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIP від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIР, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до місця призначення.
Зважаючи на викладене, в цьому випадку ТОВ «СТРОЙ МИР» не повинно додатково страхувати товар.
За таких обставин, суд вважає помилковим твердження митного органу про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення позивачем.
Суд також враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, але не виключно.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення, є кінцевими та позбавляє декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час, у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, суд дійшов до висновку, що витребуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій товарами, відповідно до статті 59-63 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Суд зазначає, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якою співставлялась вартість товару.
В пункті 33 Рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв'язку із відсутністю у Митниці такої інформації.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної з декларантом консультації обрано другорядний метод (резервний) визначення митної вартості, у зв'язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС.
Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС України закрита для вільного доступу, що позбавляє позивача можливості довести задекларовану митну вартість.
Верховний Суд сформував правову позицію, яку суд враховуює при вирішенні цієї справи, відповідно до якої формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).
Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024 за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене за наслідками судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до платіжної інструкції від 20.12.2024 №14283 (т.1 а.с.15), позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 5120,82 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв'язку з поданням позовної заяви через систему «Електронний суд»).
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 5120,82 грн.
Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України КАС України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України UA500020/2024/000243/2 від 14.12.2024 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» судовий збір у розмірі 5120 (п'ять тисяч сто двадцять) гривень 82 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР», код ЄДРПОУ: 41688915, місцезнаходження: вул. Шума Віталія, буд.4-А, м. Чорноморськ, Одеський район, Одеська область, 68000.
Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078.
Суддя Дмитро БАБЕНКО