05 березня 2025 року Справа № 280/12167/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., представника позивача: адвоката Мартиненка О.О., представника відповідача: Смикової А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства «Агромашторг» (69050, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Східна, б. 5-А, код ЄДРПОУ 25217255)
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Агромашторг» (далі - позивач, ПП «Агромашторг») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2024 р. № 2187308010702 (форма "В1") про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 229218,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 57304,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками проведеної відповідачем податкової перевірки встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі також ПДВ) у серпні 2024 року за рахунок віднесення до складу податкового кредиту та від'ємного значення звітного періоду сум податку з операції купівлі легкового автомобіля Toyota CAMRY, оскільки контролюючий орган дійшов висновку, що у звітному періоді позивач не почав використовувати такий автомобіль у власній господарській діяльності. Позивач вважає таку позицію контролюючого органу хибною, оскільки придбання автомобіля Toyota CAMRY та використання його власній господарській діяльності позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях. Зазначає, що ПП ««Агромашторг» фактично оплатило постачальнику вартість придбаного автомобіля - 1375305,00 грн, в тому числі сплатило ПДВ - 229217,50 грн, дійсно отримало автомобіль, зареєструвало його у встановленому законодавством порядку, оприбуткувало по бухгалтерському обліку та цілком на законних підставах включило сплачений ПДВ у сумі 229217,50 грн до податкового кредиту, від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ податкової декларації з ПДВ за серпень 2024 року. Вважає неправильним висновок контролюючого органу про те, що позивачем порушено саме пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки не використання автомобіля підприємством взагалі не є тотожним (не відповідає) по суті нормативному визначенню, яке передбачає, що податкове зобов'язання з ПДВ нараховується у випадку, коли товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Вказує, що контролюючий орган не встановив факти, не зафіксував їх в акті перевірки, належним чином не довів про використання придбаного автомобіля в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства. Звертає увагу, що в акті податкової перевірки не вказано, який саме підпункт пункту 198.5 статті 198 ПК України порушено позивачем. Стосовно твердження відповідача про те, що особа, яка здійснювала заправку автомобіля Toyota CAMRY у місті Запоріжжі 22.08.2024, не мала фізичної можливості її здійснити, оскільки в той самий час керувала іншим транспортним засобом у місті Кривий Ріг, позивач зазначає, що автомобіль Toyota CAMRY закріплено за головним механіком Ковальчуком Ю.М., у той час як у місті Кривий Ріг перебував водій ОСОБА_1 , тобто інша особа, що залишено поза увагою контролюючого органу. Також посилається на те, що придбаний позивачем автомобіль Toyota CAMRY доставлено від постачальника до місцезнаходження покупця способом його перевезення на причіпному автомобільному трейлері, а тому посилання відповідача на невідповідності у даних одометру автомобіля щодо пробігу не відповідають дійсності. Вказує, що автомобіль Toyota CAMRY використовувався у серпні 2024 року у господарській діяльності позивача щодо супроводження вантажних авто для проведення техогляду, оформлення страхових полісів на вантажні авто, отримання запчастин від постачальників, отримання сертифікатів (протоколів) техогляду вантажних автомобілів. Крім того, вважає безпідставними посилання відповідача на отриману інформацію від КП «ЦУІТ», згідно якою начебто автомобіль Toyota CAMRY не здійснював поїздки по м. Запоріжжя за період з 01.08.2024 по 31.08.2024, оскільки вказана інформація не має статусу офіційної, може містити помилки та не може розглядатись як належний доказ при оформлені матеріалів перевірки податкового органу. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 06.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
20.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначає, що під час проведення перевірки на підставі наданих документів не встановлено використання придбаного позивачем автомобіля та паливо-мастильних матеріалів, які було заправлено протягом серпня 2024 року, в господарській діяльності позивача, оскільки відсутня інформація про списання паливно-мастильних матеріалів на вказаний автомобіль, виписування подорожніх листів та інших документів, що підтверджують використання пального, тощо. Крім того, встановлено, що особа/, яка здійснила заправку автомобіля згідно наданих документів, у вказаний період перебувала у місті Кривій Ріг під завантаженням та не могла фізично здійснювати заправку автомобіля у місті Запоріжжі. Таким чином, протягом серпня 2024 року автомобіль не міг здійснювати поїздки по м. Запоріжжя, а інформація про пробіг автомобіля в 189 км не відповідає дійсності. Крім того, абз.2 п.3.3 наказу від 16.08.2024 №07/ОЗ «Про введення в експлуатацію придбаного легкового автомобіля марки «Toyota», модель «CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 » зазначено, що користування автомобілем у господарській діяльності тимчасово обмежено до повного укомлектування (протягом серпня 2024 року укомплектування автомобіля не здійснювалося). Щодо доводів позивача про напрямки використання автомобіля у господарській діяльності, зазначає, що неможливо встановити супроводження яких ТЗ було здійснено для проведення техогляду та виробнича необхідність проведення техогляду; неможливо встановити на які ТЗ було оформлено страхові поліси, неможливо визначити звідки та від кого отримано запчастини. Крім того, за даними журналу-ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» не встановлено операцій по взаємовідносинах із страховими компаніями щодо надання послуг страхування (протягом серпня 2024 року встановлено взаємовідносини з ПРАТ "СК "ПЕРША" (код 31681672), пов'язані з перерахуванням коштів. Крім того, згідно інформації КП «ЦУІТ» (лист від 25.10.2024 №0852) автомобіль Toyota CAMRY з реєстраційним номером НОМЕР_1 не здійснював поїздки по м.Запоріжжя за період з 01.08.2024 по 31.08.2024. Вважає, що чинним податковим законодавством не передбачено чіткий перелік інформаційних ресурсів, які мають право використовувати контролюючі органи в якості доказової бази. Щодо відсутності посилання в акті перевірки на конкретний підпункт п.198.5 ст.198 ПК України, звертає увагу, що в акті перевірки визначено тип порушення яке призвело до заниження податкового зобов'язання визначеного п.198.5 ст.198 ПК України, а саме «які не використовувалися у господарській діяльності». Щодо невірного зазначення водія, зазначає, що підприємством не надано копію маршрутного листа від 22.08.2024, що спростувало б твердження що водієм транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2 був саме ОСОБА_1 . Ні під час перевірки, ні на запит контролюючого органу, ні до заперечень позивачем не надано документальне підтвердження щодо транспортування автомобіля за допомогою причіпного автомобільного трейлера (договорів та актів виконаних робіт за надані послуги перевезення легкового автомобіля, відсутня інформація щодо проведених розрахунків за надані послуги, тощо). Просить в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 21.01.2025 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.02.2025.
28.01.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій наполягає на тому, що саме відповідач має обов'язок доведення, в яких саме операціях в серпні 2024 року призначався або починав використовуватись позивачем легковий автомобіль, які б підпадали під порушення норми підпункту «г» п.198.5 ст.198 ПК України. Надані позивачем письмові докази, на його думку, підтверджують, що легковий автомобіль Toyota CAMRY придбано позивачем виключно для цілей використання у його господарській діяльності. Усі основні засоби, які обліковуються на балансі підприємства, в тому числі легкові автомобілі, усі основні і допоміжні працівники, які прийняті на роботу, усі отримані від постачальників запчастини, пальне, ТМЦ та послуги, тощо - все це приймає участь у комплексному процесі здійснення господарській діяльності позивачем для отримання доходу. Вказує, що легковий автомобіль використовується в операціях комплексного процесу організації, забезпечення та ведення господарської діяльності підприємства, основним видом якого є діяльність з міжнародного перевезення вантажів вантажними автомобілями. Принципи організації та засоби здійснення господарської діяльності відповідно до чинного законодавства визначає саме підприємство, а тому вільне та необґрунтоване визначення відповідачем поняття використання/невикористання легкового автомобіля в господарській діяльності є протиправним та належним чином не доведеним. Наполягає на тому, що легковий автомобіль було доставлено з м. Києва до м. Запоріжжя на лафеті партнерським перевізником, відповідно не оформлялось документальне замовлення. Вважає висновки контролюючого органу такими, що ґрунтуються на припущеннях. Звертає увагу суду на те, що сам факт не оскарження інших податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі акту перевірки, не свідчить про згоду позивача з висновками такої перевірки.
Ухвалою суду від 05.02.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05.03.2025.
У судовому засіданні 05.03.2025 представники сторін підтримали свої доводи та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи, представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 05.03.2025 судом проголошено скорочене рішення.
Заслухавши вступне слово та пояснення, надані представниками сторін у судовому засіданні, безпосередньо дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів справи, суд встановив такі обставини.
За відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПП «Агромашторг» (код ЄДРПОУ 25217255 ) з 22.08.1997 зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, б. 5-А, видами діяльності підприємства є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником ПДВ.
На підставі направлень від 11.10.2024 №2777, №2778 та наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 08.10.2024 №1854-п, на підставі п.п.191.1.6 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200 та п.п.69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агромашторг» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2024 року (вх.№9270120408 від 15.09.2024) від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої перевірки складено акт №16738/08-01-07-14/25217255 від 28.10.2024 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено, крім іншого, порушення ПП «Агромашторг» п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника (рядка 20.2/ 20.2.1 Декларації) на суму 229 218 грн.
Вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2024 року у складі податкового кредиту звітного періоду, від'ємного значення сум податку та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника в банку, відобразив операцію з придбання легкового автомобіль Toyota CAMRY 2024 року виготовлення, договірною купівельною вартістю 1 375 305,00 грн, в тому числі ПДВ - 229 217,50 грн, проте, на думку податкового органу, у звітному періоді такий автомобіль не використовувався позивачем у виробничій діяльності, а тому платник податку був зобов'язаний здійснити коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України.
Позивачем подано заперечення на Акт перевірки від 11.11.2024, за результатами розгляду яких листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 25.11.2024 №51004/6/08-01-07-14-06 заперечення залишені без задоволення, а висновки Акту перевірки - без змін.
На підставі висновків Акту перевірки податковим органом, крім іншого, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 29.11.2024 №2187308010702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, на суму 229 218,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 57 304,50 грн (а.с.59-60).
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 29.11.2024 №2187308010702, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
ПК України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії…
…До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
При цьому, для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №360/4169/21, від 11 грудня 2024 року у справі №320/37379/23.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18 та від 11 грудня 2024 року у справі №320/37379/23 звернув увагу на те, що використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідно до обставин даної справи, судом встановлено, що позивач Рішенням від 02.08.2024 р. № 7-2024 вирішив для цілей використання у статутній господарській діяльності ПП «Агромашторг» придбати за рахунок власних коштів легковий автомобіль Toyota CAMRY (а.с.61).
ПП «Агромашторг» укладено з ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» договір купівлі-продажу № ST08240021 від 05.08.2024 на придбання легкового автомобіля марка/модель «TOYOTA CAMRY 70», 2024 року виготовлення, договірною купівельною вартістю 1 375 305,00 грн., в тому числі ПДВ - 229 217,50 грн (а.с.25).
На підставі зазначеного договору купівлі-продажу, ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» надано рахунок-фактуру №0000001507 від 05.08.2024 для проведення оплати за автомобіль CAMRY 70 ATTITUDE BLACK MICA VIN НОМЕР_3 , всього з ПДВ 1 375 305,00 грн., в тому числі попередня часткова оплата -45000,00 грн (а.с.27).
ПП «Агромашторг» здійснило оплату ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» за автомобіль згідно платіжних інструкцій: - № 1404 від 05.08.2024 на суму 45 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 7 500,00 грн (звор.бік а.с.27); - №1413 від 07.08.2024 на суму 1 330 305,00 грн, в тому числі ПДВ - 221 717,50 грн (а.с.28).
За фактом отримання коштів від позивача ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 156 від 05.08.2024 на суму ПДВ 7 500,00 грн та №293 від 07.08.2024 на суму ПДВ 221 717,50 грн, вказані обставини знайшли відображення в Акті перевірки (Аркуш 8 акту перевірки) та сторонами визнаються.
Вказані суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту (ряд.10.1, ряд.17), від'ємного значення (ряд.19) та бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ряд 20.2) декларації з податку на додану вартість за серпень 2024 року, вказані обставини знайшли відображення в Акті перевірки (Аркуш 8 акту перевірки) та сторонами визнаються.
Передачу автомобіля оформлено видатковою накладною № а000000494 від 09.08.2024 року та актом приймання-передання товару від 09.08.2024 (а.с.26).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , право власності на легковий автомобіль Toyota CAMRY, VIN НОМЕР_3 , 2024 рік випуску, зареєстровано за ПП «Агромашторг» 16.08.2024 (а.с.62).
Наказом директора ПП «АГРОМАШТОРГ» № 7/ОЗ від 16.08.2024 наказано ввести в експлуатацію з 16.08.2024 придбаний легковий автомобіль Toyota CAMRY для використання у господарській діяльності (а.с.165-166).
На підставі даного наказу, Актом приймання-передачі основних засобів в експлуатацію від 16.08.2024 (а.с.10), придбаний у ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» легковий автомобіль Toyota CAMRY введено в експлуатацію з 16.08.2024. Зазначене також відображено в картці рахунку 105 (а.с.11).
Таким чином, наданими первинними документами, які також надавались під час податкової перевірки та разом із запереченнями на Акт перевірки, підтверджено придбання позивачем у серпні 2024 року легкового автомобіля Toyota CAMRY з метою використання у господарській діяльності, та введення його в експлуатацію з 16.08.2024.
Крім того, позивачем надано до перевірки та до суду подорожній лист № 01/2 від 16.08.2024, терміном дії до 30.08.2024, відповідно до якого при виїзді з гаража пробіг автомобіля складав 007 км, при поверненні в гараж - 196 км, загальний пробіг автомобіля 189 км, використано пального (бензину) - 17,77 л, особливі відмітки: використання: - супроводження вантажних авто для проведення техогляду; - виїзд з НОМЕР_5 до електрика для ремонта; - отримання з/частин; оформлення страхових полісів та вантажні авто в страховій; отримання сертифікатів техогляду вантажних авто; доставка документів бухгалтерії від водіїв (а.с.51). До матеріалів справи також надано чеки щодо заправки автомобіля (а.с.51 звор.бік).
На підтвердження здійснення діяльності, яка відображена в розділі «особливі відмітки» подорожнього листа № 01/2 від 16.08.2024, позивачем надано поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлені протягом серпня 2024 року на вантажні автомобілі, що належать позивачу (згідно переліку, відображеного на стор.13 Акту перевірки), акти здачі-прийняття робіт щодо проведення техогляду та протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу, видаткові накладні щодо отримання запасних частин для автомобілів від постачальників (а.с.31-37, 54).
При цьому, слід звернути увагу на те, що в Акті перевірки не встановлено фактів використання позивачем придбаного легкового автомобіля Toyota CAMRY в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а тому не доведено наявність обставин, із якими податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податків обов'язку нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Наведені контролюючим органом посилання в Акті перевірки на невідповідність показників пробігу автомобіля в подорожніх листах (за період з 16.08.2024 по 30.08.2024 загальний пробіг автомобіля 189 км) даним інвентаризації основних засобів та ТМЦ від 15.10.2024 (показник спідометру 600 км), суд оцінює критично, оскільки такі твердження ґрунтуються виключно на твердженні перевіряючих про те, що відстань від міста Києва до міста Запоріжжя становить 560 км, без жодних пояснень щодо впливу таких посилань на обставини встановленого податкового правопорушення та, всупереч обов'язку, встановленого ч.2 ст.77 КАС України, без доведення належними та допустимими доказами того факту, що транспортування придбаного позивачем автомобіля здійснювалось власним ходом.
Надані до матеріалів справи подорожні листи на вказаний автомобіль № 01/2 за період 16.08.2024-30.08.2024, № 02/2 за період 02.09.2024-30.09.2024, № 03/2 за період 01.10.2024-31.10.2024, узгоджуються між собою щодо даних пробігу автомобіля, заправки та використання пального, долучено докази заправки транспортного засобу (а.с.51-53).
Спростовуючи твердження відповідача про неможливість виконання заправки автомобіля водієм ОСОБА_2 , який за даними контролюючого органу в день заправки перебував у місті Кривий Ріг та керував автомобілем державний номер НОМЕР_6 , позивач у запереченнях на Акт перевірки та у позовній заяві посилався на те, що на підприємстві працюють особи з однаковим прізвищем та ім'ям: головний механік ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_7 ), за яким закріплено автомобіль марки «TOYOTA», модель «CAMRY», кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та водій ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_8 ), який у день заправки 22.08.2024 дійсно перебував у місті Кривий Ріг, проте керував транспортним засобом з іншим державним номером НОМЕР_2 , а автомобіля з державним номером, вказаним відповідачем у Акті перевірки, позивач не має.
Згідно відомостей про об'єкти оподаткування (стор.3 Акту перевірки), відсутні інформація про наявність у позивача автомобіля з державним номером НОМЕР_6 . Згідно відомостей про загальну чисельність працівників (стор.5 Акту перевірки), станом на 31.08.2024 на підприємстві працювало 26 осіб, з них 16 - водії. Отже, повідомлені позивачем обставини про відсутність у нього автомобіля з номерним знаком НОМЕР_6 та про наявність водіїв з однаковими прізвищами та іменами (відмінність лише у по батькові), свідчили про невідповідність висновків перевіряючих дійсним обставинам справи та мали бути перевірені належним чином, проте залишені контролюючим органом без належної оцінки.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на інформацію КП «ЦУІТ» та зазначає, що відповідно до статей 73-74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом Статуту КП «ЦУІТ» (електронний ресурс: https://itmc.zp.gov.ua/media/ustav.pdf) відсутні будь-які відомості про те, що вказане підприємство здійснює діяльності щодо збору, опрацювання та поширення інформації про рух транспортних засобів на території міста Запоріжжя, а тому, суд дійшов висновку, що надана даним підприємством інформація, на яку відповідач посилається в Акті перевірки, не має статусу, визначеного законодавством, не є офіційною інформацією та не може бути визнана належним та допустимим доказом.
Крім того, суд зауважує, що посилання контролюючого органу фактично зводяться до того, що позивач взагалі не використовував придбаний автомобіль, водночас, суд нагадує, що за вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити саме факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів платником податків. Проте, таких фактів в ході перевірки встановлено не було.
Відтак, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У контексті встановлених обставин справи, зважаючи на вищенаведену правову позицію Верховного Суду, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на висновки суду про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо наявності підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2024 року з урахуванням господарських операцій з придбання легкового автомобіля Toyota CAMRY, а твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, при цьому заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, в розмірі 2 422,40 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 29 листопада 2024 року №2187308010702, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Агромашторг» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Приватне підприємство «Агромашторг», місцезнаходження: 69050, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Східна, б. 5-А, код ЄДРПОУ 25217255.
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663.
Повне судове рішення складено 17.03.2025.
Суддя М.О. Семененко