Справа № 466/314/25
Провадження № 2/466/1276/25
14 лютого 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
у складі: головуючого - судді Невойта П.С.,
секретаря с/з Пукшина А.В.,
справа № 466/314/25,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
10.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитино повноліття, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у неї з Відповідачем народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідач проживає окремо, дитина проживає з позивачем. На даний час позивач несе витрати на дитину, такі витрати у відповідності до вимог ст.181 Сімейного кодексу України необхідно розділити з відповідачем.
Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Позивач звертаючись з позовною заявою просила таку розглядати без її участі.
Відповідач в судове засідання не прибув.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами та провести заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить такого.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Суд встановив, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва, яке є в сатеріалах справи (арк.спр.9).
Малолітній син проживає з мамою за адерсою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законом або договором.
У відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України кожен з батьків повинен утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов'язок не залежить від матеріального становища батьків. Отже, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
Згідно з статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує матеріальне становище позивача - дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні. Також суд враховує: матеріальне становище платника аліментів, він є працездатним.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При визначенні розміру аліментів суд відповідно до вимог ст. 182, 200 СК України враховує майновий стан позивача, відповідача.
З урахуванням зазначених обставин суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Разом з тим, суд роз'яснює, що у відповідності до ст.193 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір в доход держави в сумі 1211,20 гривень.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268, 280-282, 430 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позовні вимоги задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 10.01.2025 року і до досягнення дитино повноліття, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в доход держави 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м.Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
Повний текст рішення виготовлений 14.02.2025.
Суддя П. С. Невойт