Справа № 461/1964/25
Провадження № 1-кс/461/1644/25
14.03.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням у кримінальному провадженні №12025140000000192 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, відомості про яке 17.01.2025 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань,за підозрою ОСОБА_4 , погодженим із прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на нього відповідних обов'язків.
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що 28.02.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме: у тому, що він, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_8 .
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні клопотання підтримали.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управління Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025140000000192 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, відомості про яке 17.01.2025 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.01.2025 приблизно 13:49 год, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «HYUNDAI Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі «Львів-Шегині» у смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області у напрямку до м. Львова, проїжджаючи ділянку автодороги поблизу будинку 36 по вулиці Яворівській, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 1 п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдаватиматеріальних збитків), п. 1.10 («небезпека для руху» - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку, та «пішохідний перехід» - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч); Розділу 2 п. 2.3 б) (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), д) (не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху); Розділу 12 п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди), п. 12.4 (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год), п. 12.9 б) (водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.31 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил); Розділу 18 п. 18.1 (водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека) Правил дорожнього руху, які виразилися в тому, що він керуючи автомобілем із перевищенням максимально дозволеної швидкості руху в населеному пункті (58 км/год), проявив неуважність до дорожньої обстановки, своїми односторонніми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, під час наближення до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_8 , яка переходила проїзну частину дороги зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу по нерегульованому пішохідному переході, внаслідок чого відбувся наїзд автомобілем марки «HYUNDAI Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода.
В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «HYUNDAI Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, та призвели до смерті останньої 04.02.2025 у медичному закладі, а саме: тупу поєднану травму у вигляді черепно-мозкової травми із вогнищевим субарахноїдальним крововиливом в правій тім?яно-потиличний ділянці та мозочку, тупу травму грудної клітки із забоєм лівої легені - крововиливи під легеневу плевру, тупу травму органів черевної порожнини із розривом брижі тонкої кишки та заочеревинною гематомою, переломів бокової маси крижів, верхньої гілки лонної кістки ліворуч, нижньої гілки сідничної кістки та розходженням лонного зчленування, яка ускладнилась правобічним гемопневмотораксом, гнійною двобічною бронхопневмонією з фібринозним компонентом, набряком легень, набряк мозку, запаленням в брижі, сальнику, очеревині, сепсисом (клінічно прокальцитонін 46,7), поліорганною недостатністю.
28.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме: у тому, що він, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_8 ..
Обґрунтована підозра ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на даний час, підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього,відеозаписом настання дорожньо-транспортної пригоди, висновками судових експертиз та іншими матеріалами кримінального провадження.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, в результаті його дій настала смерть ОСОБА_8 .
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Згідно з ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З огляду наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оцінюючи особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання в наявності передбачених ст.177 КПК України ризиків, а саме:
- переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 3 до 8 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, оскільки такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків як підозрюваного, слідчий клопоче про застосування щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Особисте зобов?язання полягає у покладені на підозрюваного, обвинуваченого зобов?язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Як вже було встановлено судом, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, в результаті чого настали тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_8 .
Слідчий у своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання просить покласти на підозрюваного лише три обов'язки, а саме: прибувати до слідчого, прокурора чи суду на їх першу вимогу; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
При цьому, слідчим та прокурором не доведено, що ризики невиконання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства у кримінальному провадженні, у якому настали тяжкі наслідки у вигляді смерті особи, відповідають найбільш м'якому запобіжному заходу у вигляді особистого зобов'язання та що такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, при вирішенні даного клопотання не з'ясовано думку потерпілої сторони.
Відсутні докази відшкодування підозрюваним моральної та матеріальної шкоди; наявність цивільного позову, тощо.
Сам факт визнання вини підозрюваним не є безумовною підставою для задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді особисто зобов'язання за відсутності інших процесуальних підстав, передбачених нормами КПК.
Відтак, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя не погоджується з обґрунтуванням слідчого щодо достатності застосування до підозрюваного самого м'якого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання та вважає, що з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду підозрюваному слід обирати більш суворий запобіжний захід, що буде достатнім для запобігання ризикам невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Тому приходжу до висновку про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Органу досудового розслідування слід вирішити питання необхідності обрання іншого більш суворого запоюіжного заход.
Керуючись ст.ст. 176 - 179, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
у задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1