Справа № 461/1812/25
Провадження № 1-кс/461/1628/25
про застосування запобіжного заходу
12.03.2025 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голубине Свалявського району Закарпатської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, розлученого, має на утриманні сина ОСОБА_7 , 2009 р.н., невійськовозобов'язаного, згідно ст.89 КК України раніше не судимого,
у кримінальному провадженні, внесеному 25.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024140000000282, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-
12.03.2025 старший слідчий СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням в.о. прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» строком на 60 діб, із можливістю внесення застави у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 484480 грн, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024140000000282 від 25.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через держаний кордон України, усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, та постанови КМ України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» №57 від 27.01.1995, виїзд за межі країни військовозобов'язаних осіб забороняється, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин вступив у злочинну змову із невстановленими досудовим розслідуванням особами, які б сприяли та безпосередньо незаконно переправляли осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску
24.02.2025 о 14:53 ОСОБА_5 діючи в групі осіб за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами запропонував ОСОБА_8 свої послуги щодо організації незаконного переправлення особи через державний кордон України через пункт пропуску. Крім цього ОСОБА_8 через ОСОБА_9 було доведено, що послуги щодо організації незаконного перетину державного кордону України та сприяння у цьому, шляхом особистого перевезення на автомобілі через міжнародний пункт пропуску будуть коштувати 11000 доларів США (з яких 1500 доларів США повинна була залишитися в ОСОБА_9 ), на що ОСОБА_8 погодився.
В подальшому, з метою реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, ОСОБА_5 , діючи в групі осіб за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, 28.02.2025 у ранковий час зателефонував до ОСОБА_9 з метою залучення останнього до своєї злочинної діяльності для конспірації, а саме для отримання від нього грошових коштів в сумі 9500 доларів США за переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза межами пунктів пропуску та уникнення безпосереднього спілкування та отримання грошових коштів від ОСОБА_8 .
В подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_5 діючи в групі осіб з невстановленими досудовим розслідуванням особами, 06.03.2025 в період часу з 08:00 по 14:00 організував перевезення ОСОБА_8 з м. Львова до м. Свалява, Мукачівського району, Закарпатської області на автомобілі з р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням осіб, яким не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_5 . При цьому, останній неодноразово наголошував в телефонних розмовах з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_8 буде переведено через державний кордон України поза пунктами пропусками лише після отримання ним заздалегідь зазначених грошових коштів. По прибуттю ОСОБА_8 в м. Свалява, Мукачівського району, Закарпатської області, ОСОБА_5 поселив останнього в готель «Садиба у Зоряни» для очікування грошових коштів, які мав привезти ОСОБА_10 та організації подальшого переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза межами пунктів пропуску. Також ОСОБА_5 впродовж 8 - 10 березня 2025 року надавав ОСОБА_8 поради та вказівки як особисто, так і передаючи їх через ОСОБА_9 в телефонному режимі, а саме пояснив процедуру перетину державного кордону України, а саме повідомив, що після оплати 9500 доларів США як незаконної винагороди за вчинені ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами незаконних дій щодо переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, ОСОБА_5 доставить його в інший готель, де ОСОБА_8 спільно з іншими особами незаконно переведуть через державний кордон України поза межами пунктів пропуску в Словацьку Респубілку.
11.03.2025 близько 12:00 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу на незаконне переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, зустрівся з ОСОБА_9 на літньому майданчику кафе «Анастасія» за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Головна, 31, де з метою незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, запевнивши ОСОБА_9 , що після отримання грошових коштів він впродовж доби організує незаконне переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза межами пунктів пропуску в Словацьку Республіку.
В подальшому, ОСОБА_5 перебуваючи за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Головна, 31, продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою в групі з невстановленими досудовим розслідуванням особами, з корисливих мотивів, для організації незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_8 , керівництва такими діями та сприяння порадами, вказівками, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 9500 доларів США, як незаконну винагороду за вчинені ним вищезазначені незаконні дії.
11.03.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України та 12.03.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: показаннями свідка; протоколами протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами огляду, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, речовими доказами, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв'язку.
ОСОБА_5 підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, що передбачене ч.3 ст.332 КК України, за яке кримінальним законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
На даний час, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , необхідно обрати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на ризики, що дали підстави для звернення до суду із даним клопотанням.
При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, орган досудового розслідування приходить до висновку, що:
- наявні докази, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення є вагомими, належними, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку;
- у разі визнання винуватим, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна;
- вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяють застосування до нього запобіжного заходу у виді позбавлення волі;
- відсутність у підозрюваного соціальних зв'язків.
Оцінюючи особу підозрюваного та обставини вчинення тяжкого кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, орган досудового розслідування приходить до переконання в тому, що наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик підтверджується тим, що у разі визнання винуватим, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років із конфіскацією майна, а тому страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинені ним діяння, може спонукати останнього, перебуваючи на волі, ухилитися (змінити місце проживання, у т.ч. шляхом виїзду за кордон, тощо) від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання.
Також просить врахувати, що ОСОБА_5 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, а тому може сам таким чином незаконно перетнути державний кордон України з метою ухилення від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання. В підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки, які б перешкоджали йому переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі;
- ОСОБА_5 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, у випадку доведення його вини судом, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання і схилити їх до зміни даних ними показань чи до дачі неправдивих показань, які б виправдовували ОСОБА_5 . Просить врахувати, що на даний час не встановлено всіх свідків та осіб, які можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення та не допитано їх, показання яких мають важливе значення для встановлення всіх обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину;
- перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 матиме змогу та буде намагатись перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, може негативно впливати на хід досудового розслідування, перешкоджати проведенню слідчих дій, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками, давати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Згідно ст.183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.
З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної не в силі.
Враховуючи суму грошових коштів, які ОСОБА_5 мав отримати, як незаконну винагороду за організацію переправлення особи через державний кордон України, застава в межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не забезпечить його належної поведінки та не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Підозрюваному ОСОБА_5 необхідно визначити заставу, яка перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України. Саме такий розмір застави та покладення указаних вище обов'язків забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, належну процесуальну поведінку та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду, зокрема, незаконно виїхати за межі державного кордону України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав, наведених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив щодо клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу, просив відмовити у його задоволенні. У випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив визначити заставу у мінімальному розмірі, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки застава, про яку слідчий просить у клопотанні є непомірною для підозрюваного. Вважає, що органом досудового розслідування не надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 , а тому говорити про обґрунтованість підозри є передчасним. Так, підозрюваному інкримінується лише 1 епізод. Окрім цього просить врахувати, що особа кордон не перетнула, а його підзахисного було затримано. До матеріалів клопотання слідчим долучено протокол НСРД, який викликає сумнів у його допустимості, оскільки згідно авторозподілу вбачається, що ухвала про надання дозволу на проведення НСРД мала бути постановлена слідчим суддею Львівського апеляційного суду ОСОБА_11 , а у протоколі про проведення НСРД від 23.01.2025 зазначено, що така НСРД проведена на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_12 . Також вважає, що органом досудового розслідування не доведені ризики позапроцесуальної поведінки підозрюваного та такі є лише припущеннями.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника. Додатково пояснив, що з має повну загальну середню освіту, на даний час не працює, до грудня 2024 року працював на фурі та заробляв 1000 доларів на місяць, розлучений, має на утриманні сина ОСОБА_7 , 2009 р.н., проживає з мамою, 1960 р.н., та сестрою з її дитиною, невійськовозобов'язаний, має задовільний стан здоров'я, не перебуває на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах.
Заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 25.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024140000000282, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Згідно протоколу затримання особи від 11.03.2025, ОСОБА_5 11.03.2025 о 12:32 год. затримано в порядку ст.208 КПК України.
12.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню, шляхом надання порад та засобів, за попередною змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Згідно змісту статтей 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.177 КПК України).
Згідно положень ст.178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1. ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, яке у відповідності до положень ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 25.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості у кримінальному провадженні №42024140000000282, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України;
- повідомлення заступника начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_13 від 22.11.2024;
- протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 23.01.2025;
- протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи від 28.02.2025;
- протокол огляду речей від 05.03.2025;
- протоколи допиту свідка ОСОБА_8 від 17.02.2025, 27.02.2025, 11.03.2025;
- протокол огляду місця події від 11.03.2025;
- протокол затримання ОСОБА_5 у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення від 11.03.2025,
вважаю, обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_5 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Кримінальне правопорушення, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі, на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинене ним діяння, може спонукати останнього перебуваючи на волі ухилитися (змінити місце проживання, незаконно перетнути державний кордон) від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання. Водночас, суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також, слідчим суддею враховується обставини кримінального правопорушення в якому ОСОБА_5 пред'явлено підзору, які свідчать про наявність ризику переховування та втечі, в тому числі за межі території України.
На думку слідчого судді існує ризик впливу ОСОБА_5 на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, з метою надання ними неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого злочину, що підтверджується, зокрема, характером і способом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному. Також слідчий суддя враховує, що на даний час в рамках кримінального провадження не допитано усіх свідків, показання яких будуть мати важливе значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а також не встановлено усіх осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину. Відповідно, ОСОБА_5 може намагатись вплинути на таких осіб з метою надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також узгоджувати з ним свої показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення інкримінованого злочину.
Також слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема негативно впливати на хід досудового розслідування, перешкоджати проведенню слідчих дій, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками, давати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.
Таким чином прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
При обранні запобіжного заходу, слідчим суддею враховуються дані про особу підозрюваного, якому станом на день розгляду клопотання виповнилося 42 роки, такий має постійне місце проживання, проживає з мамою, 1960 р.н., та сестрою з її дитиною, з повною загальною середньою освітою, на даний час не працює, до грудня 2024 року працював на фурі та заробляв 1000 доларів на місяць, розлучений, має на утриманні сина ОСОБА_7 , 2009 р.н., невійськовозобов'язаний, має задовільний стан здоров'я, не перебуває на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах, згідно ст.89 КК України раніше не судимий, а також те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Враховуючи сукупність наведених обставин, особу підозрюваного, та те, що стороною обвинувачення доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Надаючи оцінку доводам захисника щодо недопустимості протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 23.01.2025, слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя не надає оцінку допустимості доказів, а відповідно до вимог ч.1 ст.89 КПК України, питання допустимості доказів вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Жодних даних, котрі б свідчили про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі матеріали клопотання не містять та такі не були надані стороною захисту.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Згідно протоколу затримання від 11.03.2025, ОСОБА_5 був затриманий 11.03.2025 о 12 годині 32 хвилин в порядку ст.208 КПК України, а тому строк тримання під вартою слід обчислювати із вказаного моменту.
За приписами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
За приписами ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, як приклад рішення від 22.05.2018 року у справі «Гафа проти Мальти», ЄСПЛ зазначає, що оскільки питання, яке розглядається, тобто питання тримання особи під вартою, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення.
На переконання слідчого судді, розмір застави, про який слідчий та прокурор просять у клопотанні, є занадто непомірним для підозрюваного, та підлягає зменшенню з огляду на те, що органом досудового розслідування визначений розмір застави в розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 484480 грн жодними доказами, що стосуються наявності таких коштів в підозрюваного ОСОБА_5 чи його родичів не обґрунтований. Також органом досудового розслідування не доведено виключності випадку, за якого існує необхідність у визначенні застави у більшому розмірі.
Слідчим суддею беруться до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5 , а саме те, що такий даний час не працює, до грудня 2024 року працював на фурі та заробляв 1000 доларів на місяць, має на утриманні сина ОСОБА_7 , 2009 р.н., та вважає, що необхідно визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На погляд слідчого судді, застава у вказаному розмірі буде визначатися саме тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, у випадку ухилення від слідства та суду та/або порушення встановлених обов'язків, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб присікти у підозрюваного бажання сховатися, перешкоди слідству, знищити чи приховати речові докази, впливати на свідків чи не виконувати процесуальні обов'язки.
Крім цього, застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним або заставодавцем внесений у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного відповідні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 184, 186, 193-194, 196, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою на строк 60 діб, - тобто до 12:32 год. 09.05.2025, із утриманням його у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень), яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду UA598201720355219002000000757 , банк ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі ДУ «Львівський слідчий ізолятор» або уповноваженій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, підозрюваний ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню з-під варти.
Про внесення застави та звільнення підозрюваного з-під варти негайно повідомити слідчого, прокурора та суд.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 місяці, до 12.05.2025:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі Закарпатської та Львівської областей без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
4) утриматися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі з ОСОБА_8 ;
5) здати на зберігання до ГУ ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також до відповідних органів державної влади інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у випадку наявності таких.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали покласти на в.о. прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 14.03.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1