Справа №461/1208/25
17 березня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Маковської Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 30.07.2023 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1789946 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток О.Bank 2.0 у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.
30.07.2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №S13.34606.010307144. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (Фінансовий номер) відповідача, про що свідчить п. 19 кредитного договору, реквізити сторін.
Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом (надалі - ЕП), а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку О.Bank 2.0. СМС- повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п. 1.4.1. договору № 1789946. Згідно з п. 1.5 договору накладення ЕП клієнта здійснюється шляхом перевірки та підтвердження Банком достовірності OTP-паролю, що був повідомлений (шляхом введення в мобільному додатку О.Bank 2.0.) Банку клієнтом після його автентифікації. Також, у договорі визначено номер мобільного номера НОМЕР_1 в якості фінансового номера відповідача.
Згідно з кредитним договором відповідач отримав кредит в розмірі 82992, 00 грн., зі сплатою 0,01% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно з кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами, належним чином засвідчені копії котрих додаються.
Станом на дату подання цієї заяви відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки, та інші платежі за кредитним договором.
Таким чином, відповідач скористався кредитними коштами, проте зобов'язання за договором належним чином не виконав, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 14.01.2025 становить у загальному розмірі 70312,68 грн., що складається з простроченого боргу - 59936,13 грн.; прострочених процентів - 2,56 грн.; простроченої плати за обслуговування кредиту - 10374, 00 грн. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідачка заборгованість за кредитом та понесені судові витрати.
Представник позивача за довіреністю у судове засідання не з'явився. Надав заяву, в якій зазначив, що справу просить розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не прибув, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позов, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило. Тому, за згодою представника позивача, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до укладеного 30.07.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №S13.34606.010307144. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (Фінансовий номер) відповідача, про що свідчить п. 19 кредитного договору, реквізити сторін /а. с. 9-16/.
Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідач висловив шляхом його підписання електронним підписом (надалі - ЕП), а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку О.Bank 2.0. СМС- повідомлення (OTP-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п. 1.4.1. Договору № 1789946. Згідно з п. 1.5 договору накладення ЕП клієнта здійснюється шляхом перевірки та підтвердження Банком достовірності OTP-паролю, що був повідомлений (шляхом введення в мобільному додатку О.Bank 2.0.) Банку клієнтом після його автентифікації. Також, у Договорі визначено номер мобільного номера НОМЕР_1 в якості фінансового номера відповідача.
Згідно з кредитним договором відповідач отримав кредит в розмірі 82992, 00 грн., зі сплатою 0,01% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно з кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами, належним чином засвідчені копії котрих додаються.
Відповідач своїх договірних зобов'язань за кредитним договором не виконав. Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_1 становить у загальному розмірі 70312,68 грн., що складається з простроченого боргу - 59936,13 грн.; прострочених процентів - 2,56 грн.; простроченої плати за обслуговування кредиту - 10374, 00 грн. /а. с. 40/.
Позивачем 05.11.2024 року відповідачу направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідної даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора / а. с. 41/.
Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору.
Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі.
Однак позивачем, в розмір заборгованості, заявленої у позові включено прострочену плату за обслуговування кредиту в розмірі 10374, 00 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з пунктом 9.8.2. пункту 9.8 Розділу 9 «Умов споживчого кредитування без забезпечення» договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та договором кредиту №S13.34606.010307144 від 30.07.2023 року, що затверджений протоколом засідання Правління №05/31-14 від 31.05.2023 року, що діяли в період укладення кредитного договору (ДКБОФО), плата за обслуговування кредитної заборгованості сплачується позичальником за користування кредитом, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з графіком за договором кредиту.
Однак, всупереч ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою надання інформації щодо кредиту відповідача має бути безоплатна, позивачем було встановлено плату за надання такої інформації.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватись будь - якою зустрічною оплатою збоку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично надання кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюються при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором , тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту - позивальнику.
Враховуючи наведене, Акціонерне товариство «Ідея Банк» не мало права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами.
Така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( стаття 5 ЦПК України).
Зі змісту вказаної норми убачається, що суд вирішуючи спір, не вправі допускати неправильного застосування норм матеріального права - незалежно від того, чи міститься посилання на таке неправильне застосування норм матеріального права в доводах сторін спору. Це не суперечить засадам змагальності сторін, оскільки даний принцип полягає у прояві в змагальності формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі , та забезпечує повноту досліджень обставин справи.
Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною , викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.
Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога АТ «Ідея Банк» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати платежів за обслуговування кредиту, є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, суд вважає позов АТ «Ідея Банк» підставним та підлягає до задоволення в частині стягнення простроченого боргу та прострочених процентів у загальній сумі у розмірі, та водночас відмовляє у задоволенні частини вимог, що стосується стягнення плати за обслуговування кредиту.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в розмірі 2581,24 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 549, 610, 611, 1054 ЦК України суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором у розмірі 70312, 68 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) 2581,24 грн. сплаченого судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 17.03.2025 року.
Суддя О.Р. Юрків.